З ПРИВОДУ УХВАЛИ СЕНАТУ РЕСПУБЛІКИ ПОЛЬЩА
З НАГОДИ СЕМИДЕСЯТОЇ РІЧНИЦІ ТРАГЕДІЇЇ НА ВОЛИНІ
МГО «Волинське братство» обурене й глибоко занепокоєне ухвалою Сенату Республіки Польща від 20 червня 2013 р. з нагоди семидесятиріччя трагедіії на ВОЛИНІ. Викликає категоричне несприйняття вибірковий упереджений і незбалансований підхід верхньої палати польського парламенту до оцінки кривавих подій на споконвічних етнічних українських землях. Польські законотворці стали на шлях односторонньої ревізії формули українсько-польського примирення, яка була погоджена між Україною і Польщею десять років тому і зафіксована 10 липня 2003 р. в Заяві з нагоди 60-ї річниці волинської трагедії, схваленої парламентами обох сторін, та у проголошеній 11 липня 2003 р. Спільній заяві Президента України і Президента Республіки Польща “Про примирення – у 60-у річницю трагічних подій на Волині”.
В ухвалі польського Сенату жодним словом не згадано про спричинені збройними підрозділами польського підпілля українські жертви трагедії, а йдеться лише про брутальну акцію фізичного винищення поляків, здійснену бандерівською фракцією ОУН та УПА. Такий підхід рівнозначний виправданню численних і систематичних злочинів, які чинились загонами польської Армії крайової та боївками Батальйонів хлопських щодо українського населення Волині, мали організований характер і були спрямовані на фізичне винищення українців на їхніх споконвічних етнічних землях. Отже в української сторони є більш, ніж вагомі підстави кваліфікувати винищення українців на Волині збройними польськими формуваннями не лише як етнічну чистку з ознаками геноциду, а як геноцид.
В ухвалі фігурує нічим необгрунтована стотисячна кількість польських жертв, яка базується на підрахунках польських дослідників Владислава та Єви Семашків. Перевірка їхніх даних, здійснена в селах Волинської області за ініціативою народного депутата Верховної Ради України Ярослава Федорчука, виявила, що вони завищили втрати своїх співвітчизників, а українські занизили в кілька разів. Було також встановлено, що багато поляків, котрі значаться як такі, що загинули внаслідок дій УПА, насправді виїхали після війни до Польщі.
В ухвалі є згадка про “випадки польської відплати у 1943-1944 роках ”, що є свідченням свідомого ігнорування численних фактів винищення українців, яке за настанови польського еміграційного уряду в Лондоні розпочалось на українських етнічних землях наприкінці 1942 р. Отже охорону українських сіл були змушені здійснювати підрозділи УПА, які з посиленням польського терору почали пізніше вдаватись і до відплатних акцій. Внаслідок дій АК і УПА жертвами кривавих волинських подій стали обидва народи.
Слід пам’ятати, що українсько-польське протистояння на Волині свідомо провокували як німецька окупаційна адміністрація, так і командування керованих з Москви радянських партизанських з’єднань. Однак глибинним підґрунтям Волинської трагедії був конфлікт фундаментальних національних інтересів. Всі фракції ОУН і керівництво УПА обстоювали і збройно захищали право українців створити на споконвічних українських землях Українську соборну суверенну державу. Польський еміграційний уряд в Лондоні вважав Волинь та інші українські землі, окуповані Польщею після 1918 р., частиною території польської держави і відповідно орієнтував польське збройне підпілля на їхню зачистку від українського елементу.
Ухвала Сенату Республіки Польща є спробою нав’язати українцям і всій Європі однобічний погляд на волинські події, очорнити український національно-визвольний рух та підірвати міжнародний авторитет України. Ця ухвала руйнує добросусідські українсько-польські відносини, заохочує проросійські і прокомуністичні сили в Україні, які виступають проти незалежної української державності та її євроінтеграційного курсу , підіграє шовіністичним силам у Польщі, що висувають територіальні претензії до України, а також сіє у свідомості молодого покоління українців і поляків зерна взаємної недовіри й ворожості.
Ми звертаємось до парламентських і урядових кіл, політиків, науковців, громадськості України й Польщі не відмовлятися від конструктивного діалогу з метою встановлення історичної правди як надійного підґрунтя для збереження духу українсько-польського примирення і злагоди, який є міцною запорукою свободи, незалежності та демократичного розвитку обох країн.
10.07.2013 Рада МГО "Волинське братство"
