ПОЕЗІЯ КОЛЬОРУ І СЛОВА

В Українському фонді культури нещодавно  авершилась виставка картин волинських  митців: самодіяльного художника Миколи  Конопацького «Барви Волинського Полісся»    та  Володимира і Оксани Тарасенків    «Кольорова поліфонія». Художники ці зовсім    різні: за жанром, стилістикою, напрямками,    живописною технікою, але об’єднує їх любов    до рідної землі, до Волині.  Куратором і    організатором виставки був голова Волинського    обласного відділення Українського   фонду     культури  Геннадій Сарапін.

В.о. Голови Фонду культури Олександр Пархоменко привітав присутніх з відкриттям вернісажу і

підкреслив, що мистецька палітра Волині – розмаїта, яскрава і неповторна, і  одні з її найкращих

митців представляють нині свою творчість у столиці.

«Барви Волинського Полісся» 

Художник Микола Конопацький живе в селі Білин  Ковельського району, працює вчителем в сільській  школі, а ще має прекрасний голос і співає в знаменитому народному ольклорному гурті «Родина». Він презентував у столиці 42 свої роботи – пейзажі волинського краю. За непідкупну правдивість зображуваного  майстра вдома називають не інакше, як  «Білинський Шевченко».

Підтримати пана Миколу, розділити його радість з Ковеля до Києва прибув  цілий десант! Вчитель за

освітою Микола Конопацький ще змалечку мріяв малювати, навіть мав до цього мистецтва певний хист,

який вчасно запримітив його наставник, художник Микола Букатевич. Завдяки його слушним порадам

юнак взяв до рук пензель, полотно та олійні фарби і розпочав працювати. Микола Конопацький каже,

що свої картини він творить для себе і для душі, та зображає все те, що бачать його очі, що відчуває

серцем. Практично кожна з написаних ним полотен манить до себе запахом весни, подихом лісу,

свіжістю лугових трав та річок, яких він так полюбляє відтворювати на полотні, танення снігу тощо.

А не так давно Микола Конопацький ще й спробував себе в стилі натюрморту, портретів, зображення

ікон.У  «білій залі» залі можна годинами милуватися бурхливими ріками та тихими озерами, золотими

лісами та зеленими луками, що народилися з-під пензля Миколи Конопацького. Ця природа сколихнула

не лише душу майстра. На відкриття виставки, прийшло багато поціновувачів мистецтва. І кожен сказав

добре слово і про майстерність, і про багатогранність таланту автора.

Кажуть, талановита людина – талановита в усьому. Ця аксіома цілком розчинилася в Миколі

Антоновичу. Але він й до сьогодні вважає себе живописцем без базової освіти, проте художники-

професіонали притримуються зовсім іншої думки. Той факт, що чимало полотен ювіляра зберігається

в приватних колекціях у Польщі, Росії, США, Німеччини, говорить лише про одне: його роботи вже

високо оцінені справжніми пошановувачами живопису.

 Микола Антонович каже, що головне його покликання у житті навіть не живопис, а  навчання дітей

вічному, розумному, доброму. Він у місцевій школі веде уроки образотворчого мистецтва та фізичної

культури, вчить своїх вихованців бачити красу природи, берегти її та бути здоровими, розвивати себе

як творчо, так і фізично. Нині Микола Конопацький є керівником районного методичного об’єднання

вчителів образотворчого мистецтва. 

До речі, Микола Антонович – уродженець Житомирщини, але рідною вважає саме Волинь. Бо тут він

провів усе своє свідоме життя, тут почав творити фарбами і пензлем. Сьогодні у творчому доробку

майстра – понад сотнюполотен. На кожному можна знайти десятки кольорів та відтінків. Тільки

чорного на них немає. «Хочеться, щоб і в нашому житті, і житті нашої держави Україна було чорного

якнайменше», – зауважив майстер

«Кольорова поліфонія»

Олександр Пархоменко у вітальному слові зазначив: «У цій розкішній «Золотій залі» експонуються

картини Володимира та Оксани Тарасенків «Кольорова поліфонія». Якщо уважно подивитись на

кожну роботу Володимира, то ми побачимо за кожною картиною філософіюбуття. Тарасенко –

самобутній художник. Захоплює своєю глибиною стилістика картин. Це – інтелектуальний

живопис європейського рівня».

В сюрреалістичних картинах з багатошаровим сюжетом і глибоким філософським змістом – десятки,

десятки кольорів, в них панує іронічний і самоіронічний настрій і абсолютно відсутня агресія. Вони –

неначе ілюстрації до створених автором казок, яким немає кінця. Біля кожної картини хочеться

затриматись, робити відкриття, розгадувати, розшифровувати, кожен бачить щось своє.

Тематика картин лучанки Оксани Тарасенко – зовсім інша. Це – зворушливі волинські пейзажі, які приваблюють до себе й пробуджують ностальгійні згадки дитинства і юності. Художниця тонко відчуває колір, залюблена у те, що вона робить. Від її робіт віє теплом, спокоєм і світлом. Характерно, що в Оксаниних роботах не побачите сучасних, пишних котеджів. Ваблять душу і серце невеличкі, знайомі нам з дитинства хати.

Нині в творчому доробку Оксани Тарасенко не менше сотні робіт, участь у десяти всеукраїнських

художніх виставках, що проходили у різних містах України. Роботи художниціє в картинних галереях,

приватних колекціях у Луцьку, Києві, Польщі. Вона любить бувати з етюдником на природі. Пильне око

художниці бачить не поверхове, а те, що западає в душу. Оксана Тарасенко відтворює побачене на

полотні чи картоні, дарує його людям, радує їх теплом свого серця, світлом. Світло і сонце живуть в її

картинах.

Представники МГО «Волинське Братство» та жінки клубу «Волинянка» привітали волинських художників

і на згадку про виставку подарували альманах «Волинь моя». Яскравим мажорним акордом

мистецького свята стало спільне виконання Гімну волинян «Волинь моя» Степана Кривенького.

Презентація у Фонді культури була справжнім святом єднання волинян Києва і Ковеля, і залишила

у нас незабутні враження і теплі приємні спогади про земляків.

Вікторія Рутковська

за матеріалами  всеукраїнського  тижневика «Вісник»,

фото Волинського обласного відділення

                                                                                                                               Українського фонду кульури

admin

See author's posts