Наша тривога, чи заповняться 48 місць комфортабельного автобуса “Євроклуб”, були даремними. Рівно о 7.30 всі були на місцях, і він вирушив на Умань, в Національний дендрологічний парк “Софіївка”.
З нетерпінням ми чекали цієї поїздки. Адже вперше до 15-річчя жіночого Клубу “Волинянка” ми отримали такий щедрий подарунок. Запропонував цю ідею наш Голова Сергій Шевчук, а Рада МГО “Волинське братство” його підтримала.
А ще ми стільки чули, читали, бачили з екранів про цей райський куточок, що бажання побачити його на власні очі було величезним. Чимало хто з жінок Клубу вже побував у Софіївському парку, тому волинянки і вирішили, що замість них поїдуть чоловіки. От і прикрасили нашу подорож чудові волиняни, серед яких молодий, талановитий і вже відомий художник Роман Петрук, наш давній друг – за сумісництвом фотограф – Василь Корінчук, народний артист України, лауреат Шевченківської премії Петро Панчук, член Ради, керівник одного з підрозділів Верховної Ради України Олександр Матвійчук, Микола Смаль, наші давні друзі, майже волиняни – почесний член Ради – режисер кінодокументаліст, лауреат Шевченківської премії Михайло Ткачук, волинські зяті: концертмейстер нашого гурту “Волиняни” Федір Вареник та Олександр Слободян, син Антоніни Рєпи, учасник бойових дій на Сході Ростислав Фролович.
То ж поїхали… Легкою, веселою, з піснями і жартами, була наша дорога. Гарна і тепла компанія, приємне спілкування з приємними і близькими за духом людьми, піднесений настрій – це те, чого так бракує в нашому житті з його щоденними клопотами і турботами.
Як годиться – перекличка. Всі на місцях
Хоч дорога і не така далека, але встали всі раненько до першої електрички в метро. То ж, легкий дорожній сніданок не завадив, розігнав сонливість і підняв настрій.
Всупереч прогнозам, які лякали нас дощем в Умані, погодка нас чекала сонячна і лагідна. Рукотворна краса парку – зачаровувала і надихала. Кожен камінчик і навіть скеляста глиба, квітка і дерево дихають коханням і красою. Навіть повітря насичене ароматами любові, любові Станіслава Потоцького до прекрасної Софії Вітте!
І ось початок екскурсії. Центральна алея. Трохи історії створення Софіївки від екскурсовода
Мабуть, найвідомішою визначною пам’яткою парку є фонтан “Змія”. Дивно, але 18-метровий стовп води, який злітає вгору з пащі кам’яної рептилії, утворюється без використання насосів, а за рахунок тиску, що створюється різницею в рівнях води у двох озерах.
З цілющих «Срібних джерелець» ми напилися вроди, молодості, краси і багатства.
Центральна алея завершується вишуканим павільйоном Флори з чудовою акустикою. І хіба ж співучі волиняни не могли не скористатись нагодою, щоб заспівати?! Заспівали, та ще й так, що всі відвідувачі парку заслухались.Талант він і є талант! Дзвінкий голос народної артистки України, нашої Світлани Мирводи спонукав і нас усіх до співу.
А далі були античні скульптури, місточки, гроти, рукотворні кам”яні каскади та озера, ландшафтні композиції з рідкісними деревами та рослинами. Охопити це за короткий час просто нереально, а ще ж фотосесії на фоні такої краси. Хто ж відмовиться!
Пройшлися місточком через озерце і скинули свої гріхи у воду.
Велика гранітна брила, вагою понад 300 тонн, зависла без опори і утримується лише на трьох точках. Надійність цієї споруди перевірила сама природа. У 1838, 1976, 1986 роках, коли в Умані траплялися значної сили землетруси, грот залишився неушкодженим
.
Тримаємо гранітну брилу над Василем у гроті Страху та Сумніву (гроті Тантала). Тендітна сила жінок!
На вході до чергового рукотворного гроту за наказом самого графа Потоцького викарбовані слова “Забудь про біди та прийми вічне щастя. Якщо ти щасливий, то стань ще щасливішим». Кожний із нас вірить. що саме так і буде!...
Грот Каліпсо. Всі дружно прикладали руку до таблички, загадували бажання і добросовісно робили замкнене коло навколо стовпа з вірою, що загадане збудеться
. 
Всі на морях, а я в парку в Умані.. Місточок, лавка (шедевр, собі таку хочу), природа. Красота, але все ж не море, не море…
.
Сімейне дерево. Всі три стовбури ростуть з одного кореня, а зверху з”єднані між собою.
У цю липу влучила блискавка і вона майже втратила серцевину. Але росте далі і бореться за своє життя.
Прекрасну емоційну і насичену інформативно екскурсію нам провела пані Лідія Міхасьова, для якої ми у павільйоні Флори на прощання влаштували невеличкий концерт. Вона була зворушена до сліз і, прощаючись з нами, сказала:”Є екскурсії,і їх не так вже й багато, які запам’ятовуються на все життя. Сьогоднішня – одна з них. Ви подарували мені натхнення і незабутні емоції. Все, що знала, я хотіла вам розповістиі показати, хоча ми були обмежені в часі. Приїжджайте сюди, в цей райський куточок, частіше. Надихайтеся красою і природою”. Ми подякували у відповідь і пообіцяли приїхати ще.
А ще, гуляючи по парку, розумієш, що дійсно такий казковий і водночас реальний витвір мистецтва можна було створити тільки заради великого кохання. Тому не дивно, що в ньому переплетені дух не тільки історії і фактів, а також таємничих легенд, реальних і вигаданих оповідок, загадкових міфів. Але немає жодного сумніву, що це – увіковічнена матеріальна культура серединиXVIII– початку XIXстоліття, а також гімн невичерпній красі чарівного кохання.
І під враженням такої краси співаки співали, а поети вірші писали.
|
КУТОЧОК РАЮ Софіївку всі називають Мости, фонтани і альтанки – І я дивлюсь у тихі води… Вікторія Рутковська |
 |
У парку всі куточки – мальовничі, не схожіодин на одного. Ніякі фото не передадуть цієї краси, яка милує око і серце. Тому треба обов”язково її побачити на власні очі.
Дійсно, Софіївка – це одна з найвизначніших пам’яток ландшафтного мистецтва в Європі, справжнє уманське диво, у чарівний світ якого свого часу поринули видатні поети, як-от Тарас Шевченко, Олександр Пушкін, Максим Рильський, Володимир Сосюра та ін. Наші київські волиняночки теж побували у цьому куточку романтики і відчули потужні чари гармонії людського витвору і природи.
Заспівавши насамкінець чудовій “Софіївці” нашу “Волинь моя” і подумки попрощавшись з цим чудовим парком, вирушили до нашого “лайнера”. Екскурсія екскурсією, враження враженнями, а обід по розкладу. Та й хмари раптом з”явились грозові і злива, яку прогнозували синоптики, ледве нас не наздогнала. Перші краплі впали на землю саме тоді, коли ми після екскурсії втомлені, але щасливі та натхненні, зайшли до кафе, пообідати і відпочити. Тому не поспішаючи, щоб перечекати непогоду, ми смачно поїли. А чого б не поспівати, коли в компанії є народна артистка України і ціла когорта голосистих хористів!?.. Тому і улюблені пісні хором під гітару і акапельно, запальні танці, кумедні анекдоти, жарти і сміх – все це надало нам енергії і сил вирушити далі.
Бути в Умані і не побувати на могилі цадика (ребе, раввіна) Нахмана з Брацлава, засновника брацлавського хаситизму – уявити не реально. Адже щорічне паломництво хасидів в Умань – це подія, яку висвітлюють ЗМІ всієї України. Маленьке містечко перетворюється на “клубок” свята і проблем одночасно для двох країн, за якими всі спостерігають.
Прикластися до його труни, попросивши прощення гріхів, благословення і помолитися напередодні єврейського Нового року у тимчасовій синагозі, яку ми і відвідали, приїжджають послідовники його вчення з усього світу. Тому планується будівництво чи не найбільшої синагоги у світі на 5 тисяч осіб.
Нам цікаво було дізнатися, перебуваючи там, що для жінок і чоловіків входи різні. Жінкам видаються довгі спідниці, хто прийшов у брюках, шалі, якщо відкриті лікті і непокрита голова. Чоловіки повинні одягнути традиційну “єрмолку”. Нас не питали, хто якої віри. Просто попросили не хреститись і не молитись, а прикластись до труни і загадати бажання. Ніякої величі, все скромно, але відчуття особливі і незвичні. Нам розповіли, що кожен день прилітає літак з бажаючими відвідати могилу цадика. Наочно видно, що вся інфраструктура, особливо в районі навколо могили та синагоги, працює на паломників, які приїжджають цілими сім”ями та общинами.
Євреї живуть і в інших містах України, але лише в Умані виник такий колоритний релігійний єврейський район. Тут є все необхідне для їхнього проживання. І, звичайно, написи всюди на івриті.
Останні фото у єврейському кварталі. Пора додому. Настрій чудовий! Емоцій через край. Але ще крапку не поставили… По дорозі хто ділився враженнями, хто ще підкріплявся, а наші голосисті співаки ще співали пісень.
Незабутні емоції, враження про цю поїздку ще довго будуть відлунювати в наших серцях приємними згадками, осяваючи, неначе промінчики світла, сірі будні.
* * *
Довідково
“Парк «Софіївка» заснований у 1796 році власником міста Умані, магнатом Станіславом Щенсним Потоцьким та названий на честь його дружини Софії Вітт-Потоцької. Автором топографічного й архітектурного проекту і керівником будівництва парку було призначено військового інженера Людвіга Метцеля.
Парк був створений у майже безлісій місцевості, розчленованій річкою Кам’янкою, балками та ярами, які врізалися в гранітове підложжя, що часто виходило на поверхню. При створенні парку вдало використано рельєф, але без заздалегідь наміченого плану. У процесі завершення робіт на окремих ділянках були висаджені місцеві та екзотичні деревно-чагарникові рослини, тоді ж були збудовані перші архітектурні споруди та прикрашено «Софіївку» скульптурою, переважно античною.
Головна композиційна вісь парку проходить по річищу Кам’янки, де споруджено ряд штучних басейнів та ставів: Верхній — понад 8 га, Нижній — близько 1,5 га та інші, водоспади (один з них 14 м висотою), шлюзи, каскади, підземну річку Ахеронт (завдовжки 224 м), водограї (найбільший — до 20 м) тощо
Парк прикрашають штучні скелі – Левкадська (Бельведерська), Тарпейська й інші), гроти – (Венери, «Горішок», «Страху і сумнівів» та інші, павільйони – Флори, Рожевий), альтанки, скульптури, тінисті алеї, декоративні мостики.
Завдяки компонуванню різних деревних порід, поєднанню їх з водоймами, скелями й архітектурними спорудами, створено види й перспективи різних планів – Головна алея, Англійський парк, Єлисейські поля та інші.
Тут багате різноманіття флори – біля 2 тис. видів рослин. серед яких є рідкісні – тюльпанове дерево реліктове – гінгко білоба, кипариси, смерека, сосна Веймутова, та багато інших, тому тут розташований і науковий центр з їх дослідження.
.
Мирослава Корнєва
Вікторія Рутковська
Жанна Шнуренко
Фото : Василь Корінчук
Мирослава Корнєєва
Руслан Іщенко
Лариса Комнацька
