Дмитро ПАВЛИЧКО
ТАРАС ШЕВЧЕНКО У МОСКВІ
Був Шевченко в Москві, але зник, наче сон,
Як настала пора поліційно – зміїна.
Там співає тепер не кобзар, а Кобзон,
А та пісня Кобзона – то мертва Вкраїна.
Про Шевченка в книгарні не згадуй, забудь,
Не впускають його на сяйнисті вітрини,
Там раби превозносять Петрову могуть,
Там цілують блудливі сліди Катерини.
Декабристів не чути, воскресли царі,
На їх лицях, мов діри, труди червотока.
Мов захоплену зброю УПА, «Кобзарі»
Замуровано, скрито від людського ока.
Але сталося диво – з’явився Тарас,
Та не там, де стояв за Микити Хрущова,
А на площі Болотній, в недозволений час,
Де Росія чекає спасенного слова.
Там зібрання народного проводирі
І московські хахли побіліли як стіни,
Загуділи: «Иди, обо всем говори,
Не зови лишь к восстанью своей Украины!»
Відсахнувся Тарас від ганьби й срамоти:
«Не турбуйтеся мною, хахли й московити,
Бо ви народились, демократи – кроти,
Щоб імперію зладити і зберегти,
А я народився, щоб її розвалити!».
15. 06. 2014, Конча – Заспа
«Слово Просвіти», ч. 24,19 – 25 червня 2014
