Фрагменти пам’ятника в’язням Норильська під горою Шмідта (фотографії Миколи Хрієнка) |
Норильське повстання – велике заворушення в “державному особливо режимному таборі”, організоване політв’язнями. 25 травня 65років тому у Норильському концтаборі політичні в’язні повстали проти табірного начальства. Дослідники тих подій називають цей прояв ненасильницького опору тоталітарній системі «Повстанням Духу». Українці брали безпосередню участь у тих подіях. Якщо говорити мовою цифр, то серед 20 тисяч в’язнів, представників 86 національностей, наших співвітчизників було понад 70%. |
До 65-ї річниці Норильського повстання почав шукати своїх давніх героїв, яких фільмував ще у 2002-2003 роках. В той час у мене було багато поїздок і зустрічей.
Першим виявився Данило Шумук, який тоді жив в Канаді. Вязень з найбільшим в світі тюремним терміном – 43 роки. Далі їхав за листами, які отримував від колишніх повстанців з України, Литви, Польщі, Грузії і, навіть, Норильська (у 2003-му українцям можна було потрапити і туди).
Вдалося відзняти більше ста учасників тієї пам’ятної події. 60 хвилин на кожного. З цих епізодів і було змонтовано три невеличкі серії, загалом на півтори години…
Через п’ятнадцять років з моїх героїв, на жаль, залишились одиниці. До однієї з них і завела мене дорога в Ірпінь.
Місцева журналістка Данута Костура вразила пропозицією зробити зустріч з Марією Степанівною Вітюк, яка вже відзначила своє 95-річчя, в Церкві Різдва Пресвятої Богородиці УГКЦ.
То ж, 20 травня, в День пам”яті жертв політичних репресій, стрічка про Норильське повстання потрапила в Ірпінь. Настоятель храму, отець Мирослав Латинник завіз зручні крісла з місцевого музею. Як вгадав – зійшлося біля тридцяти парафіян. Яскраве сонце, яке через віконниці падало на стіни храму, не заважало екрану, що стояв в самому центрі. Чекали на героїню, яка десятки років була активною парафіянкою цієї Церкви. На жаль, коли зявився Михайло Васильович, зять Марії Степанівни, всі зрозуміли – День пам”яті пройде без неї. Вона ще зранку погано почувалася.
В храмі запалили свічки і отець Мирослав представив мене. Три хвилини попереднього слова – і пішли перші титри. Не заважаючи глядачам, тихо ходив церквою і знімав на свій мобільник… Швидко спливли півтори години. Були теплі слова, квіти, прохання приїхати ще. «Мелодія» Мирослава Скорика у виконанні ніжної скрипки Марії Радченко завершувала цю нашу імпрезу на честь Пам”яті жертв політичних репресій і побажання довгого життя Марії Степанівні Вітюк -парафіянки церкви Різдва Пресвятої Богородиці в місті Ірпінь.
Церква Різдва Пресвятої Богородиці УГКЦ
Щиро дякую пані журналістці Дануті Костурі,що допомогла в організації Дня памяті жертв політичних репресій -саме в парафії Різдва Пресвятої Богородиці в Ірпені
В храмі дивляться фільм про Норильське повстання..
.
Марія Степанівна Вітюк – учасниця Норильського повстання. вітлина зроблена 19 квітня 2003 року. Сьогодні нашій героїні з Ірпеня вже 95!.. І на екрані у фільмі.
«Мелодія» Мирослава Скорика у виконанні ніжної скрипки Марії Радченко
Михайло Ткачук,
український режисер-кінодокументаліст,
лауреат премії імені Василя Стуса (2007),
лауреат Шевченківської премії 2008 року,
почесний член МГО “Волинське братство”
