17 серпня ансамбль «Волиняни» МГО «Волинське братство» виступив у Київському головному військовому клінічному госпіталі. Біля альтанки, що вже стала своєрідним концертним майданчиком, зібрались хлопці, які отримали поранення в зоні АТО. Ось перед нами молоді обличчя бійців, наших синочків, а також зрілих чоловіків, які відчули на собі жахіття війни. Вони побували у пеклі, втратили побратимів. Коли бачиш хлопців на візочках, з протезами, з ще незагоєними ранами, розумієш: ось вона, війна, зовсім поруч. Тому ми дуже хвилювалися, готуючись до концерту: як скласти програму, які пісні співати, чи не буде обтяжливим наш виступ… Крім солдат, глядачами були їх рідні, лікарі, медсестри, частина особового складу госпіталю, волонтери. Впродовж двох годин артисти дарували свою пісенну творчість. Адже у всі часи, особливо такі суворі й грізні, які нині переживає наша країна, пісня оспівувала вірне кохання, кликала у бій, зміцнювала віру і давала надію на перемогу.
Мила серцю пісня українська –
Жартівлива, радісна, сумна!
В тебе я закохана з дитинства,
Ти, мов пісня мами, чарівна.
Ти – надія нашого народу.
Піднімала завжди нас з колін.
Віковічним прагненням свободи
Ти живеш у душах поколінь!
Так поетично розпочала концерт ведуча Вікторія Рутковська. Ансамбль привітав присутніх піснею «Зеленеє жито, зелене…» і виконав ряд народних та авторських пісень. А коли залунала «Україно, молитво моя», музику і слова якої написала керівник Ганна Маковська, слухачі просто не могли стримати сліз. Щоб відволікти присутніх від сумних думок, гуморесками підняла настрій Тамара Солодка. Приємно було бачити посмішки на вустах поранених! Це значить, що у їх одужанні є й наша заслуга! Красою свого народного голосу полонила Ганна Ярмолюк, подарувавши пісню «Полковник синьоокий». Всіх, а особливо жінок, підкорив виступ нашого концертмейстера Федора Вареника. Пісня «Не таке» у його виконанні викликала шквал оплесків!
Свою програму ми склали так, щоб представити й свій репертуар, і разом поспівати. І вже українські народні пісні «Розпрягайте, хлопці, коней», «Несе Галя воду», «А мій милий вареничків хоче», «Ой, на горі два дубки», Ой, чорная си чорна», «Ой, чи й то кінь стоїть», «Ой, хмелю, мій хмелю» під акомпанемент баяну дружно співали всі присутні.
А ще ми принесли з собою частування: пиріг з яблуками, деруни, кексики, компот, щоб хлопці відчули подих рідної домівки. А вареники від Ганни Ярмолюк були неперевершеними – так казали нам хлопці. Крім того, наші дівчата – фармацевти і провізори, зібрали ліки і засоби гігієни для поранених, які проходять лікування у відділенні неврології.
Прекрасна апаратура, гарні мікрофони, професіоналізм місцевого звукорежисера, тепле, дружнє спілкування та бурхливі оплески глядачів – все це сприяло гарному настрою неперевершеним враженням і вдалому виступу ансамблю «Волиняни». Після завершення концерту присутні не хотіли нас відпускати – обступили, просили автографи, ми обмінювалися контактами, спілкувалися. Співи, щире слово, гадаємо, стали прекрасним терапевтичним засобом для хворих. А для нас – усвідомленням того, що наша творчість в таку важку годину корисна й потрібна, підтримує моральний дух, дарує радість, насолоду, і, звичайно, дає наснагу і впевненість у перемозі.
Так, пісня зцілює, пісня зміцнює душевні сили, пісня об’єднує. Адже, коли ми разом – ми непереможні!
Вікторія Рутковська
