8 жовтня 2015 року в столичній книгарні «Є» відбулася зустріч з волинським письменником, журналістом Іваном Корсаком. Він представив книгу «Вибух у пустелі», яка щойно вийшла у видавництві «Ярославів вал». У затишному приміщенні зібрались представники української інтелігенції, літературна, мистецька та просвітянська еліта: письменники, поети, журналісти, режисери, науковці. Прийшли привітати свого земляка і члени «Волинського братства» та жінки клубу «Волинянка». Ще кілька днів тому нашу делегацію письменник гостинно приймав у Луцьку. На згадку про цю захоплюючу поїздку автор подарував свої книги з автографом, люб’язно запросивши на презентацію у Києві.
Свої відгуки про книгу висловили відомі діячі культури – Володимир Панченко, Валерій Гужва, Станіслав Бондаренко, Любов Голота, Сергій Грабар, Павло Щириця, Михайло Ткачук, Микола Ткач та ведучий літературного дійства Михайло Слабошпицький.
Іван Корсак народився 15 вересня 1946 року у смт. Заболоття Ратнівського району Волинської області, працював редактором газет в Камінь-Каширському та Луцьку, член Ради Національної спілки письменників України і редколегії газети «Літературна Україна», лауреат премій імені В’ячеслава Чорновола, Агатангела Кримського, Міжнародної літературної премії імені Миколи Гоголя, нагороджений орденом Архистратига Михаїла. В доробку Івана Корсака вже близько 20 романів.
В своїх творах він воскрешає з небуття постаті призабутих, маловідомих, а часто і незнайомих широкому загалу імена українських мислителів, українських інтелектуалів у світі, відкриває сторінки життєпису славетних подвижників. «Він повертає нашу історію, що сприяє повноті вітчизняної національної повноцінності», – зазначив Михайло Слабошпицький. «Книга оповідає про вагомий внесок українства у наукові здобутки людства, у високі технології сучасності. Зокрема, письменник зосередив увагу на участі українців у розробленні та застосуванні атомної зброї у середині минулого століття. Книга є унікальним і в тому, що в ньому використані англомовні архівні документи, досі відсутні в Україні», – сказано в передмові.
«Вибух у пустелі» – це роман про видатну українську родину Кістяківських, яка своїми славними ділами вписала себе у світову історію. Головним героєм роману є Георгій, онук Олександра Кістяківського (1833-1885), який був професором кримінального права Київського університету Святого Володимира – це він видав збірник «Права, по которым судится украинский народ». Батько Георгія – там же мав звання професора, сам Георгій — професор Гарварду і почесний доктор поважної низки університетів, його донька Віра — професор Массачусетського технологічного інституту. А ще Георгій – співавтор першої атомної бомби в Манхеттенському проекті, дієвим учасником світової політики як радник Президента США, долучався безпосередньо до розробки космічних програм, найновітніших високих технологій. Не забував він і про рідний край, клопотався серед іншого про виділення землі для пам’ятника Т. Шевченку у Вашингтоні, допомагав землякам у діаспорі.
Володимир Панченко, літературний критик, професор Національного університету «Києво-Могилянська Академія» зазначив, що у Івана Корсака є певна аудиторія. Автор обирає цікавих героїв. «Вибух у пустелі» – це не документальний, а історичний роман.
Поет і прозаїк Валерій Гужва у своєму слові сказав: «Те, що робить письменник – це копітка і наполеглива робота проти присвоєння Росією імен визначних українців. А для молодих – це читання, яке треба їм підкладати».
«Як читачеві, книга мені сподобалась. В ній – виважений виклад сюжету, струнка побудова. Відкриваєш для себе інші інформаційні шари. Є сцени – момент випробовування атомної бомби – їх прочитала на рівні душевного тремтіння. Книжка жива, написана з плоті і крові. Вона дихає», – так висловилась про роман головний редактор тижневика «Слово Просвіти» Любов Голота.
Академік Микола Жулинський привітав свого земляка: «Радію з того, що наша Волинь настільки виразно і ефективно захоплює літературний простір України. Маємо розділити успіх Івана Корсака. Те, що він написав – справа великої державної ваги, веде величезну дослідницьку роботу. Він поставив за мету формувати нову свідомість України. Імена, які оживив в своїх творах автор, говорять про те, чим можна гордитися і чому. Романи сюжетно активні, легко читаються, насичені інформацією. Де б не був українець, куди б не занесла його доля, він повинен створювати пантеон національної слави. Славу видатних українців треба плекати і культивувати».
Літератор Сергій Грабар так висловив свої враження від прочитання роману, що презентувався: «Читав із задоволенням, переживав, хвилювався. Іван Корсак має легкість письма, вміє маніпулювати стилями, від чого отримуєш задоволення. Він повернув киянам київську, Україні і світові – українську родину».
Станіслав Бондаренко, поет, письменник, журналіст, головний редактор газети «Літературна Україна», подякував Іванові Корсаку за підтримку – зокрема, за передплату газети, яку він подарував волинським школам і наголосив, що цю книгу варто перекладати.
Павло Щириця, письменник, головний редактор видавництва «Ярославів вал» назвав роман «вибуховою» книжкою. Автор на прикладі родини Кістяківських – інтелігентів у п’яти поколіннях показує, якою могутньою могла бути Україна, якби їй дозволили самостійно розвиватись.
А режисер Михайло Ткачук наголосив: «Це – готовий матеріал для кіношників! Цікавий сюжет, захоплюючі життєві перипетії – все це може бути покладено в основу фільму про Великого Українця – Григорія Кістяківського. Зупинюсь на такому епізоді: коли на запитання кореспондента: «Як це він (Георгій), росіянин, відстоює інтереси США? На що той відповів, що він не росіянин, а українець! І що для нього це звучить так, якби шотландця спитали, чи він англієць!»
Поет, народознавець Микола Ткач назвав роман «вдячною цеглиною, пам’ятником родині, який ще не зведений. Династія Кістяківських – одне з найславетніших родинних дерев. Я займаюсь дослідженням його вже більше 15 років. Маю великий архів фотодокументів.»
В своєму слові письменник Іван Корсак подякував присутнім за те, що прийшли на зустріч, за тепле спілкування, обмін думками і враженнями, інтерес до нашої історії, до героїчного минулого. «Ми повинні знати свої витоки. Адже, якщо ми не знаємо самих себе, нас ніхто не буде знати і в світі!»
текст Вікторія Рутковська
фото Галина Бідношей
