21 січня з нагоди 100-річчя Соборності Україниудзвіниці Успенського собору Національного Києво-Печерського заповідника презентували Рушник національної єдності. Цією презентацією розпочнеться культурно-мистецька та соціально-політична акція “Рушник національної єдності – соборна Україна”.
«Презентація Рушника відбуватиметься в кожній області України впродовж 2019 року, – повідомила авторка ідеї створення унікального рушника Тамара Степаненко. – Його ще раз побачать ті, хто вишивав, і ті, кому дороге це рукотворне мистецтво. До цього люди бачили Рушник лише фрагментами, а цілого твору не всі бачили. Український рушник є важливим символом для кожного українця».
Тур стартує з Лаври і Рушник можна побачити тут щевпродовж 10-12 днів, ав лютому вінвирушить у путьза узгодженим маршрутом.
Унікальне все — від задуму до полотна
Автор ідеї створення Рушника Національної Єдності Тамара Степаненко, а здійснювати її активно допомагав Микола Степаненко. Грандіозний задум подружньої пари успішно здійснився.
Рушник вишивали близько півтори тисячі людей з усіх областей України, Криму та української діаспори за кордоном впродовж двох років – з 10.02.2007 по 07.06.2008. Довжина його складає 9 метрів. Організатори запевняють, що така довжина вибрана не випадково- це по нумерології є цифрою достатку і взагалі дуже потужним знаком
Червоні квіти, бивні мамонта і золотий тризуб в центрі. У Рушнику не має жодного випадкового елементу узору, Автори Рушника кажуть, що кожен елемент має свій сенс.У ньому закодовано минуле, сьогодення і майбуття України. Минуле — це Трипільська культура, Київська Русь, Козаччина. Сьогодення — Дерево життя, на якому 27 неповторних квіточок, що символізують адміністративно-територіальний поділ України. Майбуття — наш Герб, наші зорі.
Розробила унікальний узор ціла бригада черкаських майстринь, до них долучилися науковці, і кожна квітка на Рушнику була затверджена художньою радою.Зокрема, душу туди вклала майстер народного мистецтва, заслужений художник України, Олександра Теліженко. Саме вона придумала композицію візерунків на основі наукових праць етнографів.
Полотно, на якому було вишито унікальний колективний витвір було виткано власноруч з конопель ще 55 років тому селянкою з Хмельниччини Катериною Андрощук.Його подружжя Степаненків -уродженців Кіровоградщини – придбало для реалізації своєї ідеї.
Рушник — це власність українського народу. Тому у планах організаторів презентації Миколи і Тамари Степаненко створення Музею рушника.
Волинські киянки вишивали і співали
Волинь і волиняни активно долучились до вишивання Рушника національної єдності. Згідно аналітичної довідки про Рушик, найбільший кількість священників, які благословили його, була з м. Луцька. Вишивання супроводжувалось концертами і співом колективів та самих вишивальниць. Найбільше колективів співало у Волинській області.
Тому цілком природно, що і волинські киянки у Києві активно долучились до такої значної акції. Вишивали Рушник разом з жінками-представниками майже усіх земляцтв у місті Києві – жіночим об”єднанням земляцтв.
Це було не просто вишивання. Це було дійство. До нашої жіночої громади долучився Биструшкін Олександр Павлович тодішній начальник Головного управління культури Київської міськдержадміністрації. Завітала Ніна Матвієнко. З нами були відомі тепер Руслана Лоцман, Зоя Ружин і навіть покійна нині героїня Помаранчевого Майдану баба Параска завітала.
Вишивали, спілкувались і, звичайно, співали. Волинянки, як годиться, прийшли у волинських строях, а Ганна Маковська, співачка, поет, композитор, настільки перейнялася цією подією, що за одну ніч написала пісню “Український рушик”, яку дівчатаподарували присутнім.
Дуже тепло і сердечно приймали нас господарі і натхненники цього дійства Микола та Тамара Степаненки. І показали, і розказали. Саме від них ми дізнались, чк все розпочиналось від узору і полотна до ниток і техніки вишивання.
Тому приємно, що саме волинянок у складі ансамблю “Волиняни” при Міжнародному громадському об”єднання “Волинське братство” запросили на цей захід. 10 років тому дівчата нашого Земляцтва долучились до цієї акції. Галина Бідношей, Люба Томашевська, Валя Слободян, Аня Ярмолюк, Жанна Шнуренко, присутні на презентації у Лаврі, згадують, з яким хвилюванням, з якими почуттями вони робили кожен стібок, щоби вилити в орнамент всю свою любов до народної традиції, звичаю, до рідної Волині:
“Українки рушник вишивали,
Шовком долі стелили свої.
Душу й пісню у нього вкладали,
Щоб любов і достаток були”.
Це слова саме з тієї з пісні про Рушник національної єдності. Вона по-особливому звучала під куполом Лаврської дзвіниці.
Рушник має свій паспорт на 270 сторінках, де відображено все: від задуму й до його закінчення.На трьох з них залишиться для історії і участь волинських киянок у вишиванні.
Всі ми молимось нині за мир в Україні, щоб скоріше закінчилась російсько-українська війна і наші воїни повернулись додому живими і неушкодженими. “Україно, молитво моя” – ця пісня Ганни Маковської звучала у дзвіниці Лаври як ніколи актуально.
Щасливої подорожі цій рукотворній реліквії по рідній країні!
Єдності, миру і процвітання її народу!
Вікторія Рутковська,
Жанна Шнуренко
Джерело: інтернет видання, фейсбук.
архіви МГО “Волинське братство”
