Йосипові Струцюку подякували
за «великий талант літописця волинської,
а отже, української долі»
 |
Директор Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України Микола Жулинський, він же й Президент міжнародного громадського об’єднання «Волинське Братство» висловив захоплення творчістю волинянина, відомого українського майстра слова Йосипа Струцюка. Про це він написав письменнику. |
Директор Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України Микола Жулинський, він же й Президент міжнародного громадського об’єднання «Волинське Братство» висловив захоплення творчістю волинянина, відомого українського майстра слова Йосипа Струцюка. Про це він написав письменнику. З дозволу Йосипа Струцюка «Волинська правда» публікує фрагменти цього листа.
«Дорогий Йосипе Георгійовичу! З болем у серці дочитав сьогодні вранці Вашу «повість кровавих літ» «Операція «Burza», або Ми їх спільно винищимо» і засумнівався, чи слід надсилати Вам свою книжку «Моя Друга світова». Бо так глибоко, правдиво, з майстерним виповіданням трагічних і драматичних доль волинян, як це Вам судилося завдяки великому таланту відтворити, так зобразити криваву сторінку польсько-української боротьби на Волині, звісно, мені не вдалося. Але таки посилаю», – йдеться у листі Миколи Жулинського.
Відтак він наголошує: «Думаю, важко було Вам про ці криваві злочинства поляків на Холмщині та Волині згадувати, але як добре, що Ви про це написали. Таке чуття людських болей і переживань, таке психологічно точне і тонке проникнення в характери… Це тільки Ви, глибинний волинянин, могли описати ці події, закріпивши їх спогадами, свідченнями очевидців, документами».
Директор Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка висловився і про ще один роман видатного майстра слова, який проживає в Луцьку. «А яка глибина Вашого художнього (думаю, завдяки непомильній інтуїції та уяві) проникнення в епоху УНР! Ваш «майже документальний» роман «Отаман Болбочан та інші» – це видатне явище української романістики. Я не міг повірити, що свідчення Болбочана– справжні, думав, що це Ви їх сотворили. Переконливості Вашому роману додало те, що оповідь ведеться від імені ад’ютанта Отамана, сотника Івана Коржа», – підкреслив він.
Микола Жулинський висловив вдячність «і за подарований роман «По дорозі до Савур-Могили». Читав і не вірив, що Ви не побували в зоні АТО», як і за «повість жорстоких літ» «Стохід», інтерв’ю у «Слові Просвіти» (12-16 жовтня 2017 р.), статтю про Холмську чудотворну ікону Божої Матері читав із великою цікавістю в «Слові Просвіти»» (16-22 листопада 2017 р.). Він зізнався, що старається «читати все те, що з’являється з-під Вашого пера, бо високо підношу в своїх думках Ваш великий талант літописця волинської, а отже, української долі. Художня майстерність Ваших романів, повістей, поем і віршів гідна захоплення».
Наостанок Микола Жулинський наголосив: «Щиро вдячний Вам за Вашу чесну, правдиву і щиру, ОБРАЗНО ВИВЕРШЕНУ ТВОРЧУ ПРАЦЮ». А відтак побажав «щасливого, в добірному зернові і творчій силі» року.
“Волинська правда”,
31.01.2018 р.
