Прийшовши до пам’ятника – могили Лесі Українки, що на Байковому цвинтарі м. Києва, я відчула пустку, відчуженість, якусь мить не могла порозуміти, що не так. Звернула увагу на те, що немає живих квітів, був лиш маленький, як жменька, букетик штучних квіточок, та осторонь на огорожі, як сиротина, висів віночок.
«Хотіла б я вийти у чистеє поле,
Припасти лицем до сирої землі
І так заридати, щоб зорі почули,
Щоб люди вжахнулись на сльози мої.»
Леся Українка (“Горить моє серце”)
Прийшовши до пам’ятника – могили Лесі Українки, що на Байковому цвинтарі м. Києва, я відчула пустку, відчуженість, якусь мить не могла порозуміти, що не так. Звернула увагу на те, що немає живих квітів, був лиш маленький, як жменька, букетик штучних квіточок, та осторонь на огорожі, як сиротина, висів віночок. Та враз мій погляд прикипів до глибоких дірок на голій колоні. З усіх чотирьох сторін колони було брутально зірвано рослинний орнамент, бронзову гірлянду з лаврів та квітів. Я запалила свічечку, яка засльозилася чорними потічками. Було нестерпно важко й боляче, за душевну і духовну людську неміч, яка посягнула на шану, на святу пам’ять.
1 серпня 1913 року, проживши 42 роки, відійшла у вічність наша славетна поетеса, письменниця, громадський діяч, Лариса Петрівна Косач (Леся Українка).
Щорічно, музей Лесі Українки, на чолі з завідувачкою музею Щукіною Іриною Анатоліївною, вшановуючи пам’ять поетеси, проводиить громадянську панахиду біля могили – пам’ятника.
Цьогоріч відправив службу протоієрей, настоятель храму Жінок Мироносиць, отець Володимир (Сміх).
З промовою, із закликом про згуртування, про активну допомогу у вирішенні питання про реставрацію колони пам’ятника, у відновленні рослинного орнаменту, наданні йому первісного вигляду, також реставрації огорожі, звернулася до присутніх Ірина Анатоліївна Щукіна. Чи то всерйоз, чи жартома мовила Ірина Анатоліївна про поновлення гірлянди із пластику, мовляв тоді вже ніхто не позариться.
Зокрема виступали: Костюк Валентин – заступник міського голови м. Новоград – Волинська, Микола Сом, Петро Шульга, Володимир Щур. Серед присутніх були – Олександр Міловзоров, працівники бібліотеки ім.Лесі Українки, чимало людей з палким серцем, щирим поглядом, шануванням пам’яті, горінням сьогодення.
Приїздять поклонитися до всесвітньо відомої поетеси земляки з Новоград – Волинська, які традиційно покладають на колону до пам’ятника гірлянду із живих квітів, яка цей раз як ніколи, викликала приємний щем на серці.
Не зволікаючи, прилетіла перша ластівка допомоги у вигляді 500 гривень, від Дмитра
Пилипчука, а Володимир Щур запевнив , що прийме безпосередню участь у відновленні гірлянди.
Шануймося!
Бо ми того варті,
Тримаймося!
Бо ми є на варті.
На варті здорового глузду,
А не кривавого згустку.
Гуртуймося!
Бо гурт то є сила,
Щоб заздрість, пихатість
Не спокусила.
Спілкуймося!
Поки не спинила
У білій сорочці
Не видима снина .
Дружімо!
Бо то є основа.
Спілкуймося!
Істина – в слові.
Член “Волинського Братства”
Шепель (Хом’як) Надія
Музей видатних діячів української культури
Лесі Українки, Миколи Лисенка,
Панаса Саксаганського, Михайла Старицького
Музей видатних діячів української культури Лесі Українки, Миколи Лисенка, Панаса Саксаганського, Михайла Старицького звертається до громадськості з ініціативою організації та проведення реставраційно-відновлювальних робіт меморіалу родини Косачів на Байковому цвинтарі, зокрема, пам'ятника Лесі Українці.
Це звернення обумовлено тим, що на могилі Лесі Українки вчинено акт вандалізму: по всьому периметру пам’ятника знищено його декоративне оздоблення – бронзову гірлянду з лаврів та квітів, традиційний символ шани народної. Зникле оздоблення складало невід’ємну складову творчого задуму відомого скульптора, народного художника України Галини Петрашевич; сам пам’ятник, встановлений у 1939 році, є пам’яткою історії та культури. Нині на граніті залишилися видимі сліди втрати. Цей акт наруги над національною святинею викликає обурення і занепокоєння станом духовності в нашій країні.
Поруч з могилою Лесі Українки знаходяться і місця поховань її батьків: відомого правника, члена „Старої Громади” Петра Антоновича Косача та визначної української громадської діячки, етнографа, видавця, письменниці Ольги Петрівни Косач (Олени Пчілки), а також могила брата – вченого, етнографа, літератора Михайла Косача. 1996 року відбулося відкриття меморіалу родини Косачів. Проект оригінальної високохудожньої огорожі підготував заслужений художник України Олександр Міловзоров. Майстри-ковалі під керівництвом Володимира Дьоміна втілили його задум. За минулі роки під впливом природних атмосферних явищ покриття огорожі помітно пошкоджено корозією, виникла нагальна потреба провести ремонтні роботи.
Безсумнівно, опікуватися належним станом місць поховань найвидатніших представників будь-якої нації мають спеціальні державні структури, але, враховуючи реалії сьогодення, звертаємося до всіх небайдужих із закликом посприяти фаховою майстерністю порадою чи коштами, набутим досвідом чи практичними зусиллями для ліквідації наслідків вандалізму та впорядкування меморіалу родини Косачів на Байковому цвинтарі. Покладаймося на власні сили! Від нас сьогодні залежить збереження немеркнучої пам’яті про світочів української культури.
Контактні телефони – 289-16-51;
288-06-18.
Директор Н.Ю.Терехова
Зав. музеєм Лесі Українки І.А.Щукіна
