14 жовтня на Покрову біля церкви Преображення Господнього (Київського Патріархату) за фінансової ініціативи Голови Всеукраїнського фонду ім. Святого праведника Петра Калнишевського Івана Миколайовича Рішняка та сприяння настоятеля церкви отця Зіновія і керівництва району було відкрито пам’ятник останньому кошовому Війська Запоріжського.
Пам’ятник роботи скульптора Миколи Крамарова. Символічно, що і храм і пам’ятник святому праведнику Петру Калнишевському розташовані на вулиці Калнишевського, яка перейменована за ініціативою народного депутата ВР попередніх скликань Юрія Гнаткевича замість назвикривавого злочинця М.Майорова – першого голови ВЧК в окупованій московськими більшовиками Україні…
Тепер, щоб пом’янути світле імя останнього кошового Війська Запоріжського Святого праведника Петра Калнишевського українцям не потрібно їхати 2000 км на далекі Соловецькі острови, де 25 років провів кошовий в маленькій холодній камері Білої башти Соловецького монастиря. Тим більше з початком російсько-української війни з путінською неоімперською Росією туди стало просто небезпечно їздити взагалі…
Посталий пам’ятник Петру Калнишевському у столиці України в черговий раз нагадує нам, нині сущим, якою ціною Україна здобувала, і тепер змушена боронити свою свободу.
Імпонує, що серед українців були такі велети духу, як Петро Калнишевський. Він зміг у нелюдських умовах Соловецької в’язниці пережити своїх катів. Останній кошовий Війська Запоріжського постає перед нами сильною, непересічною особистістю, яку не зламали неволя і холодні каземати. Щоб вижити в такій камері, де камінь промерзає наскрізь і не зігрівається навіть коротким літом, треба було мати справді козацьке здоров’я. Довічне утримання в одиночних камерах часто призводило до божевілля в’язнів. Калнишевський же не лише зберіг ясність розуму, а й людську гідність та віру в Бога.
На краю землі, за сто шістдесят кілометрів від полярного кола, Петро Калнишевський не відцурався і від рідної мови. На Січі, де він управляв усією системою освіти у центрах паланок, містечках і селах, навчання велося тогочасною українською. Надаючи мові важливе значення чинника, що формує національний характер, оберігає звичаї і традиції «справний козак» і на Соловках розмовляв як в любій йому Україні.
Вічна Слава подвижникам землі української!
Георгій Лук’янчук
Голова МГО «Соловецьке Братство»,
кореспондент, журналіст угазеті “Нація і держава”.
Джерело: Фейсбук
* * *
Післямова:
Іван Миколайович Рішняк – український політик, народний депутат України 4-го скликання господарник, громадський діяч, державний функціонер, голова всеукраїнського фонду ім. Святого праведника Петра Калнишевського Івана Миколайовича, голова Сумського земляцтва у м.Києві.
