10 травня 2015 року (друга неділя травня) в Україні відзначається Всесвітній День Матері
СКАЖИ СВОЇЙ МАМІ: ДЯКУЮ І ЛЮБЛЮ!
Хай виростить щасливою дитина,
Хай мати не побачить смерті сина,
Хай завжди буде злагода в родинах!
Хай прийде мир на нашу Україну!
МАЛЕНЬКА УКРАЇНКА
Знаю, бо казала мені моя ненька,
Що я українка правдива, маленька.
Знаю,Україна серцю мо’му мила,
Я по – українськи молитися вчила.
А моя опора – то Божая мати,
Мати – Україна, повна благодати.
Ось мою молитву прийми, Отче Божий,
Нехай Україні вона допоможе.
Олена Пчілка
ПОДЯКА МАМІ ЗА НАУКУ
Я не знаю, як ти все раніше встигала:
Манікюр, макіяж на французький манер,
Готувала смачненько завжди; прибирала
І обїздила майже всю УРСР.
На роботу ти вчасно завжди приїжджала –
В Лавру везли за «рупь» на таксі.
Методички і звіти писати встигала, –
Фахівець по культурі всіх народів й часів!
Ти за доньку свою дуже переживала:
Після школи який оберу вірний шлях?
До мистецтва з дитинства мене долучала,
Побували разом в різних селах й містах.
І на звітні концерти в палац «Україна»
Поспішали з тобою на третій дзвінок.
Памятаю, коли я була ще дитина,
Так летіли, що навіть забули квиток…
Постають із минулого перед очима:
Хор Верьовки, Волинський, «Трембіта», «Льонок».
Івасюк, Авдієвський, Пашкевич – і з ними
Я зробила в доросле життя перший крок.
Я не хочу в твоїх грітись променях слави –
На скрижалі впишу своє власне ім’я.
Бо живу я натхненно, цікаво, яскраво, –
І за це тобі дякує донька твоя:
За поради, за мудрість, життєву науку,
За любов до традицій, народних пісень.
Я тримаюсь в житті за твою ніжну руку
І сміливо крокую у завтрашній день!
Вікторія РУТКОВСЬКА
ЗА ЩО Я ЛЮБЛЮ СВОЮ МАМУ
Я щаслива з того, що сьогодні можу сказати моїй матусі слова любові та пошани, і вона це почує чи прочитає. Я довго думала, якими словами висловити свої почуття любові до мами, щоб вони були щирими і правдивими, без зайвої нарочитості і пафосу, бо моя мама проста і щира, скромна і порядна. Мама не любить високопарних слів, гучної музики, показних емоцій.
Мама моя не завжди демонструє свою ніжність і любов до дітей та внуків, але від того її любов не стає меншою. Ця любов – десь глибоко в душі і високо в небі. Її щира молитва за своїх дітей і внуків, за зятів та їхніх батьків є найкращим виявом цієї любові. Мама не любить прикрашати себе і своє життя штучними прикрасами, їй чуже «сребролюбіє», зате золото і срібло її серця – це добро і турбота про ближнього: про рідного брата, з яким разом годувалися, а сьогодні він жи е сам і ніколи не був одружений, про племінників своїх чи чоловікових, в яких батьки вже на небесах, про сусідку, яка тяжко захворіла чи про старшу бабусю…
Моїй мамі Господь послав все, що потрібно для щастя – і здоров`я, і вроду, чоловіка доброго й розумного, хороших дітей та онуків, і роботу непогану . Мама вміє радіти кожній хвилині свого життя, не ремствувати й не заздрити, прощати і не ображатись, вміє працювати, турбуватись про дітей і онуків. Не вміє брехати і лицемірити, говорить те, що думає і робить те, що вміє. За сумлінність і працьовитість Ольгу Терентіївну поважають колеги по роботі і керівники тих організацій, в яких мама працювала; за спокійний характер і добропорядність поважають сусіди й друзі; за турботу та любов любить мою маму багаточисельна родина, бо вона не просто привітає в День народження, а й подасть на благодарственний молебен у церкві за здоров`я, знайде завжди теплі слова для кожного.
Хіба потрібно пояснювати, за що я люблю свою маму, і чи можна знайти ті слова, які найкраще б передали ці почуття ніжності й вдячності?
Щодня, а особливо в День Матері, я дякую своїй матусі за життя й мудру життєву науку. Мама з татом власним прикладом навчили нас з сестрою добропорядності й любові. Пробачте, мамо, що ми далеко від Вас, що не завжди приїдемо на свято чи в будень, щоб допомогти Вам на городі, чи просто порадитись з Вами. Ми несемо по життю Вашу щиру любов, продовжуючись у дітях, онуках і правнуках… Як хочеться ще довго – довго бути дитиною і чути Ваше «Доб – ри – де – е – нь!».
Лариса ГРІНЧЕНКО
МАМА. У ЦЬОМУ СЛОВІ СУТЬ ВСЬОГО ЖИТТЯ
Мама…Тільки тоді, коли її вже не має поряд, усвідомлюєш, ким вона була для тебе всі роки. Здавалось, все було добре. Мама була поруч з самого дитинства і до останніх своїх днів. Не важливо, чи разом ми жили, чи на відстані. Вона і зараз поруч у думках і спогадах. Жодного рішення не прийму, поки не подумаю, як би це оцінила мама. Чому здавалось? Тому що у життєвій суєті стільки часу ми втрачаємо на щось дріб"язкове, замість того, щоб поспілкуватись з мамою, поїхати лишній раз до неї. Дарма, що далеко.
Про маму можна написати цілу книгу. Вона, як і більшість її сучасників пройшла нелегкий шлях. Виселення родини з Польщі до Одеської області і повоєнні злидні. Адже новий будинок і господарство залишились там – на Батьківщині. Голодні роки навчання у Луцькому педучилищі. Мізерна стипендія вся йшла в родину, бо прийшлось будувати новий будинок. Щастя, що дідусь мав "золоті руки" і будувала вся сім"я своїми силами. Мама завжди згадували білі парусинові балетки, які вона щоденно начищала зубним порошком і в них ходила в педучилище. А до цього, після переїзду з Одещини на Волинь, вона у 9 років пішла в перший клас теремнівської школи у передмісті Луцька. Вона була найстарша у класі і мусила доганяти своїх однолітків, переходячи через кілька класів відразу.
Після закінчення педучилища, одруження і початку педагогічної діяльності її життя розділилось на дві частини – школа і сім"я. Не один раз нам з братом прийшлось сидіти голодними, бо у мами або педрада, або якісь заходи у с. Підгайці, де вона працювала і де всі культурні та інші заходи на той час "лежали на вчителях" (так вона говорила). А їжа хоч і була приготовлена, та як її нам малим було підігріти на примусі. Навіть покоління мого сина не уявляє, що це агрегат.
Мама працювала в початкових класах і була педагогом від Бога. Навіть зараз, коли я приїжджаю в Підгайці, де живе моя племінниця і похоронений мій брат, її батько, всі пам"ятають мою мама і згадують її теплими словами. А пропрацювала вона там всі свої 32 вчительських роки.
Як вона встигала все? І школа. А перші роки приходилось ходити пішком з Луцька у Підгайці. І нас потрібно було доглядати. І город обробляла. І шила та вишивала. Ремонт у хаті ми кожен рік робили, тож у нас було затишно. І одягала мене мама на той час гарно, бо сама шила і в"язала. І квітник у неї був найкращий на нашій вулиці. Мені легше перерахувати, що вона не вміла…
Мама була добра і весела, але солдатський ремінь з пряжкою для нас з братом висів на великому цв"яху зверху на дверях. Це був немалий стимул стримувати нашу з братом енергію, особливо мою. Ми знали, що за проступки будемо відповідати. Поясом мені перепадало частенько, але до пряжки "не дотягнула"… Як мама з нами двома справлялась? Ми з братом дуже хворіли у дитинстві, а лікарняних тоді не давали. Я пам"ятаю, як ми з високою температурою чекали маму з роботи. А вона прибігала, це м"яко кажучи, і не знала, за що хвататись. Чи кормити, чи лікувати, чи груби розпалити, а ще ж вечерю готувати, зошити перевіряти і щоденник писати (цей щоденний атавізм процвітає і до наших днів).
Як вона раділа, коли я вступила в університет. А її смачні передачі дівчата з моєї кімнати у гуртожитку завжди чекали з нетерпінням.
І з пологового будинку забирала свого першого онука мама, бо мого чоловіка забрали на перепідготовку у Володимир-Волинський. І в Київ вона їхала, щоб побувати в онука на конкурсі бальних танців або подивитись, які ми купили нові меблі. І коли я приїжджала мама обов"язково варила холодець. І коли була мама, в мене завжди були гриби – сушені, мариновані, відварені.
А про те, що мама була душею колективу і у неї було багато друзів і говорити не варто. Це саме собою зрозуміло. От і в останні свої дні вона з компанією грибників збиралась у ліс – в четвер, а у вівторок її не стало…
А мене жаль бере з того, що вона не побувала на весіллях мого сина і племінниці. Що не пораділа правнукам. А онуки для неї були самими красивими і розумними на світі. Так хочеться вірити, що вона десь звідси все бачить і все знає.
А саме головне я не написала. Моя мама була дуже красива і у неї найкраще ім"я – Ольга.
 |
 |
 |
В центрі з мамою я – Жанна Шнуренко
