Текст підготовлено спеціально для Diaspora.ua
на основі відкритих джерел.
“Я — українець, а не росіянин”, заявив 85-річний американський актор ДЖЕК ПАЛАНС і відмовився від російської нагороди.
Сьогодні день його пам’яті.
Відомий голлівудський актор Джек Паланс народився 18 лютого 1919 р. у Латімер-Майнзі (Пенсильванія, США) у родині емігрантів з України Палагнюків. Батьки назвали його Володимиром, а Джеком (Jack Palance) він стане згодом. Його батько походив із села Іване-Золоте Тернопільської області, а мати – з Львівщини.
Джек став втіленням американської мрії – тієї, яка вимагає важкої роботи над собою, але дозволяє стати тим, ким хочеш. Він сворив себе сам: працював на вугільній шахті, займався професійним боксом (його спортивне псевдо – Джек Браззо). У спорті він досягнув значних результатів – побив рекорд за кількістю безперервних перемог, більшість із яких завершувалася нокаутом.
З початком Другої світової війни Джек завершив боксерську кар’єру і пішов на службу до військово-повітряних сил США. Під час одного з навчальних польотів на бомбардувальнику В-24 його літак раптово спалахнув. Джек врятувався, але обличчя вогонь спотворив до невпізнанності. Після довгих місяців лікування, кількох пластичних операцій та пересадок шкіри на його обличчі все ж залишилися шрами. Та вони лише додаватимуть мужності його героям на екрані.
Можливо, саме ця трагедія і довге лікування дозволили Джеку усвідомити своє покликання. У 30 років він закінчив факультет акторського мистецтва в Стенфордському університеті. На той час він розмовляв шістьма мовами – українською, російською, італійською, іспанською, французькою й англійською.
А далі була блискуча голлівудська кар’єра і визнання як неперевершеного актора вестернів. Його основні роботи: “Острів скарбів”, “Бетмен”, “Військові ігри”, “Кіборг-2”, “Танго й Кеш”, “Молоді стрільці”, “Дракула”, “Че!”, “Desperados” та багато інших. Втім, як він зізнався в одному інтерв’ю, йому весь час хотілося зіграти драматичну роль Тараса Бульби.
Він отримав низку найпрестижніших кінонагород, зокрема “Золотий глобус” та “Еммі”, його тричі номінували на “Оскар”, який він отримав у 1992 р. за фільм “City Slickers”. Тоді йому було вже 72 роки, але він зберігав відмінну фізичну форму – під час нагородження він викликав фурор своїм віджиманням на одній руці.
При цьому Джек ніколи не забував про своє українське походження. Ба більше! Ще батьки прищепили йому як цінності повагу до української мови, зацікавлення її історією, зрештою – непохитне переконання, що він є українцем.
Тож, навіть у зрілому віці, за першої можливості актор переходив на українську мову, любив співати українські пісні. Недарма його улюбленим спогадом дитинства було “коли батько, маючи вільну хвилинку, садив дітей біля себе й читав українські газети”.
Джек Пеленс пишався цим та брав участь у житті української громади в США. Зокрема виступив під час відкриття пам’ятника Тарасу Шевченку у Вашингтоні. Також він був головою правління митецької благочинної фундації “Hollywood Trident Foundation” (Фундація Тризуба), що надавала фінансову допомогу акторам і митцям, які демонстрували досягнення української культури (включно з кіномистецтвом) у світі.
Показовим є його вчинок у квітні 2004 р. Тоді в Лос-Анджелесі тривав фестиваль “Русскіє ночі” під патронатом президента РФ. Кульмінацією була церемонія нагородження в Голлівуді американських митців та акторів російського походження званням народного артиста РФ за їхній внесок у розвиток російської культури. У цьому списку опинився і Джек Паланс. Його реакція на це неабияк спантеличила організатррій дійства, адже він влаштував справжній скандал: “Я — українець, а не росіянин”, — заявив він та відмовився від звання “народний артист Росії”, бо “не має нічого спільного ні з російським кіно, ані з Росією” і демонстративно залишив зал.
Це було за два роки до його смерті. Помер актор у 87-річному віці 10 листопада 2006 р. у Монтесіто (Каліфорнія), залишивши нам свої чудові кінороботи та приклад гідної поведінки і поваги до свого походження та Батьківщини своїх батьків.
