Вдячні листи переможців конкурсу “Іду з дитинства до Тараса” та
"Ми – волиняни", які здійснили екскурсійну поїздку
21-23.05.2012 у м.Київ-Канів
Нещодавно за сприяння ЗУАДК обдаровані діти Волині мали змогу відвідати музей Шевченка у Каневі, а також побувати у Києві і побачити унікальні місця нашої столиці.
Екскурсія розпочалася з Канева. Ми відвідали Чернечу гору, де похований великий поет, музей Шевченка, в реконструкції якого використано новітні технології і сучасні техніки. Триповерхова будівля поділена на виставкові зали, кожна з яких має свій музичний супровід; на підвісній стелі пливуть строфи з віршів. Тут багато творів Шевченка-поета, Шевченка-художника, а також його особисті речі, експонати, які надані родичами та шанувальниками. Шевченкова світлиця несе у собі дух часу, коли жив великий Кобзар, повсюди ніби відчувається його присутність.
Діти лишили подарунки, які зробили власними руками.
Цікава розповідь екскурсовода розширила знання про життя митця.
Комфортабельним автобусом нас підвезли до столиці, де ми відвідали Софіївський собор, побували на площі Незалежності, пройшлися славнозвісним Хрещатиком.
Багато позитивних вражень і емоцій діти привезли на Волинь.
Ми щиро дякуємо Вірі Дмитрівні Принько за дивовижну екскурсію і прекрасне перебування у Каневі і Києві.
Орислава Олександрівна, керівник групи волинян
Хочу висловити щиру вдячність за проведену змістовну екскурсію. Мені дуже сподобалась поїздка, я почула багато цікавих фактів про видатного українського поета і художника Тараса Григоровича Шевченка.
За цей час я відвідала могилу та музей Тараса Шевченка в Каневі, гуляла Хрещатиком та Андріївським узвозом і побачила багато цікавого. Особливо мене вразили краєвиди, які було видно з могили Тараса Шевченка: тіні від хмар пливли по лісах, які густо росли за Дніпром.
Київ вразив мене своєю красою і величчю, привітав мене усміхненими обличчями мешканців, грандіозними будівлями і затишними зеленими вуличками. Я відразу помітила, що наша столиця чекає на Євро: повсюди було видно футбольну символіку.
За день екскурсій і прогулянок я встигла полюбити нашу столицю. Сподіваюся, що це тільки початок знайомства з Києвом. За всю поїздку я придбала собі декілька сувенірів на пам’ять, і тепер, дивлячись на них, буду завжди пригадувати той незабутній день. Дякую за все.
Катерина Рудчик, учениця ЗОШ І-ІІІ ст. с.Раків Ліс Камінь-Каширського району Волинської області
Хочу поділитись своїми враженнями про поїздку до міста Канева та міста Києва, які відбулися 21-23 травня 2012 року. Сама я живу в невеличкому селі Марковичі, що знаходиться у Горохівському районі Волинської області. Так сталося, що я ще ніколи нікуди так далеко від рідного села не від'їжджала. Мій маршрут завжди один – у школу – гімназію, а потім на заняття у гуртки в Будинок Дитячої та Юнацької творчості, що у місті Горохові. Тому запрошення їхати так далеко мені принесло дуже багато і хвилювань, і приємностей. В 13 років я самостійно, без батьків, разом із своїми ровесниками побувала у двох найбільших святинях нашої країни.
Що мені сподобалось? Буквально все: гарна погода, чудова компанія однолітків, романтика в поїзді, харчування, але найбільше — екскурсії. Ми небагата сім"я, тому така поїздка була б мені не по кишені. Я і мої батьки вдячні організації "Волинське братство" за те, що подбали про матеріальну сторону, що все було безкоштовно. Це дуже приємно.
Після цієї поїздки я зрозуміла, як мало я ще знаю, як мало я ще бачила. В мене виникло бажання написати собі невеликий життєвий план, в який включити і те, що и маю прочитати, і що пізнати , і де побувати. Стоячи на високій кручі, де є пам'ятник Т. Шевченку, я гордилась тим, що я є українка, милувалась Дніпром, зачарована була музеєм та його експонатами. Що вже говорити про столицю! Я її дуже люблю. Уже сьогодні мрію після закінчення школи навчатись у столичному вузі. Я навіть накинула певні малюнки, коли проходила екскурсія. Влітку намалюю по пам'яті картини.
Нехай всім, хто долучився до цієї поїздки, Бог дасть міцне здоров'я та всього доброго.
Софія Бондарук, вихованка Будинку дитячої та юнацької творчості м.Горохів Волинської області
Я дуже вдячна організації ЗУАДК, що мені вдалось побувати у столиці нашої держави місті Києві та у святині нашого народу місті Каневі. Це була незабутня поїздка. Я дуже хвилювалась, бо чула, які неповторні відчуття мають люди, коли знаходяться на Чернечій горі. І це справді було чудово, бо коли ми піднялись по сходах до пам'ятника Т.Шевченку, то відчули таке піднесення і захоплення, що аж дух перехопило. Перед очима був славний Дніпро, а за спиною велична постать Великого Кобзаря. Як добре, що про нас, дітей, дбають, що ми маємо можливість здійснювати такі подорожі. Саме у Каневі мені пригадалась рядки пісні:
На високій дуже кручі,
Над самісіньким Дніпром.
Спить Шевченко в домовині
Непробудним тихим сном.
Саме там, у Каневі, біля Дніпра, коли ми всі були одягнуті у вишиванках, я відчула велику гордість за себе, свою родину, за всю Україну. Так і хотілось стати пташкою, щоб політати над Дніпром, над всією Україною.
Приємні були враження і в місті Києві. Хоча я вже не раз була і рідними у нашій столиці, але якось по — новому глянула на все те. про що розповідав і показував екскурсовод: Золоті Ворота, Хрещатик… Столиця має свою неповторність і чарівність. Вдячна за тепле відношення до нас зі сторони організаторів. Про нас так гарно піклувались. Подбали і про обіди, були сухі пайки, зручно і комфортно було в поїзді під пильною опікою нашої наставниці Орисі Олександрівни.
Я познайомилась з багатьма дітьми з різних куточків нашої області. Всі вони достойні поваги, бо кожен був переможцем певних обласних чи всеукраїнських конкурсів.
Хай будуть здорові всі ті, хто організував дану поїздку, насамперед філіалу Злученого Українського Американського Допомогового Комітету в Україні, особливо Вірі Дмитрівні Принько за підтримку цієї екскурсії.
Соломія Натанчук, вихованка БДЮТ м.Горохів Волинської області
Коли мені запропонували 3-денну поїздку у м. Київ та м. Канів, то радості не було меж. По-перше, я дуже люблю подорожувати, по — друге, тішило те, що я їду, як доросла, по — треті, давно мріяла побувати в місті Каневі, на Чернечій горі, там, де спить наш Кобзар. Як мені заздрили мої однокласники! А я їм сказала, що треба розвивати свої таланти і тоді, напевно, і їм щось подібне запропонують, і їм посміхнеться фортуна.
Погода була чудова, тому було комфортно спостерігати пейзажі за вікном автобуса, коли ми їхали в Канів. Дякую організаторам, бо вони добре подбали про нас, і навіть про сухий пайок, який був досить доречний, як смачний обід. Я всю дорогу розспівувалась, бо хотілось подарувати свою пісню Кобзарю. Так було приємно, що ми всі були у вишиванках, настрій був піднесений, ми всі хвилювались. Піднімаючись сходинками до пам"ятника, я думала, що піднімаюсь до чогось важливого у своєму житті. Дуже була вражена краєвидом, який розкрився переді мною. Аж подих перехопило від побаченого : внизу був Дніпро, такий великий і неповторний, як у Тарасових віршах. Я чула, що Чернеча гора захоплює, але це справді було неповторно. Далі музей, в якому присутня постать Великого Тараса – у документах, речах, у всьому.
Нехай всі люди, які працюють у організації "Волинське братство", знають, які ми вдячні за цю поїздку. Я розумію, що не всі діти змогли б тут побувати, бо для багатьох це дорого. Як добре, що є спонсори, які дарують нам, дітям, такі подарунки.
Я вже два рази була в Києві, але кожен раз щось нове відкриваю для себе. Так було і на цей раз. Хотілося співати, танцювати, щоб всі знали, як нам чудово.
Дещо стомлені ми повернулись додому, але з гарним настроєм і бажанням розповісти усім про нашу поїздку. Дякую організаторам!
Тетяна Лотоцька, вихованка БДЮТ м. Горохів Волинської області
Я народилася на Волині, у невеличкому містечку Маневичі, які сховалися у розмаїтті розкішних лісів. Шепочуть старі сосни і білокорі берези про минуле нашого краю. Бо є в ньому героїчні звитяги партизанської слави, трудові будні полісян і невичерпні джерела народної майстерності. Я люблю свою землю і пишаюся тим, що живу тут.
Мене зворушила поїздка до Києва, на Тарасову гору в Канів. Вона дала мені відчути те, що Україна живе і свято береже свої історичні надбання. Вірші Тараса Шевченка для мене – зразок чесності і правди, патріотизму і великої любові до свого народу. Тут, в Каневі, я вперше побачила Чернечу гору і відчула всю святість тої атмосфери, яка там панувала. Здавалось, що тут була та Україна, про яку можна мріяти. Мене вразила добродушність одного з жителів цих місць, який з таким задоволенням і бажанням показав нам дорогу до Чернечої гори і розповів про саме місто Канів. Тут ми зробили багато фотографій, досить цікавими були розповіді екскурсоводів про Тараса Шевченка, його життя та творчість. Нам вдалося познайомитися з людьми, які є представниками Тарасового роду. А ще побачити творчість багатьох митців, які працювали над художніми картинами,що відтворювали портрети Кобзаря і його творчість.
Під час поїздки ми побачили і столицю – Київ . Побували на Софіївській площі, Андріївському узвозі ,біля Золотих воріт. Велич міста і краса архітектури не залишили байдужими нікого . Однак найбільше сподобався Хрещатик. Одразу впав в очі квітниковий годинник, статуя Матері України, невід’ємна частина Євро-2012-стадіон «Олімпійський». Поїздка до Києва мені дала не лише незабутні враження, але й нових друзів, таких цікавих і творчих.
Я хочу щиро подякувати усім організаторам цієї поїздки, керівникам групи та педагогам,які дали можливість відчути нам,що ми є українці,що у нас є держава,якою ми повинні гордитися і свято берегти та шанувати її минуле заради майбутнього.
Тетяна Солопчук , вихованка Маневицького районного Центру дітей та юнацтва Волинської області
З нетерпінням чекала на поїздку в Канів, яку організувало ЗУАДК в Україні 21-23 травня.
Від екскурсії музеєм Шевченка отримала багато позитивних емоцій. З перших кроків зустрічаєшся з автопортретами Тараса Шевченка різних років його життя. Вражень від відвідування музею вистачить надовго.
Канів – це невеличке містечко, яке вражає своїми краєвидами. На Чернечій горі знаходиться могила Великого Кобзаря до якої ми покладали квіти.
Незабутньо було і в місті Києві: я відчула ніби живу тут уже довгі роки.
Вдячна за тепле відношення, добре організовану поїздку та екскурсії.
Як добре, що є люди, які дають можливість обдарованим дітям побувати у таких надзвичайних місцях.
Лаврова Анна, вихованка ПУМ м.Ковеля Волинської області
Дякуючи ЗУАДК, я мала можливість разом із багатьма іншими українськими дітьми 22 травня 2012 року побувати на екскурсії в Каневі.
Це було чудово! Я не хочу бути голослівною і просто висловлювати своє захоплення чи враження від поїздки, я справді відчула реально красу Божої природи на українській землі. Там, стоячи на Тарасовій горі, побачила наяву «…і Дніпро, і кручі…», «… і сині гори…», про які писав Шевченко. Хотілося ввібрати в пам’ять ту широчінь Дніпра, краєвиди, які відкривалися перед очима. І, від усвідомлення цієї краси й реальності, дійсно, приходять на серце слова молитви до Господа за Україну, за народ, за вас, людей, які турбуються за нас, жертвують своїм часом і коштами, сприяючи нам у формуванні світогляд і культури. Це не лестощі, а щира вдячність. Бо я теж знаю, як буває робити добро і не отримувати подяки. Але все ж варто робити добро! І Господь винагородить вас. Бо все, як бумеранг, повертається.
Приємно було, переглядаючи фотографії, розповідати своїм батькам, братикам і сестричкам (а їх восьмеро, крім мене) про поїздку. Адже не всі українці мають змогу відвідати могилу Шевченка. А він для нас не просто геніальний поет, великий українець, чи ще як можуть його називати пишними словами, він брат наш, який нагадував нам Господні слова про любов, самопожертву, добро і мир. Бо ми не були йому байдужі. І не треба йому слави! Якби він міг нині бачити Україну, то цінував би, насамперед тих, хто, дійсно, тримаючись Божих слів, турбується за народ, хто, не розпинається велемовством, чуючи дзвін, та не знаючи, де він, а заглиблюється у сумлінну працю і, досліджуючи все, тримається доброго.
Ще раз щиро дякую вам за радість, яку ви даруєте дітям, за цю поїздку.
Я надсилаю вам разом із листом кілька своїх творів, а також вірш «Моє послання майбутнім землякам», за який, з Божою допомогою, здобула перемогу на мовно-літературному конкурсі імені Тараса Шевченка.
Хай Бог благословить вас!
Бай Катерина, учениця 10-Б класу навчально-виховного комплексу смт.Любешів Волинської області, 44200
21-23 травня 2012 року я мала честь відвідати чудове місто Канів. Хотілось би щиро подякувати організаторам за таку чудову можливість. Поїздка була незабутньою! Чудові краєвиди зачаровували нас своєю красою. Завдяки Вам, ми, діти змогли побачити таке визначне місце, як Тарасова могила. Для нас провели чудову екскурсію по музею Тараса Григоровича Шевченка. Дуже сподобалось гуляти місцями, де пахне ніжністю та красою. Ми встигли прогулятись по найкращих історичних місцях Києва, побачити Золоті ворота, Софію київську, побувати на головній площі столиці. Щиро дякуємо за таку можливість. Ця поїздка запам’ятається нам на все життя. Незабутні враження не покинуть нас ще дуже довго.
Світлана Прокоп'юк, вихованка Любешівського БДЮТ Волинської області
