17 та 18 лютого відбулась подія, яка для колективу самодіяльного театру народного дому «Просвіта» села Лобачівка Горохівського району Волинської області, стала визначною. Адже вони вперше приїхали до столиці показати свою акторську майстерність. Скільки аматорських сільських колективів можуть таким похвалитись? І чи багато їх є в Україні? Знаємо достеменно, що дуже хвилювались. Але й ми, волинські кияни, постарались зустріти їх гідно, сповістити друзів, родичів та близьких про таку подію. Тому і першого, і другого дня зали були повні глядачів. Адже саме до них приїхали лобачівські актори.
Серед киян, які прийшли на виставу народних театралів із глибинки, були Микола Жулинський, Сергій Проскурня, Михайло Ткачук, члени міжнародного громадського Об”єднання “Волинське братство”. А член Ради МГО “Волинське братство” Галина Бідношей взяла під опіку перебування колективу у столиці і гостинно приймала акторів у себе вдома.
Після вистави прямо на сцені глядачі спілкувалися з акторами.Ось їх перші враження.
Микола Жулинський – академік, президент МГО “Волинське братство”: “Хіба міг би я подумати,що ви – вчителька, агроном, студенти,о хоронец? Якщо б вас подивились наші професійні актори-франківці,то також були б вражені вашим природним перетворенням, життям на сцені. І цим незвичним поєднанням реалізму з буфонадою,що надало сатирично-гротескного звучання такій проблемі,як «українізація» в понятті головного героя”.
Ольга Рутковська – член спілки журналістів України, фольклорист, член жіночого Клубу «Волинянка»: “Ви привезли волинський дух. зберегли і мову, і слово, і мистецтво… Скільки перевтілень, скільки експресії. А музика, мелодії львівські, балканські. Дай Боже, вам зеленої вулиці, щоби ви знайшли свою творчу долю”.
Петро Ільченко – режисер-постановник театру ім. Івана Франка: “Уклін вам, живому театру, живим очам. Глибокий психологізм, поєднаний з гострим нестандартним вирішенням…Це,навіть,дорожче,ніж те, що робиться людьми,підготовленими професійно”.
Сергій Проскурня – театральний режисер і продюсер: “Петро Панчук-актор внутрішньої неймовірної правди, якоїсь такої безкомпромісності і сили, фантастичної природи…і коли твої ноги стоять на землі, але в них є коріння оте глибоке, сільське,українське,природнє.. Таким він стає і режисером. Вітаю, що ви разом створили, навіть хтось і сімями,неймовірної сили впливу виставу,яка зараз дуже і дуже потрібна”.
Ліна Гулюк – педагог, член жіночого Клубу “Волинянка”: “На сцені – вистава. Події давно минулих днів, одяг відмінний від сучасного… Але все сказане – це наше болюче сьогодення. І настільки майстерна гра акторів – ніби ти з ними поруч, розповідають тільки тобі, розмовляють тільки з тобою…Спектакль пролетів на одному подиху! А ще найголовніше – це ж наші волиняни! Вони тільки вчора були вдома, їхали через Луцьк, дихали волинським повітрям! Тому до болю дорогі і рідні! Велике спасибі Вам, Велике спасибі Вам, шановні Лобачівці! Спасибі за натхненну титанічну працю, за прекрасні хвилини нашого спілкування. Успіхів Вам, здоров’я. А нам, волинським киянам – наступних зустрічей з цим чудовим коллективом”.
“Я ще й досі під враженням від цих чудових артистів, моїх земляків, однокурсників по студентському ансамблю “Колос”. Це була неймовірно чудова гра акторів з волинського села. Я вдячна долі, що послала мені таких гарних і талановитих людей, бо я тут, в Києві, мабуть, мала найбільше часу для спілкування з ними. Їх талант високо оцінили викладачі і випускники нашої сільськогосподарської академії (НУБіП), члени МГО “Волинське братство”, визначні артисти, кияни… Творчих злетів, дорогі мої! І енергії, і запалу вашому чудовому керівнику і земляку – народному артисту України – Петру Панчуку!” – так захоплено на своїй сторінці у Фейсбуці висловилась про цей самобутній колектив член Ради МГО “Волинське братство” Галина Бідношей, з “легкої руки” якої ми познайомились з Петром Панчуком і яка гостинно приймала у себе вдома цих акторів.
Перед виставою актори встигли завітати до Волинської світлиці МГО “Волинське братство”
Гостинно приймала акторів родина Бідношей
Київські волиняни…
…та інші глядачі перед спектаклем
Восени 2018 року самодіяльному театру народного дому «Просвіта» села Лобачівка Горохівського району виповниться 5 років. Напевно, в Україні ще не було колективу сільських аматорів, який у такому «юному» віці виступав би перед столичною публікою. Але це вдалося дітищу провідного актора Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка, народного артиста України, лауреата Шевченківської премії, уродженця Лобачівки Петра Панчука.
Для лобачівців зірковий Панчук — їхня гордість і просто земляк, який народився навіть не тут, а на хуторі за два кілометри. Вінщоліта приїздить у свою Лобачівку, до батьківської хати, неподалік якої під старою грушею п’ять з половиною літ тому закопав пуповину сина Серафима. Приїздить, щоб віддати моральні борги перед земляками.
«Якби я був футболістом, я б створив у Лобачівці успішну футбольну команду. Коли б став бізнесменом, то збудував би у ній новий Будинок культури. Та я всього лиш актор, тому зробив те, що вмію. Я не в силі привезти у село театр Франка, та достеменно знаю, що духовне життя потрібне селянам, як хліб», — казав Петро Панчук, презентуючи сільський театр на столичній сцені перед початком вистави. Розповів, як скликав на першу репетицію хліборобів, учителів, учнів школи. Як вони мало не засинали від втоми, бо перед тим важко працювали цілий день, але наступного дня знову приходили і старалися так, наче мали б вступати до театрального вишу!
Кожна відпустка на Волині Петра Фадейовича закінчувалася новою постановкою. Спочатку — «Мартин Боруля» Івана Карпенка–Карого, далі — «Земляки» Василя Шукшина, «Тев’є–молочник» Шолом–Алейхема. Допомагати панові Петру на Волинь приїжджали актриса з Варшави Магдалена Важеха, її колега Ганна Охрімчук із Києва, акторка Московського театру студії «ІР» Марія Караман.
Першу виставу у Києві актори Лобачівського самодіяльного театру показали на сцені, з якої починали Богдан Бенюк, Ада Роговцева та інші українські театральні корифеї.
У Київ театр приїхавз «Миною Мазайлом» Миколи Куліша.Ролі у виставі «Мина Мазайло» виконали керівник театру Андрій Корнейко (Мина Мазайло), Людмила Панчук (Рина), заступник директора лобачівської школи Зоряна Бойчук (тьотя Мотя), працівник охорони Богдан Квятковський (дядько Тарас), землевпорядник сільради Світлана Шевчук (Мазайлиха), студент факультету театру і кіно Рівненського державного університету Сергій Корнейко (Мокій Мазайло), студентка філологічного факультету цього ж вишу Софія Сітовська (Баронова–Козино), старшокласниця місцевої школи Настя Савчук (Уля), студент Горохівського коледжу Львівського аграрного університету Олександр Шевчук (Козак) і наймолодший актор — п’ятирічний синочок зіркового подружжя Панчуків Серафим.
Своє захоплення акторам, а також звукорежисерам — вчителю музики лобачівської школи Олександру Шепшелею і студентці Софії Корнейко — після аплодисментів у залі Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка–Карого висловили директор Інституту літератури НАН України Микола Жулинський, заслужений діяч мистецтв України, режисер театру імені Івана Франка Петро Ільченко, режисер Сергій Проскурня, кінорежисер Михайло Ткачук, екс–ректор Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка–Карого Микола Линник та інші.
Наступного дня лобачівці виступали у залі Академії праці і соціальних відносин. Глядачів зібралося чимало. Про дебют аматорського театру вони дізналися завдяки радіо «ТРК», журналісти якого запросили на розмову Сергія Корнейка, Софію Сітовську, Настю Савчук і, звісно, Петра Панчука. На радіо «Ера» про колектив розповіли начальник відділу культури Горохівської райдержадміністрації Діна Колесник, Людмила Панчук, Андрій Корнейко і Зоряна Бойчук. Послухавши одну з розмов, на виставу волинян вирішила піти навіть мама Надії Савченко пані Марія.
Минулої осені у Лобачівці почалися зйомки документального фільму про аматорський театр. Продюсер кіностудії «Red Glass production» Яна Алтухова, режисер Стас Гуренко і оператор Олександр Бойко скористалися нагодою побачитися з волинянами. Відеокамери зафіксували всі три дні виступів самодіяльних акторів із волинського села, які завдяки видатному односельчанину та власному бажанню творити прекрасне, дійшли аж до столичної сцени.
За сприяння в організації поїздки та інформаційну підтримку народний аматорський театр села Лобачівка і його художній керівник Андрій Корнейко через газету “Волинь” дякують начальнику відділу культури Горохівської райдержадміністрації Діні Колесник, начальнику управління регіонального розвитку райдержадміністрації Миколі Панасюку, Міжнародному громадському об’єднанню «Волинське братство» і особисто його членкині Галині Бідношей, керівникам фермерських господарств Анатолію Маслічуку і Валентину Слуцькому, газетам «Волинь–нова» і «Горохівський вісник».
Виористана інформація Василя РОГУЦЬКОГО,
газета “Волинь”, 24 лютого 2018 року
Фото Сергія Цимбалюка, Софії Корнейко,
Василя Корінчука
