http://www.istvolyn.info/ сайт Історична Волинь
Берестечко
Город известен как поле битвы 1651 г. войск Б. Хмельницкого и крымского хана Ислам-Гирея III с одной стороны и польского короля Яна Казимира III с другой. Ислам-Гирей бежал с поля боя, захватив в плен Хмельницкого, а казаки во главе с И. Богуном с трудом вышли из окружения. Поражение привело к подписанию тяжёлого для Украины Белоцерковского договора. На месте битвы в 1914 г. сооружён храм-памятник «Казацкие могилы». Рядом с ним – деревянная церковь 1650 г. из с. Остров. Работает музей. Другие достопримечательности: Троицкий костёл (1765 г.), часовня Фёклы (XVII в.) на могиле 500 мучениц, "Каменный столб" на могиле кн. О. Пронского.
Владимир-Волынский
Райцентр на р. Луг. Первое упоминание в 988 г. в "Повести временных лет". В 1199 г. стал столицей Галицко-Волынского княжества. Сохранился белокаменный Успенский собор времён Мстислава Изяславовича (1156-1160 гг.) со стенами и воротами, Васильевская церковь-ротонда (XII-XIV вв.), не имеющая аналогов в мировой архитектуре, костёл Якима и Анны (1752 г.), Николаевская церковь (1780 г.) земляные валы замка (X-XIV вв.). В соседнем с. Зимне находится один из древнейших в Украине Святогорский Успенский монастырь (1001 г.), построенный кн. Владимиром в качестве своей резиденции. Включает Успенскую церковь (1495–1550 гг.), "Терем св. Владимира", оборонные стены с четырьмя мощными угловыми башнями и воротами. Рядом – Троицкая церковь (1465–75 гг.) и вход в пещеры с Варлаамской церковью. Главная святыня – Зимненская икона Богоматери.
Голобы
До XIII в. существовало старославянское городище. Впервые местечко упоминается в XVI в. Принадлежало королеве Боне, князю Сангушко, а в XVIII в. шляхтичам Ерузальским, которые возвели римо-католический Михайловский костёл (1711-28 гг.). Во второй половине XVIII в. в центре старинного парка разместился дворец шляхтичей Вильгов. Сохранились въездные ворота и более поздний усадебный дом (XIX в.), Георгиевская церковь с колокольней (1783 г.).
Горохов
Старинный город, найдено городище времён Киевской Руси. Сохранился костёл (1808 г.), парк Тарновских (XIX в.).
Жидичин
Село в 7 км от Луцка известно Николаевским монастырём (XIII в.). Согласно Ипатиевской летописи в 1277 г. сюда приезжал молиться Галицко-Волынский князь Данило. Первоначально деревянный. Существующий комплекс сооружений возведен в XVIII в.: Николаевская церковь (1723 г.) с колокольней, дом епископа, здание семинарии.
Ковель
Райцентр на берегах р. Турия. Поселение Ковле возникло во времена военных походов Данила Галицкого 1238-40 гг. Находился под властью Литвы, Речи Посполитой, Австро-Венгрии, Российской Империи. В 1518 г. получил Магдебургское право. Исторических достопримечательностей мало, есть пешеходная улица и памятник Л. Украинке. Работает исторический музей (О.Пчилки, 11). В соседнем с. Колодяжне находится литературно-мемориальный музей Л. Украинки в доме, где поэтесса прожила 15 лет.
Любешив
Первое письменное упоминание в 1484 г. Сохранились въездные ворота дворца польского магната (XVIII в.) с парком, кельи монастыря пиаров (1684 г.), в школе которого учился польский герой национально-освободительного движения Тадеуш Костюшко.
Любомль
На территории города сохранились два древнерусских городища. Первое письменное упоминание в 1287 г. Древнейшим сооружением является основанная волынским князем Владимиром Васильковичем Георгиевская церковь (1264 г.), которая обрела современный вид в XVI в. С 1768 г. город перешёл во владение графа Браницкого. Частично сохранился дворец Браницких (XVIII в.) возле древнего городища (сейчас спортивная школа). Троицкий костёл (1412 г.) с колокольней перестроен в XIX в. Работает краеведческий музей (ул. Красной Армии, 2).
Олика
Упоминается в Ипатиевской летописи 1149 г. Старые названия: Олыча, Олица. В 1564 г. город получил Магдебургское право. С XVI в. в течении четырёх столетий был резиденцией рода Радзивиллов, которые в 1564 г. построили замок в междуречье р. Миловички и Путиловки. Его окружают стены с бастионами и ров. Сохранился дворец и другие кирпичные корпуса. Частично отреставрирован, используется как психиатрическая больница. Другие достопримечательности: Луцкие ворота (XVII в.), входившие в систему городских укреплений; Петропавловский костёл (1450 г.), самый ранний памятник латинского культового зодчества Волыни; Троицкий (Коллегиальный) костёл (1635-40 гг.) с колокольней и оборонными стенами с башнями (частично сохранились). Работает краеведческий музей (ул. Грушевского, 13).
Рокини
Село в 12 км на север от Луцка, в котором открыт Музей истории сельского хозяйства Волыни под открытым небом. На фоне живописной природы воссоздано жилое волынское село XIX в. Деревянные постройки и предметы народного быта собраны в окрестных сёлах. Сотрудники живут и работают в музее, воссоздавая сельский быт и старинные народные традиции. Большинство экспонатов музея действующие, на их базе организуют "зелёный туризм". Проводятся разнообразные акции и фестивали.
Шацк
Райцентр, первое упоминание в 1410 г. Центр Шацкого национального заповедника, край озёр, самое известное из которых – Свитязь (самое глубокое озеро в Украине – глубина 58,4 м, площадь 27.5 кв. км).
Оконские источники
Два мощных источника в небольшом озере в центре с. Оконск Маневичского р-на, образующие на поверхности два чашеподобных купола. Кристально чистая вода под большим давлением поднимается на поверхность из известняковых пород с постоянной температурой +8°C, благодаря чему озеро никогда не замерзает.
Яревище – Райгородок (Старовижівський район)
Корисливі ділки нишпорять по Райгороду, території колишнього містечка, заснованого у Яревищі Старовижівського району в ХІІІ столітті. За свідченнями літописця, тут знаходився багатий монастир, у якому доживав віку смертельно хворий володимирський князь Володимир Василькович. Це місто неспроста приваблює шукачів скарбів, бо чимало історичних фактів вказують на його незвичайну минувшину. За словами старожилів, навіть німці під час війни приїжджали сюди з картами, збираючись проводити тут розкопки.
Лебедине озеро, Татарка
На цій водоймі, що під Іваничами, зимує до сорока птахів, які стали своєрідним символом краси. http://www.day.kiev.ua/195060/
Село ПАВЛІВКА (стара назва ПОРИЦЬК).
Давнє волинське містечко, що розташувалося на підвищеннях над Лугою. Уперше в писемних джерелах Порицьк датується 1405 роком, коли Великий князь Литовський Вітовт Кейстутович передав його у власність за хорошу службу Іллі Вашкевичу. Вже останній вибудував біля поселення над річкою дерев’яний замок. Одночасно було побудовано римо-католицький костел. Як і більшість давніх волинських містечок, Порицьк, окрім костела мав ще православну церкву та єврейську синагогу. З кінця ХVІІ століття містечко належало до володінь роду Чацьких. Тадеуш Чацький зібрав колекції старожитностей і бібліотеку. Маєток не зберігся
МИХАЙЛІВСЬКА ЦЕРКВА села Павлівка (1650 р.) – пам’ятка архітектури державного значення. Мурована церква побудована в уніатському стилі.
СВЯТО-УСПЕНСЬКА ЦЕРКВА села Старий Порицьк (1784 р.).Пам’ятка архітектури державного значення, зразок дерев’яного зодчества ХVІІІ століття.
Село СОСНИНА ( стара назва БИСКУПИЧІ ШЛЯХЕТСЬКІ ).
Археологічні знахідки на території села відносяться до кам’яного віку. Назва походить від того, що належало воно Володимирському єпископату (єпископ – бискуп, Бискупичі). З 1947 року і досьогодні – Соснина ( за назвою одного з угідь на території села ). Згадка про Бискупичі в історичних документах датується 1545 роком. ЦЕРКВА ПАРАСКЕВИ П’ЯТНИЦІ села Соснина (кін. ХVІІІст.) Пам’ятка архітектури державного значення.
Місто НОВОВОЛИНСЬК
Як рідко яке місто, Нововолинськ має не тільки рік, але й навіть місяць свого «народження» – березень 1950 року. Саме тоді почато зведення перших дерев’яних котеджів шахтарського селища Нововолинське, що згодом переросло в місто Нововолинськ. Будівництво селища, з часом міста було розпочато на землях чотирьох сіл Іваничівського району : Низкиничі, Будятичі, Дорогиничі та Русовичі. Деякі з них, як Низкиничі та Будятичі, стали з часом приміськими, інші – забудовані. По суті, Нововолинськ став спадкоємцем попередньої історії цього куточка волинської землі, спадкоємцем історії цих сіл,перші писемні згадки про які датуються ХV століттям, коли вже Волинська земля увійшла до складу Великого князівства Литовського.
Село ЛИТОВЕЖ
Територія села була заселена здавна. Поблизу нього на березі Західного Бугу виявлено залишки поселення й поховання доби міді. У ХІV столітті село загарбало Литовське князівство. Литовські князі побудували тут замок з потужними земляними укріпленнями і сторожовими вежами. Звідси і походить назва села – Литовська вежа, або Литовеж. Перші згадки про Литовеж належать до ХVст. У цей час він був містечком. Великий князь литовський Свидригайло надав Литовежу магдебурзьке право.
ГОРОДИЩА «ЗАМОК» і «ГІРКА» ХІ – ХІІІ ст.
ЦІЛЮЩЕ ДЖЕРЕЛО розташоване на території сільської ради села Стара Лішня. Сюди приїжджають люди не лише з Іваничівського району, але й з різних куточків Волинської області, шукаючи зцілення від різних недугів. Слава про Криничку йде з давніх-давен, і існує багато переказів про її виникнення та цілющі властивості води.
МИЛЬЦЫ Село в Старовыжевском районе. Здесь находится деревянный Николаевский монастырь (16−19 вв.) Имел свою школу в 17 в. В комплекс входят: Николаевская церковь (1742), колокольня (1901), дом настоятеля (18 в.), кельи (18 в.)
ЗГОРАНИ
Дерев’яна Дмитрівська церква 1674 року
ЗИМНЕ
Святогірський Успенський монастир 15 ст.
ЛУКІВ (МАЦЕЇВ)
Руїни костьолу св. Анни та Станіслава 16 ст.
НОВИЙ ЗАГОРІВ
Загорівський монастир був заснований Петром Загоровським у XVIст. Перша згадка про монастир датується 1566р і повідомляє, що за своє зцілення від хвороб шляхтич Загоровський розпочав будівництво мурованого храму на місці деревяного. За переказами монастир існував ще з другої половии XIIст. ченцями з Києва, які спасалися від татаро-монгольскої навали. Під час боїв у Другу Світову війну монастир було сильно пошкоджено – лишилися практично голі стіни. З 1990р. обитель стала місцем паломництва.
УСТИЛУГ, вблизи украинско — польской государственной границы, функционирует музей «Старая мыза», расположенный в прежнем имении выдающегося композитора Игоря Стравинского, где были написаны всемирно — известные произведения «Жар — птица и «Весна священная». Перша згадка про Устилуг у руських літописах належить до 1150 року. Це одне зі старовинних містечок Волині з патріархальним побутом. Наприкінці XII ст., після розпаду Київської Русі, належало до Володимир-Волинського князівства, а на початку XIII ст. входило до складу Галицько-Волинського князівства. У той час Устилуг був одним із головних пунктів на Волині з торгівлі хлібом, який відправляли водним шляхом до портів Балтійського моря. Збереглися вали древнього городища епохи Київської Русі.У межах містечка діяли два свічкових заводи, спиртоочисний завод, ґуральня, цегельня, тартак, торфорозробка.
РУЖИН. З одного села і його присілків, з однієї родини вийшли аж чотири гетьмани Запорозького козацького війська! Автор енциклопедичного словника "Стара Волинь і Волинське Полісся" професор Олександр Цинкаловський твердить: "Село Ружин було родовим селом князів Ружинських, яких тут перший раз згадано в 1503 році… З цього княжого роду походили козацький гетьман Євстафій Ружинський і багато політичних діячів і членів братств на Україні…" Син Євстафія (Остафія) Михайло Ружинський теж гетьманував у козацькому війську. Інші джерела твердять, що саме у волинському Ружині народився і козацький гетьман Богдан Ружинський. Гетьманував і ще один Ружинський – князь Кирик…
У володіння цих князів на Волині входили, крім Ружина, села Роговичі і Твориничі (нині Локачинського району), а також Орзин. http://svitlytsia.crimea.ua/index.php?section=printable&artID=1619
МЕНЧИЧ
Історія Менчич нараховує більше п’яти з половиною століть. Жителі цього невеличкого села в Іваничівському районі пам’ятають і бережуть своє минуле. Тут вам розкажуть, як саме на території Менчич у 1915 році прийняв свій перший бій російський письменник Микола Гумільов, тоді – унтер-офіцер царської армії. Своєрідну назву села пов’язують з польським словом «męka» – мука. За легендою, на місці села катували (мучили) козаків – борців з польською владою. На місці їх поховання згодом насипали курган (дехто навіть запевняє, що якраз на ньому побудували церкву), а їх рідня й заснувала поселення Менчичі. Перша згадка про село зустрічається в літописі під 1545 роком. При описі Володимирського замку згадано й поселення Менчичі, що йому належало. А найбільшим село, згідно з історичними даними, було 1910 року, коли нараховувало 910 жителів. Сьогодні Менчичі, що розташувалися за десяток кілометрів від Іванич, нараховують 380 мешканців і близько сотні дворів. Отець Володимир розповідає, що у селі існує загальноприйняте правило жертвувати щомісяця одну гривню на потреби храму. «Тобто навіть якщо з якихось причин люди не регулярно відвідують церкву – пожертви все одно дають, – каже священик.– А крім того, кожної суботи селяни по черзі приходять прибирати церкву, приносять свіжі квіти, підливають вазони. Тут чергуються щоразу кожні три хати. І так усі це роблять, окрім трьох сімей, які належать до сектантів».
ПЕРЕМИЛЬ
Колись княже місто, тепер одне із найбільших сіл в Горохівському районі, яке належить і до п’ятірки найстаріших у нашій області. Засноване 1097 року.
ХОРЛУПИ
Жартівливими піснями й забавами, сміхом і гумором віддзвеніло у селі Хорлупи, що в Ківерцівскому районі на Волині, гумористичне свято "День приймака". Організаторами цього самобутнього дійства, аналога якому немає в Україні, стали сільські тещі й зяті за активної підтримки місцевої влади.
У 2008 "День приймака" був на Волині уже десятим – ювілейним. А місцем його проведення стало село Хорлупи тому, що саме тут зареєстровано понад 120 приймаків, що є своєрідним рекордом України. Усі місцеві приймаки є членами тутешньої "Приймацької Січі", яка має і свій прапор у формі символічної "тещиної спідниці". Їх девіз – "Приймаки всіх країн, єднайтеся".
