Такого снігопаду, такого снігопаду
Не бачив місяць березень давно…
Весна! Та сніг все падав…
Весна! А сніг все падав.
І що Весну чекають, негоді все одно.
Поетичний трилер
Березень забув, що вже Весна,
Що йому вже час сніги топити…
То ж природа ніжиться у снах,
Ковдрою засніженою вкрита.
Так раптово Київ замело –
Все навкруг під сніговим покровом.
Де ж воно, обіцяне тепло?
Ми весну встрічать були готові!
Влада тихо кинула киян,
Залишивши все напризволяще.
В місті снігу – цілий океан!
На під"їздах в Київ теж не краще.
В супермаркетах – ажіотаж.
– Дайте хліба! – чути знову й знову.
Це не примхи, не якийсь шантаж –
У заторах – фури продуктові!
Іномарки грузнуть у снігу –
Кидають їх посеред дороги.
"Допомога де"? – а ні гу-гу!
Люд простий спішить на допомогу!
Став автобус? Пасажири враз
(тільки ж чоловіча половина!)
Щільно тисни, водію, на газ!-
І звільняють транспорт за хвилину.
Поза містом – безлад, безпорадність теж:
Магістралі занесло "по вінця!"
Зимо, з нас терпіння, мабуть, в’єш?
Й вкотре "не зламаєш" українця!
Відкопаєм, вивеземо сніг,
Знову стануть вільними дороги.
Березень прокинеться від снів,
І Весна наступить, слава Богу!
Вікторія Рутковська
