Цього року до нас у Волинську світлицю МГО “Волинське братство” на святкування Нового року завітав Петро Панчук, наш земляк родом із села Лобачівка Горохівського району. Хтось знав його особисто, багато бачили його у виставах театру імені Франка, але не знали, що він наш земляк, дехто познайомився з ним уперше. Тому наші “артисти”, які мали зіграти міні-виставу “За один вечір навколо світу”, неабияк нервували. Адже у світлиці такий глядач! І приємно було, що він привітав артистів за щирість у грі, за сміливість і за бажання грати і пробувати свої акторські можливості. Звичайно, що дійство було суто для святкової розваги, але слова актора такого рівня зігрівали душу, бо були сказані з теплом і від душі.
Наше приємне спілкування ми на довго не відкладали і вже 2-го лютого дружно йдемо в театр ім. І Франка на спектакль “Хазяїн”, де буде грати Петро Фадійович у головній ролі.
Жанна Шнуренко
* * *
|
|
“В театрі можна пом’якшувати серця. Театр для мене — те саме, що вогонь або ніж: важливо, з якою метою його використаєш, і з чим вийдеш до людей.”
|
Петро Панчук – актор театру та кіно, режисер. Народний артист України, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка. Член-кореспондент Національної академії мистецтв України (2013). Учень Леоніда Олійника і Ади Роговцевої. 33 роки тому Сергій Данченко запросив його до Київського театру імені Івана Франка. Від 1984 року й дотепер — один з провідних майстрів сцени Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка.
Петро Панчук належить до категорії тих акторів, за якими завжди цікаво спостерігати. Він кожного разу неочікуваний і парадоксальний. Його акторська палітра не знає меж. Він ламає стереотипи амплуа, із успіхом виконуючи діаметрально протилежні ролі. Як приклад, можна згадати деякі з образів, що створив актор: Гелес, Возний «Енеїда», «Наталка Полтавка» І. Котляревського, Іван Бездомний «Майстер і Маргарита» за М. Булгаковим, Освальд, Просперо «Король Лір», «Буря» У. Шекспіра, Кулигін «Три сестри» А. Чехова, Ротмістр «Батько» А. Стріндберга, Григорій «Буквар Миру» Г. Сковороди, Омелько «Мартин Боруля» І. Карпенка-Карого, Лопуцьковський «Шельменко-денщик» Г. Квітки-Основ’яненка, Зосима, Смішний «Брати Карамазови», «Сон смішної людини» за Ф. Достоєвським, Оповідач, Лаврентій «Кавказьке крейдяне коло» Б. Брехта, Андронатій «В неділю рано зілля копала…» за О. Кобилянською.
Помітними також є втілені Петром Панчуком кіноперсонажі у фільмах «Повернення», «Бойня», «Схід-Захід», «СМЕРШ», «Відлига», «Страчені світанки».
В якості режисера в театрі у фойє П. Ф. Панчук здійснив постановку вистави «Дредноути» Є. Гришковця.
Особливою сторінкою в творчості актора сталироботинад образом Тараса Шевченка. Петро Панчук – “тричі Шевченко”, сценічне втілення образу Кобзаря стало наскрізним мотивом у його творчому доробку. На початку 2000-х на сцені франківців переживали ліричні драми Тараса у “Божественній самотності” режисера Олександра Білозуба. Років три тому грав “Тараса-мученика” у виставі Сергія Проскурні в Черкасах… Третя іпостась – Тарас на сцені Російської драми у виставі “Всюди один” режисера Михайла Резніковича.
Говорячи про Петра Панчука, не можна не сказати про його велику просвітницьку роботу. Вже не один рік він у своєму рідному селі керує самодіяльним театром, ставить там вистави і сам грає, прищеплюючи людям почуття високої духовності і віри у відродження краси національної культури.
Сьогодні колектив франківців важко уявити без цього майстра сцени. Театрали знають: якщо у виставі зайнятий Панчук, то це буде непрохідна вистава, а ролі, які грає актор (головні чи епізод), публіка обов’язково запам’ятає. Нині на Петра Панчука спеціально ставлять вистави. Причому акторовi вдається знаходити дуже різну палітру. Йому вдаються ролі різного жанру, і в кожному Панчук дуже переконливий. Тому заслужені слава та успіх, як шлейф, тягнуться за майстром!
За матеріалами статей в Інтернеті
