14 серпня 1937 року московськими окупантами була знищена визначна пам’ятка княжих часів Михайлівський Золотоверхий собор в Києві, ХІІ ст.
Історія Київського Михайлівського Золотоверхого монастиря починається з 11 липня 1108 р. згадкою в літописі про закладення князем Святополком Ізяславовичем, онуком Ярослава Мудрого, храму в ім’я св. Архістратига Михаїла. Хрестово-купольний шестистовпний храм з трьома нефами та одним позолоченим куполом був на той час єдиним в Києві, який мав золоту баню і через це одержав назву “Золотоверхого”.
Найбільшою його святинею стали мощі святої великомучениці Варвари, привезені до Києва дружиною князя Святополка, дочкою візантійського імператора Олексія І Комнина, яка носила в хрещенні ім’я Варвара. В 1240 році його пограбували і частково знищили орди хана Батия.
1922 року Михайлівський монастир було ліквідовано. В 30-і роки над Михайлівським Золотоверхим собором поглумилися так само жорстоко, як і над тисячами інших храмів. Його не врятувала ні давня історія, ні досконала художня цінність.
Михайлівський монастир. 1911 рік
У 19341936 Михайлівський Золотоверхий собор, дзвіниця та частина інших споруд монастиря були знесені радянською владою у зв’язку з проектом створення на цьому місці урядового центру. Останній планували зробити копією головного будинку ЦК КПУ зараз Міністерство закордонних справ.
Проект будівель РНК УСРР і ЦК КП(б)У роботи Йосипа Лангбарда. uk.wikipedia.org
Єдиний з українських вчених, хто відмовився підписати акт на знесення Михайлівського Золотоверхого монастиря Микола Макаренко, якого невдовзі за це було репресовано. Влітку 1997 року на Економічній брамі Михайлівського Золотоверхого монастиря відкрито меморіальну дошку з бюстом Микола Макаренка.
Перед знищенням собору з нього були зняти фрески, мозаїки та рельєфи, що мали непересічну художню вартість. Більшість було вивезено на Московщину. Фрески, мозаїки перевезли до музеїв Москви, Ленінграду (Санкт-Петербургу), Новгорода, та інших міст СРСР. Мозаїчну композицію «Євхаристія» перенесли до Софіївського собору. Багато смальтового розпису потрапило до Лаврського заповідника. Урядового центру на місці Михайлівського Золотоверхого собору так і не збудували.
В роки Другої світової війни деякі фрески вивезли до Німеччини, звідки вони потрапили до Ермітажу у Ленінграді.
Руїни собору після вибуху 14 серпня 1937 р.
Одним з ініціаторів відбудови Михайлівського Золотоверхого монастиря був Олесь Гончар, меморіальну дошку якому відкрито 17 травня 2011 року на будівлі собору.
На початку 1990-х років Українська Православна Церква Київського Патріархату розпочала збір коштів для відтворення собору. Грошей вистачило лише на початкові дослідження, стало зрозуміло, що без державної підтримки унікальну пам’ятку українського бароко не відбудувати. 9 грудня 1995 року Президент України Леонід Кучма видав Указ, який визначав відбудову Михайлівського Золотоверхого монастиря загальнодержавним пріоритетом.
Відкриття собору відбулося на День Києва 1998 року.
У 2001 і 2004 роках Росія повернула чотири фрагменти фресок XII століття та семи фресок київського Михайлівського Золотоверхого собору, що зберігалися в Ермітажі.
У ніч на 11 грудня 2013 року дзвони Михайлівського Золотоверхого монастиря вперше за 8 століть били на сполох, до цього востаннє таке відбувалось у 1240 році, під час монголо-татарської навали. Тривожний, але водночас піднесений дзвін не вщухав з 1 ночі до 5 ранку, закликаючи людей йти на головну площу країни, щоб підтримати протестувальників у протистоянні з силовиками. В ту ніч у дзвони бив аспірант Богословської академії Михайлівського Золотоверхого монастиря 25-річний Іван Сидор. Бив кілька годин поспіль. Саме завдяки звуку дзвонів до центру столиці зійшлося безліч киян і спроба зачистити Євромайдан виявилася невдалою.
На території Михайлівського Золотоверхого монастиря знайшла прихисток люди, які втекли від “Беркута”, переховувались мітингувальники. Тут був розгорнутий тимчасовий штаб. Семінаристи допомагали мітингувальникам: ходили на нічні чергування, приносили медикаменти, робили чай, носили гарячу воду. У храмі апостола Івана Богослова був облаштований імпровізований шпиталь. У Михайлівському Соборі спали люди і стояли медичні препарати, крапельниці. Тут відбувалися панахиди за загиблими майданівцями.
15 грудня 2018 року, після об”єднавчого Собору українських православних церков, Михайлівський Золотоверхий монастир перейшов у підпорядкування Православної Церкви України. Наступного дня митрополит Київський і всієї України Епіфаній відслужив першу літургію як предстоятель Православної Церкви України.
У 2019 році після надання Томосу Православній церкві України Михайлівський Золотоверхий монастир став Кафедральним собором Православної церкви України.
У 2020 році повністю відреставрували дзвіницю і змінили дзвони.
Інформація та фото з доступних джерел Інтернету
