Весна – пора оновлення, пробудження природи від довгого зимового сну. Так і наша людська душа розквітає, радіє сонячному промінню, сподівається на краще, прагне тепла і любові. Я – натхненна й наповнена весною, її яскравими барвами, духмяними пахощами і ароматами, голосними співами пташок, веселим дзвоном джерелець. Тож, друзі, дарую вам свою добірочку весняних віршів. Нехай завжди весна панує у ваших серцях!
ВЕСНА, ЯК ЖІНКА
Весна, як Жінка. Жінка, як Весна –
Така ж розквітла й золотоволоса.
Це незбагненне диво, таїна,
Розкішно вбрана і дзвінкоголоса.
В минулому лишились розпач, сум,
Біжать потоки весело і стрімко.
Весна приносить осяйну красу
І все, чого бажає гарна жінка:
П’янку спокусу, пристрасть, ніжність, шал –
Це все для неї – неземної панни!
І миттю відкривається душа
Назустріч святу вроди і кохання!
Весна, як Жінка. Жінка, як Весна.
Співати хочеться на повні груди!
Її вітайте радо, це вона
Від сну тривалого нам душі будить!
Всміхайтесь Сонцю, Жінці і Весні!
Земля воскресла. Ожила природа.
Хай линуть світом співи голосні
Й звучать натхненні чоловічі оди!
ВЕСНЯНА ЕЛЕГІЯ
Весна – це чудова пора воскресіння!
Пробуджує землю ласкаве проміння,
На «круги своя» все вертається знову…
Якась таїна, дивна магія в слові
«Весна»… – А цікаво, приходиш ти звідки?
Вдихаєш життя ти у гілку, у квітку?
Яка незбагненна, невидима сила
Вітри втихомирила, сніг розтопила?
Приносиш на краще ти завжди надію,
У вирі турбот ти даруєш нам мрію.
«Весна!» – як грайливо співає струмочок
І радість щемлива наповнює очі.
ОДА ВЕСНІ
Крига скресла. Тане сніг.
Світлим чистим стало небо.
Від зимових довгих снів
Прокидаються дерева.
Сонця промені ясні
Розсувають сірі хмари.
Ми радіємо весні
І її всевладним чарам.
В лісі пролісок ожив,
Ніжна звісточка надії,
Землю сонну пробудив,
Сум пелюстками розвіяв.
Сонцю й вітру навздогін
Ручаї біжать грайливі,
В сяйві крапельок-перлин –
Веселкові переливи.
Розквітають почуття
І любов буяє цвітом:
Йди, Зима, без вороття!
Вже Весна крокує світом!
Промовляємо: – Весна!
Ніжимось в її промінні.
Казка. Диво. Таїна.
Час природи воскресіння!
|
О, ВЕСНО, ТИ – ОНОВЛЕННЯ ПОРА Весні завжди моя душа радіє… О, Весно! Ти – оновлення пора! Пробуджуються потаємні мрії І теми для зухвалого пера. Поволі прокидаються рослини, Повітря свіжістю мене п’янить, Повсюдно линуть наспіви пташині, Ручай нестримний весело бринить… Заворушилися в траві мурашки, Теплішають промінчики ясні… Зима додому йде повільно, тяжко, Не хоче поступатися Весні. Її легку ходу не зупинити – Крізь сніг вже пробивається трава… Ласкаве сонце по землі розлите… Весна вступає у свої права!
|
НА ДУШІ ЗАВЕСНІЛО На душі завесніло. На душі зацвіло. Полохливе забило Ніжних мрій джерело. Наче квіточка рання, Що звільнилась від сну, Розцвітає кохання, Зустрічає Весну. На душі відпустило. На душі відлягло. Додає сонце сили. Зігріває теплом. Під легеньким вітрилом Сум у далеч пішов. На душі відболіло. Відродилась любов.
|
|
Я ШАЛІЮ ВІД ВЕСНИ Я шалію від Весни, Від її принади, вроди, Світла, юності, краси! Я шалію від свободи! Дивна магія Весни В кожній краплі, гілці, слові – Чисте світло ллють вони, Бо народжені з любові. Все з любові – весь цей світ, Світ, благословенний Богом – Квіти, трави, першоцвіт; Люди, їх життя дороги. Пломінь сонця промайнув, Золотом упав на скроні… Я обожнюю Весну! Я навік в її полоні!
|
Я – ЖИВА! Вже весна у повному розвої, Пробудились квіти і трава. Господи, я зцілена тобою! Дихаю, радію, я – жива! Всюди мені затишно і любо. Перемога – це моє ім’я! Посміхаються назустріч люди, Їм дарую посмішки і я! Радість б’є в життєвій коловерті, Сонце – в небі, в душах і серцях. З пам’яті погані згадки стерті, Я до щастя обираю шлях! Вікторія Рутковська
|
