Попрацювати на суспільно-важливу справу – це не тільки корисно,
це і особисте задоволення!
Українці перед Великодніми святами прибирають свої оселі, білять хати та підбілюють дерева, наводять порядки в городі після зими, в дворах, щоб на свято усюди був порядок.Так вже заведено здавна.
Тож 13 квітня відбулася традиційна толока у Музеї народної архітектури та побуту Українив с. Пирогово, де знаходяться і зберігаються етнографічні скарби українського народу, що представлені народною архітектурою – типовими «хатами» кожного регіону, млинами, вітряками, які дають уявлення про народні промисли, про предмети побуту і традиції нашого народу. У них відчувається колорит українського села – в основному з середини 20 століття, хоча найстаріша хата із них датована кінцем 16 століття. Архітектурно-ландшафний комплекс відображає всі регіони України – Наддніпрянщину, Слобожанщину, Поділля, Полісся, Таврію і Карпати.
Асоціація земляцтв областей України у м. Києві на чолі з її президентом Віктором Ткаченком взяла участь в акції благоустрою території “Нового села”, кожне земляцтво своєї садиби.
Київські волиняни не залишили поза увагою цю справу. Цього року, як і кожного року у минулому, вони облаштовували волинську садибу. З ентузіазмом і піднесенням упорядковували територію – гребли старе листя, обрізали дерева, білили бордюри, а в самій хаті – мили вікна, фарбували рами, щось лагодили.
Енергійно та завзято працювали голова МГО “Волинське братство” Сергій Шевчук, генерал-лейтенант, наш поважний земляк, командний голос і контроль якого ми всі на собі відчули, Іван Сикунда, жінки клубу «Волинянка» на чолі із нашою незмінною лідеркою Жанною Шнуренко.
На толоці були також друг нашого клубу кінорежисер Михайло Ткачук, наш “волинський зять” Валерій Бідношей, Юрій Романенко, який зовсім нещодавно приєднався до нашої волинської громади, тож прийшов разом з нами попрацювати і ближче познайомитися.
Працювали весело і завзято, при цьому спілкувались, жартували, а дівчата і пісень співали. Бо то було спільне свято праці – зробити чистим і благооблаштованим «острівок» волинського краю, духовний простір і ідентичність якого ревно бережуть київські волиняни.
Працівниця музею Валентина Король упродовж року турбується про нашу хату, отож ми допомагаємо їй, бо придбали і передали деякий інвентар і засоби для догляду оселі.
Поруч з нами працювали представники Чернігівського, Рівненського і Сумського земляцтв. Луналамузика, люди підходили, спілкувалися, ділилися ідеями, а чоловік із сусідньої «чернігівської хати» подарував нам саджанці горіхата винограду, які тут же посадили, анадодаток дав щетри початки кукурудзи на «розвод».
На прибудинковій території привели у порядок доріжки і стежини, а поза хатою зрізали старий стовбур черешні, але це зробили так майстерно, що навіть «не потурбували» їжачка, який спав за деревом серед купи старого листя.
У самій хаті – типовий інтер»єр, зі всіма хатніми дрібницями, здавалося, що наче господарі цієї світлиці вийшли лишень на секундочку.
Напрацювавшись і намилувавшись чудовими краєвидами, як зазвичай, влаштували традиційний обід, де кожний із нас приніс зі свого дому смаколики на загальний стіл, щоб почастувати земляків. Тут апетитно куштували свої домашні страви, співали пісень під супровід баяніста, пригощали інших.
З вдячністю за нашу працю сказали приємні і щирі слова директор Музею Оксана Старак-Повякель, президент Асоціації земляцтв Віктор Ткаченко, голова МГО “Волинське братство” Сергій Шевчук, голова Сумського земляцтва Іван Рішняк, екс-голова Тернопільського земляцтва пан Ратушний та ін.
У кожного із присутніх було відчуття не тільки неповторності і унікальності побуту нашого народу, розмаїтості культур і традицій, якими так багата наша Україна, але також і особлива гордість за належність до єдиного духовного простору, до єдиної української родини.
І фото на згадку.
Мирослава Корнєєва, інформація і фото
