Сергій Шевчук
ВОЛИНСЬКИЙ СЛІД НА ПОЛЬСЬКИХ ПРЕЗИДЕНТСЬКИХ ВИБОРАХ
Вибори Президента Республіки Польща, які завершились у минулу неділю, були направду найбільш інтригуючими та скандальними.
В день другого туру обидва кандидати: діючий Президент Анджей Дуда та опозиційний мер Варшави Рафал Тшасковський увечері виголосили промови, запевняючи виборців у своїй перемозі.
Навіть після оголошення результатів екзитполів прихильники мера писали в соцмережах, що екзитполи не враховували голосування за межами Польщі. Особливо – у Великій Британії, де 180 тисяч поляків виявили бажання голосувати, та й полонія у США чимала, а свідома польська діаспора не могла проголосувати за консерваторів, лише за Рафала Тшасковського, який вільно спілкується п’ятьма мовами. Так сподівались його прихильники – переважно молоді, освітчені жителі міст та більшість мешканців північно-західних воєводств Польщі.
Але противників було трішки більше, бо більше в Польщі глибоко віруючих селян та малоімущих, яким влада напередодні виборів не шкодувала матеріальних подачок. Та й костел підтримував діючого Президента, який навіть задля прихильності виголосив, що ідеологія сексуальних меншин гірша комунізму.
Щодо голосування за кордоном, то на думку шефа опозиційної Громадянської платформи, організація виборів за межами Польщі була свідомо незадовільною, за що Міністр закордонних справ повинен піти у відставку.
Як зауважила BBC News це була перемога на волосину, з найменшою різницею між кандидатами від 1989 року.
Але була ще одна обставина, яка схилила результат на величину “волосини”. І ця обставина називається “Волинським слідом”.
Поясню. Вибори Президента відкладались у зв’язку із коронавірусом, правила змінювались, кандидати теж. Загалом була організаційна мішанина, з якої не було видно кінця. І ось влада оголошує дати першого та другого туру. Ну, нарешті, видихнув виборець. 12 липня, неділя, другий тур. Чом би й ні!
Та задумка влади торкалась не 12 липня, а 11-го. Це – день тиші, агітація не дозволена, рейтинги кандидатів – в минулому, завтра – чесне голосування. А 11-го можна говорити, показувати, дискутувати, писати про все, що не стосується виборів. Що ж це за дата – 11 липня?
Сейм Республіки Польща у 2016 році, коли більшість в ньому складала партія А. Дуди “Право і Справедливість (PiS)”, ухвалив нове свято – “Національний день пам’яті жертв людобуйства (мовою оригіналу) скоєного українськими націоналістами над мешканцями Другої Речі Посполитоі Польщі”.
Як ви напевно здогадались, цей день визначено саме 11 липня. Пригадуєте, тоді ж була прийнята Ухвала про геноцид поляків на Волині, визначено кримінальну відповідальність за публічне заперечення геноциду і т.і. І хоча потім Конституційний Трибунал Польщі визнав неконституційними ряд положень цієї Ухвали, PiS і досі не вніс зміни до законодавства.
Зате у день тиші він провів низку гучних заходів з приводу так званої “Волинської різанини”. Заходи ідентифікувались саме з партією А. Дуди.
Луцька “Волинська газета”, яка відслідковувала події, описала іх так: “Урочистості у столиці Польщі розпочалися з покладання квітів до меморіальної дошки у Польовому кафедральному соборі Війська Польського, присвячене жертвам Волинськоі трагедіі, а також, з богослужіння. Після меси урочистості перемістилися на площу Пілсудського, де представники родин жертв та державної влади запалили свічки…”
Звичайно, публічні ЗМІ широко висвітлювали подію у Варшаві. Ззвичайно, ні слова про вибори.
Як Ви думаєте, меморіальні знаки жертвам “Волинськоі різанини” розміщені лише у Варшаві? Ні! А скільки іх на теренах сусідньої держави?
Разом із колегою-дипломатом, з яким ми були Ініціаторами створення Інституту дослідів Волині, “Вінніпег-Киів” нарахували понад 250 і збились з рахунку. Чи на цих знаках лише слова скорботи? Залишим це на совісті, як би іх назвати, шовіністичних елементів.
Одним словом, 11 липня церемоніальний рух по містах і містечках в день тиші був показовий. Дійовими особами були зовсім не прихильники мера Варшави. Рафал Тшасковський навпаки став чи не єдиним кандидатом, хто звернувся до української громади, подякував за допомогу та побажав успіху.
Не змовчали 11 липня і головні польські інформаційні видання. Навіть, толерантний і поміркований “Wprost” опублікував ніби то історичне дослідження про Волинь. Читати на ніч не варто. Та є родзинки. Цитую: “Від Волинськоі різанини” загинуло 100 тисяч із півтора мільйона поляків, що жили на тих теренах. Наступні 300-400 тисяч змушені були втікати… В польських акціях самооборони в 1943-1947 роках, аж до початку акції “Вісла” загинуло 10-15 тисяч осіб”.
Як же так? А. Дуда на мітингу в украінському містечку Олика раніше назвав цифру 5 тисяч загиблих украінців. Невже “Wprost” має іншу думку? Ні, просто нове історичне відкриття: “Частина украінських жертв була замордована самими українськими націоналістами за поміч полякам”.
Напередодні 11 липня Посольство Украіни в Республіці Польща поширило повідомлення під назвою “11 липня – спільний біль украінців та поляків”. Виважений і правдивий зміст. Чи багато польських ЗМІ його опублікувало до виборів? Можливо вітчизняні медіа захочуть поширити. Варто було б.
Розуміємо, що перед виборами і у них, і у нас потоки дезінформаціі, маніпуляції, відвертоі неправди нерідко фонтанують. Та не варто зачіпати ні наші, ні їхні національні почуття.
На останній зустрічі Президентів України та Польщі Володимир Зеленський запропонував подумати над спільним знаком історичного примирення на кордоні двох держав. Тоді відповіді не прозвучало.
А перед виборами у Польщі відповідь знайшлася – створення музею людобуйства поляків на Волині у місті Холмі.
На шостий рік війни на Сході України наша відповідь формується сама по собі – це була історична трагедія двох народів, велика трагедія і ми щиро сумуємо. Щоб трагедіі не повторювались, не слід зазіхати на українські землі, як би вони не були названі: Новоросія, Бесарабія, угорська автономія чи Східна Малопольська.
Фото з доступних джерел.
