Польська опозиційна “Газета виборча”, окрім викривальних матеріалів із життя можновладців у Варшаві та воєводствах, періодично друкує аналітичної огляди, що стосуються різних сфер життя суспільства. Остання з подібних публікацій торкається дипломатії.
Як вважає автор статті «Криза дипломатії? Нема чого сміятись, треба рятувати» Павел Вронські, «польська закордонна політика від комічного періоду за часів міністра В.Ващиковського до нинішніх часів міністра Я.Чапутовіча набула характеру трагедії”.
За останні три роки завдяки “витонченій закордонній політиці” та “грі у вищій лізі” (так твердить прем’єр-міністр п. Моравецький) вдалося досягнути наступного:
● запалити відносини з Україною, в першу чергу через т.зв. “антибандерівські новели” у законодавстві;
● загострити стосунки із провідними державами ЄС, включно з Німеччиною та Францією;
● викликати стурбованість Норвегії й навіть Швеції;
● посперечатися за морські кордони з Данією;
● здійснити демарш Вишеградської четвірки у вигляді відмови від зустрічі в Єрусалимі через слова одного ізраїльського дипломата про польський “антисемітизм, висосаний з молоком матері”;
● почати черговий словесний базар з Ізраїлем, де, як і в Польщі, готуючись до виборів у політиків розв’язуються язики;
● і фінальний акорд – запланована як миротворча конференція з проблем Близького Сходу у Варшаві обернулась на конференцію воєнну проти Ірану, хоча раніше Іран був традиційно приязним партнером Республіки Польща.
Практично в той же день інше впливове видання “Polityka” подає матеріал зовсім іншого змісту у статті відомого журналіста Адама Шосткевича «Туск у Києві врятував добре ім’я Європи». Йдеться також про польську дипломатію, бо сам Дональд Туск зізнався, що приїхав в Україну не лише як президент Європейської Ради, а «…як поляк, ваш найближчий сусід, сердечний і доброзичливий друг».
«Polityka” запитує: «Якому поляку український парламент стоячи скандував «браво!»? Який поляк міг би виголосити до українських політиків ТАКУ ПРОМОВУ, і то цілком по-українськи?». А так власне сталося у Києві 19 лютого 2019 року. Там творилась історія українська і польська, і загалом, європейська. Д.Туск однією промовою прикував увагу медіа цілої Європи. Туск врятував гонор Європи.
Ніхто від часу обіймання влади в Польщі «об’єднаною правицею» не зробив для добрих релацій польсько-українських стільки, як Туск під час короткого візиту в Київ. Як пише автор, «щоб відгукнулось найширшим ехом серед політичного класу, але насамперед,– у суспільстві України і серед українців у Польщі… А Єжи Гедройц із піднебесся приєднався до оплесків на честь Дональда Туска».
Парламент України мав нагоди слухати промови багатьох світових лідерів та провідних політиків. Цього разу український політикум не лише слухав, а й сам зробив важливу справу. Відбулись зміни в положеннях Основного Закону держави. Тепер усілякі стратегії, спроби, заклики повернути курс на схід стали неконституційними.
Не варто лише в період виборчих перегонів забувати слова вищезгаданого польського політика, сказані з трибуни Верховної Ради України: «Україна надто велика, аби для почуття власної величі потребувати наркотик популізму».
Сергій Шевчук
26.02.2019
