 |
Щасливі всі ті, хто має можливість святкувати Коляду та Різдво Христове з родинами! Не всім випадає таке щастя… Бо одні живуть у різних краях, інші вже чи ще не мають родин, а є й такі, що не спілкуються.
|
Галина та Валерій Бідношеї відносяться до тих щасливчиків, які Різдво святкують з родиною, не зважаючи на те, що живуть від неї аж за 500 км. І цим керує Галина. Вона не тільки міцною “пуповиною” зв”язана зі своєю малою Батьківщиною, а ще й береже все батьківське, волинське: і звичаї, і старожитності збирає, і пісні побутові та весільні, і строїв волинських дотримується, і вишиває, і старовинним ткацтвом цікавиться. І це тільки невеличкий перелік її захоплень.
А ще Галина милосердна, доброзичлива і людяна. Ось і цього року вона не тільки зі своєю родиною святкувала Різдво, а ще й до своїх земляків, якими опікується наше волинське земляцтво, завітала і з празниками привітала, звичайно, разом з Валерієм. Така собі маленька Різдвяна подорож на Волині, про яку нам сама Галина розповіла у Фейсбуці.
То ж, поїхали! Жанна Шнуренко:
Наша дружня волинська родина на Коляду.
Перший день Різдва виявився плідним на поїздки.
На фото сім’я Махонюків з Овадного. З шести чоловік їх залишилось троє. Світлана, Анатолій, Галина відійшли у інші світи. Але ми їх добре пам’ятаємо за поезію, за вишиті рушники. І завжди будемо пам’ятати. Люда з батьками гостинно нас зустріли. Я заспівала їм колядку “Ой підемо, пане-брате”. За мою коляду вручили мені смачнющі волинські солодощі. Ми довго спілкувались. Багато згадали. Поділились новинами. Посварили владу. Посмакували ялинкою з пряників. Завжди радує очі їхня колекція слоників. Там є інаш, синенький, привезений з Німеччини.
А також сфотографувалась біля ялинки, прикрашеної Галиними ангеликами.
До цих пір не віриться, що ні її, ні Анатолія, ні Світлани немає… Але є пам,ять.
Ой, забула написати. Людмилі вручили цілий кульок книжок, які передало МГО “Волинське братство”.
* * *
Наші подорожі продовжуються… Приїхали з Овадного до мами. Аж тут завітав мій друг дитинства, Василь Пасаман, який мешкає в Володимирі-Волинському і з яким ми давно не бачились. Потім забрали Оксанку і поїхали в Хворостів до Михальських. Замучили Валю, бо таки довгенько там погостювали. Потім до нас приєднались Валині родичі з Швейцарії (з Нововолинська). Ми всі разом заколядували декілька колядок.
З Овадного Валі передали вирізку з газети “Волинь нова” зістаттею про неї. Привезли гостинці з Києва: український хліб і батон. Їх дуже полюбляють на Волині. Тому ми, їдучи на Волинь, закупляємо з десять булок українського хліба і батона.
Розповіли пані Тетяні, Ані, Валі Михальським київські новини, новини з МГО “Волинське братство”. Волинянам з Швейцарії розповіла про традиційні волинські строї і вишивку. Поспілкувались про волонтерську допомогу учасникамАТО.
Валя передає великий привіт і вітання з Різдвом Христовим всім київським волинянам. Нагадаю, Валентина Михальська-член МГО “Волинське братство” і жіночого клубу “Волинянка”, що при МГО.
Попрощались з Михальськими і пішли колядувати до їх сусідів, наших друзів-сім”ї Тарасюків. Шкода, що не маємо можливості частіше зустрічатись з хорошими людьми…
Думаєте, що ми вже поїхали додому? Є, ні. Бо був ще Вишнівський клуб. Бо і там є наші друзі: подружжя Лонюків. Молодь ще тільки сходилась на танці. Тому нам вдалося біля години поспілкуватися: послухати сільські новини, уточнити, в яких водоймах і на що клює риба, згадали молоді роки і ще багато чого. Отож, все, ба, навіть більше того, що було нами заплановано на перший день Різдва, ми виконали!!!! Всім веселого Різдва!
Розповідь та фото Галини Бідношей
