На початку 2018 року прем’єр-міністром Польщі була жінка – Беата Шидло. Рішуча, впевнена, цілеспрямована очільниця Уряду. Вона мала значну підтримку серед населення, а її простота та прямі і зрозумілі вислови щодо того, чого домагається Уряд, викликали симпатії виборців. Вона вміло висловлювалась не лише з питань внутрішньої політики, а й про міжнародні події.
Якось новообраний Президент Франції Е. Макрон публічно покритикував деякі новаціі польського керівництва. Відповідь пані Беати не забарилася. Без дипломатичних вихилясів прем’єрка відповіла приблизно таким чином: “…ще зарано молодому Президенту оцінювати ситуацію в інших державах, варто раніше досягнути такого росту ВВП, як у Польщі і такої безпеки в Парижі, як у Варшаві”.
Тоді це виглядало трішки зухвало, а як на нинішній час – досить влучно. Після відставки Беата Шидло не втратила прихильників, про що свідчать її особисті результати на парламентських виборах.
Але, як кажуть,- чим яскравіше світло, тим різкіші тіні. Йдучи з посади прем’єр-міністра вона дала згоду на преміювання міністрів (і собі також ). Премії були чималенькі – в перерахунку на долари США – по 20-25 тисяч. ЗМІ та й уся Польща обурились. Її змусили пояснювати таку щедрість на засіданні Сейму.
З характерного для неї рішучістю вона не відступила, а знайшла “залізний” аргумент: “Їм так належало!” Промова “Їм так належало!” коштувала правлячій партії дорого. Половина прихильників партії “Право і справедливість” оцінили цей випадок негативно, а в загальній виборці опитуваних 76% засудили преміювання.
Протестні акції були різноманітними, але найпомітнішими стали автомобілі з прицепами, що курсували по усіх містах. На прицепах височіли величезні фото міністрів, слогани іх передвиборчих обіцянок і … розміри премій: 20, 23, 25 і більше тисяч доларів США.
Беата Шидло перестала займати високу посаду, а усі міністри поспіхом віддали премії у благодійні фонди. Повторювати подібну щедрість для самих себе новий Уряд досі не наважується.
А як поступлять лібертаріанці? Чи будемо ми спостерігати аукціон повернення надмірних зарплат міністрів та керівників держустанов? Чи знову вони підуть на поміч “мамі в Америці”?
Дехто із старих перевірених кадрів повторюють, повторюють, що молоді кадри є невігласами. Це – помилка! Різниця між ними така ж, як різниця між комп’ютером першого покоління і сучасним. Молодіж знає що робить, вона давно прорахувала, що за такої роботи як у них, довго в міністерських кріслах не втриматись. А тому, ну…ви знаєте.
Чи знайдеться хто відповідальний, який за висловом Оксани Забужко “направить вивих звихнутому часові”, точніше – звихнутим молодим талановитим урядовцям. Хоча б тим, хто урядує в найбідніших сферах – гуманітарній, пенсійній, шахтарській та інших.
Сергій Шевчук
