А ЩО ТРЕТІЙ ПРАЗНИК – СВЯТЕ ВОДОХРЕЩА…
Останнє свято різдвяно-новорічного циклу – Водохреща або Богоявлення, у народі – Йордань. За легендою, коли Ісусу виповнилося 30 років, Він з Галілеї прийшов на річку Йордань до Іоанна Предтечі, щоб той охрестив його. Раптом розкрилося небо, у вигляді голуба з’явився Дух Святий і почувся голос Бога-Отця, який назвав Ісуса своїм Сином.
А ЩО ТРЕТІЙ ПРАЗНИК – СВЯТЕ ВОДОХРЕЩА…
Останнє свято різдвяно-новорічного циклу – Водохреща або Богоявлення, у народі – Йордань. За легендою, коли Ісусу виповнилося 30 років, Він з Галілеї прийшов на річку Йордань до Іоанна Предтечі, щоб той охрестив його. Раптом розкрилося небо, у вигляді голуба з’явився Дух Святий і почувся голос Бога-Отця, який назвав Ісуса своїм Сином.
Крім релігійних ритуалів, на честь цієї визначної події споконвіку проводилося чимало традиційних обрядодій, що свідчать про давнє народне коріння свята. З прийняттям християнства воно приурочувалося таїнству хрещення Ісуса Христа, але його генетичну основу становить праслов’янське парне божество, що уособлює вогонь і воду. За світоглядом наших пращурів Богом світла був Ор, а води – Дана. Єдність цих двох стихій – Ордана – дало життя всьому сущому на землі.
Урочиста трапеза, як і у попередні празники, символізує собою любов та злагоду в родині, добробут у господарстві. Це святкування має відмінності у різних регіонах України. Напередодні Водохреща, 18 січня, на Волині, у Центральній Україні, на Слобожанщині відзначається третій Свят-Вечір або третя Вілія, на Галичині – другий Святий Вечір. Господар традиційно вносить «дідуха», кличе мороза, готується кутя, але не щедра, як на Маланку 13 січня, а голодна, бо «вже не закликають до вечері душі предків». А на столі, як і на Різдвяний Свят-Вечір – пісні страви: борщ з грибами, риба, капуста, горох, квасоля, каші, обрядовий хліб, узвар. 
Дівчата у цей вечір, так само як у передріздвяний та передноворічний, знову ворожать на щастя, на долю: ставлять два дзеркала, в яких опівночі має з’явитися суджений; ллють віск у воду і за фігурками визначають майбутнє; кидають чобіт за ворота; питають у перехожих ім’я; рахують кілки на тинах; підслуховують під вікнами розмову і т. д.
Центральною подією 19 січня в релігійно-побутовому календарі українців є Водосвяття. Традиційно воно відбувається на річці або біля ставка, а якщо відсутня водойма, то – біля криниці. Напередодні свята парубоча громада вирубує на річці ополонку, випилює з криги великий хрест, інколи його обливають буряковим квасом, щоб був червоний. Біля хреста з льоду будується престол, який оздоблюється аркою з ялинових або соснових гілок, символізуючи собою, як у церкві, «царські врата» – тут священик проводить відправу, опускає у воду срібний хрест. В цей час відкривається небо, вода набуває цілющих властивостей, а сила сонячної енергії, космічних потоків надає воді дужого руху, очищає і зміцнює здоров’я людей, сприяє розвитку та зростанню всьому живому на землі. Особливо сміливі занурюються в ополонку, вірячи, що не захворіють, а, навпаки, очистяться і вода додасть їм бадьорості й сили. Неодмінний атрибут Водохреща – великі свічки або свічник-трійця, які прикрашаються засушеними васильками, кудрявцями, колоссям, штучними квітами; їх окутують маленьким рушничком або білим полотном, яке потім дарують хрещенику. Запалені свічки гасять у воді. Інколи з водою у річці або в колодязях беруть камінці, бо кажуть: «як покласти їх на городі – буде гарний врожай овочевих культур: огірків, капусти, моркви, помідорів тощо». Після освячення води мисливці стріляють з рушниць, а хлопці випускають з рук голубів: цими дійствами вони відганяють зиму і закликають весну. Люди поспішають віднести свячену воду додому (щоб вигнати злі сили), окропити нею усіх членів сім’ї, оселю, хату, обійстя, стодолу, подвір’я, а також напоїти коней. У приміщенні на дверях, вікнах, хатніх речах ставлять крейдою хрести, або виліплюють їх з тіста. Потім усі сідають за святочний обід, п’ють свячену воду, знову їдять кутю, яка завжди була в пошані у наших предків, як «божа їжа» і символ майбутнього врожаю. Дівчата, поклавши у глечик чи мисник коралове намисто або калину, щоб мати гарний колір обличчя, вмиваються йорданською водою, втираються червоною стрічкою або крайкою і промовляють традиційне звертання до святої води:
Водице-Орданице!
Умиваєш гори й долини,
Біле коріння, довге каміння,
Умий мене од всього лиха,
Від устуд, від мерзли –
Аби була така чиста,
Як свята Пречиста!
Прощання з Колядою
З святом Водохреща закінчується тріада величних урочистостей Різдва-Коляди. Вони завершуються щирими побажаннями на успішний Новий рік, веселими вечорницями (на Поліссі – «вечурками»), різдвяними концертами, тематичними виставами і вечорами, які тривають до кінця січня, а подекуди – і до початку лютого. До кожного з трьох свят у різдвяному циклі є багато віншувань, наприклад:
Віншую вас з щастям, здоров’ям, з цим святом,
Щоб ви в щасті, здоров’ї ці свята
Провели та других дочекалися –
Від ста літ до ста літ –
Поки пан Біг назначив вік!.
Обов’язково виконувалися «поколяді» господарям, дітям, усій родині:
А за цим словом будьте всі здорові,
Самі з собою та й із газдою,
Та й з усім домом, та й з усім родом.
Віншуємо вас щастям, здоров’ям!
Або такі:
Бувай здорова, рости велика,
Рости велика – до черевика,
Від черевика – до чоловіка.
Бувай здорова не сама з собою,
Не сама з собою, з вітцем, з маткою,
З вітцем, з маткою, і зо всім домом.
У деяких місцевостях ще збереглися цікаві обрядодії прощання із Старим роком. Як урочисто зустрічали колядників-вісників світла, так годиться гарно провести цих рокових гостей. Зокрема, на Гуцульщині, й дотепер поширений давній звичай «Розколяда», який проводиться після кожного з трьох празників, але, як правило, після Водохреща. Колядники ділять між собою колєду (дохід), дякують Березі-ватажку і обирають нового «депутата». Попередній передає йому свій гуцульський капелюх із стрічками (крисаню), топірець (бартку) з наказом, щоб наступна Коляда була ще кращою, ніж попередня, і всі колядники співають величальних пісень.
На Черкащині на закінчення святок за традицією пострілами «проганяють коляду», «посилають» її далеко-далеко, аж у ліс, на дуба. Старі люди кажуть: «На ньому вона набереться духу й сили і через рік ще кращою повернеться до нас». А дітям батьки говорять: «Беріть вербовеє пруття й палиці та йдіть проганяти коляду. Бийте ними об ріг хати і при цьому приказуйте:
Тікай, кутя, з покуття,
А узвар – йди на базар.
Паляниці, зоставайтесь на полиці.
А Дідух – сотвори теплий дух,
Щоби скинути кожух!».
А ще можна брати ложки і стукати у хаті на порозі з тими самими примовками. Колядники прощаються з присутніми, бажаючи, щоб усі були такі добрі й чисті, як святки наші пречисті. Йдучи за колом, вони співають:
Підемо, підемо, нам пора і час,
Вернемось, вернемось через рік до вас.
Ідем, ідем од вас,
Прийдем, прийдем не раз.
Підемо, підемо, вже на порі час,
Вернемось, вернемось через рік до вас.
Йорданські морози – найміцніші (колись були такими), та вже після 20 січня вони мають послабшати. З цього приводу кажуть: «Тріщи, морозе, тріщи, а вже минули Водохрещі». Але урочисті піснеспіви – колядки і щедрівки – продовжують звучати аж до Стрітення –15 лютого, коли на порозі вже з’явиться весна.
РУТКОВСЬКА ОЛЬГА
СВЯТЕ ВОДОХРЕЩА
Відкрились небеса безкраї
В ту мить, коли Господь хрестився,
І Дух святий зійшов із раю,
Голубкою у світ явився.
Візьміть з Господньої купелі
Цілющу життєдайну силу
І освятіть свою оселю
Надії сяйвом білокрилим!
Молитва Богу Водохресна –
Безжурна, радісна і щира…
Хай співи янголів небесних
Зміцнять ваш дух у Божій вірі!
Нехай свята вода Йордану
Наповнить світлом ваші душі!
Нехай високі поривання
Ніякий сумнів не порушить!
Водою змиймо зле і грішне,
Очистимось вогнем священним!
В День Водохреща нам Всевишній
Дає своє благословення!
ВІКТОРІЯ ВАЛЬКОВА
