Олексій Костюченко
Микола БЕНДЮК: «За допомогою культурних проєктів ми зможемо чіткіше окреслити історичні межі»
Художник-реставратор, керівник арт-кластеру Острозької академії Микола БЕНДЮК стверджує, що українська державність великою мірою зароджувалася саме на Волині з центром в Острозі. Тому сьогодні говоримо про історичний концепт Великої Волині, його втілення в різноманітних культурних та мистецьких проєктах, а також загалом про реставрацію пам’яток архітектури в Україні.
«ВЕЛИЧЕЗНА ТЕРИТОРІЯ, ЯКА ОБ’ЄДНАНА НЕ ТІЛЬКИ ІСТОРИЧНО, А Й ЕТНІЧНО, ЕТНОГРАФІЧНО ТА ФОЛЬКЛОРНО»
— Пане Миколо, яке значення Великої Волині в історії України загалом?
— Більшість із нас, мабуть, знають, що географічно Велика Волинь — це Волинська й Рівненська область, а також частини Житомирської, Хмельницької, Тернопільської та Львівської областей.
Це величезна територія, яка об’єднана не тільки історично, а й етнічно, етнографічно та фольклорно. Ми відрізняємося навіть від наближених територій, зокрема від Поділля й Галичини.
Щодо історичного контексту, то Україна як держава більшою мірою зароджувалася на Волині. Адже татаро-монгольська навала зруйнувала Київ та прилеглі до нього території, там народ ледве виживав.
Волинь і Галичина не зазнали таких втрат і руїни, адже сюди татари рідко навідувалися. Тут також були сконцентровані найбільші руські князівські та шляхетські роди.
До речі, приблизно 80% печаток, які стосуються епохи ранньомодерного часу, походять саме із Волині.
— А що скажете про Острог і князів Острозьких?
— Острог став визначним культурним центром саме за часів князів Острозьких. Це було друге місто після Луцька.
Воно стрімко розвивалося, мало окрему екстериторіальність, своє судочинство, головною особою тут був князь.
Саме тут формувалася ідея українськості. Адже українська мова почала використовуватися в сакральному письмі саме в Пересопниці, де було написано Євангеліє українською.
Князі Острозькі так само говорили давньоукраїнською мовою, а старослов’янська — то була мова церкви. Князі навіть листи писали давньоукраїнською мовою.
А Дем’ян Наливайко давньоукраїнською написав передмову до Острозької Біблії. Випускник Острозької академії того часу Тарасій Земка переклав цією мовою частину синаскарій — не просто розповідей про біблійні події, а текстів для богослужінь.
Тому вперше на початку XVII ст. богослужбовий текст з’явився саме завдяки острожанину. Як на мене, то у формуванні української нації в ранньомодерний час важливу роль відіграла саме Волинь із центром в Острозі.
— Як концепт Великої Волині втілюється зараз і може бути реалізований у культурних проєктах та мистецьких творах?
— Сьогодні є багато можливостей для реалізації проєктів, зокрема на грантовій основі. Потрібно віддати належне Українському культурному фонду та іншим грантовим організаціям як вітчизняного, так і міжнародного рівнів.
Щороку я з командою подаю низку заявок на реалізацію різних культурних та мистецьких проєктів — щоправда, не всі вони виграють.
Для прикладу, зараз на розгляді в УКФ перебуває наш проєкт «Барбакани Великої Волині».
Барбакан — це в’їзна брама до міста або замку. У цьому проєкті ми об’єднали барбакани Старокостянтинова, Межиріча, Острога, Дубна, Олики та Луцька.
На жаль, у Рівному барбакан не зберігся, він мав назву Острозька брама, адже вів у бік Острога.
У цьому проєкті я передбачив віртуальне відтворення цього барбакана: за допомогою певного додатка на смартфоні можна буде побачити, як він виглядав за часів князів Острозьких.
Мені хотілося б, щоби проєктів, присвячених Великій Волині, було якнайбільше, адже завдяки їм ми зможемо чіткіше окреслити її історичні межі.
— Знаємо, що не так давно був відтворений надгробок князя Костянтина Острозького. Це також ваша заслуга?
— Про те, що потрібно відтворити надгробок Острозького, говорили ще задовго до мене. На жаль, ні Україна, ні Польща, ні Білорусь, яких свого часу об’єднував князь Острозький, не надали на це кошти.
І тому, що зараз ця ідея втілена, потрібно завдячувати Литовській Республіці, зокрема фонду «Корона князів Острозьких», який профінансував відтворення цього надгробка.
З таким підходом невдовзі ми взагалі можемо втратити нашого князя Костянтина Івановича Острозького — великого гетьмана. Литовці скажуть, що це їхній князь, а в Україні він просто похований.
«НІЯКОЇ ВЕЛИКОЇ РЕСТАВРАЦІЇ УЖЕ НЕ БУДЕ»
— Міністр культури Олександр Ткаченко нещодавно заявив, що в Україні спостерігається гострий брак фахівців-реставраторів. На вашу думку, чи справді це так?
— Міністр культури це говорив у контексті великої реставрації, про що заявляв Президент Володимир Зеленський. Це дуже хороша ідея, але насправді, коли я був у Міністерстві культури під час обговорення цього питання, то виявилося, що із передбачених двох мільярдів гривень залишилося тільки триста мільйонів.
Відтак ніякої великої реставрації уже не буде. Тому що за ці кошти можна відреставрувати лише якийсь один пристойний замок. Зараз здійснюються лише невеликі ремонти, тому не варто вважати це високим досягненням у реставраційній діяльності.
Щодо реставраторів архітектури, то у нас є потужні інститути в цій сфері, які, на жаль, закриваються. Фахівці цих установ отримують мінімальні зарплати. Тому проблема передусім не в мізерній кількості реставраторів, а у створенні належних умов праці.
— Чи можете навести приклади успішних реставраційних робіт в Україні і навпаки — не зовсім вдалих?
— На жаль, я не можу навести жодного позитивного прикладу в нашому регіоні.
Якщо говорити про інші, то, можливо, щось трохи зробили в Качанівці з палацом, в Одесі — з оперним театром, є трохи об’єктів у Києві.
Останні успішні проєкти, які реалізувалися під керівництвом Бориса Григоровича Возницького, — це реставрація Олеського замку (який знову потрібно реставрувати). Возницький був тим двигуном, якому давали кошти радянські директори підприємств, і він їх використовував за призначенням. І це не завдяки, а можливо — навіть всупереч Міністерству культури.
У нас щороку руйнуються пам’ятки архітектури, навіть національного значення. Наприклад, на Острожчині зруйнували церкву в селі Розважі, а вона була унікальною дерев’яною національною пам’яткою.
Так само зруйнували дзвіницю Межиріцького монастиря — її розібрали і збудували нову, яка вже не має ніякої історичної цінності. Із цього питання я звертався до суду, але, на жаль, конструктивного результату не отримав.
Також приблизно десять років тому група ініціативних людей хотіла взяти в концесію замок князів Острозьких у Старому Селі на Львівщині. Вони планували вкласти туди кошти, відреставрувати його або хоча б консервувати і проводити там якісь мистецькі заходи. Проте зіткнулися з бюрократичними вимогами Міністерства культури, яке вимагало зібрати низку документів, тому врешті-решт відмовилися від концесії.
І зовсім нещодавній випадок. Якось до мене приїхав дуже заможний чоловік-колекціонер. Я хотів, щоб він розмістив свою унікальну антикварну колекцію в Острозі, але тут немає відповідних приміщень, тому ми заїхали до Клеванського замку XV — XVI ст. епохи князів Острозьких, і він вирішив, що спробує якось урятувати цей замок.
Зараз це фактично руїна, яка з кожним роком руйнується дедалі більше. Ми порахували, що тільки на проєктно-кошторисну документацію потрібно п’ятнадцять мільйонів гривень, а для того щоб його повністю відреставрувати, потрібно приблизно десять мільйонів доларів. Це величезна сума.
До прикладу, я прочитав на якомусь сайті, що в Чехії продається замок за сто доларів, аби тільки люди взяли й утримували його.
А в Іспанії мені розповідали, що замок можна купити за один євро, якщо в тебе є гроші його утримувати. Тобто там реально отримати якусь допомогу від держави за те, щоб віддавати історичні споруди у приватну власність, знаючи, що людина готова вкладати туди кошти.
Там величезні штрафи, якщо виявлені якісь порушення в пам’ятко-охоронній справі. У нас навпаки — все робиться для того, щоб замки не були цікавими приватному інвестору. Відповідно — вони й далі руйнуватимуться.
«ПЕРЕДУСІМ ПОТРІБНО ЗМІНЮВАТИ ЗАКОНОДАВСТВО»
— Як ви бачите розв’язання цієї проблеми?
— Передусім потрібно змінювати законодавство, яке мало би спростити отримання пам’яток архітектури чи в концесію, чи в приватну власність.
Якщо замок або ж загалом певна пам’ятка архітектури в поганому стані, її потрібно передавати інвестору, який має бажання зберегти такі історичні споруди.
Також мають бути передбачені серйозні штрафи за порушення пам’яткоохоронного закону. Міністерство культури має всіляко сприяти в оформленні відповідних документів, а не ускладнювати процес передачі історичних пам’яток.
А сам інвестор повинен діяти чітко відповідно до проєктно-кошторисної документації. Лише таким чином може бути вирішене це питання.
— Миколо Миколайовичу, чим займаєтеся зараз, які проєкти реалізовуєте?
— Роботи вистачає. Зараз реставрую іконопис із наших місцевих храмів і повертаю їм ікони назад.
Щодо проєктів, то я вже згадував про «Барбакани Великої Волині», а зараз закінчуємо з командою втілення проєкту «Інтерактивна карта князівства Острозького».
Це діджитал-платформа для представлення культурної спадщини територіальних володінь князів Острозьких (XIV — XVII ст.).
Інтерактивна карта — ефективний та цікавий засіб для онлайн-мандрівки найцікавішими містами п’яти країн світу: України, Польщі, Білорусі, Литви та Словаччини, які колись належали княжому роду.
Там до цього часу збереглися й доступні для туристичного відвідування замки та інші споруди. Це спільний українсько-польський проєкт, який втілено за сприяння Українського культурного фонду та House of Europe.
До проєкту ми запросили художника Юрія Нікітіна, який намалював увесь візуальний матеріал, а я розробляв дизайн і писав тексти. Подивитися результати можна за посиланням: https://ostvr.com/uk/map
Крім цього, я запропонував УКФ підтримати ще один проєкт в арт-кластері Острозької академії, він називатиметься «Музей добрих острозьких святих».
Це буде креативний показ ікон Острозької іконописної майстерні та віртуального їх відтворення.
Відповідно до візантійської традиції святих зображували суворими, а художники Острозької іконописної майстерні — навпаки, добрими і з посмішками.
У цьому проєкті найголовніше — показати, як людина змінювала свій підхід до розуміння церкви — від боязні покарання Божого за гріхи до такого сприйняття Бога, якого любиш, і тому не грішиш.
Якщо все вдасться, то це буде ще й віртуальний навчальний курс для студентів та всіх зацікавлених до кураторської діяльності.
До проєкту зможуть долучатися студенти й інших університетів. Острозька академія зацікавлена в тому, щоб молодь отримувала не лише теоретичні знання в царині культурології, а мали б досвід застосовувати їх на практиці.
Коли випускники університету виходять на ринок, то вони, поки не здобудуть досвід роботи в якійсь установі чи компанії, — не є конкурентоспроможними.
Проєкт «Добрі святі» — не лише наукова робота з віднайдення і впорядкування інформації про Острозьку іконописну майстерню, це передусім навчальний процес, у якому візьмуть участь не лише студенти, а й викладачі кафедри культурології та філософії.
Цим вони підвищать свій фаховий рівень у практичному застосуванні знань, а студенти набудуть навичок роботи з виставковими проєктами.
Тут можна буде послухати онлайн-лекції найкращих кураторів України, які створили свої виставкові проєкти високого рівня, зокрема Павла Гудімова, Віктора Корсака та ін.
Олексій КОСТЮЧЕНКО, Острог
Фото з архіву Миколи БЕНДЮКА
Джерело: газета «День» №95-96, 17.06.2021
