Під такою назвою 4 квітня 2013 року в ДЗ «Державна бібліотека для юнацтва м. Києва» в рамках загальнобібліотечного проекту «Тиждень юнацької книги» відбулася творча зустріч учнів 9-х класів гімназії № 179 Голосіївського району м. Києва з Вікторією Рутковською (Вальковою), членом Національної спілки журналістів України, членом клубу «Волинянка» МГО «Волинське братство».
У неї – широкий діапазон захоплень і творчої діяльності. Вона – сценарист і режисер фольклорно – етнографічних вечорів, упорядник збірок календарно – обрядових матеріалів, автор численних статей з питань народної творчості і професіонального мистецтва у спеціалізованих і популярних виданнях. Її віршована палітра – поліфонічна й багатобарвна, у ній елегійні ноти переливаються у бурхливі ритми й урочисті акорди патетичної оди. Інтимна лірика змінюється філософськи – заглибленою поезією, творами громадянсько – патріотичної тематики, ескізами – замальовками, посвятами відомим особистостям, рідним і близьким людям. Її поезії звучать по радіо, у концертах, на зібраннях жіночої громади «Волинянка».
На зустрічі з юнацькою аудиторією кожен вірш супроводжувався коментарем поетеси про історію написання твору. Особливий інтерес у школярів викликали поезії «Смачна ода українському борщу», «Моїм предкам», «Радість воскресіння», «Є музика над нами», «Народження пісні» та ін.
Відбулося жваве спілкування з учнями про місце поезії у нашому житті, про особливості творчого процесу,про поетичні стилі і напрямки тощо. На запитання Зої Подолян, завідуючої відділу абонементу бібліотеки про призначення поета, Вікторія Рутковська відповіла: «Поет – це зв’язковий між минулим і майбутнім, людина, яка силою своєї уяви здатна зануритись у морські глибини і злетіти в небесну височінь. Поет, наче оголений нерв, сприймає дійсність, пропускаючи кожну людину, подію, почуття крізь себе. Поет – це рентген людських душ, радар відчуттів, маяк, що світить ритмом». – А що для Вас є поезія? – продовжує далі Зоя Павлівна. – Це мій стан душі: і в радості, і в печалі вона завжди зі мною, а у хвилини найбільшого піднесення мої почуття починають говорити римою. Поезія… Вірна подруго, ти приходиш у тишу моїх снів і освітлюєш морок сяйвом слів. Ти – джерело радості, оаза світла, глибина, яку неможливо осягнути, вершина, яку неможливо підкорити. Поезія – це краплинка дощу, сонячний промінчик, пролісок, що сповістив про прихід весни… А весна цього року забарилася, мабуть ми її погано закликали. Тому своїй улюбленій порі року я присвятила цикл віршів. Серед них «Весна, як Жінка», «Весняна елегія», «Ода весні» та ін.
Продовж години у затишній залі бібліотеки, в теплій, довірливій атмосфері, в оточенні томів класиків і сучасних майстрів красного слова, звучали кращі поезії з творчого доробку поетеси. На завершення зустрічі Вікторія дала кілька професійних порад тим, хто робить перші поетичні спроби і побажала успіху на шляху підкорення вершини під назвою «Поезія». А Зоя Подолян в свою чергу висловила надію на подальшу спільну співпрацю, яка надасть юнацтву можливість реалізувати свій інтелектуальний і творчий потенціал.
Наш кор.
