Зима наближається до кінця, як і ЛЮТИЙ – останній її місяць.
Чим же примітний Лютий, з точки зору народного фольклору?
По-перше, все-таки мова йде про зиму, так що без морозів ніяк не обійтися:
"Лютий – місяць лютий, запитає: як взутий?».
З іншого боку лютий мінливий: то січнем потягне, то березнем прогляне.
"Лютий воду підпустить, березень підбере."
Народна мудрість, характеризуючи останній зимовий місяць, нагадує, що весна не за горами: "Лютий будує мости, а березень їх ламає».
Це місяць особливий: в лютневі дні Зима зустрічається з Весною і свариться-скаженіє, бо аж надто не хочеться їй втрачати своєї морозно-льодової влади над землею і водами. Лютий то сніжить, то хурделить, то тріщить морозами, щоб показати, що є ще в зими сили; одночасно, котрогось дня може допустити потепління і відлигу, щоб приспати пильність Весни і зненацька знову вдарити морозами.
І саме на лютий, на саму його серединку доводиться Стрітення – зустріч зими з весною. Про день 15 лютого народ говорив так:
«На Стрітення зима весну зустрічає, заморозити червону хоче, а сама, лиходійка, від свого хотіння тільки потіє»,
«На Стрітення каптан з шубою зустрівся»,
«На Стрітення сніжочок – весною дощичок».
Вечірком на небо поглядали: «На Стрітення небо зоряне – не скоро зима плакати почне».
Однак, незважаючи на всі її потуги, Зимі після Стрітення вже не воскреснути, бо Сонце йде до Святого Воскресіння.
Прислів’я
У лютому багато інею – влітку багато роси.
Лютий без снігу – літо без хліба.
У лютому зорепад – тиха весна.
Великий іній, кучугури снігу, глибоко промерзла земля – на врожайний рік.
27 лютого 1492 р. – надано Києву статус самоврядування (Маґдебурзьке право)
Лютий 1648 р. – столицею Гетьманства стало місто Чигирин
9 лютого 1648 р. – обрано гетьманом України Богдана Хмельницького
25 лютого 1871 р. – народилася поетеса Леся Українка (Лариса Косач-Квітка)
12 лютого 1918 р. – Затверджено Малою Радою УНР у Коростені Володимирового Тризуба як великого і малого гербу Української держави
19 лютого 1992 р. – Верховна Рада України затвердила Тризуб як малий герб України.
Другий місяць зветься Лютий,
а лютує він тому,
що на світі довго бути
не доводиться йому.
Хоче Лютий, щоб на світі
панувала вік зима.
Та поволі сонце гріти
починає крадькома.
Довші дні, коротші ночі.
гульк — уже й струмок тече!
Лютий враз як зарегоче,
знов морозом припече,
та як здійме враз хуртечу,
як засипле снігом дах!
Люди добре топлять печі,
щоб не змерзнути в хатах.
Та здаля вже крок по кроку
йде весна, веселий час.
І, розгніваний, до строку
Лютий геть тіка від нас…
***
Лютий вже відлютував,
Бо останній день настав.
Ну, а ми його вшануєм
Бо щорічно він дарує
Іменинниць нам значних.
Скажем навіть видатних:
Це Вікторію Валькову –
Чарівницю рифми й слова.
Антоніну – наш оплот,
Клубу гордий патріот.
І усюди добре знану –
Нашу Мирводу Світлану.
Між щедрівками та веснянками –
Лютий місяць зі сподіванками:
Що зима піде і тепло прийде.
Сподваночку кожен з нас знайде
То ж, Вікторія сподівається,
Що віршами порозлітаються
Почуття її чудо-зернами
І розсипляться всюди перлами.
Ще на те вона сподівається,
Що здійсниться все, що бажається.
І стрічати її будуть ранками
Дні щасливими сподіванкми.
Ну, а як Антоніна Іванівна?
Вірим, також живе сподіваннями,
Що онучка її – Маруся
Скоро вимовить слово "бабуся".
Сподівається – вистачить сили
І на себе, й невісток, й на одного та другого сина,
І на клуб – теж родинне дітище.
І нікуди від цього не дітись їй.
Фейєричні таїть сподівання
Безсумнівно й співоча Світлана.
І усе, на що сподівається,
Їй у графік доби не вміщається.
Викладання, концерт, знову інститут.
Репетиція, запис – важкий маршрут.
То ж коли їй на ніч засипається –
На спокійне життя сподівається.
Крім іменинниць-волинянок. ми всі від душі привітали нашого знаного земляка МИХАЙЛА МИХАЙЛОВИЧА СОРОКУ з Днем народження. Цього року у лютому йому виповнилось 65. Ми радісно вітали його у нашому Клубі і висловили найщиріші побажання здоров"я, добра, благополуччя, творчої наснаги, щастя. І все, на що він в житті сподівається, хай здійсниться, хай мрії збуваються!
ПАНОВІ МИХАЙЛУ НА ЧЕСТЬ 65-ліття
ПІСНЯ ДЛЯ МИХАЙЛА
слова Вікторії та Ольги Рутковських
Вже ніченька на дворі,
А світло ще горить,
Наш побратим Михайло
З рукописом сидить.
Рядочок до рядочка –
Готова вже стаття,
Й завжди оперативно
Виходить у життя.
Родився на Волині
Наш славний ювіляр,
В лісах й озерах синіх
Знайшов свій Божий дар.
В перекладі з латини
«Михайло» – це «як БОГ».
Вас кличе Україна
До славних перемог.
На журналістській ниві
Ви доблесний орач,
А ще фанат футболу
І громадський діяч.
Ви запальний болільник,
Вас надихає гра –
Всі репортажі з ЄВРО
Здавали нагора.
Що коїться у світі,
Завжди відомо Вам.
Про це повідомляєте
Негайно читачам.
Політика й культура –
Ці теми до душі.
У Спілці журналістів
Шанують Вас усі.
Держава оцінила
Ваш самобутній хист,
А ми Вас називаємо
«НАШ ДРУГ І ЖУРНАЛІСТ».
Ви чесний, непідкупний
І справжній патріот.
Таким, як Ви, по праву
Пишається народ!
Вітаєм Вас, Михайле,
В цей світлий ювілей,
Вам зичимо натхнення
І океан ідей!
Співаємо ми славу:
Віват! Віват! Віват!
І нашому Михайлу
Бажаємо: 100 лят!
З любов’ю та повагою,
жінки клубу «Волинянка»
6 лютого 2013 року
