Страсті по Нобелю. По «руско-чеченскі».
А де ж миротворчість?
Як поділити Премію Миру?
На сайті демократичної, як для Росії, радіостанції “Эхо Москвы” 8 червня цього року з’явилась оригінальна стаття. Її автор Рамзан Кадиров набув право підписуватись просто – ГЛАВА ЧЕЧНІ. Він, як відомо, один із тих, хто розганяє у Федерації вигідні новини. Стаття має назву: “Путин давно заслужил Нобелевскую премию мира”. На повному серйозі.
З якого дива? Це питання виникає у кожного адекватного читача. Відповідь: “Владимир Путин шаг за шагом выстраивает новый мировой порядок, основанный на мире, стабильности, экономическом и политическом сотрудничестве”. Доказ цього, за Кадировим, наступний: “Председатель КНР Си Цзиньпин наградил Владимира Путина орденом Дружбы Китайской Народной Республики. Этой высшей награды ранее не был удостоен ни один иностранный государственный деятель”.
Можливо, ідея з Нобелем і була б реалізована. Як говорять у Росії, “чем черт не шутит”. Тим більше,що ГЛАВА ЧЕЧНІ запевняє: «Мы, пехотинцы Путина, готовы работать день и ночь, чтобы неукоснительно реализовывать поставленные перед нами задачи, какими бы сложными они не были!» Можливо, якби не одне але…
Про це “але” дуже добре написали Robert Stefanicki та Maciej Jarkowiec в “Газеті виборчій”. Спочатку була азійська хитрість. Президент Південної Кореї Мун Чже Ін на одній із понеділкових апаратних нарад зачитав телеграму від вдови колишнього президента Кім Де Чжуна (1997-2003) – першого керівника держави, який зустрівся із владою Північної Кореї у 2000 році. Вдова сердечно бажала Мунові успішної зустрічі з Північнокорейським лідером та зичила йому Нобелівської Премії Миру – такої, що отримав її чоловік в тому ж 2000 році.
– То Президент Трамп повинен її дістати. Ми, щонайменше, отримаємо мир, – відповів Мун, як написали в комунікаті його бюро.
Прихильники Трампа були готові. На зустрічі в Мічігані фани Президента США скандували: “Нобель, Нобель, Нобель!”.
– Це дуже мило, дуже мило, дякую – відповідав скромно Трамп. – Роблю лише свою роботу.
Корейці з півдня дійсно неодноразово дякували йому за створення “кампанії максимального тиску” на Пхеньян. А водночас торкалися струнки характеру – Трамп ніби ласий на похвалу. Ідея про Премію Миру виглядала зрежисованою дією, як і слова про те, що “вже зробив Америку Великою!” Отож, зачекавшись довго очікуваного миру, корейці хотіли б зміцнити у Трампа прагнення добитись успіху за всяку ціну.
Як справедливо відзначають політичні аналітики, рано чи пізно розбіжність підходів Вашингтона та Пхеньяна щодо того, чим є денуклеаризація КНДР, стане явною. Питання: що тоді зробить Трамп? Чи закінчить мирний процес примусом, чи мрії про Нобелівську Премію Миру переважать, і Америка схилиться до умов Північної Кореї? На першу версію, як пише “Газета виборча”, вказує факт того, що “голубів” в оточенні Президента США небагато.
За другу версію говорить видиме прагнення порівнятися з Обамою. Барак Обама дістав Премію Миру в 2009 році. Цитуючи висновок Нобелівського Комітету – “за створення клімату, який служить міжнародній співпраці”, “за надію на краще майбутнє”.
Нобель для Трампа вписався б у традицію. Адже Премію Миру діставали аж 20 американців, в т.ч. 4 президенти. 18 американських конгресменів уже формально номінували Трампа до нагороди.
Як змінювався світ після вручення Премій Миру світовим лідерам – тема окремої розмови. Поки що одне питання: як поділити Премію між Путіним та Трампом? Хто першим її отримає. Може бути російський компроміс: спочатку я, потім ти, потім знову я, як російське президентство.
Може бути американський компроміс: спочатку я, потім – знову я, але ми допустимо тебе на G8.
Сергій Шевчук
15.06.2018
