Малою батьківщиною для Данила Марковича Курдельчука, голови Міжнародного громадського об’єднання «Волинське братство», одного із його засновників, заслуженого юриста України, народного посла України, Президента Української іноземної юридичної колегії «Укрінюрколегія», члена Наглядової ради Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки, почесного громадянина Волині було віддалене від столиць і великих міст село Куликовичі Маневицького району. Сюди в суботу увечері і привезли труну із його тілом, яка всю ніч стояла у місцевому Свято-Покровському храмі, і над якою священики читали Псалтир. А в неділю відбувся похорон.
Чин похорону з благословення митрополита Волинського і Луцького Ніфонта звершив настоятель куликовичівського Свято-Покровського храму протоієрей Олександр Климук. Поховали Данила Марковича біля його батьків, як він і заповідав. У Куликовичах Курдельчук бував принаймні раз у рік, і тоді отець Олександр служив на кладовищі панахиду над могилами його рідних. Священик каже, що Данило Маркович є почесним громадянином і Куликович, для яких зробив стільки, скільки мало хто зробив. Він шанував церкву, бо казав, що у неї ходила його мама. Був жертводавцем храму: за його кошти перекрили дах, зробили у храмі розписи, збудували дзвіницю, подвір’я виклали плиткою, поставили браму… У місцеву школу Курдельчук придбав комп’ютери. Та навіть парафіяльний дім для священика придбано за його кошти.
У селі в Данила Марковича є чимало далеких родичів, є родина у Луцьку. Отець Олександр каже, що з роду Курдельчук – небагатого, рано втратив батька, допомагав мамі в усякій сільській роботі, пас корів… І вибився в люди завдяки своєму розуму і талантам. Зі школи відзначали ці його якості. У рідному ж селі вислуховував усі прохання і кому тільки не допомагав. Провести покійного в останню земну дорогу прийшло і приїхало дуже багато людей, серед них –ректор Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки професор Ігор Коцан, народний депутат України Ірина Констанкевич, представники районної влади, соратники Данила Марковича і колеги, і просто поліщуки, волиняки, для яких він був і меценатом, і добрим порадником. За заслуги перед Українською Православною Церквою Данило Курдельчук був удостоєний орденів князя Володимира, Кирила і Мефодія.. Він був віруючою, богобоязненною людиною. Його тіло упокоїлося у рідній куликовичівській землі, а душа полинула до Господа.
Наталія МАЛІМОН,
«Волинські єпархіальні новини»,
3 жовтня 2016 року
