Сергій Шевчук
Чи знаєте Ви який фільм здобуде Премію Американської академії кінематографічних мистецтв та наук ”Оскар”? А хто стане переможцем Канського кінофестивалю? Передбачити можна вже сьогодні.
Сенситивні душею режисери та сценаристи не зможуть обійти увагою ”тріумф” американського війська в Афганістані, зокрема, загибель двох з половиною тисяч американських хлопців-солдат та чоловіків-командирів в афганських горах. Та й 40 тисяч поранених, контужених, інвалідів і калік за 20 воєнних років, ”витягнутих” із середовища здорової тренованої американської молоді, не даватимуть спокою не лише родинам, а й усім небайдужим Америки.
Можливо, фільми-лауреати назвуть по аналогії з В’єтнамом ”Сайгон 2021”, або ”Даремні втрати”, чи просто першими словами національного гімну ”Америка, Америка…” Жалісливі французькі митці привезуть на кінофестиваль у Канни картину, назву якої запозичуть у О. Дюма-батька ”Двадцять років потому”.
У фільмах набатом битиме питання – для чого, what for, pour quelle raison??? Відповідь буде німою.
Найгірше, коли 11 вересня цього року повториться теракт, подібний до того що стався 11 вересня 2001 року.
Першими, на кого падає тінь ”тріумфу” є спецслужби США. Їх налічується більше десятка, вони незалежні в своїх діях. Виглядає, що в черговий раз розвідувальні органи не зрозуміли і не передбачили динаміки змін ситуації в Афганістані.
Пригадується інтерв’ю колишнього американського посла в Афганістані, який на старті радянської інтервенції до цієї країни, переконував на нашому телебаченні, що ”ніхто не зможе завоювати афганський народ”. Тоді його ніхто не почув. Ніхто не почув слова мудрого дипломата і в Америці.
Французька ”Le Figaro” зазначила: ”В довгому списку помилок, зроблених від початку американської інтервенції в 2001 році провали розвідки залишаються найбільш обтяжливими”.
Не дивлячись на численні перестороги від аналітичних центрів щодо небезпеки одностороннього виходу військ на тлі слабкості афганського уряду, Президент Джо Байден продовжував політику Трампа в цьому напрямку. Напередодні своєї відпустки він вирішив покінчити з американською воєнною присутністю в Афганістані.
Ніхто з очільників спецслужб США не передбачав, що уряд в Кабулі впаде так стрімко, а діючий Президент поспіхом покине країну, вивівши значні кошти за її межі.
Навпаки, американська розвідка вважала, що уряд протримається після виходу американських сил якнайменше два роки. Потім прогнози скорегували – під кінець червня, коли таліби дійшли до кордону з Таджикистаном, в нових рапортах розвідки оцінювалась здатність до опору афганського уряду терміном в 1 рік.
Президент Байден, коли його запитали 8 червня про перестороги у випадку швидкого виведення військ, заперечив небезпеку: ”Це – неправда” – його слова. ”В будь-якому випадку не побачите евакуацію людей з даху амбасади… Гіпотеза про те, що таліби захоплять всю країну є малоймовірною” – додав Президент США.
Не зрозумів Президент, що Афганістан – це країна племен, а люди племен чи кланів на відчувають приналежності до урядів. Не зрозуміли його радники, що війна не підлягає чисто математичним правилам (55 тисяч талібів у сандалях проти 180 тисяч озброєних проурядових військових), що психологічний чинник є в таких випадках ключовим.
Таліби на вулицях Кабулу. Афганістан, 16 серпня 2021 року
Озброєні проурядові військові, які не чинили опір
А були ж приклади – паніка в рядах прихильників Саддама Хусейна або подібне серед охоронців лівійського диктатора Каддафі. Подібним чином втікали резервісти Армії Грузії, кидаючи зброю, залишаючи ”Громи, Буки, танки” росіянам у 2008 році.
Як відзначає ”Le Figaro”: ”Поспішно спалюючи важливі документи свого посольства у Кабулі, не маючи змоги евакуювати тисячі афганців, які з ними співпрацювали, американці власне коронували свою політичну і мілітарну поразку від присутності в цій країні”.
Йдеться про солдатів афганської армії, поліцейських, працівників урядових адміністрацій, членів їх родин,- а це десятки тисяч людей, які можуть піти під ніж радикалів.
Тема Афганістану буде і для НАТО так само невигідною, як свого часу вона була для СРСР. Британський міністр оборони Ben Wallace поспішив заявити, що військові Великобританії та НАТО не повернуться до цієї країни.
Поки що військові США, Канади, Німеччини, Великобританії забезпечують процес евакуації на летовищі Кабула, використовуючи важкі транспортні літаки.
Евакуація в аеропорту Кабула. 16 серпня 2021 року
Отож, що у підсумку? Один чільний республіканець ввів війська США до Афганістану, другий республіканець прийняв рішення їх вивести, третій, вже демократ, вирішив рішення попередника виконати.
Президент США Джо Байден виступає із заявою щодо Афганістану.
16 серпня 2021 року
Задля чого? Щоб населення, переважно без освіти і цивільних професій, люди ненавчені читати і писати, але вишколені американцями воювати проти солдатів СРСР, створили колись на теренах Азії демократичне суспільство.
Для таких цілей не пошкодували величезні кошти – понад один трильйон дол. США. Більшість із цієї суми дісталось військово-промисловому лоббі та його обслузі. Частина – плата за покірність місцевим жителям, що пішли до армії.
Як завжди в неоднозначних ситуаціях висновків два. Один – песимістичний. Другий – менш песимістичний.
Щодо першого – півроку, всього півроку вистачило Д. Байдену для покори і демонстрації слабкості своєї держави. Північний потік 2, тепер Афганістан, що далі, які нові поступки – Тайвань, Ірак, Україна?
Це лише початок. Позиція США ще колись буде визначальною для світу? Півроку, щоб повернути усе догори дригом. Віддати Афганістан Ісламістам, а Європу – Путіну.
Якщо в Афганістані постане Халіфат 2.0, або там домінуватимуть китайці, то настане дестабілізація цілого макрорегіону. А в Європі найбільш антиросійський (на словах) лідер США забезпечив на десятиліття шляхом газового бізнесу фінансування Кремля.
Можливо цьому лідерові, як і демократу-попереднику, хотілося отримати Нобелівську премію миру?
Висновок другий. Головні суперники США – Китай і Росія не хочуть більшого, аби тільки США і надалі витрачав мільярди на непотрібну війну в Афганістані.
Рішення про вивід військ було абсолютно слушним, бо Америка повинна зосередитись на справжніх проблемах – згаданих вже Китаю та РФ.
США – Китай – Росія: хто правитиме світом?
Це зовсім не поразка американської розвідки, а тиха умова: ви входите до столиці без стрілянини і розрухи, із іміджем ”доброго мирного таліба”, а ми пакуємо валізи та забираємось зі своїм військом та персоналом. Не перешкоджаємо навзаєм один одному.
Стратегічно Афганістан не такий вже важливий для США, з іншої сторони – це поле потенційних конфліктів сусідніх держав.
Кордон Афганістану з Китаєм -76 км, з Іраном – 936, з Пакистаном – 2429, з бувшими радянськими республіками: Таджикистаном – 1206, Туркменістаном – 744, Узбекистаном – 137 км.
Бійці “Талібану” увійшли до президентського палацу Афганістану
через кілька годин після того, як президент Ашраф Гані
втік з країни – на фотографіях
Прийняти узгоджене важливе рішення їм буде непросто. Як висловились російські ”Ведомости” від 17.08.21 ”…наивно считать США проигравшими в Афганистане. Мы имеем дело с обычной гибридной спецоперацией”.
Лишається тільки сподіватись, що нова влада у Кабулі не поспішить налагодити дипломатичні стосунки із Північною Кореєю, аби колись придбати ”брудну” ядерну зброю.
Сергій Шевчук
