Брифінг почесного президента Міжнародного громадського об’єднання «Волинське братство» Сергія Шевчука, заступника голови облради Романа Карпюка і представника «Волинського братства» В’ячеслава Боймука відбувся саме 23 серпня зовсім не випадково з багатьох причин.
По-перше, про антиукраїнські постанови Сенату і Сейму Республіки Польща, в яких трагічні події 1943 р. названі геноцидом українських націоналістів виключно проти поляків, напряму стосуються Волині, а Луцьк – її споконвічний адміністративний центр.
По-друге, заява пролунала у День державного прапора України, під знаменами якого українські патріоти в період УНР і Другої світової війни виборювали волю і державність.
По-третє, це сталося напередодні Дня Незалежності нашої держави, коли відчуття свята особливо гостре, а кривди, котрі на неї надсилаються недругами, особливо болючими.
І, насамкінець, ще з однією вагомої причини: багаторічний народний депутат України Сергій Шевчук – корінний волинянин, уродженець Володимира-Волинського, до обрання в Верховну Раду України працював заступником голови облдержадміністрації та облради з гуманітарних питань, а тому знає про становлення українсько-польських взаємин із власного досвіду, який він значно поглибив у період роботи в парламенті.
Й хоча хронологічно виступи інших учасників зустрічі – заступника голови облради Романа Карпюка і представника «Волинського братства» В’ячеслава Боймука відбулися згодом, варто основні тези навести спочатку, щоб краще розуміти тональність розмови.
Отже, уродженець с. Звози ківерцівського р-ну В’ячеслав Боймук оповів присутнім трагедію власного життя, коли в липні 1943 р. польські бандити напали на їхнє село. З урахування винищених згодом чоловіків у селі загалом нелюди вбили понад 50 українських селян і спалили їхні будинки. Коли батьки знайшли малого В’ячеслава і разом із іншими уцілілими повернулися на рідну землю, то на місці хати знайшли тільки попелище…
«То хіба це не геноцид поляків проти українців?!», – риторично запитав В’ячеслав Олександрович.
Заступник голови облради і представник партії «Батьківщина» Роман Карпюк подякував «Волинському братству» за принципову позицію і за те, що підняли на поверхню це болюче питання. Він погодився, що тне лише в Польщі, але й в Україні діє п’ята колона, яка прагне зруйнувати добросусідські взаємини між народами і країнами. І в Києві є російське лобі, бо нардепи з «Опоблоку» теж пропонували полякам назвати спільну трагедію геноцидом лише щодо поляків, і в Варшаві є сили, які «на догоду Путіну мріють відкрити другий фронт».
А тепер про головного спікера заходу.
Насамперед Сергій Володимирович детально розповів про історію становлення українсько-польських взаємин та спільний підхід до вирішення складних проблем минулого, нагадавши, що саме колишній Представник Президента України у Волинській області Володимир Блаженчук був Генеральним консулом України в польському Гданську, де в гідному особняку проводив зустрічі з молодими активістами «Солідарності», які потім стали парламентарями, а дехто навіть керівниками Сенату і Сейму. Саме там і тоді закладалися перші підвалини добросусідських взаємин на основі європейських постулатів польського дисидента Єжи Ґедройця.
Він пригадав успішну роботу на посаді Надзвичайного і Повноважного Посла України в РП Дмитра Павличка, який без остраху брав участь в наймасштабніших громадських акціях, а коли бачив перед собою польських шовіністів із антиукраїнськими лозунгами, то, процитувавши вишуканою польською мовою вірші Адама Міцкєвіча, запитував в агресивного натовпу: «От я, по-вашому, бандерівець, можу вільно цитувати вашого поета вашою мовою, а ви можете хоч слово сказати українською?!».
Сергій Шевчук згадав і використаного в антиукраїнських постановах польських парламентарів Папу Римського Іоанна Павла II, в жилах якого текла й українська кров. Коли той летів із візитом у Польщу, то з сумом подивився на голі вершини польської частини Карпат, про що з сумом повідомив присутнім поряд. А після завершення його візиту Надзвичайний і Повноважний Посол України в РП Олександр Моцик зініціював спільну акцію: польські й українські парламентарі, їхні карцери і наші пластуни, а також інша людність разом здійснили заліснення гірських вершин, на які дивився Папа Римський… На жаль, з українського боку Карпат нічого подібного не відбулося…
Ось цю просту суперечність, у принципі, і можна назвати лінією розмежування в свідомості нинішніх політиків у Варшаві і Києві.
Тільки як антиукраїнські оцінює Сергій Шевчук і всі члени «Волинського братства» на чолі з академіком, колишнім віце-прем’єром Миколою Жулинським вже згадувані постанови польських законотворців. І називає кілька основних причин появи таких документів.
1. «Зростання врай шовіністичних настроїв усередині польського суспільства»… Ті, хто їх ініціює, вибрав дуже зручний час, бо Україна воює з агресором на Сході і не може відволікатися на якісь інші проблеми минулого.
2. Трагедія з польським літаком під Смоленськом, коли в авіакатастрофі під російським Смоленськом, причини якої й досі не з’ясовані, в 2010 р. загинув весь цвіт польської нації. «А до влади прийшов другий ешелон менш мудрих політиків».
3. «Коли внутрішні суперечності в самій Польщі просто зашкалюють, і проблеми з демократією вже виходять на рівень Європарламенту, то дуже зручно застосовувати старий прийом і переключати увагу на якогось іншого ворога: в цьому випадку – ОУН і УПА». Сергій Володимировича особливо обурив виступ глави уряду Польщі Беати Шидло в Брюсселі, яка перед загрозою запровадження санкцій проти нинішньої польської влади за згортання демократичних інституцій як аргумент на користь Варшави використала мільйони українців, які працюють у цій країні, порівнявши їх із… сирійськими біженцями, які в країнах ЄС живуть виключно за рахунок гуманітарної допомоги.
4. «Друзів Москви» в Європі явно побільшало, величезна п’ята колона Кремля вільно почувається і в Польщі, тому ухвалення антиукраїнських заяв – «це відкриття проти України другого фронту, тільки вже не тільки на Сході, але й на Заході».
Дісталося «на горіхи» й нинішнім вітчизняним урядовцям і дипломатам. Відомий далеко за межами Москви нинішній Надзвичайний і Повноважний Посол України в Республіці Польща Андрій Дещиця майже через місяць після ухвал польських парламентарів на прес-конференції запропонував Верховній Раді України якось відреагувати на цю проблему. Натомість Сергій Шевчук від імені «Волинського братства» заявив категорично:
«Ми дуже розчаровані його поведінкою! Він говорив про цю проблему так, ніби не було бурі і граду, а над всією Варшавою – блакитне небо. Так, Андрій Дещиця знає пісеньку про Путіна, але в такій ситуації він повинен здійснити якийсь реальний крок на захист інтересів України». І в цьому сенсі пригадав вчинок посла Антона Бутейка, який на знак незгоди з політикою тодішнього президента просто подав у відставку.
Узагалі ситуацію в зовнішньополітичному відомстві, яке очолює уродженець Росії Павло Клімкін, охарактеризовано як стан руїни. Насамперед, у багатьох ключових державах світу взагалі немає послів, а диппредставництво України в олімпійській Бразилії, де живе потужна українська діаспора, взагалі скорочується… Щодо Адміністрації Президента, то Сергій Володимирович не розуміє, хто там взагалі курує зовнішню політику: «Ложкін, Вілкін, Чєрпаков чи взагалі ніхто?».
Сергій Шевчук нагадав оцінку директора Інституту національної пам’яті Володимира В’ятровича, який сказав, що поляки насправді сумують не за жертвами Другої світової війни, а за втраченими територіями Другої Речі Посполитої…
«Хіба волиняни винні в тому, що після Другої світової Польщу як шафу зі старим мотлохом пересунули на інше місце? Це відбулося на основі рішень Сталіна, Рузвельта і Черчілля!», – емоційно поцікавився Сергій Шевчук.
Щодо подальших загроз, пов’язаних із постановами Сенату і Сейму РП щодо України, то представник «Волинського братства» пояснив, що таке «геноцид» у світовій юриспруденції. Це – один із найважчих злочинів проти людяності, який не має терміну давності. Це – прерогатива розгляду в міжнародних судових інстанціях. Винних у скоєнні актів геноциду судять із найбільшою суворістю… Останній факт масового геноциду зафіксовано в південному Судані…
«І якщо в цьому ряду стоятиме Україна, то це – другий фронт, відкритий нинішніми польськими політиками і владою проти нашої держави! Тільки вже не Східний, а Західний!».
Потім сценарій антиукраїнської істерії, на думку Сергія Володимировича, розвиватиметься так: у Варшаві ухвалять закон про кримінальну відповідальність за заперечення геноциду українців щодо поляків у часи Другої світової війни. Потім родини потерпілих висуватимуть Україні майнові претензії та отримуватимуть матеріальне відшкодування. А потім – «маячня про Велику Польщу від «можа» до «Житомєжа»?!
Зустріч у прес-клубі Волинської обласної ради могла б називатися прес-конференцією, але на пропозицію Сергія Володимировича до присутніх журналістів задавати питання, всі промовчали. Тому це був брифінг.
Але резонанс від нього буде гучнішим, аніж тут відбулася б якась міжнародна конференція на найвищому рівні.
Володимир ДАНИЛЮК.
На фото Сергія ШРАМЧУКА: Роман Карпюк, Сергій Шевчук і В’ячеслав Боймук.
