МИСТЕЦЬКІ ПЕРЛИНИ СИНЬООКОЇ ВОЛИНІ

Картини, рушники – цілюща сила,

В них закодовано і радощі, й жалі,

Дає натхнення і дарує крила

Дух рідної волинської землі.

Вікторія Рутковська

Діяльність Міжнародного громадського об”єднання “Волинське братство” має багато напрямків: це не тільки культурно-творчі, а й соціальні, оздоровчі, благодійні. Найперше, це зв’язки з батьківським краєм, які мають різні форми і завдання реалізації. Київські волиняни трепетно ставляться до всього, що стосується їхньої малої батьківщини – Волині. Так склалось, що доля звела нас із самобутньою художницею Валентиною Михальською, чудовим автором графічних робіт Валентиною Протопоп і нині вже покійними неперевершеними майстринями-вишивальницями сестрами Світланою та Галиною Махонюк. Це спілкування непросте, бо ці талановиті волинянки майже все своє життя провели на інвалідному візку, борючись з недугою. Та вони не підкорилися долі і не “попливли за її течією”, а навпаки, доклали усіх зусиль, щоб показати світові через свою майстерність і мужність красу рідного краю. МГО “Волинське братство” вже неодноразово організовувало виставки робіт цих волинянок у Києві.

Ось і цього року відбулась знакова подія – 12 червня в Національному музеї літератури України відкрилась виставка «Перлини Волині», на якій експонуються твори їх трьох одночасно.

Як і попередні наші заходи, презентація пройшла в теплій і дружній атмосфері. Все це завдяки нашим героїням-тендітним, але мужнім, ніжнимй водночас сильним, з дуже красивою душею та непростою долею. Переборюючи тяжку недугу, вони  досягли найвищих висот у мистецтві,  творили і творять справжні дива. Об’єднує їх надзвичайна сила духу, незламна віра, щирі і відкриті серця, любов до життя, людей,  краси рідної землі. Своїм особистим прикладом ці жінки вчили і вчать нас не боятись труднощів, достойно їх перемагати, цінувати і любити життя у всіх його проявах.  

Унікальність виставки полягає в тому, що всі ці роботи – жінок з особливими потребами і створені  з любов’ю  до Бога, до родини, до людей, до України.

Захід відкрила директор музею  Галина Сорока. У своєму слові вона розповіла про нелегкі долі художниць і вишивальниць, відзначила високий рівень витонченості і  майстерності творів волинянок. Особливий акцент зробила на діяльності МГО «Волинське Братство»: «Земляцтво – зразкове в плані єднання, популяризації історичної та культурної спадщини Волині. Його прагнення робити корисне надихає інших на добрі вчинки». Також вона зачитала лист від Валентини Михальської, яка подякувала за організацію виставки і підтримку волинянок, твори яких експонуються.

За дорученням Голови Братства Сергія Шевчука виступив Почесний   Голова МГО «Волинське Братство», генерал-лейтенант Олександр Скіпальський. Нагадав, як завдячуючи світлої пам’яті Данилові Марковичу Курдельчуку, в Києві 2004 року відкрилась виставка Валентини Михальської, і подякував нинішнім організаторам за  душевне спілкування.

Тепло і щиро вела захід перший заступник Голови, голова жіночого Клубу «Волинянка» Жанна Шнуренко. 

Даніна Шурхал, Галина Оксюк і Галина Прийомська – члени Клубу “Волинянка” ознайомили присутніх з біографіями  авторів презентованих експонатів.

Валентина Михальська народилася 15 серпня 1964 року в селі Хворостів Любомльського району Волинської області у селянській родині. Через важку недугу Валя перестала ходити, була змушена припинити навчання у школі. Займалася самоосвітою. У творчому доробку Валентини Михальської більше 1000 робіт різних жанрів: портрети, пейзажі, натюрморти, іконопис, картини релігійного змісту, виконані олією, аквареллю, пастеллю, кольоровими олівцями. Перша персональна виставка Валентини Михальської відбулася 1991 року в Луцьку. Всього художниця мала 53 виставки в Україні та за кордоном, зокрема в Італії та Польщі.  Валентина Михайлівна – перший лауреат обласної мистецької премії імені Йова Кондзелевича (1994).

У 2003 році Валентина Михальська репрезентувала свою творчість в унікальному альбомі графіки «Червоне і чорне». У 2004 році відбулася виставка художниці у Спілці художників України. В цьому ж, 2004 році, за ініціативою МГО «Волинське братство», Валентина Михальська з нагоди свого 40-річчя нагороджена Орденом княгині Ольги ІІІ ступеня, дипломом «За служіння суспільству», а 2018 року – орденом Української Автокефальної Православної Церкви «За заслуги». Валентина Михальська є почесним членом та активною учасницею жіночого клубу “Волинянка”, який включає жінок – членів Міжнародного громадського об’єднання “Волинське Братство”.

Валентина Протопоп народилася 4 січня 1959 року. Проживає у селі Древині Іваничівського району Волинської області. В дитинстві Валентина тяжко захворіла, з 13 років прикута до інвалідного візка. Малювати почала зі шкільних років. На її творчість вплинула графіка Леоніда Неймарка: сідала і копіювала його малюнки по десять, двадцять разів.В листопаді 2012 року до Міжнародного дня інвалідів у Волинському краєзнавчому музеї експонувалася виставка майстрині народного мистецтва «Графіка Валентини Протопоп». Через неповторну графіку сільських пейзажів і натюрмортів Валентину Протопоп називають «волинською Катериною Білокур». Протягом багатьох років її роботи друкувалась на сторінках газет «Сільські вісті», «Волинь», районної газети «Колос».

Творами Валентини Протопоп проілюстровано книги: Олександра Матійка «Потоки», «Росянщина», Віри Хом’як «Віра. Надія. Любов», Йосипа Струцюка «Буб», Іллі Темертея «Поезії», «Україна – моя Батьківщина»-альманах, Лариси Шахової «Грудочка цукру», Ольги Соколовської «Я в душу сонце й райдуги впускаю». Чимало її картин знаходяться в приватних колекціях України, Великій Британії, Канаді.

У творчому доробку вишивальниць понад 300 рушників. Вони побували не тільки на Волині, а й на на виставках у Києві, Львові, Польщі, Білорусі. Майстрині відзначені  дипломами та грамотами, роботи експонувались на 53 персональних виставках, неодноразово представляли Волинь під час її творчих звітів у столиці України. Спочатку дівчата вишивали білим по білому, згодом стали поєднувати кілька технік. Вишивали за традиційними волинськими узорами, які вони наповнили новим сучасним звучанням. Зачаровує філігранність їх робіт, висока художня майстерність, трепетне ставлення до автентики. Сестри Махонюк з 1992 р. були членами обласної творчої лабораторії для обдарованих інвалідів, стипендіати премії імені Гулевичівни, започаткованої Волинським Фондом культури (1993 р.). З 2004 року стали членами Національної Спілки майстрів народного мистецтва України.  У 2007 році вийшов каталог “Нев’янучий сад», а у 2014 році Галина отримала звання «Заслужений майстер народної творчості України».

Рушники – це маленькі історії з життя сестер, історії подій, вражень, настроїв – сумних і радісних, веселих і не дуже. Орнамент виведено так філігранно і витончено, з таким художнім смаком, що важко відвести погляд. Вони просто фантастичні! Присутні милувалися, дивувалися, захоплювалися, воістину причащалися красою і майстерністю.

Акварельний живопис, чорно-біла графіка, гуаш, монотипія, – техніки, за допомогою яких Валентина Михальська створює портрети, пейзажі, натюрморти, композиції із казковими та міфологічними образами. Вони –  різні за настроєм, художнім виразом, – несуть позитивні емоції, умиротворення, радість, насолоду від споглядання. Художниця намагалася долучити глядача до пізнання природи через її життєдайність, вічність і чистоту і відкрити нам безмежний світ творчості. Валентина настільки майстерно зобразила ромашки, що ми неначе відчуваємо їх аромат!   На стінах му­зею роз­та­шо­ва­на се­рія ро­біт «Чер­во­не і чор­не». У се­рії гра­фіч­них ро­біт, об’єд­на­них фі­ло­со­фі­єю двох кольорів, роз­ду­ми ав­торки про ду­хов­ний і ду­шев­ний світ, небесне і земне.

«Як живі! – сказала про графічні роботи  Валентини Протопоп дружина Андрія Поліщука, члена Ради Братства, Ольга, – картини чудові! Одиниці здорових людей можуть так намалювати. Тому треба всіляко підтримувати художниць, пропагувати їх творчість». На виставці представлені її дивовижні пейзажі, портрети, натюрморти. І дійсно, споглядаючи картини Валентини, так і хочеться пройтися стежкою у лісі… Ось чується плескіт хвиль на річечці…Сніг рипить під ногами… Роботи настільки тонкі, виведені майже з фотографічною точністю!

Ідея виставки належить члену Ради, активістці клубу «Волинянка» Галині Бідношей, людині творчій і невгамовній, безмежно залюбленій у свій край. Вона особисто була знайома з сестрами Махонюк, тісна дружба пов’язує її з Валентиною Михальською та Валентиною Протопоп. У  своєму  слові пані Галина подякувала  чоловікові Валерію Бідношею за підтримку всіх її  починань і громадських справ,  а також всім, хто  підтримав цю творчу ініціативу і долучився до організації. На знак подяки родина Махонюків подарувала Музею рушник «Бабине літо», Валентина Михальська – «Натюрморт зі сливами», а Валентина Протопоп – свою графічну роботу і альбом «Пори року».

Ансамбль «Волиняни» вніс волинський колорит, позитивну енергетику і додав настрою присутнім на презентації. Прозвучали пісні «Спомин про Волинь» та «Український рушник» – музика і слова керівника гурту Ганни Маковської.

Окрасою свята став виступ  нашої волинянки,  народної артистки України Світлани Мирводи,

Свою пісню подарувала присутнім і лауреат Всеукраїнських конкурсів та фестивалів Тетяна Кисляк.

Романси і задушевні українські пісні у виконанні цих прекрасних співачок зачарували публіку.

Завітав на відкриття виставки відомий  професор, мистецтвознавець Дмитро Степовик. Хоча він народився на Житомирщині, але дитинство його пройшло на Волині. Вважає себе повноцінним волинянином і душею завжди з цим неповторним краєм.

Кінорежисер – документаліст, почесний член Ради  Михайло Ткачук та член клубу «Волинянка» Надія Шепель ширше розповіли про творчість Валентини Михальської, з якою знайомі особисто. Так, пан Михайло згадав про першу виставку Валентини Михальської в Луцьку, в краєзнавчому музеї 1994 року. «Валентина – сильна жінка, вольова. Її картини – це мова правди», – так сказав про неї режисер.

А Надія Шепель розповіла про першу виставку Валентини Михальської в Києві, яку організувало МГО «Волинське Братство»ще в 2004 році.

Високу оцінку творчості мисткинь дав художник Роман Петрук: «Роботи дуже сильні, тому що в них відчуваються дуже сильні почуття. Це – від Бога. Саме Бог дає можливість заглибитись у себе, пережити ці емоції і передати їх людям через власні почуття. Високий рівень майстерності від любові. Кожен має реалізувати себе на Землі, черпаючи наснагу з цих творів».

Анатолій Кізлов, співробітник газети «Сільські вісті» розповів, що в квітні 2008 року в Києві, в  Музеї гетьманства проходила виставка «Художники «Сільських вістей», в рамках якої виставлялись роботи і Валентини Протопоп і підкреслив, що її графічні роботи зажди були окрасою газети.

Андрієві Поліщуку вишиті рушники сестер Махонюк нагадали бабусин рушник, вишитий в 30-х роках минулогостоліття. Тьохнуло серце й забриніло відлунням далеких і теплих спогадів.

Тетяна Череп-Пероганич, поетеса, журналіст, засновниця веб-порталу «Жінка-Українка» була в захопленні від цих жінок – мужніх, сильних і вольових, і тої краси, яку вони дарують людям. Зазначила, що експозиція зроблена вишукано, зі смаком. Роботи варті уваги і треба популяризувати творчість майстринь по всьому світу.  Прочитала власний вірш «Колобок» і наголосила, що якби було побільше таких людей, які зробили сьогоднішню виставку, то ми б ніколи «не втекли ні від мудрості, ні від совісті».

Урочистим фінальним акордом мистецької гостини стало спільне виконання пісень «Гей, соколи» Томаша Падури та Гімну волинян «Волинь моя» Степана Кривенького.

Свято закінчилось, але присутні не хотіли розходитись і ще довго спілкувались, насолоджуючись красою, світлом і любов’ю, які випромінювали твори талановитих художниць і вишивальниць й дякували за незабутні емоції. Ми їм щиро вдячні, що підтримали наш захід, що дуже тепло і з цікавістю сприймали  і виступаючих, і артистів. Що виявили зацікавленість та захоплення  роботами, представленими на виставці. Це так важливо для авторів, які не змогли  бути присутніми  тут особисто.

Подібні заходи об’єднують, згуртовують, надихають на нові спільні ідеї. Для наших художниць Валентини Михальської та Валентини Протопоп дуже важливі успіх, визнання їхньої творчості, які дають потужний емоційний заряд, і виставка «Перлини Волині»  у столиці на повну силу це продемонструвала.

 «Це свято культури, майстерності, свято духу і героїзму людей, які перемогли недугу. І своїм прикладом вчать нас цінувати кожну хвилину життя, спонукають бути добрішими, уважнішими один до одного та щирішими.

Хочеться подякувати майстриням за цю казку, яку вони принесли в Музей, за те світло й красу, які випромінюють їх твори. За ту любов до рідного краю, якою пронизані всі роботи. За все добро, що увійде у душі відвідувачів цієї виставки», – зазначено на сайті Музею.

МГО «Волинське Братство» щиро дякує Національному Музею літератури за чудову організацію виставки. Велика вдячність Генеральному директору Сороці Галині Олексіївні,  яка щиро відгукнулась, погодилась  і підтримала   спільне проведення цієї виставки, а також заступнику генерального директора з науково-освітньої роботи Сенніковій Раїсі Павлівні, з якою оперативно і якісно вирішувались всі організаційні питання.

 Тепло цього свята ще довго буде зігрівати серця всіх, хто доторкнувся того червневого спекотного дня до високого мистецтва. Презентація була яскравою, роботи – чудовими, привітання – щирими, посмішки – світлими.  Обов’язково знайдіть час і завітайте до музею, аби познайомитися з творами мистецтва, які не залишать нікого байдужими. Виставка діятиме до 22 червня.

 P.S. Після того, як вже відбулась ця резонансна подія, Валентина Протопоп прочитала перші відгуки в соціальних мережах і на своїй сторінці у Фейсбуці написала: «Щиро дякую, шановні, за ваші старання, організацію. Я також запрошую всіх, хто небайдужий до мистецтва, відвідати нашу виставку і поділитися своїми відгуками – порадами, критикою. Спілкування з людьми додає мені життєвої енергії для життя і нових робіт. Дякую всім і нашій Галинці Бідношей!»

Вікторія Рутковська,

фото:  Національний музей

літератури України,

Анатолій Силюк

admin

See author's posts