УКРАЇНСЬКА ЦЕРКВА ПОВЕРНУЛАСЯ ТУДИ, ДЕ ЇЙ НАЛЕЖИТЬ БУТИ

Spread the love

 

Є події, які формують не новини, а пам’ять.

31 січня в Успенський собор прозвучала перша Божественна літургія українською мовою. Предстоятель Православної Церкви України Митрополит Епіфаній очолив молитву в соборі, який століттями був мовчазним свідком нашої історії. Цей древній храм заговорив мовою народу. Це не лише церковна подія. Це – момент відновлення історичної правди. Адже цей храм історично майже ровесник Софіївського собору у Києві. Українська Церква повернулася туди, де їй і належить бути – у серце княжого міста, у святиню українського народу. Це була не просто служба. Це крок до нашої великої перемоги. Москви тут більше не буде. Бо тут – український дух, українська молитва і українська правда.

        

Блаженнійший Митрополит Київський і всієї України Епіфаній  прибув до Володимир-Волинської єпархії 30 січня 2026 року з першосвятительським візитом. Предстоятеля зустрічав архієпископ Володимирський і Нововолинський Матфей, секретар єпархіального управління протеєрей Юрій Зінчук разом із духовенством та вірянами.

Напередодні Божественної літургії Митрополит Київський і всієї України Епіфаній разом із представниками місцевої влади вшанував пам’ять загиблих та зниклих безвісти захисників України.

На зображенні може бути: одна або кілька осіб та текст «pomisna. pomisna.inf pomisuainfo info»

Богослужіння стало знаковою подією для громади, адже зібрало велику кількість вірян. Охочі потрапити до святині почали сходитися ще з сьомої ранку. Уже на початок Літургії храм був ущент заповнений, і зайти всередину стало неможливо. Попри це, люди продовжували приходити, молитися на подвір’ї та біля стін собору, долучаючись до спільної молитви.

На території собору організували пункт обігріву, де віряни могли зігрітися та перепочити. Атмосфера була піднесена й зосереджена водночас: громада переживала особливий історичний і духовний момент.

 

Епіфаній про першу службу українською в Успенському  Соборі

На зображенні може бути: текст

Попри сильний мороз і холод, неймовірно зігрівала сьогодні душевна радість, духовне піднесення і тепло сердець усіх, хто доєднався до нашого першого богослужіння в Успенському соборі міста Володимира, де ми соборно, велелюдно, разом з нашим духовенством, вірянами, захисниками, представниками громадськості та місцевої влади підносили гарячі молитви до Господа рідною мовою, за рідний народ, за рідну Батьківщину.
 
Сьогоднішнім урочистим богослужінням, українською молитвою в цій стародавній святині, символічному духовному серці княжої Волині, ми розпочинаємо нову сторінку історії – сторінку звільнення від духовного поневолення та відродження у свободі. Ми відновлюємо історичну справедливість!
 
Цей княжий Успенський кафедральний собор у Володимирі є одним із символів історії Волинської землі, українського народу, нашої Української Церкви. Він був мовчазним свідком багатьох подій. Збудований у часи розквіту Київської держави як княжий дар, цей собор за минулі століття зазнавав і пограбувань, і руйнування від завойовників. Разом із нашою Церквою та нашим народом він ніби повторював складний шлях боротьби й відновлення, знову і знову відроджуючись до життя.
Певним духовним символом такого шляху є присвячення цього собору Успінню Богородиці. Хоч сама подія Успіння була завершенням земного життя Діви Марії, але для Пречистої Богородиці Її Успіння позначило нове, віковічне, преславне служіння як Непереможної Воєводи у боротьбі з ворогами видимими і невидимими, як Матері для всіх вірних, Яка Своїм омофором покриває нас від усякого зла.
 
Смерть не має влади над Божою Матір’ю завдяки викупному подвигу і хресній жертві Її Сина. Так само зло і руїна не мають остаточної влади та панування ані над нашою Церквою, ані над нашим українським народом!
Нагадаю, що лише за останні дні від російських обстрілів постраждали Успенська лавра в Києві та Успенський монастир в Одесі. Іменуючись «русскім міром», і ворожа держава, і патріархія, яка їй служить, виправдовують геноцидні злочини, диявольську справу кровопролиття, вбивства невинних і руйнування цивільної інфраструктури, оголошуючи це «священною війною».
 
Вже понад 650 храмів та інших релігійних споруд повністю або частково зруйнувала російська армія на українських землях за час війни, і більшість з них – ті, якими користувалися громади, підлеглі російській патріархії. Хіба навіть за цими цифрами і фактами, окрім всіх інших численних злочинів, не видно ясно та чітко, що ця нова орда та її релігійні прислужники, що сунуть на нашу землю, є не «святою Руссю», що насправді це справжня імперія зла, опанована духом антихриста?
Руйнуючи храми, зневажаючи святині лише тому, що вони стоять на українській землі, ця нова темна орда ділами беззаконними свідчить про свою справжню природу. Тож, бачачи все це і пам’ятаючи слова Писання: «Не може дерево добре плоди погані родити, ні дерево погане плоди добрі родити» (Мф. 7: 18), ми за кривавими плодами «русского міра» можемо ясно визначити, що і коріння такого фальшивого «міра» – це зло й омана. Відтак, звільнятися від ярма, яке протягом понад трьох століть «русскій мір» накладав на душу українського народу, на нашу помісну Православну Церкву – це добро і благо.
 
Бог покликав український народ до свободи, дав звільнення від давніх пут поневолення, які на тіло й душу наших предків накладали століттями. І наше спільне завдання – допомагати тим, хто коливається, відкривати очі досі засліпленим.
«Пізнаєте істину, і істина визволить вас» (Ін. 8: 32) – говорить Спаситель. І нині ми знову закликаємо наших братів та сестер, які ще досі озираються на Москву і тамтешню патріархію, бо звикли до них і бояться духовної свободи: дивіться на плоди «русского міра», дивіться на страждання і руїну, які він несе, на ту зневагу, яку він має навіть до вас самих і до святинь, в яких ви молитеся – і звільняйтеся від цього духовного ярма! Не вертайтеся серцем у цей духовний Єгипет, дім рабства! Не озирайтеся на Москву, як дружина Лота озиралася із жалем на багатий і величний Содом, де жила раніше, але тікайте від престолу гріха геть!
 
Сьогодні ми молилися за наших українських героїв-захисників, бо завдяки їм ми можемо звершувати нашу працю і служіння та маємо надію на перемогу і на встановлення справедливого тривалого миру. Ми дякуємо їм усім, живим і полеглим, і віримо, що за них у цьому храмі довіку лунатиме щира українська молитва. Наша спільна подяка також усім, хто наблизив цю мить, коли знову у цій княжій святині звучить щира молитва рідною мовою.
На зображенні може бути: базиліка Національного храму Непорочного Зачаття, натовп та текст
 
Віримо, що з Божою допомогою та завдяки єднанню наших зусиль ми зможемо досягти перемоги й зробити багато на користь Церкви і нашого народу. На нашому боці правда, а значить – на нашому боці Бог, і Він допоможе нам перемогти зло.
Нехай Бог благословить нас незламністю й успіхом!
Слава Ісусу Христу!
Слава нашій Матері-Україні!

 

А тепер про особисті враження

Нинішню подію без перебільшення можна назвати історичною. І не лише з огляду на сам факт першого богослужіння Православної церкви України в Успенському соборі, а й через ті глибинні сенси, які стоять за цією подією.

На зображенні може бути: базиліка Національного храму Непорочного Зачаття та текст «鹿»

Перше. Існування російської православної церкви на території України є загрозою національній безпеці. І це вже не емоції, а реальність, яку підтверджують самі ж росіяни через власні пропагандистські медіа. Вони відкрито заявляють, що захищатимуть свої інтереси, а до цих «інтересів» зараховують і захист «руской православной церкви», яка нині маскується під УПЦ. Тож мова йде не лише про релігію, а й про інструмент впливу, який роками використовувався проти України.

Друге. Попри запевнення окремих прихильників УПЦ, що після переходу громади до ПЦУ Успенський собор стоятиме пусткою, реальність виявилася протилежною. Сьогодні сотні людей прийшли і приїхали на Божественну літургію, яку очолив Митрополит Київський і всієї України Епіфаній. Якщо хтось і надалі намагатиметься переконувати, що людей «звозили», варто просто запитати у сусідів, знайомих, жителів громади — серед присутніх було чимало місцевих, а також віряни з інших парафій. Люди не поспішали розходитися навіть після завершення служби: гуртувалися, радісно обговорювали подію, просили сфотографувати їх. Чи так поводяться ті, кого змушують силою? Очевидно, ні.

Третє. Кількість охочих потрапити на богослужіння була настільки великою, що не всім це вдалося. До храму було важко зайти через натовп. Ми з колегою змогли увійти приблизно об 11-й годині, коли частина людей виходила після сповіді, і з’явилося трохи вільного місця. Це ще раз свідчить про живий інтерес і потребу людей бути частиною цієї події.

Кілька важливих фактів доповнили духовну урочистість моменту. Наприкінці літургії Митрополит Епіфаній подарував громаді Євангеліє в українському перекладі.

На зображенні може бути: текст «LO お pomisna.info pomis»

Керуючий Володимирською єпархією ПЦУ архієпископ Матфей вручив Митрополиту картину із зображенням собору, написану місцевим художником Ігорем Мацюком.

На зображенні може бути: текст

Народний депутат України Ігор Гузь запевнив присутніх, що наступними до лона ПЦУ повернуться Зимненський та Низькиничівський монастирі, і закликав усіх вірян, у тому числі й прихильників УПЦ, приходити до собору.

Після завершення літургії відбулася пресконференція Митрополита Епіфанія з представниками засобів масової інформації.

Жанна Білоцька, м. Володимир

 

Сотні років москва тримала владу над Успенським собором у Володимирі. Сьогодні ця влада закінчилась. Тисячолітня святиня Галицько-Волинського князівства, де поховані засновники княжого Володимира, окрадена, пограбована, але наша, українська! Відігріємо, відродимо, оновимо, бо це неопалима купина!

Українська Церква буде торжествувати.

Бо в нашій країні правда — за нами!

 

Фотографії з мережі інтернету та

сторінки Володимир-Волинської єпархії ПЦУ

***

Післямова

Що відомо про виселення релігійної громади УПЦ МП.

Свято-Успенський кафедральний собор у Володимирі — об’єкт культурної спадщини національного значення і є державною власністю.

11 квітня 2023 року депутати Волиньради проголосували за заборону діяльності Української православної церкви московського патріархату на території області і рекомендували обласній адміністрації розірвати договори оренди з УПЦ МП.

21 квітня аналогічне рішення також ухвалили депутати Володимирської міської ради.

У березні 2024 року під час позачергового засідання сесії стало відомо, що для Свято-Успенського кафедрального собору УПЦ МП у місті Володимирі не планують продовжувати договір про безплатне користування майновим комплексом. Він діяв до 1 липня 2024 року.

В листопаді Господарський суд зобов’язав УПЦ МП повернути пам’ятку національного значення Успенський собор у Володимирі у державну власність.

Керуючий єпархією УПЦ МП у Володимирі митрополит Володимир на судове засідання тоді не з’явився. Релігійна громада оскаржила рішення суду про виселення. Спершу справу розглядав Північно-західний апеляційний господарський суд у Рівному, але представники УПЦ МП подали апеляцію у Верховний суд України.

8 липня Верховний суд України залишив без розгляду касаційну скаргу представників релігійної громади УПЦ щодо виселення їх зі Свято-Успенського кафедрального собору у Володимирі. Згідно з цим рішенням релігійна громада мала повернути державі собор шляхом підписання актів прийому-передачі. Верховний суд залишив усі попередні рішення про виселення.

Вранці 10 жовтня 2025 року в Успенському соборі розпочалися виконавчі дії. Поліція заблокувала доступ вірян перед входом, представники виконавчої служби проводили опис майна. Через декілька днів державні виконавці завершили опис об’єктів нерухомого майна Свято-Успенського кафедрального собору у Володимирі.

14 січня 2026 року Успенський собор у Володимирі передали у користування релігійній громаді Володимир-Волинській єпархії Православної церкви України. Договір про передачу будівлі Успенського собору підписаний на 5 років.

ЛУЦЬК СУСПІЛЬНЕ

 

 

 

Written by 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *