Про «велику шкоду»
народної медицини та гомеопатії
Лише за останні місяці МОЗ офіційно заборонив для вжитку десятки медикаментів
Популярні поради очільників МОЗ у Фейсбуці про те, як бути здоровим, тиражуються в багатьох виданнях України. Їх можна вважати корисними, оскільки привертають увагу населення до власного здоров’я. Часто викликають іронічну посмішку у читачів, бо є загальновідомими, навіть для тінейджерів.
Деякі з порад викладені досить категорично. Наприклад, про небезпеку застосування засобів народної медицини та, особливо, гомеопатичних ліків. Щодо фітотерапії, то доводити хибність такої загрози немає потреби. Лікування травами має в Україні багатовіковий досвід (ще з тих часів, коли на місці Капітолію у Вашингтоні лише бізони бігали). Ними лікували хворих, рятували поранених, вберігались від різних болячок, допомагали народжувати здорових нащадків та бережно передавали досвід і знання із покоління в покоління. Критикувати народну медицину можуть, як на мене, лише засліплені блиском сучасної фармакоіндустрії, точніше – її надприбутками. Ну де ж, калина і чабрець, малина та липа, деревій та м’ята ростуть чи не біля кожної оселі, й в аптеки ходити не треба. А це – збитки аптечної мережі.
Нападки на гомеопатію не є новизною. Спочатку Російська церква угледіла в них сатанинське чудодійство, а минулого року Російська академія наук визнала гомеопатію лженаукою. Подібно до того, як в минулому столітті назвала кібернетику буржуазною лженаукою, і генетику також.
Гомеопати, як і всі лікарі, бувають різними. Але є істотна відмінність: вони, окрім об’єму медичних знань, самотужки засвоїли цілі пласти із нових наук: токсикологію і фітотерапію, психологію, генетику, валеологію, історію медицини та застосовують усе це в своїй практиці. Не стільки заради гонорарів, самі пацієнти не дозволяють їм зупинитись, бо так часто позбавляють їх від наболілого. Яким чином? Цього справді нинішня наука ще не розгадала.
Не бажаючи полемізувати з керівництвом міністерства, наведу кілька прикладів “безпечності” фармакологічних препаратів.
«Я – талідомед!» Так кажуть про себе тисячі осіб по цілому світі. Не мають звичних для нас рук, дехто – ніг. Долоні й стопи виростали їм просто з тулуба. Це – жертви популярного в двадцятому столітті медичного препарату – талідоміду, рекомендованого лікарями вагітним жінкам, як засіб від ранкової нудоти. Фармкомпанія Німеччини, яка випродукувала “медикамент”, запевнила: він лагідний і безпечний, заспокійливий і насонний. Якраз для жінок при надії. Придбати його можна було і без рецепта. Препарат ідеально увійшов на ринки Європи, а потім ще до 45 країн світу. За кілька років його вжитку німецькі й австралійські лікарі зауважили ґвалтовний ріст каліцтв у новонароджених (т.зв. фокомелія – тюленяча лапа).
Найбільше – понад 10 тисяч жертв “медикаменту” виявили у Німеччині, Великобританії, Голландії. Кожні двоє із п’яти помирали, не досягнувши року життя. Діти, що вижили, мусили вчитись жити без рук. Якщо досягали 50-річчя, відчували своєрідний бунт власних м’язів – стали приреченими існувати в оболонці постійного болю, щодня.
Як талідомід спотворює розвиток плоду? Ба, ця загадка була нерозгаданою більш як півстоліття. Вчені висунули майже 30 теорій. Чому? Бо талідомід розкладається в організмі на 18 продуктів метаболізму. І кожен з них має іншу будову і може впливати на людські органи в інший спосіб.
І ось – сенсація! Загадка талідоміду розгадана. Про це повідомили в “e-Life” науковці відомого Dana-Farber Cancer Instiute та дуже сенситивно висвітлила Magrit Kossebudzka в “Газеті виборчій”. Вчені відкрили явище впливу препарату на клітинні білки, які деформують ДНК, спотворюючи певні гени. Історія ця тягнулась 60 років, жертвами фармакологічної невдачі стали десятки тисяч людей.
Чи є ця історія єдиною? Чи сучасні препарати т.зв. доказової медицини є зовсім безпечними? Лише за останні місяці МОЗ офіційно заборонив для вжитку десятки медикаментів, в т.ч. і тих, які роками вживали українці. А в період трирічного мораторію на перевірки аптек у мережі з’явились потоки фальсифікату. Їх шкоду не можна навіть і порівнювати з удаваною небезпекою гомеопатичних чинників. Взагалі, щоб судити про щось, варто було б це щось вивчити. А так виходить, як у Радянському Союзі – «Ми Солженіцина не читали, але гнівно засуджуємо».
P.S. У США талідомід не був допущений на ринок. Молода працівниця Агенції з ліків і продуктів, що видає дозволи, зажадала від німецької фармкомпанії більш докладних описів тестів на токсичність. Не отримавши їх, заблокувала хід, незважаючи на різні підходи підприємців від медицини. Пізніше Президент США Дж. Кеннеді нагородив дівчину найвищою цивільною відзнакою. Вона врятувала багатьох в Америці. Чи повторить щось подібне якийсь фахівець нашого МОЗу?
Сергій Шевчук
