Ось і завершився третій Міжнародний волонтерський табір “Старовинна Волинь-перехрестя культур” у Рокинях на Волині, який діяв з 28 липня до 10 серпня 2019 року.
Організували і провели його волинське земляцтво у м. Києві – Міжнародне громадське обєднання «Волинське братство» та Всеукраїнська асоціація молодіжного співробітництва «Альтернатива-В».
Цього року у складі міжнароднї команди були волонтери з Польщі, Іспанії, Азербайджану, Туреччини, Мексики та України аби разом доторкнутися до культурної спадщини Волині, допомогти з благоустроєм Музею історії сільського господарства Волині – Скансен.
Уже втретє ця міжнародна акція мала на меті підвищити обізнаність українських та іноземних учасників з культурною спадщиною волинського краю з метою популяризації її у своїх країнах, ознайомити їх з сучасним життям одного з регіонів України Волині, дізнатись про особливості життя у країнах, звідки приїхали волонери, і знайти спільні риси з нашими.
Крім того, була мета – привернути увагу місцевих громад, особливо молоді, до обєктів історичної старовини, сприяти переосмисленню їх значення для Волині і в цілому України. Запропонувати зацікавленим особам та інституціям Волинської області розробити концепцію збереження історичної спадщини Волині, як туристичного краю. Залучити місцеве населення до її збереження, адже опікуватись унікальними обєктами є справою не тільки держави, а й пересічних громадян.
Такі проекти обєднують людей з різних країн, різного культурного походження та віросповідання навколо спільної мети, досягнення якої можливе тільки за умови обєднання зусиль учасників процесу на всіх рівнях.
Повертаючись до своїх країн, волонтери продовжуватимуть поширювати набуті знання та досвід, популяризуючи тим самим Україну та її історичну спадщину.
А щоб відчути атмосферу цікавого життя волонтерського табору, цього року ми пропонуємо його щоденник, який скурпульозно вели Аліна Галай та Юлія Ніка – кемплідери табору. Тож…
28 липня
З’їжджаємось. Знайомимось. Сьогодні розпочинається третій Міжнародний волонтерський табір UAALT-4 «Rokyni Open-Air Museum», “Старовинна Волинь-перехрестя культур” у Рокинях на Волині, який проводиться Міжнародним громадським обєднанням «Волинське братство» за підтримки Всеукраїнської асоціації молодіжного співробітництва «Альтернатива-В».
Учасники у різних куточків світу вже долають свої останні кілометри до табору та з нетерпінням чекають на зустріч один з одним та із цим мальовничим куточком на Волині.
Цього року волонтери приїхали з Польщі, Іспанії, Азербайджану, Туреччини, Мексики та України аби разом доторкнутися до культурної спадщини Волині, допомогти з благоустроєм Музею історії сільського господарства Волині – Скансен.
У вільний час учасників табору чекає багато цікавого, зокрема майстер-класи з ліплення вареників та доїння кози, екскурсії до Луцька, відвідування фестивалю “Бандерштат” та ще багато чого цікавого.
Цього року погода обіцяє бути неоднозначною. Поки небо чисте і припікає сонечко, але вже за два дні обіцяють дощ. Але не зважаючи на це кожен має чудовий настрій та готовий до роботи. А ще в нас така насичена програма, що нікому точно не буде сумно.
Сьогодні ранок учасників почувався о 8 годині зі смачного сніданку, запашної кави, чаю та приємного спілкування.
Спочатку всі мали можливість ознайомитися із Музеєм історії сільського господарства Волині Скансен: поринути на сотні років назад та відчути, як зароджувалося землеробство, скотарство, побут та культура Волині.
А далі вмотивовані та усміхнені учасники розпочали роботу, і вже за декілька годин результат був помітний розчищений чагарник. Всі учасники працювали як одна команда, а їм допомагала сонячна погода.
По завершенню роботи волонтери табору мали можливість зустрітися із кореспондентами “Волинської газети” та поділитися своїми враженнями, очікуваннями та планами.
А далі учасників чекав незабутній майстер-клас з виготовлення свищиків із глини. Приємним доповненням стало виготовлення сувеніру «Оберіг на добро». Кожен був залучений до процесу з ентузіазмом і все відбувалося як магія. В даному процесі дуже важливі настрій та атмосфера, і як сказав Анатолій Філозоф, майстер із ліплення глини: «Глина природний матеріал, тому вона відчуває ваш настрій та емоції». Тож заряджені на добрі думки учасники приступили до створення власних сувенірів. У когось спочатку не виходило, хтось починав двічі, але коли кожен почув звуки свищика очі були горіли від щастя.
Кожна мить у таборі незабутня і всі з нетерпінням чекають що ж буде далі!
День другий. 30 липня
Зранку нас розбудив грім, проте смачний сніданок та веселий енерджайзер подарували гарний настрій на весь день.
Сьогодні ми відвідали експозиції, що знаходяться у приміщенні нашого музею у Рокинях і поглибили свої знання у темі історії України.
Після цьго ми продовжили працювати над очищенням території від чагарників. А також сьогодні ми наводили лад на території церкви – прибирали всередині церкви та пофарбували лавку.
Також ми поспілкувалися з журналістом Андрієм Гнатюком. Іноземні учасники та українці розповіли про свою мотивацію щодо участі та ділилися враженнями від перших днів табору.
Але найцікавіше нас чекало після обіду. За порадою Андрія Гнатюка учасники відвідали “Волинську Швейцарію” – вперше за три роки проведення проекту у Рокинях. Так місцеві називають Національний парк Воротнівське лісництво, що поблизу Луцька. Під час екскурсії, яку провели співробітники лісництва, ми були вражені красою краєвидів та можливостями, які створює для молоді місцеве керівництво. Наприклад, тут лісники готують собі зміну- навчають дітей у школі лісництва. Також вони мають свою пасіку та місце, де відвідувачі можуть релаксувати від гулу бджіл, на території є багаторічні дуби, яблуневий сад, 5 ставків, тут розводять саджанці рідкісних видів, підтримують всіляко природу та є відкритими для кожного. Будь-хто може безкоштовно відвідати це дивовижне місце, головне прохання – не смітити.
День був насичений, позитивний і смачний. Адже сьогодні деякі з іноземних учасників вперше скуштували березовий сік і дізналися про технологію його отримання. Також тут ми продегустували окрім різних смаків березового соку ще й варення з різних лісових ягід.
Веселі, натхненні і трішки мокрі від дощу ми повернулися до табору. Тож навіть погода нам не завадить гарно провести час разом під час нашого кемпу.
День третій. 31 липня
Новий день в таборі нові враження та емоції!
Почали ми ранок, як зазвичай, зі сніданку, а потім був дуже цікавий енерджайзер, аби зарядити всіх енергією та налаштувати на роботу. Гра називалась «Хі ха хо». Правила були дуже прості, лише 3 рухи та 3 слова, але стільки хороших емоції та сміху.
А після почалася робота, не покладаючи рук. Волонтери прибирали частину музею, що знаходиться біля входу. Деякі інструменти учасники брали вперше в руки. Так, Арда з Туреччини ніколи не користувався газонокосаркою, а от сьогодні навчився. А наша полячка Юстина тримала в руках косу та намагалась працювати нею. Це виглядало ефектно.
Тож сьогодні учасники плідно попрацювали, і зробили великий обсяг роботи.
По дорозі додому, іспанець Альберто та мексиканець Педро їхали в причепі. Було дуже весело. Хлопці міцно трималися, тому не впали і загалом ця поїздка їм дуже сподобалась.
А далі почалися пригоди. Спочатку на наших волонтерів чекала екскурсія в Волинськийому краєзнавчому музеї. Найбільше іноземним учасникам сподобався куточок з тваринами. Так, наприклад, Альберто та Педро деяких тварин не бачили в очі. Педро також сказав, що рись в Мексиці зазвичай більших розмірів.
Також були цікаві враження від Юстини. В музеї вона знайшла безліч написів польською мовою, а також зазначила що побут Польщі та України дуже схожі. А ще Юстина все більше і більше починає розуміти українську, правда говорити їй ще складно.
Після музею волонтери поїхали на фабрику «Едельвіка», де мали змогу побачити та купити вишиванки український традиційний одяг. Тепер наші іноземці виглядають як справжні українці. А Чіхан та Арда з Туреччини купували вишиванки для своїх маленьких сестер.
Ввечері на всіх чекала смачна вечеря та посиденьки з директором музею Олександром Миколаєвичем Середюком, який пригостив волонтерів волинським пивом «Zeman».
Тож, сьогодні ми мали дуже насичений день. Всі дуже стомлені, проте дуже щасливі. А завтра на команду чекає не менш захоплюючий день.
Четвертий день. 1 серпня
Він инув не менш яскраво, ніж попередні. Ранок знову розпочався з кави і активних ігор. А далі чистили територію від чагарників та сухих гілок, косили траву, готували деякі ділянки до фарбування та фарбували їх.
Також до нас завітали журналісти каналу “UA Волинь”, які були вражені обсягом роботи, яку ми проробили. А поспілкувавшись із кориспондентами, іспанець Альберто продемонстрував фразу, яку вчать іноземні волонтери вже третій рік поспіль на кемпі: “Сонечко моє, я тебе кохаю”.
Після того, як ми гарно попрацювали, ми не менш позитивно відпочили. Відвідали місцевий пляж та пограли у різні спортивні ігри.
Також сьогодні відбувся колоритний майстер-клас, який для волонтерів провела Галина Бідношей. Під час майстер-класу ми навчилися ліпити вареники з чорницями та сиром. Кожен із волонтерів став учасником процесу і спробував помісити та розкачати тісто, підготувати начинку та ліпити вареники.
Усе цікавіше стає… Ми ще більш дружні та майстерніші під час роботи в музеї. Тому кожен день це ніби інтрига “що ж буде завтра?!” …
День п’ятий. 2 серпня
Ранок п’ятниці почався разом із сонцем. А ще сьогодні волонтери провели цей день без координаторів, а лише разом з кемплідерами проекту Аліною та Юлею.
Спочатку учасники пішли до музею, для того щоб продовжити роботу двох попередніх днів. А ще сьогодні була пофарбована стеля стенду, а також хлопці діставали цвяхи з даху каплички.
Під час роботи волонтерка з України Настя знайшла вужа. А ще учасники бачили малих жабок, які насправді дуже важко помітити, адже їхній колір дуже подібний до кольору листя.
Після роботи всі пішли на смачний обід, а після всі швиденько збиралися до Луцька. Волонтери майже не мали конкретних планів. Вони хотіли прогулятися по вулицях міста, побачити його із середини, говорити, сміятися та веселитися.
Побачили знову будинок Волинського краєзнавчого музею, пройшлися по проспекту Волі. Але волонтерам більше сподобалося пішохідна частина вулиці Лесі Українки, бо там вирує справжнє життя. Окрім цього, учасники ще бачили Собор святих Петра і Павла, а також побачили замок Любарта, але всередину не заходили, адже знали, що на їх чекає ще екскурсія туди.
Місто сподобалося всім і час дійсно пройшов дуже швидко.
А по дорозі додому учасники мали цікаву зустріч. Так вже вийшло, що вони зустріли директора музею Олександа Миколайовича в маршрутці. Тож був ще час поділитися враженнями за день, а також планами на завтра,
Субота буде дуже насичена та яскрава.
День шостий. 3 серпня
Суботній вихідний день ми провели не менш насичено, ніж попередні робочі.
Сьогодні наші волонтери продовжили вивчати українську культуру і традиції на Волині. Зранку ми вирушили у подорож, що розпочалася з Купичівського ліцею, що у Турійському районі. Спочатку ми завітали на майстер-клас із соломоплетіння до заслуженого майстра народної творчості України Марії Кравчук. Ця творча жінка своїми роботами відома не лише в Україні, а і за її межами. За її ініціативою було створено музей солом’яного мистецтва “Солом’яне диво” із роботами виготовленими із соломи, проведено різні семінари-зустрічі для майстрів соломоплетіння України та закордонних друзів. Під керівництвом Марії та її помічниці Ганни, кожен із нас створив свою композицію. Цікаво, що у багатьох країнах цей вид мистецтва існує, навіть у Мексиці, але різняться матеріали – в Україні це здебільшого жито.
Ми також відвідали музей, де мали змогу приміряти різні прикраси із соломи та зробити позитивні фото.
Наші волонтери так були захоплені справою, що і не помітили, як створили справжні шедеври.
Після майстер-класу ми вирушили до міста Володимир-Волинський, де нам провела екскурсію співробітниця місцевого музею пані Світлана. Це містечко славиться своєю давньою історією та архітектурою. Під час екскурсії ми гуляли вуличками та відвідали церкви, які мають важливе значення у становленні християнства на території України. Також нам вдалося потрапити на дзвіницю, надихнутися красою панорамних видів міста та спробувати себе у ролі дзвонаря.
Кожного дня наші волонтери дізнаються більше не лише про культуру України, а вивчають зв’язок нашої країни із Мексикою, Туреччиною, Іспанією, Азербайджаном, Польщею. Це дійсно “перехрестя культур”.
День сьомий. 4 серпня
Цей недільний вихідний день ми провели у Луцьку. Розпочалася подорож із зустрічі з майстром глини Андрієм Філозофом, який навчив нас грати різні мелодії на свищиках, які ми самі виготовили під час майстер-класу.
Потім ми відвідали Луцький зоопарк у якому проживають лосі, верблюд, лами, мавпи, єноти, тигри, різні види місцевих та екзотичних птахів та багато інших тварин. Ми надихнулися красою території зоопарку, прогулялися та ознайомилися із різними видами тварин.
Опісля ми пішли на фестиваль українського духу “Бандерштат”, який уже проводиться 13 рік. Наметове містечко, ярмарка, веселі ігри та гучна музична сцена створювали чудову атмосферу на фестивалі. Ввечері ми танцювали під пісні груп “Жадан і собаки”, “Фіолет” , “Карна” та співали під ліричні пісні гуртів “Бумбокс”, “Один в каное”. Разом ми весело провели час на фестивалі української музики, яка вже трішки була знайома нашим іноземним волонтерам. Тож тепер співаємо українські пісні під час роботи у музеї.
День восьмий. 5 серпня
Кажуть понеділок – важкий день. Можливо це так, але для наших волонтерів цей день став легким та веселим з різних причин.
Почнемо з ранку, який почався не о 8 годині як завжди, а о 9. А вийшло це так через те, що “Бандершат” закінчився для наших волонтерів лише о 2 ночі. Тому було вирішено почати ранок на годину пізніше і закінчити роботу також на годину пізніше.
А ще ранок почався із приємної зустрічі. До нас завітали давні друзі ВАМС «Альтернатива-В» Фелікс та Кріс з Німеччини. Українці були здивовані чистою українською мовою Фелікса, а Юстину з Польщі здивувала його польська, якою він також добре володіє. Наші гості завітали до музею, де ближче познайомились з ним та з роботою, яку виконують волонтери. Фелікс та Кріс високо оцінили внесок учасників, а перед своїм відїздом зробили сюрприз. Фелікс почав співати пісню «Волинь моя» для Галини і потім вони співали її разом. Всі були раді бачити наших гостей, але вони поїхали далі в подорож, а наша команда продовжила працювати.
Робота в понеділок була також незначна. Всі звикли вже до очищення чагарнику, тому з цим не було ніяких проблем. Також продовжувалася робота із дахом каплички. А ще Равшан із Азезбайджану допомагав різати та переносити дрова, а Настя з України фарбувала вхідну браму.
Після роботи в нас не було жодних планів (майже) тому хто відпочивав, хто спав, хто працював за компютером, а хто прав. Пізніше дівчата каталися на гойдалках, збирали малину, грали в настольні ігри, а от хлопці пішли на рибалку. І хоч вона була не зовсім вдалою, через те що година вже була пізня, проте вони в чоловічій компанії розвели багаття та теревенили про своє.
Ввечері о 21.30 у нас були плани, проте не у всіх, а лише у волонтера Альберто з Іспанії, кемплідерки Аліни та координаторки проекту Галини. На них чекав прямий ефір на Громадському Інтерактивному Телебаченні. Впродовж двох годин вони розповідали про життя табору, про процес його підготовки та реалізації, про труднощі та поради. А ще ділилися своїми враженнями, та майбутніми планами на наступні дні в кемпі.
День девятий. 6 серпня
Сьогодні для деяких волонтерів день розпочався раніше. Адже вже о 8 годині на них чекали у ранковій передачі телеканалу UA: Волинь. Аліна, Юстина та Арда, поспілкувавшись із журналістами, повернулись до табору і приступили до роботи разом з усіма.
Ми продовжили прибирання території музею, фарбування вказівних об’єктів та ремонту покрівлі каплички.
Після активної роботи ми вирушили на екскурсію до цікавого містечка Торчин. І виявилося, що там не лише смачні томати, а й важливі історичні об’єкти. Під час екскурсії у Торчинському районному народному історичному музеї імені Г.О. Гуртового Луцького району Волинської області директор Мельник Олександр розповів нам про походження Волині та історичні події, які відбувались на її території. Експонати, які захоплювали, та детальний переклад нашої кемплідера Аліни спонукали задавати безліч запитань наших іноземних волонтерів.
Після того ми відвідали майстер-клас від натхненної майстрині пані Ольги. Разом із нею ми зробили ляльки-мотанки та дізналися, що це не лише іграшка, а й родинний оберіг.
Пізніше ми відвідали у Торчині творчу студію “Чарівне янголятко”. Там ми стали учасниками цікавого квесту на українську тематику, який провела чарівна вчителька англійської Юлія. Ми поспілкувалися із представниками студії, дізналися більше про їх діяльність і почастували разом з ними смачний коровай.
Дякуємо щиро усім, хто долучився до організації заходу! Галина Бідношей, Валерій Бідношей, Валентина Слободян – ви чудові!!!
А ми веселі та натхненні, із своїми ляльками-мотанками ми повернулися до табору. І вже завтра на нас чекає новий робочий день і нові пригоди
День десятий. 7 серпня
З кожним днем всі ми стаємо все ближче, як одна сімя. Тому, здається, ранки стають теплішими.
Сьогодні ми взагалі дуже хвилювалися, що погода зіпсує нам абсолютно всі плани, але нам пощастило. Команда попрацювала на славу: закінчили фарбувати вхідну браму та вказівний знак, який веде до музею. Окрім цього очищали чагарник та територію дендропарку, прибирали кучі зрізаних гілок та кущів. А ще хлопці перекрили дах каплички. Тож всі працювали старанно, але Галина, мабуть, найбільше, адже в її руках зламалася коса. Це все через велике бажання зробити як найбільше.
Але все ж таки погода дала про себе знати, бо під час роботи крапав малесенький дощик. І вже через декілька хвилин він закінчився.
Після роботи та обіду у нас сьогодні були плани. На нас чекав замок Любарта та Медова Хата.
Замок Любарта сподобався усім. Учасники були вражені, що територія замку збережена на 90 відсотків з 14 століття. Це справді вражає.
Волонтери під час екскурсії піднялися на башню та побачили панораму міста. До речі з її вершини було видно місце, де проходив “Бандерштат”.
На жаль, нам не вдалося побачити підземелля, а музей дзвонів, який до речі є унікальним в Україні, побачили лише краєм ока. Все через те що поспішали на дегустацію меду до Медової Хати. Але шлях туди у нас був через будинок скульптора Миколи Голованя. Його дім та сад унікальні витвори мистецтва. І хоч нам не вдалося особисто познайомитися з ним, проте його будинок та все що знаходиться навколо дуже вразило. Кожна деталь паркану є особлива та неповторна. Людина мистецтва і це точно видно по його будинку.
Далі ми пішли на дегустацію меду до Медової хати. Ми почули історію виробництва меду, його властивості та які взагалі продукти можна отримати з вулика. Всі спочатку думали, що дегустуватимуть лише мед, але на нас чекали сюрпризи. Окрім меду ми пробували алкогольні напої з меду. Найбільше всім сподобалося «Пянка вишенька» та «Дикий мед». Окрім цього, під час дегустації, проводилась зйомка для телеканалу «Україна» і неочікувано для нас, ми брали участь в зйомках. Точніше наші волонтери Арда та Альберто ділилися своїми враженнями про Луцьк та чи мають вони бажання привезти якісь сувеніри з України додому. Арда відповів неперевершено. Він зазначив, що найкращі сувеніри звідси – це ті, що він зробив власноруч, тобто свищик, лялька-мотанка та зірка із соломи, Це було дуже приємно чути. Після дегустації почалася злива, яка тривала десь півгодини, після якої стало холодно та сиро.
Тому ми зібралися та поїхали додому на вечерю, де були перці фаршировані та свіжі спечені пиріжки з сиром та вишнями з маком.
Ось такий в нас день був цікавий, завтра нас також чекають плани.
А взагалі залишається все менше і менше днів до закінчення табору. Час дуже швидко плине. Наче вчора тільки почали, а вже в пятницю прощальна вечірка.
День одинадцятий. 8 серпня
Сьогодні наш ранок розпочався із дощу. Але це все одно не зупинило нас попрацювати у музеї. Після смачного сніданку ми вирушили на роботу в приміщення музею у Рокинях. Це був чудовий день для більш детального ознайомлення із історією України для наших волонтерів, адже ми наводили лад у композиційних приміщеннях. Хто прибирав пил із старих свічників, а хто із експонатів тварин, хтось пилососив, а хтось мив скло.
За кілька годин, коли вже виглянуло сонечко, частина нашої команди вирушила на вулицю для продовження роботи із очищення території від чагарників. Але без пригод ми не можемо… Наші хлопці натрапили на вулик диких ос. І це було не так весело і приємно, як вчорашній “Дикий мед”, проте ми тепер знаємо, де той вулик знаходиться.
Після обіду ми вирушили у Луцьк на неймовірно позитивну зустріч “Multicultural party” у Молодіжний центр Волині. Креативна команда волонтерів організувала для нас зустріч із місцевою молоддю та деякі активності для ефективного нетворкінгу. Розпочалось усе із гри “Бінго”, потім невеличкий Quiz на тему стереотипів у Турції, Польщі, Іспанії, Мексиці, Азербайджані, після того покреативили щодо вирішення “крейзі” ситуацій і завершили активним фотоквестом.
Кожен із наших іноземних волонтерів під час фотоквесту був капітаном команди із, якою мав пройти усі завдання вулицями Луцька. Під час гри ми робили креативні фото і відео, спілкувалися з місцевими людьми, та вчили іноземні фрази.
Дякуємо Молодіжному центру Волині за теплий прийом наших волонтерів, за гарний настрій, цікаве спілкування та за нових друзів у соцмережах.
Останній день проекту. 9 серпня
Зранку за сніданком всі побачили портрети, які ми малювали один для одного ще в перший день. А за ними були малі конверти, в які можна було покласти особисті побажання. Правда в нас не було портретів ще трьох людей: Галини, Валерія та Педро. Але ми повісили пусті, і сказали, аби впродовж дня кожен домалював ніс, око чи ще щось.
Далі почався звичайний робочий день, але останній. Ми пофабували лавку, та й ще залишили там новий знак, точніше два. Тепер там окрім висліву «Сонечко моє, я тебе кохаю» можна знайти намальоване сонечко та серце. Окрім цього ми чистили доріжку вздовж дендропарку, закінчували роботу по прибиранню чагарника, різали дрова та перекидали сіно.
Після роботи хлопці поїхали до Луцька за продуктами для майбутнього барбекю, а дівчата займалися своїми справами: хто читав, хто спав, а хто пив чай та каву. Загалом відпочивали.
Вже близько 18.00 повернулися хлопці, та ми розпочали підготовку до барбекю. Джихан маринував мясо, дівчата сервірували стіл. А вже о 19.00 до нас приїхав директор музею Середюк О.М. та співробітник музею Костюк А.В.
Пізніше до нас приєдналися Галина Волянюк, депутатка Княгининокської
ОТГ, та Скот – волотнер корпусу миру.
І тут почалися урочисті тости, приємні слова та подарунки. Директор музею подарував подарунки для учасників проекту, а ще його дружина передала нам смачний “Сонях”. А Галина та Скот презентували сирник для всіх та щасливі передбачення для кожного. Впродовж вечірки ми рефлексували та аналізували найцікавіші моменти кемпу.
Особливі слова подяки були для “душі проекту”- Валерія та Галини Бідношей. Адже саме за їх ініціативи, творчості, креативу та завзяття втретє було проведено Міжнародний волонтерський табір у Рокинях.
Веселе та щире спілкування впродовж вечора та трішки було і сумно, адже вже зовсім скоро усі роз’їдемось. Дійсно, ми стали однією великою дружною родиною. Ми обмінялися контактами і впевнені, що ще побачимось у майбутньому із новими друзями.
Це були 2 надзвичайних тижні натхненної роботи у музеї, цікавого спілкування, дивовижних екскурсій та воркшопів. Дякуємо усім і кожному за участь у проекті та за підтримку його реалізації.
10 серпня
Їдемо додому… До побачення і до наступних зустрічей, Рокині!!!
НА ОСТАНОК
Галя Волянюк:
Ну а тепер напишу особисто від себе…
Ми, зі Scott Ludwig, побували на прощальній вечірці з цією чудовою командою. Думка, що волонтери-іноземці з різних країн світу прибули до нас в Княгининівську ОТГ, щоб допомогти зберегти історичну цінність нашої громади. МЕНЕ ВРАЖАЄ І РОЗЧУЛЮЄ до таких глибин душі, що Маріанська западина здається для порівняння занадто мілкою!
2 тижні насичених робіт з благоустрою в поєднанні з щоденною культурною програмою знайомства з українською культурою – це справді безцінний досвід, який вони тут отримали. І вчора я побачила очі іноземців, які не іскрились, а просто палахкотіли від отриманого задоволення від роботи та відпочинку – ТУТ. В НАС. В УКРАЇНІ. В КНЯГИНИНІВСЬКІЙ ОТГ.
Цікаво, що в кожного з них своя рідна мова, чуєш різні іноземні слова, а очі волонтерів говорять на одній спільній душевній мові одне і теж – “НАМ СПОДОБАЛОСЯ.. УКРАЇНА ДИВОВИЖНА .. МИ ЗАДОВОЛЕНІ.. ДЯКУЄМО!”
За цими словами, за цими враженнями, відчуттями, емоціями та досвідом є насправді докладені колосальні зусилля для того, щоб організувати та провести таку грандіозну міжконтинентальну роботу на базі дуже обмеженого фінансування.
Тому…
Сьогодні хочу написати про людей, яких я довгий час знала заочно і якими дуже сильно захоплююсь. Це подружжя волонтерів Галини та Валерія Бідношеїв. Саме завдяки їм уже втретє у Княгининівській ОТГ на території музею історії сільського господарства Волині-Скансен Міжнародний волонтерський табір під назвою «Cтаровинна Волинь перехрестя культур» відбувся!
Пані Галина та пан Валерій вже третій рік поспіль знаходять можливість, щоб приїхати з волонтерами-іноземцями саме ДО НАС! ДЯКУЄМО!
У редакції Жанни Шнуренко
