З приводу польсько-українського збройного протистояння під час другого періоду Другої світової війни (1942-1947) єдино правильна формула: “Просимо прощення і прощаємо!”. Тільки так обидва народи зроблять правильні висновки з минулого…
Володимир Данилюк
Волинська трагедія:
спільний біль українського і польського народів
Посольство України в Польщі заявило, що український народ разом з польським шанує жертв Волині, «не ділячи їх на своїх або чужих».
Про це йдеться в повідомленні пресслужби диппредставництва.
“11 липня – cпільний біль українців та поляків.”
|
PL/UA 11 lipca – wspólny ból Ukraińców i Polaków… Dziś wspólnie z polskim narodem solidarnie oddajemy hołd niewinnym ofiarom Wołynia, nie dzielimy ich na swoich czy obcych. To był i pozostaje nasz wspólny ból. W okresie międzywojennym, podczas i zaraz po II wojnie światowej narody polski i ukraiński przeżyły dramatyczne nieludzkie czasy. Źródłem wzajemnej wrogości jeszcze przed II wojną światową była nieprzemyślana polityka narodowościową władz II Rzeczypospolitej, okazywany przez polityków i osadników polskich na Wołyniu brak szacunku i lekceważenie praw obywateli II RP ukraińskiej narodowości do pielęgnowania własnych tradycji narodowych i religijnych. Ukraińcy na terenie ówczesnej II Rzeczypospolitej doświadczali prób wymazania ich świadomości narodowej i podporzadkowanie jej narodowości dominującej – czyli polskiej, często poprzez represje, pacyfikacje, niszczenie świątyń i miejsc ich pamięci. Przyzwolenie wówczas władzy na bezkarność i upokorzenie innych stwarzało sprzyjające warunki dla wzrostu poczucia nienawiści, co później wykorzystywały w swoich celach władze okupacyjne sowieckie i nazistowskie w II wojnie światowej i powojenny reżim komunistycznych, który usiłował rozwiązać „kwestię ukraińską” w Polsce w swój drastyczny sposób. Wzajemna nienawiść między Ukraińcami i Polakami, ówczesnymi obywatelami jednego wspólnego państwa – II Rzeczypospolitej, w swoim apogeum miała przerażajace nieludzkie objawy i doprowadziła do śmierci tysięcy niewinnych ludzi zarówno Polaków, tak i Ukraińców oraz przedstawicieli innych narodowości. My zdecydowanie potępiamy jakiekolwiek przejawy przemocy, doprowadzające do ludobójstwa na tle narodowościowym. Celowym zbrodniom przeciwko niewinnej ludności niema żadnego usprawiedliwienia. Modlimy się za niewinnie zamordowanych. W pamięć o nich budujemy dziś razem z Polską i polskim narodem stosunki partnerskie i dobrosąsiedzkie na zasadach wzajemnego szacunku i wiary w naszą wspólną europejską przyszłość. |
Сьогодні разом з польським народом ми вшановуємо жертв Волині, не ділячи їх на своїх чи чужих. Це був і залишається наш спільний біль.
У міжвоєнний період, під час і відразу після Другої світової війни, український і польський народи переживали драматичні нелюдські часи.
Джерелом взаємної ворожнечі ще до Другої світової війни була непродумана національна політика тогочасної влади Речі Посполитої, проявлені польськими політиками та осадниками на Волині легковажність і відсутність поваги до прав громадян української національності на культивування власних національних та релігійних традицій.
Українці на теренах тодішньої Другої Речі Посполитої відчули на собі спроби стерти їхню національну свідомість і підпорядкувати її панівній національності – тобто польській, часто через репресії, пацифікації, руйнування храмів та місць їх пам’яті», – йдеться в заяві.
У посольстві зазначили, що рішуче засуджують «будь-які прояви насильства, що ведуть до людиновбивства на етнічному ґрунті».
«Немає жодного виправдання навмисним злочинам проти мирного населення. Ми молимось за безневинно вбитих. І сьогодні разом з Польщею та польським народом будуємо партнерські стосунки та добросусідські відносини, засновані на взаємоповазі та вірі у наше спільне європейське майбутнє», йдеться у заяві.
Урочистості у столиці Польщі розпочалися з покладання квітів до меморіальної дошки у Польовому кафедральному соборі Війська польського, присвяченої жертвам Волинської трагедії, а також з богослужіння у пам’ять про загиблих, повідомило Польське радіо.
У проповіді під час святої меси у пам’ять жертв Волинської трагедії єпископ Міхал Яноха сказав, що польсько-українські відносини ніколи не були настільки добрими, як сьогодні:
«Є вільна Польща і є вільна Україна. Існує дуже багато болісних справ, але ми починаємо про це розмовляти».
З роковиною подій на Волині пов’язані два слова: пам’ять і правда, сказав голова Управління зі справ ветеранів та репресованих Ян Юзеф Каспшик:
«Не про помсту, а, власне, про пам’ять волають жертви. Ми маємо пам’ятати і закликати українську сторону, аби вона нам дозволила гідно поховати жертви цього страшного злочину».
Після меси опівдні урочистості перемістилися на площу Пілсудського, де представники родин жертв та державної влади поклали квіти перед Могилою Невідомого солдата та запалили свічки перед волинськими меморіальними дошками.
Джерело: “Волинська газета”
* * *
На фото пам’ятник українсько-польського примирення.
Фото з доступних джерел.
11 липня 2003 року в селі Павлівка Іваничівського району на Волині, яке 63 роки тому було місцем трагічних подій на Волині, Президенти України Леонід Кучма і Польщі Олександр Квасьнєвський відкрили пам’ятник українсько-польського примирення “Пам’ять скорбота єднання”: дві стели з чорного мармуру, вгорі поєднані дугою, в центрі якої дзвін.
