З пісенної скрині

Прийшов час представити і мою версію збірки українських пісень. До неї увійшли різні пісні: відомі українські народні; авторські, записані мною на Волині та з інших волинських джерел; передруковані з моїх рукописів; пісні з репертуару гурту “Волиняни”, створеного при Міжнародному громадському об”єднанні “Волинське братство”; гурту “Вулиця Володимира”; з проекту Поліфонії та ін. Багато пісень повторюється, але в них є різниця в тексті та в мелодії.

Рукописи з піснями я почала вести ще з 5 класу. Багато записала, будучи студенткою Національної сільськогосподарської академії і співаючи в студентському ансамблі пісні і танцю “Колос”. Тоді була гарна можливість вивчити і записати багато пісень, оскільки однокурсники були з різних регіонів України, переважно з сіл і також любили українські народні пісні.

Але найбільше пісень були записані від моєї мами Марії Вікторівни Селегейни. Багато вивчила, коли допомагала мамі буряки полоти та льон стелити в колгоспній ланці.

В цей пісенник я помістила ті пісні, мелодії яких я знаю і можу наспівати. Дуже буду рада, якщо моя багаторічна праця стане в нагоді.

Ця збірка ще буде поповнюватись новими піснями. Окремо будуть виставлені весільні пісні мого рідного с. Вишнів Любомльського району Волинської області.

Завжди можу переслати на електронну пошту всю збірку, кого це зацікавить. Напишіть про таке ваше бажання на електронну пошту truskavki@ukr.net.

Галина Бідношей

Ой під гай зелененький-2р.

Ходить Довбуш молоденький-2р..

Він на ніжку налягає,

Топірцем ся підпирає.

Гайда, хлопці, гайда, свистом,

Западають стежки листом.

Гайда, хлопці, гайда, бігом,

Западають стежки снігом.

Щоби Кути не минути,

До Косова повернути.

До Косова та й до Дзвінки,

До Штефанової жінки.

Добрий вечір, Штефанова,

Чи вечеря вже готова?

А вечеря буде пізна,

Усім людям буде звісна.

А вечеря не готова,

Бо Штефана нема дома,

Штефан пішов на роботу,

Повернеться аж в суботу.

Ой чи будем вечеряти

А чи двері ламати?

В мене двері тисовії,

В мене замки сталевії.

Не поможуть двері твої,

Як поставлю плечі свої…

Довбуш плечі підставляє,

Штефан з поду вже стріляє.

Як устрілив в праве плече,

 Із лівого крівця тече.

 Ой ви, хлопці, ви, молодці,

Візьміть мене на топорці,

Віднесіть на Чорні Гори,

Чорні Гори та й долини,

Де родились батько й мати,

Там я буду спочивати.

А ви, хлопці, не журіться,-2р

Сріблом, злотом поділіться,-2р

Штефану віддайте мірку,-2р

Бо любив я його жінку-2р.

Ой хмариться, туманиться.

Ой хмариться, туманиться,

Дрібні дощі йдуть,

Там молоді жовнярики\

Мед-горілку п’ють.\2р

П’ють горілку, ще й наливку,

Їдять пампушки,

Та ще й собі заглядають

На чужі жінки.

Чужа жінка, як ягідка,

Як вишневий цвіт,

А ти ж мені, шабелино,

Зав’язала світ.

Візьму я тебе, шабелино,

Та й за гострий край,

Пущу я тебе, шабелино,

В глибокий Дунай.

Плавай, плавай, шабелино,

Вчися плавати,

А я піду, молод жовняр,

Жінку шукати.

А як я собі, шабелино,

Жіночку знайду,

Тогди я тебе, шабелино,

До боку припну.

Зірвалася хуртовина,

Топче збіжжя на лану,

Виряджала мати свого сина

На кривавую війну

Підеш, сину, моя дитино,

У завзятий, лютий бій –

Захищати рідну Україну,

Боронити нарід свій!

Як вернешся, сину, заквітчаю

Цвіт-калиною твій кріс, –

Не вернешся, тихо заридаю,

Хай ніхто не бачить сліз».

«Ой вернуся, ти, моя мати,

Як калина зацвіте,

Принесу я до твоєї хати

Сонце волі золоте!»

Ой у лісі, на полянці.

Ой у лісі, на полянці

Стояли повстанці.

Посходились до потічку

Вмиватися вранці.

Декотрі ся повмивали,

Декотрі ще спали,

Більшовицького нападу

Ся не сподівали.

Кулемети терескочуть,

Мов ті навіжені.

Крикнув сотник «Соловейко»:

«Хлопці, я ранений!»

Упов «Орел», упав Орест,

Упав «Соловейко».

Крикнув: «Слава Україні!

Будь здорова, ненько!

Будь здорова, дівчинонько,

І ти рідна, нене,

А ти, славна Україно,

Не забудь за мене!..»

1 стовпчик

 (Плач галичанок).

Зажурились галичанки через тую зміну,

Що відходять У-су-су-си тай десь на Україну:

«Хто ж нас поцілує в уста малинові,\

В карі оченята, в чорненькії брови?»\2р.

«Не журіться, галичанки, та ще є «військові»,

Вони краще обіймають, як стрільці Січові.

Ті вас поцілують в уста малинові,

В карі оченята, в чорненькії брови».

«Ой не будуть галичанок інші цілувати,

І не будуть нас «військові» за стан обнімати

Ні, не поцілують в уста малинові,

В карі оченята, чорненькії брови.

А коли ви з України вернетеся знову

І, як перше, знов підете, з нами на розмову,

Тоді вже цілуйте в уста малинові,

В карі оченята, в чорненькії брови».

Подай, дівчино, руку на прощання.

Подай, дівчино, руку на прощання,

Бо, може, йду в останній раз,

Прийшла година, час іти до бою,

Пора сповнять святий наказ.

Пішли до бою темненької ночі,

І в небі місяць не сіяв,

Гармати били, а ми наступали,

Один по одному падав.

В бою я бачив раненого друга,

Він впав на землю ще живий,

З грудей червона кров текла рікою,

Останнє слово говорив:

Напишіть до батька, напишіть до неньки,

Напишіть до любої дівчини,

Що гостра куля грудь мою пробила

В бою за волю України».

Не було там батька, не було там неньки,

Не було там любої дівчини,

Лиш вірні друзі над ним поплакали

І висипали могилу.

Гей, там на півночі Волині,

Створилась армія УПА,

Щоби воскресла Україна,

І завітала свобода.

Про континенти там не знають,

Живуть там люди, мов в раю,

За тую волю золотую,

Волинь пролила кров свою.

Горіли села і містечка

Боролись хлопці скільки сил –

В перших рядах борців-героїв

Згинув Івахів наш Василь.

Упав наш лицар України

На полі слави, як борець,

Ціле життя страждав по тюрмах,

Геройська смерть сплела вінець.

Прощай, герою України,

Прощай наш друже дорогий

Твої діла нам незабутні,

А твій наказ для нас святий.

Сестра в селі рідненькім плаче,

Щодня виходить за село,

Чи не приїхав брат додому,

Чи не побачить ще його…

Не плач, сестричко, не журися,

Поглянь у синю далечінь –

Твій брат умер, та жити буде

В піснях майбутніх поколінь!

Хай землю виорють гранати,

Зготують землю під посів,

В жнива побачать це дівчата,

Нас, партизанських косарів.

Ми вище прапор піднімемо,

Тризуб повернем до чола,

І крикнем: «Слава! Слава!

Слава Україні!»

Так, щоб здригнулася земля.

Вже сіло сонечко за гаєм,

І соловей в саду співає,

А я весь вечір виглядаю

Кохану дівчину свою.

Приспів:

О, соловію, чому я так співать не вмію,

І не зумію я про кохання розказать?

А вечорами, своїми спраглими вустами

Я про кохання, я про кохання розкажу.

А соловейко на калині

Чудові трелі вигравав,

Своїй коханій любій пташці

Чарівну пісню все співав.

Приспів.

І знов над бистрою рікою

Стою у парі із журбою,

А там стежиною крутою

Вже з іншим любка моя йде.

Приспів.

Так знай же, любко, без вагання:

На двох не ділиться кохання!

Отож, кажу на прощавання:

«Люби його, як я тебе!»

Приспів.

Де згода в сімействі.

Де згода в сімействі, там мир і тишина,

Щасливі там люди, блаженна сторона,

Їх бог благословляє, добро їм посилає,

І з ними вік живе.

Де згоди немає, де мир не царить,

Там Бог не витає, добро їм не дарить,

І всі їх пожитки, худоба і дітки,

Все марно так біжить.

Пошли ж, Боже, радість, і мир, і покров

На нашу господу, на цей Божий кров,

І тихеє щастя, і в мислях согласся,

І щирую любов.

Скільки б не співали, а кінчати час,

Кращі побажання ви прийміть від нас.

                  Приспів:

І в вас, і в нас хай буде гаразд,

Щоб ви і ми щасливі були.

Хай у всіх вас буде-в місті і в селі-

Радісно на серці, повно на столі.

                   Приспів.

Хай біда і горе обмина ваш дім,

Доброго здоров»я зичим вам усім!

                    Приспів.

Хай про вас почуєм ми хороші вісті,

Що у вас аж троє діточок в колисці.

                    Приспів.

Прощавайте, друзі, вам низький поклін,

Щастя вам бажаєм,всі ми, як один.

                    Приспів.

Сховалось сонце за горою.

Сховалось сонце за горою,

Туман легенький землю вкрив,

Шепоче вітер з осокою,

І гай зелений потемнів.

Далеко співи десь лунають,

На небі зірка миготить,

Отари з поля поспішають

У холодочок відпочить.

Блакитне небо обгорнуло

Усю рослину, всіх людей,

Село в садочках потонуло,

Затьохкав пісню соловей…

Моя Вкраїно, мій ти раю,

Ти чарівниченько моя!

Я без кінця тебе кохаю,

Ще й більш кохати хочу я!

Хотів би я тебе руками
До серця щиро пригорнуть,
У вічі глянуть, все сказати,
І вже тоді навік заснуть.

О, Україно, рідні села,
Дніпро-Славута золотий,
Мій рідний край такий веселий,
Мій рідний край такий сумний.

Гей, нуте, хлопці.

Гей, нуте, хлопці, славні молодці,

Чом ви смутні, невеселі?

Хіба в шинкарки мало горілки,

Пива і меду не стало?

Щоб через вінця лилося,

Щоб наша доля нас не цуралась,

Щоб краще в світі жилося!

Вдармо об землю лихом-журбою,

Щоб стало всім веселіше,

Вип’єм за щастя, вип’єм за долю,

Вип’єм за все, що миліше!

Пиймо ж, панове, пиймо, братове,

Пиймо, ще поки нам п’ється,

Поки недоля нас не спіткала,

Поки ще лихо сміється.

Колихала мене мати.

Колихала мене мати

Та й казала: «-Люлю,

Як виростеш, моя доню,

Давай хлопцям дулю».

Не ти ж мене колихав,

Не ти ж мене няньчив,

Бодай же ти не діждав,

Щоб мене ти навчив.

А мій милий умер, умер,

А в комору дуду запер,

А я пішла муку брати,

Тай почала в дуду грати.

Як пішла я муку брати,

Тай почала в дуду грати.

Пішла же я по коморі

І в присядки, і в долоні.

Святий Павле, святий Петре

Святий Павле, святий Петре,

Беріть ключі золотії,

Беріть ключі золотії,

Відкривайте рай та пекло-2 р.

Рай та пекло відкривайте,

Грішні душі випускайте,

Тільки теї не випускати,

Що зневажала батька й матір-2р.

Батька й матір зневажала,

Бідних в хату не пускала,

Не пускала, не пригріла,

Людям добра не робила-2р.

Святий Павле, святий Петре….

Віють вітри, віють буйні,

Аж дерева гнуться.

Ой болить моє серце,

А сльози не ллються!

Трачу літа в лютім горі

І кінця не бачу,

Тільки тоді і полегша,

Як нишком поплачу.

Не поможуть сльози горю,

Серцю легше буде.

Хто щасливим був часочок, –

Повік не забуде.

Єсть же люди, що і моїй

Завидують долі,

Чи щаслива ж та билина,

Що росте у полі?

Що на полі, на пісочку,

Без роси на сонці…

Тяжко жити без милого

І в своїй сторонці!

 «Де ти милий, чорнобривий?

Де ти? Озовися!

Як я, бідна, тут горюю,

Прийди, подивися!

Полетіла б я до тебе,

Та крилець не маю,

Щоб побачив, як без тебе

З горя висихаю».

До кого ж я пригорнуся

І хто приголубить,

Коли тепер нема того,

Який мене любить?..

О, пам’ятаю я той час

Весняні квіти не цвітуть,

Зморожені вітрами.

Як посіпаки нас взяли,

Знущалися над нами.

О, пам’ятаю я той час,

Ти плакала за мною

І на прощання раз-у-раз

Махала хустиною.

Погнали до Сибіру.

Щоб нашу волю розтоптать

І сплюндрувати віру.

О, пам’ятаю я той час

Коли село горіло

І було чути плач дітей

Матерям серце мліло.

Знайшли кати для нас тюрму

Тут будем вікувати.

Чужий тут край кругом бринить 

А вітер свище в грати.

Не плач, матусю, не журись,

Ще згине ця руїна

І наша віра переможе,

Воскресне Україна.

Ми України не дамо,

Ні Києва-столиці,

Ми ворогів всіх розіб’єм

І станем на границі.

І розцвітуть по всій землі

Знамена жовто-сині

І наша пісня задзвенить

По цілій Україні.

Я споминаю вечір той

(с. Вишнів)

Якщо калина не цвіла,

То не ламай калину,

Коли ти в армію їдеш,

То не кохай дівчину.

Пр.

Я споминаю вечір той,

Ти плакала за мною,

І на прощання раз-у-раз
Махала хустиною

Була в мене дівчина раз

Вона для хлопців щира

Раз у вишневому саду
Вона родила сина

Пр.

Було мене не провожать

Поганої погоди,

Було мені не завдавать

Гарячої любови.

Пр.

1.Коли калина не цвіла,

То не ламай калину.
Коли ти в армію ідеш,
То не кохай дівчину.

Пр.:

Ой помню, помню, я той час,
Ти плакала за мною,

І на прощання раз-у-раз
Махала хустиною.

2.Як їхав хлопець до війська,
Дівчина присягала,

Казала: буде вірно ждать,
Хустину дарувала.

Пр.:

Ой помню, помню, я той час,
Ти плакала за мною,

І на прощання раз-у-раз
Махала хустиною.

3.Пройшов годок, пройшов другий,

Козак з війська вертає,

Сади цвітуть, душа тремтить,

Аж серце завмирає

Пр.:

Вишневий сад, зелений гай,

Калина коло хати,

Стріча солдата-вояка

Старенька його мати.

4.Коли калина й одцвіте,

Тоді ламай калину.
Коли ти з армії прийдеш,
Тоді кохай дівчину.

Пр.:

Ой помню, помню, я той час,
Ти плакала за мною,

І на прощання раз-у-раз
Махала хустиною.

Якщо калина не цвіла

(Вол.-Волинський)

Якщо калина не цвіла,

То не ламай калину.

Якщо ти в армії не був,

То не кохай дівчину.

Приспів:

Я пам’ятаю вечір той,

Ти плакала за мною

І на прощання раз у раз |

Махала хустиною.(2)

Як то село зоріло,

А моє серце молоде

І нило і горіло?

Приспів.

А хлопець з армії прийшов, –

Дівчина заміж вийшла,

А хлопець був ще молодий,

Сльозами лиш обмився.

Приспів.

Якщо калина відцвіла,

Тоді ламай калину,

Якщо ти з армії прийшов,

Тоді кохай дівчину.

Приспів.

Коли калина розцвіла

(Волинський нар. хор)

Коли калина розцвіла,

То не ламай калину,

Коли дівчина молода,

То не чіпай дівчину.

Пр.:

Ой помню, помню я той час,

Ти плакала за мною,

І на прощання раз-у-раз

Махала хустиною.

Ой був у мене Васильок,

Казав, що буде брати.

Солодкі речі говорив,

Навчив мене кохати.

Пр.

Отак кохалися вони,

Та й через тую зиму,

Пішов до війська він служить,

Покинувши дівчину.

Пр.

Якби я знала, Васильок,

Що ти підеш служити,

То вишиваних подушок

Могла і не стелити.

Пр.

А краще було б постелить

Вівсяную солому

І на прощання раз-у –раз

Прогонити додому.

1 стовпчик

Ой звечора все поснуло

Тільки місяць сяє.

У вишневому садочку/

Соловей співає/2 р.

Співай, співай, соловейку,

Аж до сходу сонця.

Хорошая дівчинонька

Сидить край віконця.

Сидить вона край віконця

Як та квітка в полі,

Що ж по тому, що я гарна,

Як не маю долі.

Людська доля ходить полем,

Колоски збирає,

А моя десь, ледащиця,

За морем гуляє.

Частівки

На столі стоїть стакан,

А в стакані-лілія.

Мене Галькою зовуть,

Бідношей – фамілія.

Я у Вишневі вродилась,

В Вишневі юність пройшла,

Тепер мене моя доля

До Києва завила.

Кажуть люди я похудла,

Кажуть, що поправилась,

Мені митника робота

Вельми понаравилась.

Мені в Луцьку обіцяли

У Волинський хор узять,

А я Валєру полюбила,

Та й прийшла сюди співать.

До дванадцяти часов

Я була на танцях,

Зразу спати захотілось,

Як після коханця.

Свині з кучі виглядають,

Похотіли їсти.

Я на танцях так стомилась,

Хочу тико сісти.

Поцілуй же мене в губи,

А я тобі та й заграю,

Хорошенько заспіваю.

Бо я того тобі дам,

Що ти зроду не видав.

******************************

Раз послала мене жінка до куми по квочку,

Тепер маємо ми птицю, кума ж має дочку.

Ой, не грайте музики, бо порвались черевики,

А ти бубне не бубни, бо розлізлись шкарбани.

Якщо син горілку п’є, криє вас всіх матом,

Не сваріться, скоро він стане депутатом.

А у наших депутатів є такі традиції:

Врізав у вухо, стукнув раз – і ти в опозиції.

Що живемо вже в раю, ми не знали й досі,

Як Адам із Євою – такі ж голі й босі.

Ой, гоп, мабуть все! Досить вам співати.

Не дай Боже доведеться сухарі сушити. Все!

***********************

Милий в танці розходився,

Аж штани упали.

Хто на його подивився,

Гарбуза не дасть вже.

***********************

А в печі пироги печуцця

А в печі пироги печуцця,

А Дітям їсти не даюцця.

Один доти заглядав,/

Поки таки не достав, тай із’їв/2р.

А в Печі Пирогів не стало,

Він поліз на Гору по Сало.

Того Сала не дістав,

Послизнувся тай упав, ой упав!

Ой вийшов Хазяїн із Хати,

Тай став його дручком обертати:

-Чекай, чекай, Панотче,

Не полізу поночі на цей раз!

***************************

Час співати й танцювати!

Добрий настрій гарантую, ще й від сміхів коліки,

Як частівки заспіваю про наші недоліки.

Ой, грай, вигравай, баян голосистий –

Правду матку всім скажу, може хто і у вухо свисне.

Подивися вражий сину хто нам знищив Україну

Не чужинці турки, а свої придурки!

Ой, гоп, гопа, гопа, щось не хоче нас Європа,

Ми ж не хочемо до Сходу. І вгоди такому роду.

Віддали ракети ми, стали мирними людьми,

Залишили для порядку самопала і рогатку.

Пів країни хоче в НАТО, інші ж криють всії їх матом.

Як нам жити, що робити, як, нас, дурнів помирити

А у фермера Івана чобіт рваний, свитка драна,

Ні курей, а ні свиней, зате шестеро дітей!

Ой, гоп, моя мила, куплю собі той і вила,

А тобі куплю граблі. ми ж фермери на селі!

Дід Мусій свідомість втратив, розстягнувся серед хати,

Бо побачив бідний зранку, як сусід вмина кров’янку.

Ой, гоп, моя люба, я беззубий й ти беззуба,

Та це нині не біда – економиться їда.

Смерть прийшла до діда Гната, він жене її дурну,

Бо за вік не зміг зібрати на одежу і труну.

Ой, раз, іще раз, заплатив за світло й газ,

За квартиру, за водицю – кладу зуби на полицю.

Люди ходять за Назаром. черга, знаєте, яка!

Нищить дядько перегаром колорадського жука!

Ой, гоп, гопака, гарний настрій в козака,

Дали цукру на зарплату, а ще й дріжджі мають дати.

Не журиться дядько Савка, є у нього безрукавка,

Туфлі два на праву ногу – ще заможний, слава Богу!

Ой, гоп, ни-ни-ни, пес порвав мені штани.

Обіцяли дать зарплату, може вистачить на латку.

************************

Ой летіли гуси, сіли на помості,

Напилися хазяї, а тверезі гості.

І келишок білий і горілка добра,

Аби мене попросили, то випила б зо два.

***********************

У Марії під вікном викопана яма,

Ни вилизу з-за стола, бо я ще не п’яна.

У Марії під вікном росли дві берези,

Напилися хазяї, а гості тверезі.

Горілочка смаковита

Горілочка смаковита,

Горілочка з буряка,

Як я буду йти додому,

Не став з мене дурака.

Горілочка смаковита,

Горілочка з маком,

Як я буду йти додому –

Не став мене раком!

Ожини

Де берізки одбігли від гаю,

Де за вільхами вітер приліг.

Ми з тобою ожин назбираєм/

Дивних ягід моєї землі/2

У село повернемося пізно,

Вслід нам гляне цікавість з воріт

І шумітиме спогадом ліс нам/

У роздоллі росистих доріг/2

Не шукайте, ви, люди, провини

І не будьте, матусю, сумні,

Наші руки скололи ожини/

Ну, а губи обвітрила ніч/2

Зійшов місяць із-за хмари,

А зіроньки миготять,

Не пускає мати дочку/

В сад вишневий погулять/2 р.

Пусти ж мене, моя мамо,

Я там довго не буду,

Соловейко заспіває,

Я його послухаю.

Не поможе, моя доню,

Не поможе цяя річ,

Відчини своє віконце,

Слухай його цілу ніч.

Іще півні не співали,

Дочка плакала вісні.

Мати зятя вибирала,

Дочка думала, що ні.

(А вже місяць випливає,

Люди кажуть – в чому річ,

Мати зятя вибирає,

Дочка плаче цілу ніч.)

Ой врізала пальчик, ой болить

Ой врізала пальчик, ой болить,

Зелений листочок не гоїть,

Зелений листочок не гоїть, не гоїть,/

Поцілує милий-загоїть/2р.

Ой що то за хлопець, як зветься,

Він до мене гарно сміється.

Я б його любила б душею, душею,

Якби він назвав мя своєю.

Ой що то за хлопець як ружа,

Взяла б його собі за мужа,

Я б йому роботи не дала, не дала б,

Тільки для красоньки тримала б.

А він мав приїхать в суботу,

Як я мала пильну роботу,

Як я мала плаття пошити, пошити,

А він пішов іншу любити.

А він мав приїхать в неділю,

А я мала пильну надію,

А я мала плаття прасувать, прасувать,

А він пішов іншу цілувать.

Ми українські партизани

Рушаєм лавами у бій,

За нашим прикладом повстане/

Народ вже інший, не такий/2

Вже грають сурми, близько воля

Вже рветься серце, кличе кров,

В борні кується наша доля/

Встають заковані з оков/2

Там десь далеко, на Волині,

Створилась армія УПА,

Аби воскресла Україна/

І завітала свобода./2

Горіли села і містечка,

Страждання й горе звідусіль,

У лавах земляків-героїв/

Упав Івахів наш Василь./2

Прощай, герою України,

Прощай, наш друже дорогий,

Твої діла нам незабутні,/

А твій наказ для нас святий./2

Не плач, сестричко, не журися,

Поглянь у синю далечінь,

Твій брат помер, та жити буде/

В піснях майбутніх поколінь!/2

Ми українські партизани,

Не знаєм що такеє страх,

В руках в нас бомби і нагани/

А хата наша у лісах/2

Ми вище прапор піднімемо,

Тризуб повернем до чола,

І крикнем: «Слава! Слава! Слава!»/

Так, щоб здригнулася земля./2

Пийте, хлопці, горілойку,

Завтра не буде,

Прийде карта, вой да повалання/

До війська підемо/2

Прийшла карта повалання,

Рекрут собирайся,

Молодая, вой да дівчинонько,/

Дома зоставайся/2

Запрягайте, хлопци, кони,

Кони воронеї,

Та й поїдем, вой да до прийому/

Хлопци молодеї/2

Як завезли гарних хлопців

Під залізні брами,

Поставили, вой да гарних хлопців/

Довгими рядами/2

Ой як вийшов сам капітан,

Та й став промовляти,

Що такеї, вой да гарні хлопці/

Підуть воювати/2

Чи я тобі, капітане,

Пириорав межу,

Що ти мене, вой да одягаєш/

В воїнську одежу/2

Чи я тобі, капітане,

Дитину (коника) зарізав,

Що ти мені, вой да молодому/

Кучері й обрізав/2

Пісня про Волинь

Ти у гаях, озерах і долинах,

Ти у розлогих вербах і калинах,

Ти вся в льонах, що грають мов перлини,

Ти рідна мати Лесі Українки.

        Приспів:

Гойда як море, Світязь хвилю синю,

Зовуся я красунею Волинню,

Я вся в гаях, озерах і долинах,

Я вся в розлогих вербах і калинах.

Ти у хлібах, янтарних, мов жар-птиця,

Ти у стрімкому леті, як орлиця,

Любов даруєш хлопцям і дівчатам,

Бо ти щаслива й долею багата

Приспів:

Горджуся я і доньками й синами,

Землею й мирним небом, що над нами,

Де грає ніжним цвітом, як барвінки,

Безсмертна слава Лесі Українки

Приспів

Ми ідем за Україну

Гей, вкраїнці, милі браття,

Пора повстати,

За Вкраїну і за волю

Не жаль вмирати.

Приспів: Раз, два, три, чотири/

                Ми їдем за Україну-2р. Гей!

Станьте в лаву, милі браття,

Як наш перший рій,

Відступати в бою, друже,

Ні на крок не смій!

    Пр.

Ми ідем за Україну

Катів стріляти,

Щоб в москалів на колінах

Та й не стояти

    Пр.

Гей ти, брате, наш рідненький

Маєш синів три,

Виряджай їх на Вкраїну

Й сам за ними йди!

    Пр.

Гей, ти, сестро, наша рідна,

Маєш синів сім,

Як здобудем Україну,

Буде добре всім!

      Пр.

Гей, повстанем всі до бою

За рівні права,

Аби була Україна

Та й самостійна!

       Пр.

За соборну Україну

Не жаль вмирати,

Аби землі українські

 Всі позбирати!

    Пр.

За Вкраїну і за волю

Не жаль вмирати,

Аби перед усім світом

На ноги встати!

Приспів: Раз, два, три, чотири

                Ми їдем за Україну-2р, Гей!

Я сьогодні від вас від’їжджаю

Захищати ріднесенький край

Може вернусь, а може загину, гей/

Ти, дівчино, про мене згадай./2

Як згадаю тихесенький вечір,

Як обоє кохалися ми

Твоє личко – рожевий цвіточок, гей/

Твої очка чарують мене/2

А щорання старенька матуся

Свого сина в віконце визира

Чи повернеться з східного фронту, гей/

Чи полегшить матусі життя/2

Ви не плачте, старенька матусю,

Бо синочка на світі вже нема

Він загинув на східному фронті, гей/

Залишилась могила сумна/2

Десь там в полі могила синіє

Кругом неї шовковая трава

Поскидайте, ви, хлопці, мазепинки,гей/

Бо вже вірного друга нема/2

Стрілецька

(с. Вишнів, записано від Селегейни Насті)

Йшли бійці до війська, за Україну

Кожен з них покинув вдома дівчину.

Як зайшли до війська, стали на Ура!

Всі разом скрикнули: Гей, Ура! Ура!

А батько старенький окопа копав

Бачив від здалека як стрілець упав.

Але ж він не вірив сам своїм очам

Підійшов до нього, а то син лежав.

Назбирав він досок, зробив йому дім

І гірко заплакав: ой ти, сину, мій.

Як прийшов до хати, сів він край стола,

Схилився на руку: болить голова.

А мати питає: ой ти, мужу, мій

Чи живий на фронті син наш дорогий.

Висока могила на грудях йому.

Мати як почула, впала, зомліла

Три рази зітхнула, з жалю померла.

А батько старенький вийняв лівольвер

Вдарив собі в груди, тяженько помер.

Як на мому полі

(с. Вишнів, записано від Селегейни Насті)

Як на мому полі пшаниця родила

То тоді до мене родина ходила – 2р.

Як на мому полі кукіль уродився

То тоді від мене всьой рід відхилився – 2р.

А у мене роду: два брати із роду

Два брати із роду, хороші на вроду – 2р.

Браття мої, браття, браття-соколята

Приїдьте до мене на великі свята – 2р.

Сестро наша, сестро, далека дорога

Далека дорога, ти, сестро, й убога – 2р.

Ой хоч я убога, то я таки щира

Сім день заробляла, братів угощала – 2р.

То медом, то перцим

А ще й щирим серцим

Ой куди ж ви, голубочки

Ой куди ж ви, голубочки, та й полетите,

Куди ж моє дівування та й понесете,

Та й понесете

Полетіли голубочки та й у небо,

А вже ж мого дівування та й не треба,

Та й не треба.

Зав’яжу я дівування у хустину

Покладу я дівування в нову скриню

В нову скриню.

Розв’яжу я дівування, подивлюся

Та й за своїм дівуванням пожурюся. Пожурюся

Кури, мої кури, кури-чубатури

Якби мені чоловіка до меї натури-2р.

Щоб горілки не пив, табаку не нюхав

Чужих жінок не любив, одну мене слухав-2р.

Аж приходить милий, увесь у болоті

А він мені каже, що був на роботі-2р.

Ой дай мені, Боже, вечора діждати

То я піду до куми новость узнавати-2

Ой зайшла я до куми, стала під стіною

А мій миленький сидить до вікна спиною-2р.

Кума йому чарку, він куму за литку,

А я цього не стерпіла, та й вибила шибку-2р.

Як зайшла додому, уся заболіла

Біленькою хустиною голову повила-2р.

Аж приходить милий: коли заболіла?

Коли в твої кумуні шибонька летіла-2р

Ой дай мені, Боже, раночку діждати

То я піду до куми новость узнавати-2 р.

Ой зайшла я до куми, кума ще не вмита

Ой чого в вас ,кумуню, шибонька розбита -2р.

Є у мене курка, курка полохлива,

Вона мені, кумуню, шибоньку розбила.

Будуть тобі кури голову клювати

Як ти будеш чоловіків чужих напувати-2р.

Кури ж мої, кури, кури зозулясті

Якби мені у куми чоловіка вкрасти-2р.

Наливаймо, браття, кришталеві чаші

Наливаймо, браття, кришталеві чаші
Щоб шаблі не брали, щоб кулі минали
Голівоньки наші! Гей, гей!

Щоби Україна повік не стогнала
Щоби наша слава, козацькая слава
Во вік не пропала! Гей, гей!

Бо козацька слава кровію полита.
Січена шаблями, рубана мечами,
Ще й сльозами вмита! Гей, гей!

Козаку не треба ні срібла, ні злата,
Тільки б Україна не була катами
На хресті розп’ята! Гей, гей!

То ж гуляймо, браття, поки є ще сила,
Поки до походу, поки до схід сонця
Сурма не сурмила! Гей, гей!

Подай, дівчино, руку на прощання

Подай, дівчино, руку на прощання
Може, в останній вже раз…
Прийшла година — час іти до бою,
Мушу сповнять святий наказ!

Ми йшли до бою темненької ночі,
А ясні зорі нам сіяли,
Гармати били, а ми наступали,
Один по одному падали.

Бачив я, бачив раненого друга –
Він впав на землю ще живий,
З грудей червона кров текла рікою,
Останні слова говорив:

Напиши до батька, напиши до неньки,
Напиши до любої дівчини,
Що гостра куля грудь мою пробила
В бою за волю України!

Не було там батька, не було там неньки,
Не було там любої дівчини,
Його поховали вірні побратими
Під кущем червоної калини!

Накрутили кучері дівчата

Накрутили кучері дівчата

Ще й підвели брови для краси

Тільки ти роби як вчила мати/

Не відрізуй русої коси/2

Хай вона росте густа та пишна

Чорнобровим хлопцям на біду

Я ж тобі моя, чарівна вишне,

Сам троянди в коси заплету/2

Я вплету троянди коли роси

На лугах срібляться золотих

Що є краще за дівочі коси

І троянди, вплетені у них/2

Кажуть, всі дівчата однакові,

Тільки ти у мене лиш одна

Полонила серце юнакові,

А ключі від нього не дала/2

А коли настане день весілля,

Коси ти розпустиш до колін.

Ой яка красива, моя мила,

Не влюбитись в тебе я не зміг.

Розпрощався стрілець із своєю ріднею
Сам поїхав в далеку дорогу.
За свій рідний край, за козацький звичай
Здобувати в бою перемогу.

Відгримів лютий бій у широкім степу,
День кривавий надвечір схилився,
Лиш трава шелестить, вбитий стрілець лежить,
Над ним коник його зажурився.

Ой коню ж мій, коню, не стій наді мною,
Ти не рий сиру землю копитом,
Біжи, коню мій, скажи неньці моїй,
Що я впав за Вкраїну забитий.

Нехай батько і мати, і ріднії сестри,
Нехай вони за мною не плачуть.
Я в степу лежу, за ріднею тужу,
Чорний крук наді мною вже кряче.

Ряди за рядами ідуть партизани,
До походу гармата їм грає,
За волю і честь лиш березовий хрест
Дрібні сльози на шлях проливає.

Та слава козацька не вмре, не загине,
Будуть люди про нас говорити,
Що жили козаки і отут полягли –
Вони вміли свій край боронити.

Любо, братці, любо

Як батько заграє, ворог враз ридає,
То є йти до кого молодому козаку.
Червоні ліворуч, білії праворуч,
А я піду до Батька на гражданськую війну.

Любо, братці, любо, любо, братці, жить

З нашим отаманом не приходиться тужить

Із-за валки лунко, лунко в береги
Вдарили одразу короткі батоги.
Батько нахилився, коня у кар’єр
Висікти сволоту, — цівку плечем впер.
А першая куля, а першая куля
Порснула по мені, та й спасли ремні.
А другая куля, а другая куля
Ранила коня ще засвітла дня.

Любо, братці, любо, любо, братці, жить
З нашим отаманом не приходиться тужить.

Не сумуйте, Батьку, нічого пенять.
Ті, хто виноваті, — вже навіки сплять.
А що не владнали, та не домайстрували.
Буде того зілля нашим дітям дорубать.

Любо, братці, любо, любо, братці, жить
З нашим отаманом не приходиться тужить

Годі на сьогодні, браття, храбрувать.
Коні потомились, хлопці хочуть спать.
Нічого не шкода, ні врага-ірода,
Шкода тільки волі та й буланого коня.

Любо, братці, любо, любо, братці, жить
З нашим отаманом не приходиться тужить

Як гуляв я три роки

Як гуляв я три роки

Та й не знав я мороки,
Аж до тої пори:
Чорнява дівчина
Любити не хоче,
Ой хоч ляж та й умри.

Раз прийшов я до хати,
Став в вікно заглядати –
Там сидять старости,
Сидять-розмовляють,
Дівчину питають:
«Чи підеш заміж ти?»

І батько, і мати
Вже згодні віддати,
А братики – ні.
Брати ж мої милі,
Орли сизокрилі,
Ой поможіть мені.

Брати, вірні други,
Привели до лугу –
Ну, а я про те знав:
Як батько мій неньку
Іще молоденьку
Так узяв та й украв!

Ой у полі червона калина похилилася

Чогось наша славна Україна зажурилася

А ми тую червону калину підіймемо

А ми нашу славну Україну, гей, гей розвеселимо

Не хилися, червона калино, все в гору рости,

Не журися, славна Україно, ми твої сини

Ми за тебе, червона калино, не забудем,

Ми для тебе, славна Україно, кращу долю здобудем.

Не хилися, червона калино, маєш білий цвіт

Не журися, вільна Україно, маєш славний рід,

Білим цвітом червона калино, заквітчайся

Славним родом, наша Україна, гей гей розвеселяйся.

Марширують наші добровольці у кривавий тан

Визволяти братів-українців з московських кайдан

А ми тії московські кайдани розірвемо

А ми нашу славну Україну, гей, гей розвеселимо.

Там, у полі, ярої пшенички золотистий лан

Починають наші добровольці з москалями тан

А ми тую ярую пшеничку ізберемо

А ми нашу славну Україну, гей, гей розвеселимо.

Як повіє буйнесенький вітер з широких степів

Та й прославить по всій Україні січових стрільців,

А ми тую стрілецькую славу збережемо

А ми нашу славну Україну, гей, гей розвеселимо.

Ой піду я від рова до рова

Ой піду я від рова до рова

Чи не їде голова, голова.

Ой не їде, ой ні, ні, ой ні, ні,

Тико їде бригадир на коні.

Бригадирцю, ти хороший мужичок,

Бодай мені буряків тлумачок.

Бодай мені буряків пудів два,

То вижену самогонки бутлів два.

Самогонка ще й не капає,

Бригадир за двері лапає:

Ой, Марусю, ти хороша ланкова,

Чи у тебе самогоночки нема.

Ой їй Богу, що нима, то нима,

Було трохи і ту випив голова.

Ой на горі, на Маківці

Ой на горі, на Маківці

Там стояли січовії стрільці

Приспів:

Хлопці, підемо

Боротися за славу

За Україну, за вільнії права,

Державу.

Хлопці підемо

Боротися будемо

За Україну, за вільнії права!

На машину посідали,

Та ще й пісню заспівали.

Пр.

Наша сотня вже готова,

Завтра їдем до Кийова.

Пр.

А в Кийові бій великий,

Там лютують більшовики.

Пр.

Наші хлопця гарно б’ються

Йдуть до бою ще й сміються

Пр.

Україна, наша мати,

Як здобудем, будем мати.

Пр.

В Україні радість стала,

Да радість стала, да гей.

Що Вкраїна знов повстала,

Та знов повстала, та гей.

Пр.: Наказ: Струнко! Вправо глянь!

Там скачуть карі коні,

Там грають барабани,

Б’ють шаблями вправо-вліво

Щоб серце не боліло, да гей!

Як москалі наступали,

Да наступали, да гей,

Україну руйнували,

Да руйнували, да гей.

Пр.

Сорок тисяч наступали,

Да наступали, да гей,

Україну руйнували,

Да руйнували, да гей.

Пр.

Сорок тисяч наступали,

Да наступали, да гей,

Кров невинну проливали,

Да проливали, да гей.

Пр.

Гей, ви, хлопці, не сумуйте,

Да не сумуйте, да гей,

Беріть кріси, йдіть воюйте,

Да йдіть воюйте, да гей.

Пр.

Уставаймо брат за брата,

Да брат за брата, да гей,

Україну захищати,

Да захищати, да гей.

Пр.

Бо настала та година,

Да та година, да гей,

Воскресає Україна,

Да Україна, да гей.

Пр.

Ой там у лісі, в темнім бору

Ой там у лісі, в темнім бору

Повстанці наші йдуть.

І на руках своїх могучих

Товариша несуть.

            Пр.(1):

    І знову хмари потемніли,

   А з моря йде туман,

   Скажи, скажи чого задумав,/

   Скажи наш отаман/2

А той товариш- хлопець бравий,

Повстанець молодий,

Він цілий кров’ю обіллятий

З розбитими грудьми.

Пр.(2):

І знову хмари потемніли,

Стріляв наш кулемет,

Комуна боса утікає,

УПА іде вперед!

А як же вийшли на поляну,

Сказали: сотня, встань, встань,

Сказали: сотня, встань на струнко!

І на могилу глянь!

           Пр.(1).

Спи, наш друже, хлопче бравий, Відважний молодий,

Тебе ми з честю поховали,

А завтра підем в бій.

            Пр.(2).

Ой там за морями широкеє поле

Ой там за морями широкеє поле

Туманом повите,

Ой там за лісами високеє небо/

Чорні галки вкрили/2

Ой ви, галки, галки ви, чубарки,

Підніміться вгору

Ой ви, хлопці, славні запорожці,/

Верніться додому/2

Ой ради б ми до гори підняться,

Туман налягає,

Ой ради б ми додому вернуться,/

Петро не пускає/2

Ой не так той Петро,

Петро той проклятий,

Як Петрова мати,

Хоче нами, нами, козаками,/

Турка звоювати/2

Вона нами, нами, козаками,

Турка не звоює,

Вона нами, нашими тілами,/

Орлів нагодує./2

Вона нами, нами, козаками,

Турка не звоює,

Вона нами, нашими кістками,/

Дунай загатує./2

Шуміла ліщина, шумів тихий гай./

Чарівну дівчину козак покохав/2р.

Він клявся, божився, що любить її/

До сонця, до місяць до зірок ясних/2

Дівча не зважало, що він ї любив,/

Вона приказала, щоб матір убив/2

Іди ж ти, козаче, у темні ліси/

І мамине серце мені принеси/2

Три дні і три ночі козак сумував/

На четверту нічку серденько виймав/2

Прийшов до дівчини, на порозі став/

І мамине серце їй в руки віддав/2

Козаче, козаче, що ж ти наробив/

Я пожартувала-ти матір убив/2

Ти матір убив, в тебе мати рідна,

Ти й мене уб’єш, бо я тобі чужа/2

Іди ж ти, козаче, у темні ліси,/

Шукай собі пари до свої краси/2

Шуміла ліщина, шумів тихий гай./

Чарівну дівчину козак покидав/2р.

Волинське танго

Це було на Волині,

Де ромашки цвітуть,

Де співають дівчата,

Гарні хлопці живуть,

Там я хлопця зустріла/

Гарний він, молодий,/

З голубими очима/

І з лиця показний/2

Тихо Прип’ять шуміла

Між крутих берегів

Ти стояв і несміло

Про любов говорив

Подаруй мені ночі/

Подаруй мені сни/

Забери в мене смуток/

І розвій його ти/2

Я його полюбила

Коли квітла весна

Білосніжні ромашки

Я йому принесла.

Він узяв ці ромашки/

До грудей притулив/

І сказав лиш три слова:/

Я тебе розлюбив/2

Було сумно на серці,

Коли чула слова:

Я тебе розлюбив вже

Ти даремно прийшла.

Ти не станеш моєю,/

Бо я іншу люблю/

А ці білі ромашки/

Я її віднесу/2

Цю волинськую пісню

Я дарую тобі,

Щоб любов була вірна,

Говорив ти мені.

Ти – володар полів,/

Капітан кораблів,/

Я тебе полюбила,/

То ж навіки будь мій/2

Котилася бочечка

Котилася бочечка дубовая

А в неї горілойка медовая-2р.

А в неї горілочка медовая

То б я неї випила, молодая-2р.

То б я неї випила, без отвєту.

Ой десь мого милого вдома нєту-2р.

Десь поїхав милий мій на риночок

А я, молодесинька, й у садочок-2р.

А я, молодесинька, й у садочок

Нарву свому милому ягідочок-2р.

Гнула, гнула гілочку, й не догнула

Сперлася на рученьку, та й заснула-2р.

Сперлася на рученьку, та й заснула

Як приїхав милий я й не почула-2р.

Устань, устань, милая, пробудися

На свою калясочку подивися-2р.

Бо твоя калясочка золотая

Сєдим та й поїдемо, дорогая-2р.

Між горами, між лісами

Ясний місяць зійшов,

Освітив він небо й землю,

В саду пару знайшов,

Один місяць був за свідка

Як сиділи ми вдвох,

Цілував моє личенько,

Соловейко тьох-да тьох.

Зібралися всі дівчата

У ліс по квітки,

Розійшлися по всім лісі,

Стали рвати квітки.

А одная дівчинонька

Тих квіток не рве,

Затужила за миленьким,

Що до війська йде.

Щось у лісі шелеснуло-

Дівчина стоїть.

Біля неї гарний хлопець

На коні сидить

Скочив з коня вороного,

Коня прив’язав.

Обняв дівча рученькою

Ще й поцілував.

Не цілуй мене, козаче,

Не цілуй мене.

Ти до війська від’їжджаєш-

Забудеш мене

Козак з війська повертає-

Іншу пригорнув,

А про мене, молодую,

Навіки забув.

Ти гадаєш, дівчинонько,

Тепер як колись:

Одне одного не знає,

Батько каже: Женись!

Ой там у лісі, під дубиною

Ой там у лісі, під дубиною,

Сидів там голуб з голубиною-2р.

Вони сиділи, парувалися,

Сивими крильцями обіймалися-2р.

Ой десь узявся стрілець з-за дуба,

Стрілив з-за дуба, забив голуба-2р.

Голуба забив, голубку злапав,

Заніс додому, гірко заплакав-2р.

Дав її пити води з кринеці.-2р.

Лав її їсти, дав її пити

Чом не п»єш, не їсиш, бідна вдовице-2р.

Як же мні їсти, як же мні пити

Нема голуба, нема з ким жити-2р.

Ой єсть у мене сімсот голубів,

Вибирай собі которий любий-2р.

А я літала, та й вибирала-

Нема такого, як я кохала-2р.

Ой, нехай буде сімсот чотири-

Нема такого як був мій милий.2р.

Бо мій миленький, голуб сивенький,

Крильця рябенькі, сам чубатенький-2р

Крильця рябенькі, сам чубатенький-2р

Нема такого, як мій миленький-2р.

Біла акація

Нам цілу ніч соловейко наспівував,

Мріяв Хрещатик з Дніпром віч на віч,

Пахощі дивні акації білої

Аж до нестями п’янили в ту ніч.

Місто вмивалось весняними зливами,

Танув Узвіз в срібнім сяйві надій.

Вальсом пелюсток кружляли,щасливі ми,

Часом досвітнім були молоді.

Роки промчали. Невже ми посивіли?

Де ж свіжий чар ніжних квітів живих?

Тільки зима заметілями білими

Нам нагадає сьогодні про них.

В час, коли вітер зітхає знесилено,

В небі згасає остання зоря,

Квіти духмяні акації білої

Марять майбутнім, де юність моя.

Де б я не ходила, де б я не була

Я б своїй матусі дякувала:

-Дякую тобі, мамо, що будила мене рано,/

Більш не будеш, не будеш/2р.

Де б я не ходила, де б я не була

Я б своєму тату дякувала:

-Дякую тобі, тату, що зробив для мене хату/

Більш не будеш, не будеш/2р.

Де б я не ходила, де б я не була

Я б своєму брату дякувала:

-Дякую тобі, брате, що водив ти хлопців в хату/

Більш не будеш, не будеш/2р.

Де б я не ходила, де б я не була

Я б своїй сестричці дякувала:

-Дякую тобі, сестро, що чесала косу чесно/

Більш не будеш, не будеш/2р.

Де б я не ходила, де б я не була

Я б своїм порогам дякувала:

-Дякую вам, пороги, що збивали хлопцям ноги/

Більш не буде, не буде/2р.

Де б я не ходила, де б я не була

Я б своїм воротам дякувала:

-Дякую вам, ворота, де стояла хлопців рота/

Більш не буде, не буде/2р.

Де б я не ходила, де б я не була

Я б своєму подвір’ю дякувала:

-Дякую вам, подвір’я, де гуляло все весілля/

Більш не буде, не буде/2р.

А я чорнява

Якби в лісі гриби не родили,

Якби дівки у ліс не ходили,

А я чорнява, гарна кучерява/

Грибів не збирала, з козаком стояла/2

Якби в лісі не цвіла калина,

Якби в батька не росла дівчина,

А я чорнява, гарна кучерява/

Росла-виростала, парубкам моргала/2

Якби дівки вечорами шили,

На вулицю гулять не ходили,

А я чорнява, гарна кучерява/

Шила-вишивала, хлопців чарувала/2

Ой ви, хлопці, не беріть мороки,

Є у мене хлопець синьоокий,

А я чорнява, гарна кучерява/

Його цілувала, рушничком в’язала/2

*****

Якби в лісі гриби не родили,

Якби дівки у ліс не ходили.

Приспів:

А я чорнява, гарна кучерява/

Грибів не збирала, з лісником гуляла/2

Зрубав в лісі зеленого дуба,

Купив мені золотого зуба.

Приспів

Завів мене лісник під березу,

Була п’яна, він зробив тверезу.

Приспів

Завів мене лісник під копицю,

Була дівка, зробив молодицю.

Приспів

Завів мене лісник у цибулю,

Зробив мені на животі гулю.

Приспів

Завів мене лісник під ялину

Була одна, він зробив дитину.

Приспів

Спи спокійно, ти моє дитятко,

Ти ж не знаєш, хто у тебе татко.

Приспів.

       (пародія)

Ой на горі білий камінь, ку, ку, ку -2р/

Скоро буде мені амінь, ку, куріку, ку, /2

Жінка моя заридала,

Та й пораду добру дала:

Не кидай мене, серденько,

Їдь у Трускавець швиденько.

А як мене провожала,

На дорогу триста дала.

Пий Нафтусю, та й лічися

Й на других ти не дивися.

П’ю Нафтусю, та й лічуся

Й на других я не дивлюся.

Раз ввечері пив Нафтусю,

Закохався я в Марусю.

Ми з Марусею гуляли,

З нирок камінь виганяли.

Пили вино, веселились,

Поки гроші не скінчились.

Пишу листа своїй жінці:

Знайшли камінь ще й в печінці.

Дороге моє серденько,

Висилай гроші швиденько.

Із Марусею зловила,

Києм камні потрощила.

Без штанів біг по морозу,

Губив камні по дорозі.

Тепер жінка розум має,

На курорти не пускає.

На курорти не пускає,

Сама туди поїжджає.

 П»є Нафтусю, попиває

Із грузинами гуляє.

П’є Нафтусю, попиває,

Мужу гроші висилає.

Роздавай борги швиденько.

А я трохи задержуся,

На машині я примчуся.

Ой чорна, я си чорна

Ой чорна, я си чорна,

Чорнява як циганка,

Щем-си полюбила/2/

Чорнявого Іванка./2

Іванка та Іванка,

Сорочка-вишиванка,

Високий та стрункий/2/

Ще й на бороді ямка.

Марусю, ти Марусю,

Люблю я твою вроду.

Люблю дивитися

Як ти ідеш по воду.

Як ти ідеш по воду,

Вертаєшся з водою,

Люблю дивитися,

Марусю, за тобою.

Ой піду я до лісу

Та й дуба поколишу,

Я звідси не поїду

Кохання не залишу.

У полі два дубочки,

Обидва зелененькі,

Ми такі паровані,

Обоє чорнявенькі.

****

Марусю, ти Марусю,

Люблю тебе як дівку,

Люблю дивитися

Як ти несеш горілку.

Як ти несеш горілку,

Графинами махаєш,

Графинами махаєш,

І душу звеселяєш.

Марусю, ти Марусю,

Люблю тебе як гуску,

Люблю дивитися

Як ти несеш закуску.

Ой піду я до лісу

Та й дуба поколишу,

Я звідси не поїду

Горілки не залишу.

(Журба-Леонід Глібов)

Стоїть гора високая,
Попід горою гай,
Зелений гай, густесенький,
Неначе справді рай.

Під гаєм в’ється річенька:
Як скло вода блищить;
Долиною зеленою
Кудись вона біжить.

Край берега, у затінку,
Прив’язані човни;
А три верби схилилися,
Мов журяться вони,

Що пройде любе літечко,
Повіють холода,
Осиплеться їх листячко
І понесе вода.

Журюся я над річкою
Біжить вона, шумить.
А в мене бідне серденько
І мліє, і болить.

Ой річечко, голубонько!
Як хвилечки твої,
Пробігли дні щасливії
І радості мої!

До тебе, моя річенько,
Ще вернеться весна;
А молодість… Не вернеться
Не вернеться вона!..

Стоїть гора високая,
Зелений гай шумить;
Співають пташки голосно
І річечка блищить…

Як хороше, як весело

На білім світі жить!..

Чого ж у мене серденько
І мліє, і болить?

Болить воно та журиться
Що вернеться весна,
А молодість… Не вернеться,

Не вернеться вона

Ми не вінчані досі,

Моя сиза голубко,

Линуть птахи у просінь

Із мойого гнізда.

Ми літа перепросим,/2

Ми літа приголубим,/2

Повінчає нас осінь/2

Золота, золота./2

Скільки разом прожито,

Скільки гріється в серці,

Вже минулого маєм

Більше, ніж майбуття.

Вітерець горне жито,/2

Що дозріло і гнеться,/2

Я тебе обіймаю,/2

Чи своє все життя./2

Як на думці спинюся,

Що навіки спочину,

Бо кого така доля

На цім світі мине,/2

То все дужче боюся,/2

Як тебе я покину,/2

Та найтяжче для мене,/2

Як покинеш мене2

Перегра,1 стовпчик

Ой ти березо, кучерявая

Ой ти, березо, кучерявая,

Ти в печі була та й не палала. – 2р.

Ти в печі була та й не палала,

Свекруха лиха вогонь залила.- 2р.

Свекруха лиха вогонь залила,

Щоб я молода не вечеряла – 2р.

А я молода не вечеряла,

Без вечероньки спати я лягла – 2р.

Сниться мені сон, сниться і другий,

А на третій сон прийшов мій милий. – 2р.

Чи ти, мила, спиш, чи ти так лежиш,

Чи ти про мене думку думаєш – 2р.

Я милий не сплю, тільки так лежу,

Про своє життя думку думаю – 2р.

Там де дочок сім, там є доля всім
Я в батьків одна, доленьки нема – 2р.

В Стрийськім парку ми ся здибали з тобов.
В моїм серці ся зашпортала любов.
Моє серце так калата, як стара, подерта шмата,
За тобов, моя кохана, за тобов.

Ти вважєй, моя кохана, ти вважєй.
В очі фарбу дуже ти собі не ллєй,
Бо ти фарба виїст очі, хто ж тебе сліпаку схоче?
Ти вважєй, моя кохана, ти вважєй.

Ти вважєй, моя кохана, ти вважєй.
У трамвай ти на ходу не залажєй.
Бо трамвай як хопит ногу і потєгне на дорогу,
Ти вважєй, моя кохана, ти вважєй.

Ти вважєй, моя кохана, ти вважєй.
З самольота з парашутом не скачей,
Парашут ся не відкриє,

Кров тя нагла враз залиє,

Ти вважєй, моя кохана ти вважєй.
Парашут ся не відкриє,

Хто ж тоді ми ноги вмиє?
Ти вважєй, моя кохана, ти вважєй.

Ти вважєй, моя кохана, ти вважєй.

До сусіда, до Івана не лажєй,
Бо Іван така скотина – раз і два і вже дитина.
Ти вважєй, моя кохана, ти вважєй.

А в той вечір із дахівки падав дощ.

Ти сиділа в теплій хаті й жерла борщ.
Ти сиділа в теплій хаті й напихалася борщем,
А я мокнув, як той дурень під дощем.

Якось раз сказала ти мені: “Іван,
Приходжєй, ми разом ляжем на диван.”
Кілько раз до тя приходив, бився мордов я об сходи.
Ну а вчора ти поставила капкан.

Було літо, була осінь, вже зима.
Темнов стежков ти із танців йдеш сама.
Я тебе підкараулив, ти пішла додому з гулев.
Була в нас одна дівчина, вже нема.

На городі буркун/

Ягідок не родить/2р.

Ой, а кум до куми/

Щовечора ходить/2р.

Ой, кумцю моя,

Принесу я жита.

Ой не йди, не неси,

Бо я буду бита.

Ой, кумцю моя,

Принесу я гречки.

Ой не йди, не неси,

Не тре суперечки.

Ой, кумцю моя,

Принесу ячменю.

Ой не йди, не неси,

Де ж я його змелю?

Ой, кумцю моя,

Принесу сметани.

Ой прийди, принеси

Кумцю мій коханий.

Ой, кумцю моя,

Принесу я сала.

Ой прийди, принеси

Я цього чекала.

Ой, кумцю моя,

Принесу я гроші.

Ой прийди, принеси

Кумцю мій хороший

На городі буркун/

Ягідок не родить/2р.

Ой, а кум до куми/

Як ходив так ходить/2р.

1.Господи, прошу, допоможи

Припини війну і лихоліття,

Україну нашу збережи,

Залиши її ти нашим дітям.

Пр:

Господи, дай розум всім мужам,

Тим, що володіють цілим світом,

Збережи її ти усім нам

І зроби, щоб далі вона квітла.

2.Господи! Ти знаєш, що війна,

Непоправна смерть і більш нічого

І до тебе голос наш луна,

Просимо твоєї допомоги.

Пр:

Люди, нам залишилось одне:

В Господа просити допомоги

І тоді страхіття це мине,

Якщо будем всі милитись Богу.

3. Боже мій! Молюсь до тебе я

І прошу твоєї допомоги.

Тільки воля Божая твоя,

Може дати все або нічого.

Пр

Люди, нам залишилось одне:

В Господа просити допомоги

І тоді страхіття це мине,

Якщо будем всі милитись Богу

Посію я жито

Посію я жито

Поміж осокою.

Чи не будеш плакать,2
Матінко, за мною? – 2рази.

Не буду, не буду,

Саме серце в’яне,

А хто ж мене, доню,2

На старість догляне? – 2 рази.

Покидаю дома

Найменшого брата,

Буде вам без мене2
Невесела хата – 2 рази.

Не прийдуть ніколи2

Хлопці та дівчата. – 2 рази.

Покидаю дома

Найменшую сестру,

Буде вам на старість2
Русу косу плести – 2 рази.

Якби була знала,

Що не буду з вами,

Була б не сіяла2

Квітів під вікнами – 2 рази.

Була б не сіяла

Квітів під вікнами,

Не завдала жалю2

Своїй рідній мамі – 2 рази

Соловею-канарею

Соловею-канарею

Чом ти сумний невеселий?

Як я маю весел бути,

Коли в клітонці замкнутий?

Ой, візьму я ключ із клинка,

Та й випущу канарейка.

А сам піду послухати,

Як він буде щебетати.

Защебечи ти мені,

Бо я в чужій стороні.

Бо я в чужій стороні,

Нема роду при мені.

Нема роду та й родини,

Ще й рідної України…

Соловею-канарею,

Чом ти сумний невеселий?

Йшли стрільці до бою та й за Вкраїну

Кожен з них покинув дома дівчину.

Йшли стрільці до бою, стали на врага.

Всі разом скрикнули: «Ой слава, слава!»

Там старенький батько окопи копав

Бачив від здалека як стрілець упав.

Сам собі не вірив, ні очам своїм

Пішов подивився-а то його син.

Назбирав дощечок, зробив домовину

І ще раз заплакав: «Ой сину, мій сину!».

Прийшов він додому та й сів край стола

Підперся рукою: болить голова.

Пита його жінка: милий муже, мій

Чи живе на світі син рідненький мій.

Ой живе він, жиє, в темному гробу

Висока могила на грудях йому.

Висока могила, березовий хрест,

Там він спочиває-січовий стрілець,

Висока могила, висипаная

Там стоїть дівчина заплаканая

Мати як почула, впала, зомліла

Три рази зітхнула, з жалю померла.

А батько старенький вийняв лівольвер

Вдарив собі в груди, тяженько помер.

Коло млина, коло броду

Коло млина, коло броду
Два голуби пили воду.

Вони пили, вуркотіли,
Ізнялися й полетіли.

Ізнялися й полинули,
Крилечками стрепенули.

Крилечками стрепенули,
Про кохання спом’янули.

Горе ж тому, хто кохає,
З стремен ніжок не виймає.

Горе ж тому козакові,
Ще й сивому коникові.

Ой ти горо кремінная,
Стій, не розсипайся!
Ти, дівчино, кого любиш,
Признайся, признайся!

Хіба ж би я з піску була,
Щоб розсипалася?
Хіба ж би я дурна була,
Щоб я й призналася!

Попід гори сірі воли,
Мальовані ярма.
Заплати ми, дівчинонько,
Що-м тя любив дарма!

А я ж тобі заплатила,
Ще й переплатила –
Цілував ти моє личко,
Я й не боронила.

Цілував ти моє личко,
Цілував рученьки
І до сонця, і до зорі,
Ще й до місяченька!

Ой вийду я на ту гору, гуляю, гуляю.

Ой вийду я на ту гору, гуляю, гуляю.
Кличе мати вечеряти, а я й не думаю.

Ой вечеряй, моя мати, що ти наварила,
А я піду на той хутір, де дівчина мила.

Козак іде, коня веде, в ставу напуває,
Старий батько сідло несе, коника сідлає.

Стара мати обід несе, сестра насипає,
А милая в кінці столу стиха промовляє.

Куди ідеш, від’їжджаєш, сизокрилий орле,
А хто ж мене, молодую, до серця пригорне?

Пригортайся, моя мила, товаришу мому,
Та й не кажи тої правди, що мені самому.

Ой як мені, мій миленький, правди не казати?
Вечір прийде, сумно стане, ні з ким розмовляти.

Ой ти гаю, ти мій гаю
Густий дуже − не прогляну.
Упустила голубонька −
Тепер його не спіймаю.

Хоч спіймаю − не такого,
Не до серденька свойого.
Ні до серця, ні до мови,
Ні до вірної любови.

Усі тини поламала,
Шукаючи свого Йвана,
Шукаючи, питаючи
Свого вірного Івана.

Як немає мого Йвана,
Мені вулиця погана.
Прийшов Іван на часочок −
Стала вулиця райочок!

Чорноморець, матінко, чорноморець

Чорноморець, матінко, чорноморець
Вивів мене босую ой на морозець.

Вивів мене босую та й питає:
– Чи є мороз, дівчино, ой чи немає?

– Ой нема морозу, тільки роса,
А я молодесенька ой стою я й боса.

Простояла ніченьку та й байдуже,
Бо я чорноморчика ой люблю я й дуже.

До порога ніженьки прикипають,
Дівку дрібні слізоньки ой обливають.

Я ж думала, матінко, панувати,
Довелося, матінко, ой горювати.

Світи, місяченьку, най перейду річку

Світи, місяченьку, най перейду річку
Світи, місяченьку, най перейду річку
До милої на всю нічку.

Річку перескочу, копитця не вмочу.
Най ніхто не знає, ніхто не питає,
До котрої дівки ходжу.

Прийшов під віконце, вечеряти сіли.
А моя миленька, голубка сизенька,
Вечеряти не сідає.

Вечеряти не сідає, дрібні листи пише.
Дрібні листи пише, дитину колише,
З буйним вітром розмовляє.

Ой вітре-вітроньку, скажи ми правдоньку,
Чи ж він мене любить, чи ж він мене дурить,
Чи лиш ходить на зрадоньку.

Як він мене любить, най Бог помагає!
Як він мене дурить, як він мене дурить,
То його тяжко покарає.

Через наше село

Через наше село
Рота марширує, дан, дан, дан,
Рота марширує, дан, дан, дан-дан-дан.

Нехай мене сякий-такий
В личко не цілує… (2)

Нехай мене поцілує
Високий, гарненький… (2)

В нього личко як яблучко,
А сам молоденький… (2)

В нього личко як яблучко,
В мене – як калина… (2)

В нього личко як яблучко,
Що я чорнобрива… (2)

Через сад-виноград
По воду ходила… (2)

Чи не стріну я того,
Що вірно любила?.. (2)

Тільки стріла я собі
Якусь поторочу… (2)

Признаюся, люди добрі,
Любити не хочу! дан, дан, дан,
Любити не хочу, дан, дан, дан-дан-дан.

Баламуте, вийди з хати
Хочеш мене закохати,
Закохати та й забути,
Всі ви, хлопці, баламути.

Баламуте, бійся Бога,
Ти багатий, а я вбога.
Не кохайся ти зі мною,
Бо проклянеш свою долю.

Баламуте всього світу,

Баламутиш мої літа,
Баламутиш мою душу,
Через тебе плакать мушу.

Поки ж тебе не кохав я –
Та й веселий походжав я,
А тепера щодня плачу,
Поки тебе не побачу.

Горіла сосна, палала

Горіла сосна, палала
Під нев дівчина стояла.

Під нев дівчина стояла,
Русяву косу чесала.

Ой коси, коси ви мої,
Довго служили ви мені.

Більше служить не будете,
Під білий вельон підете.

Під білий вельон з кінцями,
Більш не підеш ти з хлопцями.

Під білий вельон, під хустку,
Більш не підеш ти за дружку.

Під білий вельон, під вінець,
Сподобав ми ся молодець.

Горіла сосна ще й явір
Сподобав ми ся кавалір.

Горіла сосна й смерека,
Сподобав ми ся здалека.

Горіла сосна й патики,
Ой грайте, грайте, музики!

Горіла сосна й сухий пень,
Ой грайте, грайте цілий день!

Горіла сосна ще й трава,
Болить з похмілля голова.

Горіла сосна, сивий дим,
Дівчина в парі з молодим.

Дівчина стала під вінець,
Благословив святий отець.

Живи щаслива, гарна будь
Та й батька-матір не забудь!

Ой продала дівчинонька курку

Ой продала дівчинонька курку
Та й купила козакові люльку,
Люльку за курку купила,
Бо козака вірно любила.

Ой продала дівчинонька гребінь
Та купила козакові кремінь.
Кремінь за гребінь купила,
Бо козака вірно любила.

Ой продала дівчинонька сало
Та купила козаку кресало.
Кресало за сало купила,
Бо козака вірно любила.

Ой продала дівчинонька юпку
Та купила козакові губку.
Губку за юпку купила,
Бо козака вірно любила.

Ой продала дівчинонька душу
Та купила тютюну папушу.
Папушу за душу купила,
Бо козака вірно любила.

Ой побреду, побреду
По коліна в лободу.
Чи я в тебе наймичка,
Що я боса хожу?

Як я тобі наймичка,
То ти мені заплати.
Як я в тебе хазяюшка,
Черевички купи.

Купи мені черевички
За цілого п’ятака,
Щоб я зранку до вечора
Вибивала гопака.

Очерет, осочина,
В тебе жінка позичена.
Брешете, вражі люди,
Оженюся – жінка буде!

Ти не піп, ти не дяк,
Не цілуй мене так,
Нехай мене поцілує
Запорізький козак.

Запорізькі козаки,
Вони добрі люди,
Обернеться, поцілує
Злипаються губи.

Не сміє бути в нас страху

Не сміє бути в нас страху
ні жодної тривоги.
Бо ми є лицарі грізні
Залізної Остроги!

Кладочка, кладочка вузесенькая.
Дівчино, рибчино, молоденькая.
До дівчини мені близько, мені близько,
Та й через стависько.

Вчора дощ, нині дощ,
Завтра буде слизько.

Не страшать нас ні в цісарів
Високії пороги,
Бо ми є лицарі грізні
Залізної Остроги!

Не святкуватиме ніхто
Над нами перемоги,
Бо ми є лицарі грізні
Залізної Остроги!

Кладочка, кладочка вузесенькая.
Дівчино, рибчино, молоденькая.
До дівчини мені близько, мені близько,
Та й через стависько.
Вчора дощ, нині дощ,
Завтра буде слизько.

Їхав козак з України

Їхав козак з України
Їхав козак з України,
Та й заїхав до дів’, до дівчини,
Та й заїхав до дівчи(ни).

Дівка двері відчинила,
Дівка двері відчинила,
Не той козак, що лю’, що любила,
Не той козак, що люби(ла).

Дала коню вівса їсти,
Дала коню вівса їсти,
А козаку крісло, крісло сісти,
А козаку крісло сі(сти).

Дала коню ще й оброку,
Дала коню ще й оброку,
Сама сіла собі, собі збоку,
Сама сіла собі збо(ку).

Ой Боже ж мій, що я роблю,
Ой Боже ж мій, що я роблю,
Не той козак, що я, що я люблю,
Не той козак, що я лю(блю).

Не той кінь, не те сідельце,
Не той кінь, не те сідельце,
Не той козак, не те, не те серце,
Не той козак, не те се(рце).

Дзвонять коні підківками,
Дзвонять коні підківками,
А козаки шабель’, шабельками,
А козаки шабелька(ми)!

Гей була в мене коняка
Та й коняка розбишака,
Була шабля ще й рушниця,
Ще й дівчина чарівниця.

Ту коняку турки вбили,
Ляхи шаблю пощербили,
І рушниця поламалась,
І дівчина відцуралась

За Буджацькими степами,
Їдуть наші з бунчуками,
А я з плугом і з косою,
Понад нивою сухою.

Гей гей-гей, мій чорний воле,
Степ широкий стерня коле,
Вітер віє-повіває,
Казаночок закипає.

Гей, хто в полі, озовися,
Гей, хто в лісі, одкликнися,
Йдіть до мене вечеряти,
Серце моє звеселяти.

Зву, луна за лугом гине,
Казаночок стигне стигне,
Вітер віє-повіває,
Казаночок застигає

На вулиці сурма грає

На вулиці сурма грає

На вулиці сурма грає
До походу закликає.

Пусти ж мене моя мати,
Та й до Січі погуляти.

Буду тобі день орати,

День орати, день косити,
Три дні ціпом молотити.

Летять орли небесами,
Та й над нами, козаками.

Ой, ви орли, ви соколи,
Занесіть мя в чисте поле.

Та й за нашу Україну,
Будем битись до загину

Сизий качурець, чом сам плаваєш
Чом сам плаваєш, пари не маєш?

Ще вчора була качечка моя,
Сьогодні нема, бо застрілена.

Не жаль би мені, якби на воді,
А то ж на горі, в шовковій траві.

Молодий козак, чом сам сумуєш,
Чом сам сумуєш, пари не маєш?

Ще вчора була дівчина моя,
Сьогодні нема, бо заручена.

Не жаль би й мені, якби на селі,
А то ж через двір, ще й товариш мій.

Товаришу мій, загороди тин,
Щоб твоя жона по воду не йшла.

По воду іде, добридень каже,
З водою іде, руку подає.

Я з того жалю воду розіллю,
А з того серця поб’ю відерця!

Од Києва до Лубен

Од Києва до Лубен
Насіяла конопель.

Пр.: Дам лиха закаблукам,
Закаблукам лиха дам.
Зостанеться й передам!

Од Києва до Хорола
Черевички попорола!

Пр.

Од Києва до Прилуки
Та й побила закаблуки!

Пр.

А вже тії закаблуки
Натерпілись лиха-муки!

Пр.

А мій батько чоботар
Черевички полатав.

Пр.

Посилала мене мати
На музики погуляти!

Пр.

На музиках гуляла,
Черевички порвала!

Пр.

Запряжу я козу в віз

Та поїду по рогіз.

Пр.

Запряжу я півня в сани

Та поїду до Оксани.

Пр.

Запряжу я барана-

Куди люди, туди й я.

Голуб на черешні, голубка на вишні
Скажи мій миленький, що маєш на мислі?
Я маю на мислі тебе покидати,
Через воріженьки не можу тя взяти.
А в моїм садочку стежечка вузенька,
Ніхто там не ходить, лиш я молоденька,
В правій руці ключик від мого серденька.
А моє серденько треба вже замкнути,
Що казав миленький, треба вже забути.

Ой лопнув обруч коло барила

Ой лопнув обруч коло барила
Дівчина козака та й обдурила.

~ Ой думалося,
~ Передумалося,
~ Одур голову бере,
~ Що далеко він живе.

Ой чия ж то хата незаметеная,
Ой чия ж то дівчина незаплетеная?

Ой чия ж то хата незарубленая,
Ой чия ж то дівчина незарученая?

Ой лопнув обруч коло діжечки,
Дівчата мої, сироїжечки.

Ой лопнув обруч біля масниці,
Дівчина козака вдарила по пиці.

Ой піду я до млина, до дірявого

Ой піду я до млина, до дірявого
Чи не стріну Василя кучерявого.
Чи не стріну Василя кучерявого.

Ой піду я до млина, до дрантивого,
Чи не стріну Василя чорнобривого.
Чи не стріну Василя чорнобривого.

Борозенкою ішла, заросилася…
Вже я з своїм Василем посварилася.
Вже я з своїм Василем посварилася.

За пустеє, за пусте, за пустесеньке,
Та й за теє яблучко червонесеньке.
Та й за теє яблучко червонесеньке.

Та й за яблучко, та й за грушечку…
Перепроси ти мене, моя душечко!
Перепроси ти мене, моя душечко!

Та й за яблучко, та й за сливочку…
Перепроси ти мене, мій Василечку!
Перепроси ти мене, мій Василечку!

Козак від’їжджає

Козак від’їжджає
Дівчинонька плаче:
“Куди їдеш, козаче?
Козаче-соболю,
Візьми мене із собою
На Вкраїну далеку”.

“Дівчинонько мила,
Що ж будеш робити
На Вкраїні далекій?”
“Буду хусти прати,
Зеленого жита жати
На Вкраїні далекій”.

“Дівчинонько мила,
Що будеш ти їсти
На Вкраїні далекій?”
“Сухар із водою,
Аби, серце, із тобою
На Вкраїні далекій”.

“Дівчинонько мила,
Де будеш ти спати
На Вкраїні далекій?”
“В степу під вербою,
Аби, серце, із тобою
На Вкраїні далекій”.

Туман яром по долині

Туман яром по долині,
Туман яром по долині,
Лист широкий на калині.

А ще ширший на дубочку,

А ще ширший на дубочку,
Кличе голубочку.

Іди, серце, поцілую,
Іди, серце, поцілую,
Як не свою, то чужу.

Нащо чужу цілувати,
Нащо чужу цілувати,
Своїй жалю завдавать.

Туман яром по долині,
Туман яром по долині,
Лист широкий на калині.

Ой на горі цигани стояли
Ой на горі цигани стояли.
Приспів:
Стояла, думала циганочка молода,
Стояла, думала циганочка молода,
Циганочка молода.

Штурмалка-вибивалка,
Стукалка-вигравалка,
Вона грає-виграє
Вибиває-стукає,
А то не грєбєнь, то не льон,
То не сорок вєрєтьон,
А я сиджу-попрядаю,
На милого поглядаю,
Нитка рветься, я пряжу,
Та й на милого гляжу.

Своє горе забуваю.
~
Один циган не п’є, не гуляє,
Один циган не п’є, не гуляє.

Приспів

Ой циганка, яке ж в тебе горе,
Ой циганка, яке ж в тебе горе.

Приспів

Іде милий за синєє море,
Іде милий за синєє море.

Що за військо іде, що за пісня гуде

Що за військо іде, що за пісня гуде
Що за прапор на вітрі лопоче?
То повстанці-орли попід гаєм ішли,
То їх пісня за серце лоскоче!

Не кидають квіток під їх кований крок,
Не сплітають віночків дівчата,
Бо їх батько – то ліс, а їх мати – то ніч,
Україна уся – то їх хата.

Подивіться на них, на орлів молодих,
На їх вітром обпалені лиця –
Усміхаються нам, та страшні ворогам,
А в очах їх відвага іскриться!

Десь далеко рідня дожидає щодня,
І чекає дівчина русява.
Нам дорожчий той дім, що потрібен усім
Українська соборна держава!

Ой, не рости, кропе

Високо та й у городі.

Ой, не ходи, старий,

Коло моїх та ворітечок.

Ой, не топчи, старий,

Кучерявої м’яти.

Я ж того старого

З роду та і не любила.

По його слідочку

Каменем та й покотила.

Ой, як тяжко-важко

Каменю та й котитися.

А ще тяжче, важче

Старому та й женитися.

Ой, порости, кропе,

Високо та й у городі.

Ой, ходи, молодий,

Коло моїх та ворітечок.

Ой, топчи, молодий,

Кучерявую м’яту.

Я ж того молодого

Змалечку та й полюбила

По його слідочку

Перстенем та й покотила.

Ой, як легко легко

Перстеню та й котитися.

А ще й легше, легше

Молодому та й женитися.

Нічко цікавая, нічко лукавая

Нічко цікавая, нічко лукавая
Нащо людей чарувать?
Квітами віяла, зорями сіяла —
Як ції зорі дістать?

Їх не спіймаємо, нічку спитаємо,
Що вона людям дала.
Мрією новою пісні чудової
Наче отруту влила.

Ні, не отрутою, м’ятою-рутою
Віяла нічка в вікно.
Спать не хотілося — серцю наснилося
Все, що минуло давно.

Нічко цікавая, нічко лукавая,
Нащо людей чарувать?
Квітами віяла, зорями сіяла —
Як ції зорі дістать?

Тихо над річкою, в ніченьку темную
Спить зачарований ліс.
Ніжно шепоче він казку таємную,
Сумно зітха верболіз.

Нічка розсипала зорі злотистії,
Он вони в річці на дні.
А на тім боці берези сріблястії,
В темряві, наче вві сні.

Що ж їм наснилося? – Щастя улюблене
В хвилях бурхливе життя,
Личенько дівчини ніжно голублене,
Щирі її почуття.

Місяць опівночі сходить над річкою,
Стелиться ніч на поля.
Поки з дівчиною весело й радісно
Слухати спів солов’я.

Ніч яка місячна, зоряна, ясная.

Ніч яка місячна, зоряна, ясная
Видно, хоч голки збирай,
Вийди, коханая, працею зморена,
Хоч на хвилиноньку в гай!

Сядемо в купочці тут під калиною,
І над панами я пан!
Глянь, моя рибонько, — срібною хвилею
Стелиться в полі туман.

Гай чарівний, ніби променем всипаний,
Чи загадався, чи спить:
Он на стрункій та високій осичинi
Листя пестливо тремтить.

Небо незміряне, всипане зорями, —
Що то за Божа краса!
Перлами ясними он під тополями
Грає краплиста роса.

Ти не лякайся, що ніженьки босії
Вмочиш в холодну росу:
Я ж тебе, вірная, аж до хатиноньки
Сам на руках однесу.

Ти не лякайся, що змерзнеш, лебедонько,
Тепло — ні вітру, ні хмар…
Я пригорну тебе до свого серденька,
А воно палке, як жар.

Сплять вороги твої знуджені працею,
Нас не сполоха їх сміх.
Чи ж нам окраденим долею нашею
Й хвиля кохання за гріх?

На долині туман

На долині туман
На долині туман упав.
Мак червоний в росі,
Мак червоний в росі скупав.
Мак червоний в росі скупав.

Попід гору дівча,
Попід гору дівча ішло.
Тепле літо в очах,
Тепле літо в очах цвіло.
Тепле літо в очах цвіло.

За дівчам тим і я,
За дівчам тим і я ступав,
Бо в долині туман,
Бо в долині туман розтав.
Бо в долині туман розтав.

Дощик накрапає, на камені слизько

Дощик накрапає, на камені слизько
Гей, добре тому жити, що кохання близько!

Близько воно, близько, та ще й недалечко?
Гей, через сад зелений, через озеречко.

А я в тому саду терни порубаю?
Гей, я своє кохання здалека пізнаю!

Сивим конем їде, мальована бричка,
Гей, люблять мене хлопці, що я й невеличка.

Хоч я й невеличка, та ще й небагата,
Гей, в мене кавалєрів щодня повна хата.

Щодня повна хата, ще й повнії сіни?
Гей, в мене кавалєри всі лавки засіли!

1–ше коліно

І учора горох, і сьогодні горох.
Прийди, миле серденя,
Поговоримо вдвох.

І учора куліш, і сьогодні куліш,
Прийди, миле серденя,
Моє серце потіш.

І учора галушки, і сьогодні галушки.
Прийди, миле серденя
На пухові подушки.

2–ге коліно

Ой на горі жито, сидить зайчик,
Він ніжками чеберяє.
Якби такі ніжки мала,
То я б ними чеберяла,
Як той зайчик, чеберяйчик

потім співаємо про інші злаки: просо, гречку, пшеничку, овес, ячмінь, гречку і т.д.

3-тє коліно

Ой за гаєм, гаєм, гаєм зелененьким,
Там орала дівчинонька воликом чорненьким.

Орала, орала, не вміла гукати,
Та й найняла козаченька на скрипочку грати.

Козаченько грає, бровами моргає,
Вража ж його мати знає, на що він моргає.

Чи на мої воли, ой, чи на корови,
Чи на моє біле личко, чи на чорні брови.

Воли та корові усі поздихають,
Біле личко, чорні брови повік не злиняють!

4-те коліно без співу

5-те коліно

Щось у горлі деренчить, деренчить,
Треба його промочить, промочить.
Щось у горлі та й лоскочеться,
Бо випити дуже хочеться!

Якби мене та й заставили,
То б ми випили, поставили.

Калінка-малінка моя,
А іздуріла вчора жінка моя..

Іздуріла, не поправилася,
А мені друга понаравилася!

Сім з перцем, сім без перцю, а сім так —
Аж тоді я розібрав вже який смак.

Гречаники

Пішла мати на село
Гречну муку купувати,
Гречаники учиняти,
Своїх діток годувати.

Приспів:
Гоп, мої гречаники, гоп пої сірі,
Чогось мої гречаники на скорині сіли.
Гоп, мої гречаники, гоп, мої смачні,
Чогось мої гречаники не вдалися вдачні.

Молов батько не віявши,
Пекла маки не сіявши,
З помийниці воду брала,
Гречаники учиняла.
Приспів:

Іди старий, до криниці,
Іди за водою,
А я сяду вечеряти
Удвох із кумою.
Приспів:

Чогось кашу без пшона,
Без солі зварила
І без хліба татусенька
Їсти посадила.
Приспів:

Сидить тато кінець стола
Опустивши вуха —
Отаке то всім буває,
А хто жінок слуха.
Приспів:

Печенеє порося настовбурчилося
Не чіпайте його, воно діда мого.

Не чіпайте його, воно діда мого…
А хоч воно і мале, але вельми дороге!

А хоч воно і мале, але вельми дороге…
Хвостика не чіпай, помаленьку ступай.

(потім співаємо про кума, батька, брата і т.д. будь-яких родичів чоловічої статі).

Катерина і Василь посварились за кисіль

Катерина і Василь посварились за кисіль
Ой Василю, Василю, не пий мого киселю.
Ой, Василю, Василечку, не пий мого киселечку.

А Тетяна і Дем’ян посварились за бур’ян.
Ой, Дем’яне, Дем’яну, не рви мого бур’яну!
Ой, Дем’яне, Дем’яночку, не рви мого бур’яночку!

А Оксана і Тиміш посварились за куліш.
Ой, Тимоше, Тимошу, не їж мого кулешу.
Ой, Тимоше, Тимошечку, не їж мого кулешечку!

Карапет

А чого ти, карапет
Який некрасивий.
Половину голубий,
Половину синій.

Приспів:
Ви, музики, грайте.
А ви, люди, чуйте,
В кого ноги не болять —
Карапет танцюйте!

А дєвочка Надя,
Чого тобі надо,
Нічого не нада —
Тільки шоколада.

Приспів

А дєвочка Рая
Упала з сарая.
Який чорт тебе послав
Туда, дорогая!

Приспів

Танцювала карапет,
Порвала ботінки,
Осталися на ногах
Чулки да резинки.

Приспів

І кості болять,
і сустави говорять.
Навприсядку і в долоні
пішла баба танцювать.

Приспів

Навприсядку і в долоні
пішла баба по коморі.
Муку сіяла, вертіла,
мука в сторону летіла.

Приспів

Нащо бабі решето,
нащо бабі сито?
Баба задом повертить —
Мука в сторону летить!

Приспів

Танцює Лука —
Летить мука.
Танцює Лукерія —
Шелестить матерія.

Приспів

І шумить, і гуде
Настя заміж іде.
А Параска ізраділа:
На весілля попаде.

Приспів

Бийте, діти, тропака,
Не жалійте лапті,
А як лапті поб’єте —
Батько нові поплете.

Приспів

Пісня вся, пісня вся,
Пісня кончилася,
Аби чарочка винця,
Була б пісня без конця

Приспів

Що мазури та поляки
танцювали краков’яки.
А я бідний мужичок,
Я танцюю гопачок.

Танцювала краков’як,
Побила ботінки,
Зосталися на ногах
чулки да резинки.

Краковяче краковяче,
чого дівчина плаче,
Вона в морі купалась,
Вона рака злякалась,

То не щука, то не рак,
То веселий краковяк!

Танцювала риба з раком,
А петрушка з пастернаком,
Цибулина з часником,
А дівчина з козаком.

Якби мені жупан жупан,
Шаровари сині,
То б до мене дівки липли,
Як до браги свині.

А в Києві такі дівки,
мармизелі модні,
Що нам, простим козакам
Вони не пригодні.

А у діда Мусія
уся музика своя:
Балалайка, мандоліна,
Синтезатор по коліна.

А в нашого барабана
Три дні жінка не кохана.
Він і сам не кохав,
Ох і нам не давав.

Ой насувалась та чорна хмара

Ой насувалась та чорна хмара

Став дощ накрапать…

Ой там збиралась бідна голота

До корчми гулять.

Пили горілку, пили наливку,

Ще й мед будем пить,

А хто з нас, браття, буде сміяться,

Того будем бить!

Насміхається:

“Ой за що, за що ж бідна голота

Напивається?”

Один за руку, другий за другу,

Третій в шию б’є:

“Ой не йди, не йди, ти, вражий сину,

Де голота п’є!”

Ой пішов багач, ой пішов дука,

Не оглядався

Він десятому та й заказував,

Щоб не сміявся.

Ой насувалась та чорна хмара,

Став дощ накрапать…

Ой там збиралась бідна голота

До корчми гулять.

Ой учора в куми

Ой учора в куми

І сьогодні в куми.

А я завтра куму

Та й до себе зазву.

А я завтра куму

Та й до себе зазву.

А чим же я куму

Пригощати буду?

Ой найму я стрільця

Та й стрельну горобця.

А з того горобця

Я сім страв наварю.

А з того горобця

Надеру я сальця.

А із тих реберець

Та й зварю холодець.

Продам тії крильця

Та куплю відерця;

А у ті відерця

Та й наллю я винця.

Ой їж, кумо, пий,

Й не засалюйся,

То в карман, то в рукав

Не нахвачуйся.

І наїлася,

І напилася.

Що наледве додому докотилася.

Ой вечір, вечір, вечориною

Ой хто ж там ходить бережиною.

Ой ходить, ходить козаче п’яний.

Вийди, дівчино, я твій коханий.

Вийди, дівчино, знаєш, до кого.

До козаченька, до молодого

А я не вийду, мами боюся.

Я твоїй мамі низько вклонюся.

А твоя мама є господиня.

Бо в твої мами златая скриня.

Златая скриня сріблом підбита.

Вийди, дівчино, хоч будеш бита.

Хоч будеш бита, знаєш за кого.

За козаченька за молодого.

Ой вже прийшла весна красна

Ой вже прийшла весна красна

Ой вже прийшла весна красна, Многоцвітна, світла, ясна.

Сонце ясно засвітило,

 Сонце ясно засвітило,

Всю землю розвеселило.

А з весною кожен знає,

 А з весною кожен знає,

 Що Великдень наступає.

Готується кожна хата,

Готується кожна хата,

Бо йдуть Великодні свята.

Й ми дівчата посходімось,

Й ми дівчата посходімось,

За рученьки поберімось.

Тепер нема веселої,

Тепер нема веселої,

Заспіваємо сумної.

Ой на горі, на горбочку

Молотили хлопці гречку,

Молотили хлопці гречку.

А де гречка, там полова,

Де дівчина, там розмова,

Де дівчина, там розмова.

На припічку кашу їла,

Та й так собі гомоніла,

Та й так собі гомоніла.

Туду-руду, туду-руду,

Як виросту – твоя буду,

Як виросту – твоя буду.

Як виросла — відповіла,

А ти чорний, а я біла,

А ти чорний, а я біла.

А ти чорний, як болото,

А я собі як золото,

А я собі як золото.

А ти жовтий, як та глина,

А я дівка, як калина,

А я дівка, як калина.

Повіяв вітер степовий

Повіяв вітер степовий

Трава ся похилила.

Впав в бою стрілець січовий,

Дівчина затужила.

А був то хлопець молодий –

Йому б лишень кохати,

Він впав, як той сухий листок,

Повік буде лежати.

Летить ворон з чужих сторон,

Та й жалібненько кряче:

Вставай, козаче молодий,

Твоя дівчина плаче!

Заплаче мати не одна,

Заплаче Україна,

Бо не одного козака

Сира земля накрила!

За Україну з вогнем завзяття

Рушаймо, браття, всі вперед!

Слушний час кличе нас –

Ну ж бо враз сповнять святий наказ:

 За Україну, за її долю,

За честь і славу, за народ!

О Україно, о рідна ненько,

Тобі вірненько присягнем!

Серця кров і любов –

Все тобі віддати в боротьбі!

За Україну, за її долю,

За честь і славу, за народ!

Рушаймо, браття! Наш прапор має,

І сонце сяє нам в очах!

Слушний час кличе нас –

Ну ж бо враз сповнять святий наказ:

За Україну, за її долю,

За честь і славу, за народ

Як служив же я у пана

Як служив же я у пана

Та й першеє літо та й літо –

Заслужив я у пана

Курочку за літо.

А та курка-чубатурка

По садочку ходить та й ходить, Курчаточок водить та й водить.

Як служив же я у пана

Та й другеє літо та й літо –

Заслужив я у пана

Качечку за літо.

А те кача дрібно скаче,

А та курка-чубатурка…

Як служив же я у пана

Та й третєє літо та літо –

Заслужив я у пана

Гусочку за літо.

А те гуся уся-сюся,

А те кача дрібно скаче,

А та курка-чубатурка…

Як служив же я у пана

Та й четверте літо та літо –

Заслужив я у пана

Індика за літо.

А те гуся уся-сюся,

А те кача дрібно скаче,

А та курка-чубатурка…

Як служив же я у пана

Та й на п’яте літо та й літо –

Заслужив же я у пана

Барана за літо

А той баран круторогий –

Поламав він собі ноги,

А той індик дик-дик, дик-дик,

А те гуся уся-сюся,

А те кача дрібно скаче,

А та курка-чубатурка…

Як служив же я у пана

Та й на шосте літо та й літо –

Заслужив же я у пана

Телятко за літо.

А те теля хвостом виля,

А той баран круторогий –

Поламав він пану ноги,

А той індик дик-дик, дик-дик,

А те гуся уся-сюся,

А те кача дрібно скаче,

А та курка-чубатурка…

Як служив же я у пана

Та й на сьоме літо та й літо –

Заслужив же я у пана

Дівчину за літо.

А та дівка напилася,

Впала з печі, забилася.

А те теля хвостом виля,

А той баран круторогий –

Поламав він пану ноги,

А той індик дик-дик, дик-дик,

А те гуся уся-сюся,

А те кача дрібно скаче,

А та курка-чубатурка

По садочку ходить та й ходить, Курчаточок водить та й водить

Ой чого калина віти похилила –

Чи багато квіту, чи важка роса?

Ой, чого так рано мама посивіла?

А була ж у неї золота коса.

Мамине безсоння, мамині тривоги

Простелила доля у незнану даль.

За ворота вийде, стане край дороги,

В коси заплітає сивини печаль.

Стеляться тумани долами-лугами,

Стеляться тумани на глибокі сни…

Ой, дорого дальня, повертай до мами

Буде в її косах менше сивини.

Била мене мати

Била мене мати

Березовим прутом,

Щоби я не стояла

З молодим рекрутом.

А я собі стояла,

Аж кури запіли,

На двері воду лляла,

Щоби не рипіли.

На двері воду лляла,

На пальцях ходила,

Щоб мати не почула,

Щоби не сварила.

А мати не спала,

Та все чисто чула,

Та мене не сварила –

Сама такая була.

Сьогодні субота,

А завтра неділя, 

Чом на тобі, козаче,

Ссорочка не біла?

Не біла сорочка,

І не буде біла,

Бо й мати не прала,

А сестра не хтіла.

Ой вийду я на річку,

Стану на кладочку, 

Виперу випрасую

Милому сорочку (2)

Зеленеє жито, зелене

Зеленеє жито, зелене

Хорошії гості у мене.

Зеленеє жито женці жнуть,

Хорошії гості в хату йдуть.

Зеленеє жито, зелене,

Хорошії гості у мене.

Зеленеє жито за селом,

Хорошії гості за столом.

Зеленеє жито, зелене,

Хорошії гості у мене.

Зеленеє жито при межі –

Хорошії гості до душі.

Зеленеє жито, зелене,

Хорошії гості у мене.

Зеленеє жито ще й овес, –

Тут зібрався рід наш увесь.

Стоїть козак на чорній кручі,

В задумі буйна голова,

А з ним дівчина чорнобрива

В неї розплетена коса.

Повіяв вітер, вітер буйний,

Зайшлося серце від жалю,

Бо козак їде на чужину,

Лишає дівчину саму.

Ой куди їдеш, від’їжджаєш,

Нещасна доленько моя!

На кого мене покидаєш,

Для кого чорная коса?

Ой Галю серце, рибко моя

Я їду в дальнії края,

Та за Вкраїну нашу рідну

Ладнаю шаблю і коня!

Гуцулка Ксеня

Темна нічка гори вкрила,

Полонину всю залила,

А в ній постать сніжно-біла, –

Гуцул Ксеню в ній пізнав.

Він дивився в очі сині,

Тихо спершись на соснині,

І слова палкі любові

Він до неї промовляв:

– Гуцулко Ксеню,

Я тобі на трембіті

Лиш одній в цілім світі

Розкажу про любов.

Душа страждає,

 Звук трембіти лунає,

А що серце кохає,

Бо гаряче, мов жар.

Вже пройшло гаряче літо,

Гуцул іншу любив скрито,

А гуцулку чорнобриву

Він в останню ніч прощав.

В Черемоші грали хвилі,

Сумували очі сині,

Тільки вітер на соснині

Сумно пісню вигравав:

– Гуцулко Ксеню,

Я тобі на трембіті

Лиш одній в цілім світі

Розкажу про любов.

Душа страждає,

Звук трембіти лунає,

А що серце кохає,

Бо гаряче, мов жар.

Гей десь там, де чорні води

Сів на коня козак молодий.

Плаче молода дівчина,

Їде козак з України.

Пр.

Гей, гей, гей, соколи,

Оминайте гори, ліси, доли.

Дзвінь, дзвінь, дзвінь, дзвіночку,

Степовий жайвороночку.

Гей, гей, гей, соколи,

Оминайте гори, ліси, доли.

Дзвінь, дзвінь, дзвінь, дзвіночку,

Мій степовий дзвін, дзвін, дзвін.

Жаль, жаль за милою,

За рідною стороною.

Жаль, жаль серце плаче,

Більше її не побачу.

Пр.

Плаче, плаче, дівчинонька,

Люба моя ластівонька.

А я у чужому краю,

Серце спокою не має.

 Пр.

Меду вина наливайте,

Як загину – поховайте

На далекій Україні,

Коло милої дівчини

Пр.

Летіла зозуля

Летіла зозуля

Через мою хату

Сіла на калині,

Та й стала кувати.

“Ой, чого ж, зозуле,

Ой, чого ж ти куєш,

Хіба ж ти, зозуле,

Добро мене чуєш?”

“Як би не чувала,

То би б я й не кувала,

Про тебе, дівчино,

Всю правду сказала.”

Що ж я наробила,

Козак має жінку,

А я й плюбила.

Козак має жінку,

Ще й діточок двоє,

Ще й діточок двоє,

Чорняві обоє.”

“А я й тих діточок

В найми понаймаю,

З тобой, Марусино,

В саду й погуляю.”

Гуляв козаченько

Неділю й дві ночі,

Прийшов козаченько

До дівчини в гості.

“Ой, Боже ж мой, Боже,

Який я й удався,

На чужій сторонці,

За жінку признався.

Не так вже й за жінку,

Як за дві дитини,

Розкололось серце

На дві половини.”

Якби я мала крила орлині

Якби я мала крила орлині

Якби я вміла літати,

Я б полетіла на Україну

Свого милого шукати.

Лечу я нічку, лечу я другу

Свого милого не бачу,

Ой сяду-сяду в вишневім саду

Сяду та й гірко заплачу.

Ой вийшла із хати старая мати

Та й свого сина питає:

«Що то за пташка, що за пташина

В нашому саду співає?»

Ой то не пташка, то не пташина

В нашому саду співає,

Ой то дівчина чорнобривая

Свого милого шукає.

Косив Ясь конюшину-3р.

Поглядав на дівчину.

А дівчина жито жала ×3

Та й на Яся споглядала.

Чи ти Ясь, чи ти нє? ×3

Сподобався менє!

Кинув Ясько косить ×3

Пішов мамку просить:

Люба мамка моя, ×3

Ожениш ти меня.

Так бери ж Станіславу, ×3

Щоб сиділа на всю лаву,

Станіславу не хочу ×3

І на лаву не саджу.

Так бери ж ти Яніну, ×3

Працьовитую дівчину!

Раз ішов я з пізнього гуляння

Раз ішов я з пізнього гуляння,

Зійшов місяць ще й ясна зоря

А дівчина все в вікно дивилась/

Чи далеко зайшов я. Зайшов я./2

Ой вернися, молодий козаче,

Чим тебе розгнівила?

Ой вернися, милий мій козаче,

Чим тебе розгнівила? Гнівила?

Не вернуся, молода дівчино,

Ти мене розгнівила,

Йшов я вчора під твоїм віконцем

Ти з другими гуляла. Гуляла

Не гуляла, молодий козаче,

Бо нікого не було,

То брат рідний зірвав з ружі квітку

Тай подав через вікно. Віконце.

Не діждешся, молода дівчино,

По два цвіта зривати

Не діждешся, молода дівчино,

Двох козаків любити. Любити.

Тії квіти зривати,

Тільки буду, милий мій козаче,

Тебе вірно любити. Любити.

Йшли стрільці до бою

Йшли стрільці до бою та й через поля,

Всі вони гукнули: “Героям слава!”

Йшли стрільці до бою та й через гору,

Кожен з них покинув дома дівчину.

Там старенький батько окопи копав,

Бачив він здалека, як стрілець упав.

Сам собі не вірив, ні своїм очам,

Пішов він ближче та й сина впізнав.

– Ой сину, ж, мій сину, чого ж ти лежиш?

Чи ти тяжко ранен, чи вбитий лежиш:

– Я, тату, не ранен, я вбитий лежу,

Візьми штири дошки збий домовину.

Взяв чотири дошки збив домовину,

Ще й гірко заплакав по свому сину.

Як прийшов додому, сів в кінці стола,

Сперся він на руку: болить голова.

Мати догадалась, мабуть, що то є,

– Мабуть, мій синочок в світі не жиє.

– Ой жиє він, жиє в темному лісу –

Висока могила на грудях йому.

Червона калина росте при йому,

Молода дівчина плаче по йому.

– Не плач, дівчинонько, не плач, ти моя,

Скоро буде вільна Україна вся.

Ой поїхав стрілець на страшну війну

І поліг у бою за Україну.

Його вірні друзі, що з ним разом йшли,

Взяли мертве тіло, в Черче принесли.

Взяли б, товаришу, тебе з собою,

Але спішимося разом до бою.

А старенький батько з війни повертав,

Він здибав стрільника, що вбитий лежав.

Почав приглядатись, хто це за один,

Пильніше поглянув, а це його син.

Назбирав дощечок, збив домовину

І гірко заплакав: “Сину мій, сину!”

Як прийшов додому і сперся на тин,

Дружина питає: “Де наш рідний син?”

У селі, у Черчі! Там є могила…

Ой там спочиває рідна дитина.

А на могилі червона калина,

За стрільцем рида молода дівчина.

А на тій могилі терновий вінець,

Ой там спочиває молодий стрілець.

А на тій могилі хрест березовий,

Ой там спочиває стрілець молодий.

                (Запис Гіщинського)

Ах, лента за лентою

Вже вечір вечоріє,

Повстанське серце б’є,

А лента набої

Поспішно подає.

Пр:

Ах, лента за лентою –

Набої подавай,

Український повстанче,

В бою не відставай!

На марші цілу нічку,

А в ранку на зорі

Почалися завзяті,

Запеклі бої.

Пр.

А ворог атакує

І преться вже що сил,

Юнак-кулеметник

Їх вправно там косив.

Пр.

Як сонечко сходило,

Утомлений юнак

Упав – він ранений –

На земленьку навзнак.

Пр.

До нього санітарка

Поспішно вже іде,

В обличчя вдивляється,

Його пізнає.

Пр.

Він в неї вдивляється,

А рана запекла,

Біля кулемета –

Дівчина молода.

Пр.

Українські повстанці

Боролись, як могли,

Останні набої

Для себе берегли.

Пр.

Волинь моя

Поліський краю дорогий,

Мені ти був колискою.

Озер блакить і синь лісів

Для мене стали піснею.

Приспів:

Волинь моя,/

Краса моя,/

Земля моя сонячна./2

Шумлять, колишуться хліба,

Як хвиля в морі грається.

Моя заквітчана земля

До сонця усміхається.

Приспів.

Де ще знайти таку красу,

Мов в казці намальовану,

І нерозплетену косу,

До серця причаровану.

Приспів.

Там на горі, на Маківці,

Там, де б’ються січовії стрільці.

Приспів:

Хлопці, підемо, боротися будемо,

За Україну, за рівні права, до бою,

Хлопці, підемо, боротися будемо,

За Україну, за рівнії права-державу.

Хлопці б’ються – не здаються,

Йдуть до бою ще й сміються.

Хлопці, підемо, боротися будемо,

За Україну, за рівнії права-державу.

Пр.

Наша сотня вже готова

Від’їжджає до Кийова

Хлопці, підемо, боротися будемо,

За Україну, за рівнії права-державу.

Пр.

Як у фіри посідали,

І так собі заспівали.

Хлопці, підемо, боротися будемо,

За Україну, за рівнії права-державу.

Пр.

Там в Києві бій великий,

Там воює москаль дикий.

Хлопці, підемо, боротися будемо,

За Україну, за рівнії права-державу.

Пр.

Там в Києві є висока брама,

А в тій брамі синьо-жовта фана.

Хлопці, підемо, боротися будемо,

За Україну, за рівнії права-державу.

Там, десь далеко на Волині

Там, десь далеко на Волині,

Створилась армія УПА,

Щоби воскресла Україна |

І завітала слобода. |(2)

Горіли села і містечка,

Бійці боролись ніч і день.

В перших рядах бійців-героїв

Згинув Івахів наш Василь.

Прощай, герою України,

Прощай, наш друже дорогий.

Твої діла нам незабутні, |

А твій наказ для нас святий. |(2)

Щодня виходить за село:

Чи не приїхав брат додому?

Чи не побачить ще його?

Не плач, сестричко, не журися,

Поглянь у синю далечінь.

Твій брат помер, та жити буде |

В піснях майбутніх поколінь. |(2)

Ми вище прапор піднімемо,

Тризуб повернем до чола

І крикнем “Слава! Слава! Слава Україні!”

Так, щоб здригнулася земля! |(2)

Ой у лузі червона калина

Ой у лузі червона калина похилилася.

Чогось наша славна Україна зажурилася.

А ми тую червону калину підіймемо,

А ми нашу славну Україну,

гей! гей! розвеселимо!/2

Не хилися, червона калина – маєш білий цвіт.

Не журися, славна Україна – маєш добрий рід.

А ми тую червону калину підіймемо,

А ми нашу славну Україну,

гей! гей! розвеселимо!

Виступали стрільці січовії у кривавий тан,

Визволяти братів-українців з ворожих кайдан.

А ми тії ворожі кайдани розіб’ємо,

А ми нашу славну Україну,

гей! гей! розвеселимо!

Гей, у полі ярої пшенички золотистий лан,

Розпочали стрільці січовії з ворогами тан!

А ми тую ярую пшеничку ізберемо,

А ми нашу славну Україну,

гей! гей! розвеселимо!

Як повіє буйнесенький вітер з широких степів,

Та й прославить по всій Україні січових стрільців.

А ми тую стрілецькую славу збережемо,

А ми нашу славну Україну,

гей! гей! розвеселимо!

За Україну, за її волю,

За честь і славу, за народ!

О, Україно! О люба ненько,

Тобі вірненько присягнем!

Серця кров і любов,

Все тобі віддати в боротьбі

За Україну, за її волю,

За честь і славу, за народ!

За Україну, з вогнем-завзяттям,

Рушаймо, браття, всі вперед

За Україну, за її волю,

За честь і славу, за народ!

Слушний час кличе нас,

Ну ж бо враз сповнять святий наказ

За Україну, за її волю,

За честь і славу, за народ!

Вперед же браття, прапор наш має,

І сонце сяє нам в очах.

За Україну, за її волю,

За честь і славу, за народ!

Дружній тиск, зброї блиск,

Кари гнів і з ним побідний спів…

За Україну, за її волю,

За честь і славу, за народ! 

Горілочку пив би

Коли б мені сто літ віку,

Долі міцні мури,

Коли б мені чоловіка

Моєї натури.

Щоб він трійку вороную

Умів запрягати,

Щоб він мене, молодую

Та й хотів кохати!

Пр.:  Горілочку пив би,

Люлечку курив би,

Мене молодую

До танцю води би.

Горілочку пив би,

Люлечку курив би,

Мене молодую

До серця тулив би.

Пора його жати.

Дурний хоче жінку бити,

А мудрий кохати.

Приберуся я у шклярки,

Намалюю личко,

Ось така я молодичка,

Гарна й невеличка.

Пр.

А як вийду на вулицю,

Навкруги погляну.

Зачиняйте, молодиці,

Всіх своїх Іванів.

Закручуся я у танці,

Ще й візьмуся в боки.

Позвисають на воротях

Хлопці чорноокі.

Пр.

Коли ви ще молоденькі

Душею і тілом,

Не баріться, а швиденько

Беріться за діло.

Щоб підбори цокотіли,

Землі не торкались,

Щоб в любові серце мліло,

А личко всміхалось.

Пр.

Дам вам, друженьки, хороші

Корисні поради:

Щоб від хлопців чорнооких

Не мали ви зради,

Не кохайте гарних хлопців,

З чорними очима.

Краще старі, гладкі, лисі,

Аби із грошима.

Пр.

Коли місяць зійде, коли місяць зійде

Ти до мене приходь у садочок,

А я мамі скажу, а я мамі скажу,/

Що піду назбирати квіточок/2р

Пр.:

Ой, черешня-черешенька,/

Пустіть мене, моя ненько,/

Пустіть мене на вулицю,/

Погулять на вечорницях./2р.

Ти до мене прийшов, ти до мене прийшов

Коли місяць зайшов за хмаринку

І мені ти казав, і мені ти казав,/

Що знайшов ти свою половинку/2р.

Пр.

Чую, мати іде, чую, мати іде,

Ти милого сховай, черешенько,

Я її попрошу, я її попрошу/

Ой не лайте мене, моя ненько./2р

Пр.

Вже черешня цвіте, вже черешня цвіте,

Похилила гілля на подвір’я,

Ми по вулиці йдем, ми по вулиці йдем/

І запрошуєм всіх на весілля/2р

Пр.

Ой, мамцю, моя

Ой, мамцю, моя

Чоловік мене бив:

Прив’язав билинкою,/

Вдарив соломинкою,/

Мене чуть не вбив/2р

А я з того жалю,

Не вечеряла,

Устала раненько,/

Умилась біленько,/

Та й поснідала/2р.

Ізїла вола

Та ще й пів барана,

Горщичок кашечки,/

Ще й чотири качечки,/

Бо голодна була/2р

Та ще й цебер борщу,

А я їсти хочу,

Сімсот поросят,/

Дев’яносто п’ять гусят/

Довольна була/2р

Коника вела,

За гриву держала,/

На хлопців моргала,/

Ще й підморгувала/2р

Ой у полі три тополі

Ой у полі три тополі,

Та й всі зеленіють,

За одною дівчиною/

Усі хлопці мліють./2р

Ой не млійте, ви, всі хлопці,

Бо я вже й не ваша,

Наїхали чужі люди,/

Вже й дівчина наша./2р

Наїхали чужі люди,

Сивими конями,

Та й забрали дівчиноньку/

З чорними бровами/2р

Тепер в тої дівчиноньки

Ні батька, ні неньки,

Тільки в саду вишневому/

Піють соловейки/2р

Редька

Ой сію редьку я раненько,

Сію, висіваю,

Та й рости, редько, чепурненька/

На зиму сховаю/2р

Та росла, редька, чепурненька

Та й пішла у стовпці,

Та як була я молоденька/

Любили всі хлопці/2р

Та як була я молоденька

Та й горя не знала,

Та якась мене чужа жінка/

Невісткою звала/2р

Так вона мене називала

По воду ідучи,

Та вона ж мені віддавала

Від комори ключі/2р

Та не давайте мені ключі,

Бо я їх загублю.

Та не називай невісткою,

Бо сина не люблю/2

У всіх світах, у всіх світах

Волинь свою я пам’ятаю,

В моєму серці назавжди

Куточок батьківського краю.

Щастям, любов’ю

Мій рідний край обдарував.

Казкою, казкою, казкою

Місяць всіх зачарував.

Пр.:

Волинь-зелень густих лісів,

Волинь-щедрий пташиний спів,

Волинь-Світязя хвилі сині,

Сонце моє, серце моє,

Щастя моє на Волині.

Тільки для мене тут квіти цвіли,

Пахли луги,

Чисті річки купали мене,

Ніжили береги,

Пахли духмяними травами

Стиглі жита.

Ніжні слова шепотіли

Ттвої праглі вуста.

Пр.

Ростуть предвічнії ліси,

Вдивляються у води сині,

Нема такої більш краси,

Як в рідній голубій Волині,

Пишним чар-цвітом

Завжди для нас

Тут папороть цвіла,

Зачарувала навік Волинь-

Колиска краси і добра.

Пр.

Чи ти чув, миленький

Чи ти чув, миленький,

Як цвіла калина.

Плакала-ридала, плакала-ридала/

Молода дівчина/2

Плакала-ридала,

Молода дівчина.

За своїм миленьким, голубом сизеньким,/

Що давно видала/2

Ти не плач, не ридай,

Гіркі сльози не лий,

Десь мене чекає, десь мене чекає/

Коник вороненький/2

Ще й хороша збруя

Бувай же здорова, бувай же здорова/

Ти дівчино моя./2

О, Боже, який гарний світ

На цвинтарі тихо небіжчики сплять,

Тихесенько музика грає,

Небіжчик Петро і небіжчик Максим

Тихесенько пісню співають:

Пр.: 

О, Боже, який гарний світ,

Як тяжко його покидати,

Там цідять горілку і дудлять вино,

Ще й пивом дають запивати.

Десь клацнули зуби, десь тріснув костиль

Відкрилася з тріском могила,

Небіжчик Петро і небіжчик Максим,

Кирнули по чарці чорнила.

Пр.

Небіжка Варвара відкрила свій гріб,

Питається кума Гаврила:

-Чи є ще горілка, чи бігти по хліб,

Купити дві пляшки чорнила?

Пр.

Ой, мамуню, що буде

А корова (чухалася-3р.),

Аж загата (хиталася-3р.)

Пр.

Ой, мамуню, що буде/

Як він мене не візьме/

Ой, йой, йо-о-ой/2р.

А перший раз на дорозі,

Аж почули на порозі.

Пр.

А другий раз на загаті,

Аж почули старі в хаті.

Пр.

А третій раз у запічку,

Аж почули старі в ліжку.

Пр.

А у лісі при осиці

Просив заєць у лисиці.

Вона йому не дала,/

В неї дірочка мала/

Ой, йой,йо-о-ой/2р.

Була в мене парова машина,

То я її продала,

А за тії гроші, за гроші хороші

Музиченьків найняла.

Пр.

Ой заграйте мені, музиченьки мої,/

Коваля, та й коваля/2р.

(А коваль коваля через ножку валя,

Тру-ля-ля, тру-ля-ля).-інший варіант

Була в мене мурована хата

То я її продала,

А за тії гроші, за гроші хороші

Музиченьків найняла.

Пр.

Був у мене гарний чоловік,

(Був у мене чоловік-п’яниця),

То я  й його продала,

А за тії гроші, за гроші хороші

Музиченьків найняла.

Пр.

Стало шкода мені чоловіка,

То я його забрала,

А тії музики, що так файно грали,

Продала, продала.

Пр.

Заздравна

В щасливу пору, в ясну годину,

Весела наша зійшлась родина-2р.

Столи хай гнуться від меду й пива,

Всього, що дала нам щедра нива

Свій перший келих ми піднімаєм

За мир і щастя у ріднім краю.

З мир і щастя у всьому світі

І нам з тобою, і нашим дітям.

Хай наша рідна росте держава,

Ворогам-на лихо, братам-на славу.

Щоб наші мрії усі збулися,

Щоб з вами, друзі, ми ще зійшлися.

Штани мої, шаровари,

Штани мої сині,

Чого липнуть до вас дівки/,

Як до браги свині/2р.

Штани мої, шаровари,

Сліди замітають,

А в кишені три шеляги,

Та й ті заважають.

Один шеляг-на тютюн,

Другий-на табаку,

Третій шеляг-до корчми,

На пиво та й раки.

Як почав я до дівчини

Вечором ходити,

Зняли хлопці шаровари,

Та й почали бити.

Нащо мені женитися,

Нащо жінку брати

І ще сіно не вродило,

Нічим годувати.

А гречаної полови

Та й не буде їсти,

А ячная, з остюхами,

Буде в зуби лізти.

Хай сміються дівки з мене,

Що я не женюся,

Нехай вони, дурні знають,

Що я з них сміюся.

Штани мої, шаровари,

Штани мої сині,

Що дурний я та невдаха,

В тому я не винний.

Ой підемо, мила, підемо, підемо,

Ой підемо, мила, в поле жито жати,

Ой хоч піду, а жати не буду,/

Зроби мені холодок, я лежати буду./2р.

Ой підемо, мила, підемо, підемо,

Ой підемо, мила, та й гречку в’язати.

Ой хоч піду, в’язати не буду,/

Бо та гречка чорна, а я не моторна./2р

Ой підемо, мила, підемо, підемо,

Ой підемо, в поле буряки копати.

Ой хоч піду, копати не буду,

Буряки в долині, болить в мене спина./2

Ой підемо, мила, підемо, підемо,

Ой підемо до кума весілля гуляти,

Ой дай, Боже, сто років прожити,

Через день, через два до кума ходити/2р.

Ой горілка, біла, біла

Ой горілка, біла, біла, ой йо-йой,

Ой горілка, біла, біла,/

Як ти ж мені надоїла,/

А зозуля все кує./2р.

Я за неї срібло-злото, ой йо-йой,

Я за неї срібло-злото,

Вона мене у болото,

А зозуля все кує./2р.

Я за неї три рублі, ой йо-йой,

Я за неї три рублі,

Вона мене до землі,

А зозуля все кує./2р.

Я за неї три червінці, ой йо-йой,

Я за неї три червінці,

Вона мене по печінці

А зозуля все кує./2р.

Я за неї мідяки, ой йо-йой,

Я за неї мідяки,

Вона мене в будяки,

А зозуля все кує./2р.

Лізла баба по драбині,

Та й упала межі свині,

А зозуля все кує./2р.

А дід думав, що то грушка, ой йо-йой,

А дід думав що то грушка,

Та й підставив капелюшка,

А зозуля все кує./2р.

Стара баба, як холера, ой йо-йой,

Стара баба, як холера,

А ще хоче кавалера,

А зозуля все кує./2р.

Старий дід, як пеньок, ой йо-йой,

Старий дід, як пеньок,

А ще хоче до дівок,

А зозуля все кує./2р.

Де найбільша калабаня, ой йо-йой,

Де найбільша калабаня,

Я лягаю як та пані,

А зозуля все кує./2р.

Ідуть люди, питаються, ой йо-йой,

Ідуть люди, питаються:

-Що за пані купаються,

А зозуля все кує./2р.

То не пані, то не я, ой йо-йой,

То не пані, то не я,

Лиха доленька моя,

А зозуля все кує./2р.

Мати дочку питає, ой йо-йой,

Мати дочку питає:

-Чого ліжко хитає?

А зозуля все кує./2р.

Ти би, мамо, не питала, ой йо-йой,

Ти би, мамо, не питала,

Ти вже своє відхитала,

А зозуля все кує./2р.

Ой горілка, біла, біла/3р

Лізла баба по драбині,

Та й упала межі свині,

А зозуля все кує./2р.

А дід думав, що то грушка, ой йо-йой,

А дід думав що то грушка,

Та й підставив капелюшка,

А зозуля все кує./2р.

Стара баба, як холера, ой йо-йой,

Стара баба, як холера,

А ще хоче кавалера,

А зозуля все кує./2р.

Старий дід, як пеньок, ой йо-йой,

Старий дід, як пеньок,

А ще хоче до дівок,

А зозуля все кує./2р.

Де найбільша калабаня, ой йо-йой,

Де найбільша калабаня,

Я лягаю як та пані,

А зозуля все кує./2р.

Ідуть люди, питаються, ой йо-йой,

Ідуть люди, питаються:

-Що за пані купаються,

А зозуля все кує./2р.

То не пані, то не я, ой йо-йой,

То не пані, то не я,

Лиха доленька моя,

А зозуля все кує./2р.

Мати дочку питає, ой йо-йой,

Мати дочку питає:

-Чого ліжко хитає?

А зозуля все кує./2р.

Ти би, мамо, не питала, ой йо-йой,

Ти би, мамо, не питала,

Ти вже своє відхитала,

А зозуля все кує./2р.

Ой горілка, біла, біла/3р

Тече річенька, не величенька,

Схочу-перескочу,

Віддайте мене, моя матінко/,

За кого я схочу /2р.

Як віддавала, приказувала,

В гостях не бувати,

Бо як вернешся, моя донечко,

То вижену з хати.

Сиділа рочок сиділа другий,

Третій не втерпіла,

Перетворилась в сиву зозульку,

До роду летіла.

Летіла лісом, ліс посмалила

Сивими крильцями,

Летіла лугом, луг затопила

Дрібними сльозами.

Як залетіла я додомоньку,

На калині сіла,

Буду кувати, буду казати

Як жить на чужині.

Матінка сидить край віконечка,

Рушник вишиває,

Братичок вийшов, на порозі став,

Ружжьо заряджає.

Ой позволь мені, моя матінко,

Ту зозулю вбити,

Бо вона кує, жалю завдає,

Не можу я жити.

Не позволю я, тобі, сину мій,

Ту зозулю вбити,

Бо тій зозульці, як нашій дочці

Тяжко в світі жити.

Ой якщо ж бо ти та й зозуленька,

То й лети кувати.

А якщо сестра, ще й ріднесенька,

То прошу до хати.

Якби на річку покласти кладку,

Якби цю кладку перейти,

Якби забути про це кохання/

І до дівчини більш не йти/2р.

Ой знаю, знаю, я козаченьку,

Що ти до трьох до нас ходиш,

Тільки не знаю я, козаченьку,

Котру на серці залишиш.

Одну любив я за карі очі,

Другу любив за красоту,

Третю любив я-сумна ходила,

Лишив на серці своєму.

Пішла дівчина на крутий берег

Там, де плавають кораблі,

Скочила в воду на дно глибоке-

Знайшла притулочок собі.

Пішов і козак на крутий берег

Там, де плавають кораблі,

Вийняв хустину, кинув на воду,

Сказав: – Дівчино, це тобі.

То ж прикажи ж ти своєму серцю

Щоб не ржавіло під водой,

А я розкажу усім дівчатам,

Що ти померла за любов.

Ой там у полі стоїть тополя

Ой там у полі стоїть тополя,

Листям-віттями гойдає,

Ой туга, туга на серці туга,/

Що миленького не має/2р.

Коли б я мала крила орлині,

Якби я вміла літати,

То полетіла б на Україну,

Свого милого шукати.

Летіла нічку, летіла другу,

А миленького немає,

Ой сяду, сяду в вишневім саду,

Сяду та й буду пісню співати.

А з тої хати виходить мати,

Та й стала сина питати:

-Ой, сину, сину, що за пташина,

В нашім садочку співає.

Ой то не пташка, то не пташина,

В нашім садочку співає,

Ой то дівчина, чорнобривая,

Свого милого шукає.

Свого милого шукати

Ти все забудеш, другого знайдеш

І будеш його кохати.

Зійшов місяць, зійшов ясний

Зійшов місяць, зійшов ясний,

Та й піднявся високо.

Подивися, любая дівчино,/

Чи зайшов я далеко./2р.

Як зайшов за круту гору,

Стала дівчина гукать:

-Ой вернися, любий козаченьку,

Щось маю тобі сказать.

Не вернуся, дівчинонько,

Бо не маю до кого.

Був я вчора в тебе під віконцем,

Ти кохала іншого.

Я другого не кохала,

Тільки тебе одного,

Ішов Ваня, зірвав з рожі квітку,

Та й подав через вікно.

Було ж тобі, дівчинонько,

З ружі квітки та й не брать,

Було ж тобі, любая дівчино,

Нас двох разом не кохать.

Ой орали хлопці ниву

Ой орали хлопці ниву,//

Виорали ярмо,/2/

Заплати ж мені, дівчино,/

Чи ж я робив дармо./2

А я ж тобі, козаченьку,

Платила, платила,

Цілував моє личенько,

Я не боронила.

То при сонці, то при зорях,

То при місяченьку

Цілував моє личенько,

Любий козаченьку.

Ой не світи, місяченьку,

Та й на той перелаз.

Прийди, прийди, мій миленький,

До мене ще хоч раз.

Чорні очка (2р.), як терен/2р.

Коли ж ми ся поберемсь, поберемсь.

Поберемся, поберемся в неділю,

Маю на це надію, надію.

Куди ж ти мня, куди ж ти мня поведеш,

Коли хати не маєш, не маєш.

Підем серце, підем серце, в чужую,

Поки свою збудую, збудую.

Чужа хата, чужа хата такая,

Як свекруха лихая.

Хоч не лає, хоч не лає та бурчить

А все ж вона не мовчить.

Чужа хата, чужа хата не своя,

Я дівчина не твоя, не твоя.

Постав хату, постав хату з лободи,

А в чужую не веди, не веди.

Підем серце, підем серце, до гаю,

Заживемо як в раю, як в раю.

Я ж тебе, Галю, не лаю

Я ж тебе, Галю, не лаю,

Я ж тебе, Галю, питаю:

А чи були гості які були гості

У моєму домі без мене?

Був Омелько із села,

А Оверко-з хутора,

А ще той Михайло,

Милий шкандибайло

Був у мене, молодої, з города.

Я ж тебе, Галю, не лаю,

Я ж тебе, Галю, питаю:

А що їли гості, а що їли гості

У моєму домі без мене?

Їв Омелько гусака,

А Оверко-індика,

А ще той Михайло,

Милий шкандибайло

Їв у мене, молодої, голуба.

Я ж тебе, Галю, питаю:

А що пили гості, а що пили гості

У моєму домі без мене?

Пив Омелько горілку,

А Оверко-наливку,

А ще той Михайло,

Милий шкандибайло

Пив у мене, молодої, самогон.

Я ж тебе, Галю, не лаю,

Я ж тебе, Галю, питаю:

А де спали гості, а де спали гості

У моєму домі без мене?

Спав Омелько за столом,

А Оверко-під столом,

А ще той Михайло,

Милий шкандибайло

Спав у мене, молодої, під боком.

Я ж тебе, Галю, не лаю,

Я ж тебе, Галю, питаю:

Чи ще будуть гості, чи ще будуть гості

У моєму домі без мене?

Посилала мене мати

Посилала мене мати:

-Іди, доню, килим ткати.

Як пішла я ткати килим/

Та й зустрілася я з милим/2р./2р.

Постояти коло тину,

Зупинилась на хвилину.

Постояти я не вспіла,

Як година пролетіла.

Нема ладу говорити,

Треба дома щось робити,

А я йому посміхнулась,

Та й додому повернулась

Вдома мати насварила

Де ж ти, доню, забарилась.

До півночі тебе ждала,

Де ж той килим, що ти ткала?

Ой матусю, моя нене,

Не хватило ниток в мене,

А щоб кращий килим мати,

Я ще завтра піду ткати.

Ой там у лузі, при дорозі

Червоні ружі зацвіли.

Ой там три браття молодії/

За Україну полягли/2р.

(Червоні маки розцвіли

Ой там три браття із Прикарпаття

Життя за волю віддали)

Їх було троє, тільки троє,

Мали гранати, папашки.

Вони не знали, що друг їх зрадив

Катам червоної Москви.

Кати боївку обступили,

Кричать: “Бандєри, руки ввєрх!”

Хтось крикнув: “Слава Україні!

Ми не здамося, краще смерть!”(2)

І три брати поцілувались,

Ніхто пощади не просив

І більш не рвалися гранати,

І кулемет не стукотів.

(І там гранати більш не рвались

І скоростріл більш не строчив).

І ми боротися будемо

Проти проклятих ворогів

І вічну славу пам’ятати

Про мужніх хлопців, трьох братів.

В саду гуляла, пляшки збирала

В саду гуляла, пляшки збирала
В саду гуляла, пляшки збирала,

Котрі щербаті, ті відкидала. | 2р.
Як назбирала повну торбину,
Як назбирала повну торбину,

 Пішла здавати до магазину. | 2р.

Пляшки я здала, чорнила взяла,
Пляшки я здала, чорнила взяла,

Кому хотіла та й наливала | 2р.
Люблю я пиво, “Московську” водку
Люблю я пиво, “Московську” водку,

         Люблю милого, його походку | 2р.

Люблю я пиво, воно шумує,
Люблю я пиво, воно шумує,

Люблю милого – гарно цілує | 2р.
Ой, на дубочку ворона кряче,
Ой, на дубочку ворона кряче,

        А під дубочком дівчина плаче | 2р.

Любіть дівчину, щоб не плакала | 4р.

Ой дівчино, шумить гай

Ой, дівчино, шумить гай,/

Кого любиш-забувай, забувай/2р.

Нехай шумить ще й гуде,

Кого люблю-мій буде, мій буде.

Ой дівчино, серце моє,

Чи підеш ти за мене, за мене.

Не піду я за тебе-

Нема хати у тебе, у тебе.

Підем серце в чужую,

Поки свою збудую, збудую.

Чужа хата такая,

Як свекруха лихая, лихая.

Хоч не лає, то бурчить,

А все ж вона та й не мовчить.

Збудуй хату з лободи,

А в чужую не веди, не веди.

Підем, серце, до гаю,

Заживемо як в раю, як в раю.

Несе Галя воду

Несе Галя воду,

Коромисло гнеться,

За нею Іванко/

Як барвінок в’ється/2.

Галю молодая,

Дай води напиться,

Ти така хороша,

Дай хоч подивиться.

Вода у ставочку,