Під такою назвою в Любомльському краєзнавчому музеї вже понад чотири місяці працює виставка картин надзвичайно талановитої художниці, уродженки села Хворостів Валентини Михальської, світлу душу якої покликало небо 22 лютого цього року.
Експозиція відкрита 15 серпня, в день народження мисткині, та продовжить свою роботу до кінця зими.
Втілювачами в життя прекрасної ідеї, виплеканої в серцях Валиних найближчих і працівників музею, стали: в натхненництві всіх організаційних процесів – директорка Тетяна Кравчук, у розробці тематичних розділів – головний зберігач фондів Олександр Остап’юк, в умілому оформленні – мистецтвознавець Валерій Сахарук.
…Ці гомінкі вдень і притихлі вночі зали краєзнавчого музею наповнені енергетикою любові Валі Михальської. Того прекрасного всеохоплюючого почуття, яким вона настільки сонячно вміла наснажувати свої творіння.
Присутність радості у всіх її світлинах та роботах дає заряд внутрішнього тепла й пробуджує почуття вдячності до глибокого внутрішнього бачення людини, високого польоту мисткині.
Вдумливого споглядача зустріне тут багатогранний світ образотворчого мистецтва – змістовний, духовний, душевний, чуттєвий. Такий, яким було багате життя Валі Михальської. У всіх його проявах і рефлексіях, розуміннях та несприйняттях.
Але Валя як творча особистість не просто йшла своїм шляхом — вона його творила.
Її краса – в повазі, в любові до всіх, у сприйнятті тих, із ким зустрічалася очима чи хто писав їй і кого особисто не знала, чиє слово лунало тільки у слухавці телефону.
Обдарована Всевишнім, її душа відкривалася все новими гранями. Була чуттєвою і стриманою, за потреби – войовничою до несправедливості. Розумна, освічена, розсудлива, іноді ставала непередбачуваною у своїх рішеннях.
Понад усе любила Бога і людей, була вірною їм. Розуміла та цінувала життя. Хоча її ноги через недугу більше п’ятдесяти років не торкалися землі, безмежжя доріг простелилося в її долі. Вони Господом благословилися до сердець небайдужих людей, тому незабувані…
Валя відлинула, однак залишилася промовляти до нас кожною ніжною барвою, легенькою світлотінню, але такою великою силою любові й таланту!
Художниця творила для нас, щоби зігріти, аби надихнути, дати змогу в іншому світлі побачити повсякденне. Відвідавши виставку, ви обов’язково знайдете розраду для душі своєї в теплих витворах Валі Михальської.
А ще, вдивляючись у її сяйний автопортрет, мовби почуєте часто повторювані нею незабутні слова:
“Я так люблю життя… Воно настільки прекрасне!”
ГАННА МИХАЛЬСЬКА, сестра
ЯРОСЛАВ ШУРГОТ, журналіст
