Spread the love
Збірка рушників Музею етнографії Волині та Полісся (далі МЕВП) при Східноєвропейському національному університеті імені Лесі Українки (далі СНУ ім. Лесі Українки) нараховує більше 215 одиниць зберігання. Кожний музейний предмет даної групи є унікальним, адже при його виготовленні вишивальниця доклала неабияку працю, старання і врешті решт душу. Саме тому усі представлені на рушниках узори несуть певне символічне навантаження, є цінним джерелом для вивчення традицій вишивального мистецтва і світогляду населення Волині та Західного Полісся.
З-поміж рослинних узорів, що представлені на рушниках Музею етнографії Волині та Полісся при СНУ ім. Лесі Українки, художнім рішенням виділяється мотив дерева «дерева життя» («дерево пізнання», «райське дерево», «дерево світове»), що втілює універсальну концепцію світу, синтез неба, землі і води. Серед розмаїття архетипів давнього світогляду символ Дерева Життя є універсальним. Він притаманний свідомості різних народів, не лише словянам. Як стверджує український етнолог І. Пошивайло, образ дерева життя зустрічається в Європі та на Близькому Сході ще від доби бронзи й побутує донині в середовищі традиційних культур Європи, північної Америки, Африки, Австралії, Індії. На храмових колонах в Карнаці та Луксорі єгиптяни витесали зображення Дерева Життя іще 5000 років тому. Цей образ символізує широкий аспект реалій буття від структури самого Всесвіту, родової спільноти (дерево роду) до людини (дерево добра і зла). До того ж, Дерево Життя виступає своєрідним містком поміж землею і небом, віссю світу, сферами людей і богів, матерією і духом [9].Такий вишивальний елемент присутній на 18 рушниках збірки МЕВП [7, інв. № 109, 191, 283, 356, 652, 653, 943, 965, 1750, 1816]. Іноді не так просто відрізнити «дерево життя» від звичайних букетних композицій та квіткових вазонів. Характерний він для Волинської та Рівненської областей. Рушники, на яких знаходимо «дерево життя», датуються в основному першою половиною ХХ століття. Виготовлені вони на домотканому полотні різного ступеня вибілювання. Однак, так як ці рушники використовувалися у весільній обрядовості, то кожна
вишивальниця намагалась зробити їх якомога білішими та багатшими. Тому, окрім безпосередньо узору, вишивальниці оздоблювали рушникимережками ручної роботи [7, інв. № 261, 405, 653, 967], китицями [7, інв. № 191,965, 1810] та звичайними «стріпками» [7, інв. № 250, 1392].
вишивальниця намагалась зробити їх якомога білішими та багатшими. Тому, окрім безпосередньо узору, вишивальниці оздоблювали рушникимережками ручної роботи [7, інв. № 261, 405, 653, 967], китицями [7, інв. № 191,965, 1810] та звичайними «стріпками» [7, інв. № 250, 1392].Дерево у словян було знаком єднання зі світом предків. Складні композиції з мотивів «дерева життя» досягли активного розвитку, здобули особливу популярність і зайняли центральне місце на рушниках, що представлені у збірці МЕВП. Як стверджує Р. Захарчук-Чугай, це давній мотив, що мав культове значення та згодом перетворився у чисто декоративний елемент, став найпопулярнішим узором Полісся на поч. ХХ ст. [2, 99.]
Мотив «дерева життя» протягом часу зазнав модифікації і щоразу інтерпретувався залежно від смаків і уявлень вишивальниць, що чітко простежується на рушниках різного часу виготовлення, які представлені у музеї. Часто майстрині вишивальниці прагнули передати пишність, красу природи, її буйне цвітіння, розміщуючи на стеблі величезну кількість квітів, майже не зображуючи листя. Інколи «дерево життя» є досить стилізованим 
та характеризується простотою форм. Однак, незважаючи на модифікаційні впливи, «дерево життя» вишивали, дотримуючись давніх традицій та вірувань. Ця особливість яскраво простежується на рушниках із збірки МЕВП.
та характеризується простотою форм. Однак, незважаючи на модифікаційні впливи, «дерево життя» вишивали, дотримуючись давніх традицій та вірувань. Ця особливість яскраво простежується на рушниках із збірки МЕВП.Дерево символізує безсмертя, нескінченність Життя, його розмаїття. Воно стоїть понад часом, обєднуючи минуле, сучасне і майбутнє, та простором, будучи центром світу, включаючи усі плани Буття. За вертикаллю воно ділиться на три частини («світи»): коріння його нижній, підземний світ; стовбур земний світ; крона, верховіття небесний світ. Ця модель світобудови співвідноситься також із часовими уявленнями: минуле, теперішнє і майбутнє, трьома стихіями (вода, земля і вогонь), а також із символічними образами сутностей [11, 87].
Триєдність світу, світове дерево, міфічні птахи-творці світу виступають основними образами вишивання. Єдність трьох планів буття: горішнього (небо), проміжного (земля) і долішнього (хаос, світові води, підземний світ,) здійснювалася, згідно ранніх традицій українського символізму, за допомогою архетипу світового дерева дерева життя (вершечок-стовбур-коріння, вазон), яке, здебільшого на вишитих рушниках, має охоронця птаха (символ світової душі). Дерево Життя
канонічно зображується таким, що постає із посудини-вазона або чаші, вказуючи тим на витоки свого коріння із певного лона-вмістища аналогічно Всесвіту, який в українській міфології походить із глечика [9].
канонічно зображується таким, що постає із посудини-вазона або чаші, вказуючи тим на витоки свого коріння із певного лона-вмістища аналогічно Всесвіту, який в українській міфології походить із глечика [9].У верховіттях дерева гніздяться небесні птахи, що символізують духовний, тонкий світ, у кроні персоніфіковані тварини, що уособлюють світ земного царства (олені, коні, інколи люди). Підземний світ асоціюється з образами змій, плазунів, риб та інших істот хтонічного типу, однак на музейних рушниках останній представлений корінням, який спадає до низу, лініями тощо. Такі додаткові типи орнаментів створюють спільні основи образної передачі природи.
Як правило, великими узорами мотив «світового дерева» розміщується ближче до країв рушника, витягується по вертикалі до середини полотнища. Спільною особливістю для усіх рушників, де вишите дерево життя, є представлення фітоморфних (рослинних) елементів. На більш давніх виробах переважають троянди (рожі) з листям та пупянками. Зазвичай, вишиті вони у червоно чорній кольоровій гамі, характерній для регіону [7, інв. № 191, 283, 356, 405, 943, 965, 967, 1392, 1638, 1750, 1810, 1816]. У Однак у збірці представлені й поліхромні рушники з названим символом [10].
Особливе місце на рушниках, де зображене «дерево життя», 
належить квітам. Цвіт на дереві життя означає людські життя сьогодення. Квіти відрізняються величиною, пишністю, інтенсивністю забарвлення, а також віком частина їх вяне, відцвітає, а більшість квітне і збирається розкритися. Бруньки, котрі розташовуються головним чином у верхній частині Дерева, являють собою майбутні покоління. Часто вони мають “ореоли, котрі можуть символізувати енергію, що їх оточує і готує до народження. Плоди на Дереві Життя символізують минуле людські діяння.
належить квітам. Цвіт на дереві життя означає людські життя сьогодення. Квіти відрізняються величиною, пишністю, інтенсивністю забарвлення, а також віком частина їх вяне, відцвітає, а більшість квітне і збирається розкритися. Бруньки, котрі розташовуються головним чином у верхній частині Дерева, являють собою майбутні покоління. Часто вони мають “ореоли, котрі можуть символізувати енергію, що їх оточує і готує до народження. Плоди на Дереві Життя символізують минуле людські діяння.Простежується наступна закономірність: найчастіше у композиції «дерева» вишивали троянди (рожі). Крім самої троянди, на всіх музейних рушниках даної групи, невідємною частиною дерева є листок і пупянок, що складають цілісну систему триєдності (рис. 2). У ній закладено народження (уособлюється пупянком), розвиток (безпосередньо квітка) та безперервність життя (зелений листок) [3, 45]. Як стверджує С. Китова, за кількістю пелюсток у рожі визначалися християнські чесноти: пятипелюсткова троянда символ мовчання, шестипелюсткова 
рівноваги і щастя, семипелюсткова святості і довершеності, восьмипелюсткова означала відродження новий восьмий день творення і тим самим вічне життя і благодать [11, 23].
рівноваги і щастя, семипелюсткова святості і довершеності, восьмипелюсткова означала відродження новий восьмий день творення і тим самим вічне життя і благодать [11, 23].Аналізуючи кількість квіток рож у чаші чи кубку «дерева», вартонаголосити, що на рушниках найчастіше представлено дві [7, інв. № 261, 356, 653, 943, 191], три [7, інв. № 283, 967, 1810, 1816], пять [7, інв. № 965] троянд, це відноситься і до числа пупянків. Можливо, ця риса не є випадковою і означає «пару» (2 квітки), «трійцю» (три квітки або три бутони).
На одних рушниках «дерево життя» містить троянди у поєднанні з пупянками та листям [7, інв. № 943, 967, 1810], а на інших вишивальниці збагачували їх гілочками дрібних стилізованих квітів [7, інв. № 191, 943, 967, 1816]. У букеті з трояндами у чаші дерева на окремих рушниках можна побачити лілії [7, інв. № 191, 653]. На рушнику, який надійшов у музей із села Оконськ Маневицького району Волинської області, основну частину дерева життя становить букет із стилізованих багатоколірних лілій [7, інв. № 250]. В легендах квітка лілії це символ дівочих чарів, чистоти. Вона є суттю вологої енергії та містить в своєму орнаменті листки і пупянки, в цьому закладено народження, розвиток та безперервність життя. Це підтверджує й давня назва квітки «крин», що сьогодні трансформувалось у «криниця» [3, 72].
Найчастіше біля дерева зображені птахи. Вони несуть індивідуальну символічність і є невипадковими. Згідно з віруваннями словян, на «прадубі» («дереві життя») росли плоди безсмертя. Сюди ж зліталися птахи на зиму. Птахи це посланці Божого Духу, душі, що оберігають родину [9].
Птахи найчастіше сидять на дереві, але на окремих рушниках їх розташовано біля дерева, що символізує померлі душі, які охороняють рід (рис. 10). Вишиті поверх дерева окремі квіточки чи пташки можуть означати предків, які пішли за межу людського буття, але їх душі оберігають Дерево роду. На рушнику, вишитому у 1949 році Самчук Лідією Петрівною з села Мельник Ковельського району, над деревом зображено голуба на виноградній гілці [7, інв. № 283]. Не випадково в узорі важливе місце відведене голубові, адже цей птах є символом миру та благополуччя, злагоди, уособлення Св. Духа, божественної любові, духовної чистоти [10, 194]. Окрім голуба, вишивальниця зобразила два павичі (рис. 3). На Поліссі цих птахів вважали дуже поважними, бо вони завжди розсідаються на весільних рушниках. Павич несе у собі сонячну енергію розвитку, тому він птах сімейного щастя [3, 41]. На даному рушнику голуб уособлює небесний світ, а павичі, розміщуючись по обидва боки від чаші основи дерева, символізують земний світ.
Багатим символічним навантаженням наповнений рушник,
вишитий у 1910 році Костюкевич Прасковією у місті Красноярську [7, інв. № 653]. На даному музейному предметі центральне місце відведено «дереву життя», по обидва боки якого у верхній частині розміщені чотири стилізовані птахи, два з яких тримають у дзьобиках маленькі гілочки. А найбільшу увагу привертають до себе два олені, яких вишивальниця розмістила у нижній частині узору. Вони зєднані з деревом коренями, що звисають з чаші. Очевидно, корені символізують «коріння роду», память про нього. За віруваннями, олень прадавній потужний образ, що несе щастя і добробут [6, 118]. На цьому рушнику два олені розміщуються у нижній частині «дерева життя» і символізують земний світ.
вишитий у 1910 році Костюкевич Прасковією у місті Красноярську [7, інв. № 653]. На даному музейному предметі центральне місце відведено «дереву життя», по обидва боки якого у верхній частині розміщені чотири стилізовані птахи, два з яких тримають у дзьобиках маленькі гілочки. А найбільшу увагу привертають до себе два олені, яких вишивальниця розмістила у нижній частині узору. Вони зєднані з деревом коренями, що звисають з чаші. Очевидно, корені символізують «коріння роду», память про нього. За віруваннями, олень прадавній потужний образ, що несе щастя і добробут [6, 118]. На цьому рушнику два олені розміщуються у нижній частині «дерева життя» і символізують земний світ.Окрім птахів, біля дерева часто вишивали антропоморфні фігурки, їх розміщували або на рівні чаші основи або ж по боках від квітів (рис. 2, 8). Це характерно для рушників Рожищенського та Маневицького районів. На рушнику, із с. Рудня Рожищенського району бачимо дванадцять стилізованих людиноподібних фігур [7, інв. № 965]. Дві жіночі фігурки вишивальниця розмістила по обидва боки від дерева, у одній руці вони тримають підсвічники. Така особливість їх зображення повязана з функцією захисників роду. Нижче дві чоловічі фігурки вишиті на двох конях, тримаючи у руках вуздечки. Не менш важливим є розміщення у безперервну лінію безкінечник вісім чоловічих фігурок, які тримаються за руки. Вони символізують міцність, нерозривність та вічність роду.
Довершеністю та унікальністю виокремлюється рушник, який був вишитий мешканкою с. Кисилин, Локачинського р-ну., Волинської обл. – Сокіл Клавдією у 30-х рр. ХХ ст. Центральний стовбур дерева на ньому вишивальниця замінили зображенням хреста. Це є свідченням трансформації давніх вишивальних символів під впливом християнського світогляду. По обидві сторони від нього відходять дві гілочки троянд. Однак на даному рушнику збереглися давні вишивальні символічні елементи це вишиті півні. По парі вишивальниця розмістила їх по обидва боки від чаші. На хресті бачимо вишитого півня, який символізує початок нового подружнього життя [7, інв. № 1750].Існує багато варіантів зображення основи, стовбура, гілок, верхівок дерева тощо. При всій своїй силі Дерево Життя виростає з основи минулого життя, основи світотворення. Найчастіше основою у дереві є чаша або кубок барокового стилю, що пишно орнаментований та рельєфний, інколи з «вушками», вишитий, зазвичай, у традиційній червоно-чорній гамі, однак інколи є поліхромним. Ще одним видом композиційної основи на рушниках МЕВП є горщик малих розмірів, прямокутної або трикутної форми.
Дерево має симетрично розміщені гілки то у двобічному попарному плані, то в позмінному чергуванні. Різні принципи побудови його центрального стовбура: одно-, дволінійні, хвилясті, ламані або зубчасті стрічки, які мають обрамлення і заповнення внутрішніх площин. Варто виділити основні групи: дерева одно- і тристовбурні, дерева із дво-, три-, пятиярусним розміщенням бокових гілок з різного виду квітами, листочками, пупянками, галузками та ін. Крони вазонів дерев рясно заповнені квітами, листками, пупянками, галузками.
Вишивка із зображеним «деревом життя», найчастіше доп о в н ю є т ь с я стрічкою безконечником, що вишивається у нижній його частині. На всіх рушниках важко не помітити, що вишивальниці дотримувались однієї вимоги безперервність орнаменту з кінця в кінець, щоб не переривалась життєва дорога молодят. На кожному рушнику із цієї групи стрічка неначе
має продовження поза межею рушника, вона вишивається до самого краю полотнища. Характерною особливістю на рушнику із деревом життя є те, що лінії (якої б форми вони не були) та букети ніколи не вишиті над деревом життя. Вважали, що вгорі вони закриватимуть потік Божого благословення. До того ж лінія візерунку над Деревом перешкоджає його розвитку. Найчастіше безперервні стрічки мають хвилеподібну форму, що означало рівновагу та мир. Така стрічка із дрібних листків вишита на рушнику, що надійшов у МЕВП з села Качин Камінь-Каширського району [7, інв. № 109]. На двох рушниках, що надійшли із села Ясенівка Рожищенського району та села Губин Горохівського району нижня частина рушника орнаментована у вигляді вишитих та опущених донизу китиць [7, інв. № 191, 261].
має продовження поза межею рушника, вона вишивається до самого краю полотнища. Характерною особливістю на рушнику із деревом життя є те, що лінії (якої б форми вони не були) та букети ніколи не вишиті над деревом життя. Вважали, що вгорі вони закриватимуть потік Божого благословення. До того ж лінія візерунку над Деревом перешкоджає його розвитку. Найчастіше безперервні стрічки мають хвилеподібну форму, що означало рівновагу та мир. Така стрічка із дрібних листків вишита на рушнику, що надійшов у МЕВП з села Качин Камінь-Каширського району [7, інв. № 109]. На двох рушниках, що надійшли із села Ясенівка Рожищенського району та села Губин Горохівського району нижня частина рушника орнаментована у вигляді вишитих та опущених донизу китиць [7, інв. № 191, 261].Таким чином, «дерево життя», що у різних формах представлене на рушниках із збірки МЕВП, відноситься до давніх символічних зображень світобудови. У дереві закладені три світи: небесний, земний та підземний. Кожний рівень представлений відповідними вишитими узорами: орнітоморфними, зооморфними та антропоморфними фігурами. Усі декоративні рушники із вишитим деревом життя обєднує одна особливість наявність квітів. Жодний елемент вишивки не є випадковим, а містить певне смислове навантаження.
Оксана БЕРЕЗКО
(м. Луцьк)
(за фондами Музею етнографії
Волині та Полісся при
Східноєвропейському національному
університеті імені Лесі Українки)
