ШАНОВНА, ДОРОГА АНТОНІНО ІВАНІВНО!
ЩИРО ВІТАЄМО ВАС
З ЮВІЛЕЙНИМ ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ!
На правах голови жіночого Клубу “Волинянка” хочу щиро привітати Вас з цією поважною датою і впевнена, що і жінки нашого клубу, і київські волиняни нашого об”єднання і всі, хто вас знає, дружно приєднаються до мене.
Чому саме я вирішила написати у цей ваш день? Тому що нас поєднує вже 20 років особливої дружби, співпраці, які стали важливою частиною нашого життя і не тільки нашого.
З моменту, коли ми з вами на лавочці на Хрещатику ділили списки жінок-волинянок, яких мали обзвонити і запросити на першу зустріч у волинське земляцтво, до нашого життя додались цікаві, різнобарвні і насичені події.
А до цього ви вже пройшли певний життєвий шлях: навчання, переїзд у столицю, професійне становлення, народження і виховання двох синочків.
Тобто доля звела нас, коли ви за теперішньою європейською градацією віку, відносились до категорії – молода з досвідом. Як ви оціните своє життя до нашої зустрічі – це особисте, А те, що воно було не скучним після неї – це точно.
Щомісячні зустрічі у клубі “Волинянка”, різноманітні заходи, культурні події, допомога і ще багато, багато справ – це те, що ми з нашими дівчатами проживали для душі, виходячи за межі своїх родин і роботи. А могли б цього й не робити і нічого страшного не сталося б… Але ж робили. І я не згадаю жодного випадку, коли б обійшлось без вашої організаційної участі.
Мати поряд таку надійну людину – це багатого варте і не всім випадає таке щастя. Знаю точно – не було б вас не було б і клубу, особливо в перші роки його існування.
Дякуючи вашому досвіду і порадам у нашому багаточисельному, різнохарактерному жіночому колективі завжди по-родинному тепло і затишно.
Хочеться дуже багато про вас написати, бо стільки було різних цікавих подій, випадків і проблем, які ми вирішували за ці роки. А от дві події – 100% ваша заслуга. Це встановлення пам”ятної дошки Наталі Ужвій на будинку, де вона мешкала. Тільки я знаю, скільки за три роки ви виходили у КМДА… А також це доля Оленки Харитонюк з смт. Цумань, яку у непростий для неї час змінили на добро саме ви.
А ще у багатьох волинян вдома стоїть оберіг від Антоніни Іванівни – лялька-мотанка. І заради клубу чого не зробиш – ви навіть артисткою стали.
І, головне, ви ніколи не чекаєте ні подяки, ні винагороди, ні якогось особливого відношення. Тому моя подяка вам безмежна. Єдине побажання, щоб ми працювали з вами ще багато років. На таких, як ви – надійних, порядних, відповідальних, трудолюбивих і тримається цей світ!
Тож хай на душі у вас буде тепло і затишно, тіштеся своїми чудовими внучками і не розслабляйтеся. Карантин і ремонт пройдуть і справ у нас багато назбиралось.
Миру в родині і країні, щоб не прийшлось Ростиславу знову йти на війну.
І, насамкінець,
Антоніно!
Добра, щира і гостинна!
Ви у нас така єдина –
Наша люба Антоніно!
Жанна Шнуренко
