Музика Стравінського, що була створена в Устилузі на Волині, одна з блискучих сторінок не тільки вітчизняної, але і світової музичної культури. Завдяки Стравінському музичний фольклор Волині та Поділля через «Петрушку», «Весну священну», «Весіллячко» назавжди залишаться в історії світової музики.
Російська імперія (колишня Московія) вкрала в України не тільки стародавню назву Русь. Все геніальне в мистецтві і літературі національних колоній теж ставало жертвою імперських амбіцій Москви, спочатку царсько -імператорської, а згодом і радянсько – комуністичної! Такими «культурними трофеями» імперської політики в музичній сфері, зокрема, стали спочатку геніальні Максим Березовський, Дмитро Бортнянський, Артем Ведель, а згодом і Петро Чайковський та Ігор Стравінський Хоча останній і був в опалі у радянської влади через свою еміграцію та неповернення в країну «радянського щастя»!
Ігор Стравінський відомий на весь світ композитор, якому аплодувала аудиторія Європи та США. 135 – рiчний ювілей Стравінського три роки тому відзначали в усьому світі. Творчість Ігоря Стравінського багатогранна – композитор, диригент, піаніст, письменник
Ігор Федорович народився 17 червня 1882 року в м. Оранієнбаум (нині м. Ломоносов входить до складу Петродворцового р – ну м. Санкт – Петербург) в українській сім’ї співака Маріїнського театру Ф. Стравинського і Г. Холодовської зі старовинного роду Сулим. Жив у Петербурзі та Устилузі на Волині в Україні, затим у Швейцарії, Франції та США.
Слід пам’ятати, що коріння Стравінських пов’язане з Волинню та Києвом. Для сучасної української музичної спільноти актуальними є дослідження духовних зв’язків Ігоря Стравінського з українською культурою. Значну частину своїх творів Стравінський писав на українській землі, а їхні джерела знаходив саме в українському фольклорі.
Райським куточком для своєї творчості Ігор Стравінський називав містечко Устилуг поблизу Володимира-Волинського. Він приїжджав сюди до родини. Тут зустрів своє кохання, жінку, з якою поєднав долю, киянку Катерину Носенко, яка стала матір’ю чотирьох дітей композитора, зокрема: художника Федора Стравінського (1907 – 1989), композитора і піаніста Святослава Сулими-Стравінського (1910 – 1994).
Після одруження 1906 року Ігор Стравінський розробив проект, за яким на околиці Устилуга був побудований його власний дім, де композитор написав 16 музичних творів.
Разом з братом Гурієм він посадив липову алею, яка й нині милує око відвідувачів музею композитора і вихованців музичної школи, розміщеної в його будинку. Батько композитора Федір Стравінський видатний співак другої половини XIX ст. гарно малював, мав розкішний бас. Його називали попередником самого Федора Шаляпіна. Кілька років виступав у Київській опері, потім став прем’єром Маріїнського театру. Федір Гнатович був різнобічно обдарованою людиною. У репертуарі мав багато українських народних творів. Коли Рєпін створював свою картину «Запорожці», то співак позував для типажу похмурого осавула. Свою любов до «пісенного краю» так Стравінський – старший називав Україну він передав своєму синовi Ігорю. В Устилузі на Волині (колишньому маєтку композитора) сьогодні діє меморіальний музей Стравінського.
Ігор Стравінський і кровно, і духовно належить до української культури. Відомий диригент Ігор Блажков, який знав композитора особисто і листувався з ним, переглядаючи архівні документи, присвячені роду Стравінських, виявив, що предок композитора в 1597 році був війтом (мером) Києва!
А Стравінські батько і син у своїй творчості надзвичайно тісно пов’язані з Україною. Ігор Федорович сам писав, що «у мені є частина української крові, чим я дуже пишаюся». Щоліта, з 1907 до початку Першої світової війни, композитор писав свої твори в Устилузі. Саме в Устилузі народилося кілька геніальних шедеврів Ігоря Федоровича, навіяних волинським фольклором! Загалом же в Устилузі композитор працював над 17 творами, серед яких: «Жар – птиця», «Петрушка» і широко відома «Весна священна». Стравінський виявляв особливу цікавість до давньоруського і сучасного йому українського фольклору, до ритуальних і обрядових образів, до балагану лубка.
В музеї Ігоря Стравінського в Устилузі є світлина, подарована фондом Пауля Захера з Базеля (Швейцарія), на якій Стравінський записує українського лірника на порозі свого будинку в Устилузі в період роботи над «Весною священною». У ці роки формуються принципи музичної естетики Стравінського, пов’язані з «театром уявлення», закладаються основні елементи музичної мови «поспівковий» тематизм.
Стравінський належить до провідних новаторів ХХ ст. Він одним з перших відкрив нові музично – структурні елементи у фольклорі, асимілював деякі сучасні інтонації. Найкращі твори Стравінського істотно збагатили світову культуру і справили вплив на розвиток музики ХХ ст.
Ця історична правда про українське походження та українські мотиви його геніальної світового рівня творчості почала виходити на поверхню тільки з відновленням Незалежності Української держави.
Лише у квітні 1990 року в Устилузі Волинської області, в музичній школі, що знаходиться в згаданій садибі, яка колись належала Ігорю Стравінському і його дружині Катерині Носенко – Стравінській, відкрився перший в світі музей геніального композитора XX ст. Сьогодні тут проводяться міжнародні фестивалі класичної музики «Стравінський та Україна».
Ця будівля зведена ще у далекому 1907 році згідно з проектом самого Ігоря Федоровича, і стала домом для трьох поколінь родини. Митець працював тут кожного літа з 1907 до 1914 року. Саме в цих стінах створена його перша робота фантазія для оркестру «Феєрверк».
На початку відновлення української Незалежності в музейних і музичних виданнях вперше з’являються світлини Устилугу, Володимира-Волинського, Ковеля міст, пов’язаних з перебуванням І. Стравінського на Волині, і звучить пропозиція О. Огнєвої про проведення присвяченого йому фестивалю. Прообраз фестивалю реалізувався спочатку під назвою «Діалоги з Ігорем Стравінським» (1992 – 1993, Луцьк – Львів). До його програми входили твори, що представляли основні періоди творчості композитора.
У рамках реалізації програми «Повернені імена», в даному випадку, повернення на Волинь і в Україну імені Ігоря Стравінського, з подачі Національної комісії з питань повернення до України культурних цінностей в Луцьку, у Волинському краєзнавчому музеї відкрилася виставка «У людини має бути одна Батьківщина».
В червні 1994 року в Луцьку відбувається перша міжнародна наукова конференція «Стравінський і Україна», де вперше, за довгі роки замовчування розглядалося питання про духовний зв’язок композитора з українською культурою. Доповіді були присвячені проблемам вивчення джерел з формування особистості Стравінського, його творчості, пов’язаних з народною традицією, впливу автентичного фольклору Волині на музичну мову ранніх творів композитора, та для розуміння витоків музики Стравінського.
І ось тоді ж започатковується перший однойменний музичний фестиваль «Стравінський і Україна», який розпочавшись в Києві, був продовжений на Волині, в Луцьку та Устилузі, де вперше прозвучала музика композитора – земляка! У числі гостей фестивалю був і народний артист СРСР Анатолій Солов’яненко.
На жаль, відсутність фінансування не дозволила в той час реалізувати задумане щорічне проведення фестивалю і наступний відбувся з великою перервою лише в 2005 році! Присутність авангардної музики в сезонних концертних програмах із серії «Нова музика в Україні», на яких звучали українські і польські твори у виконанні камерного ансамблю «Нова музика в Україні» під керівництвом Володимира Рунчака, композитора і диригента, вихованця Луцької музичної школи №1 і випускника Луцького музичного училища (нині Волинське державне училище культури і мистецтв ім. Ігоря Стравінського), без сумніву, сприяла тому, що в червні 2005 року відроджується фестиваль «Ігор Стравінський і Україна».
З цього часу фестиваль набирає обертів і має музичний форум гуртує шанувальників вишуканої класичної музики, тих, хто цікавиться, досліджує життя і творчість або прагне познайомитися зі спадщиною нашого талановитого земляка всесвітньо відомого композитора Ігоря Стравінського. Ця подія стала візитівкою не тільки Волинської області, а й України загалом. Адже піднімати прізвище Стравінського у контексті культури української та всеєвропейської означає піднімати і статус і української держави в світі! Диригент, народний артист України Ігор Блажков, вважає, що такий фестиваль ще один крок до європейської інтеграції України! Почесні дипломи фестивалю «Стравінський і Україна» вручалися в свій час диригенту Ігорю Блажкову, композитору Богодару Которовичу, англійському кінорежисеру Тоні Палмеру, який був знайомий з Ігорем Стравінським особисто і створив документальний фільм про нього.
Серед лауреатів премії Ігоря Стравінського відомий диригент та знаний український композитор, творець і пропагандист сучасної авангардової музики Володимир Рунчак, наш земляк, родом з Луцька. Національний духовий оркестр України та Академічний камерний хор «Хрещатик» (художній керівник Павло Струць) представили в Національній філармонії спільний проект концертну програму з творів Ігоря Стравінського. За диригентським пультом був сам Володимир Рунчак. В концерті прозвучали: «Меса» для мішаного хору та подвійного квінтету духових, «Чорний концерт» для кларнета і джаз – оркестру, Сюїта з балету «Петрушка» (аранжування В. А. Шефера). Стравінський згадує у «Хроніці», що «Меса» створювалася під впливом хорового церковного співу, почутого ще в дитинстві, збереженої в пам’яті фоносфери храму. Про «Чорний концерт» (як і про інші твори та факти біографії Стравінського) існує чимало міфів. Один із них музикознавчий: про те, що «Чорний концерт» від початку до кінця наповнений джазовими інтонаціями. Відчутні на слух джазові інтонації втілені тут неповторною музичною мовою (недарма Стравінського величали «музичним Прометеєм») можна лише в другій частині твору, а сам опус, у якому так «мало джазу», суттєво вплинув на формування естетичної платформи «третього шару музики». В Америці «Чорний концерт» називають «Біблією бі – бопу», вважаючи його джерелом багатьох технічних ідей цього напрямку. У цьому контексті «стають на місце» ненав’язливі промови Володимира Рунчака, що супроводжували всю програму. Між «Месою» і «Цирковою полькою» прозвучали цитати з «Діалогів» Роберта Крафта Ігоря Стравінського на підтвердження думки про українське походження композитора. У другому відділенні курйозні історії із життя митця передували прем’єрі «Портрета Ігоря Стравінського», яку Рунчак представив на суд публіки як знак шани та поваги до великого Майстра. Публіка у захваті аплодувала стоячи. Твір прозвучав на «біс» і став заключним елементом у музичному «пазлі» масштабного концертного проекту, музичної вистави – присвяти генію, творчому портреті Ігоря Стравінського. Без перебільшення, це стало став справжнім «естетичним вибухом» і достойним прикладом для пошанування імені геніального українського композитора.
Володимир Рунчак відзначив: «Ігор Стравінський один із найвидатніших композиторів XX ст. Його винятковий професіоналізм, новаторство в гармонії, стилях, ритмі, оркестровці полонили мене ще з часів навчання в консерваторії. Його гумор і серйозність, мистецька чесність та неймовірна працездатність, величезна кількість творів написаних для музичного театру, різних оркестрових складів, хорів, ансамблів та інструментів solo є й зараз для мене мірою в оцінці результатів творчої діяльності композитора. Коли ж ти не композитор у найвищому й абсолютному значенні слова нема чого й претендувати на увагу, час і розуміння слухачів, на місце в музичному світі та право стояти на одній дошці з великими і, зрештою, на сам статус творця музики ». Сьогодні Володимир Рунчак продовжує втілювати традиції авангардизму, закладені знаменитим на весь світ земляком. У травні 2019 року, за його ініціативи та активної участі, у Великому залі ім. Василя Сліпака Національної Музичної Академії відбувся концерт «Авангард і Джаз», а згодом серія концертів в стінах Академії започаткованого Першого фестивалю сучасної та класичної музики «Нова музика в Україні», в яких взяли участь не тільки вітчизняні виконавці, а й відомі зарубіжні колективи з фестивалю «Французська весна».
Композитор і диригент Володимир Рунчак під час виконанняконцерту «Ігор Стравінський» в Національній філармонії України.
Георгій Лук”янчук
кореспондент газети “Нація і держава”,
голова МГО “Соловецьке братство”
