З ведучою популярної телевізійної програми «Надвечір’я» Тамарою Володимирівною Щербатюк жінки клубу «Волинянка» познайомилися завдяки нашим добрим друзям з Волині – хору «Осіннє золото» з селища Локачі. Його неодноразово запрошували до Києва для зйомок, а разом з ними на передачах були присутні і ми: як слухачі, і як учасники, обов’язково у волинських строях. А з якою насолодою слухала Тамара Володимирівна наші народні пісні і підспівувала, коли звучав гімн Волині «Волинський краю дорогий». То ж сумну звістку, що 15 травня 2015 року не стало цієї прекрасної людини, чудового професіонала, – ми сприйняли з болем, скорботою і відчуттям непоправної втрати.
Тамара Щербатюк народилася 1936 року в журналістській родині. Її батько був радіожурналістом, який започаткував у нашому краї українське радіомовлення. Тому до Волині у св. п. Тамари Володимирівни були особливі почуття – і родинні, і земляцькі. Донька пішла шляхом батька – навчалася на факультеті журналістики Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка. Після його закінчення мріяла про газету, а потрапила на Київську студію телебачення, де працювала з 1950 – х років, практично від часу його заснування. У 60 – ті роки була в ефірі першою журналісткою з фаховою освітою, вела першу розважальну молодіжну програму «Інтерклуб», у 1960 році була однією з ведучих першого телемосту Київ – Москва. З 1960 – х років викладала на факультеті журналістики Київського державного університету ім.Т. Г. Шевченка і в Театральному інституті ім. Івана Карпенка – Карого, захистила дисертацію про історію українського телебачення.
У 1988 році з її ініціативи народився авторський проект для літніх людей «Надвечір’я», який існує вже 27 років і є найтривалішою програмою на Першому каналі Українського ТБ. Впродовж усього цього часу Тамара Володимирівна запрошувала до ошатної студії гостей з різних куточків України і вони збиралися у дружньому, майже родинному колі. Саме завдяки невимушеній атмосфері, яку створювала на знімальному майданчику ведуча, її проект зі звичайної програми перетворився на телевізійний театр реальних зустрічей і подій. А глядачі по той бік екрану щотижня чекали, коли з’явиться Тамара Володимирівна і скаже: «Я дуже рада, що ми з вами знову зустрілися в цьому незвичайному надвечірньому театрі!». За свою натхненну, подвижницьку працю Тамарі Щербатюк присуджено звання Заслуженого працівника культури України і нагороджено орденом княгині Ольги. Та найдорожча відзнака – це мільйони шанувальників з усієї України, які писали Тамарі Володимирівні листи і які вона дбайливо зберігала. Ми пишаємося, шо були запрошені як добрі друзі на урочистості з нагоди 25 – річного ювілею передачі, І на згадку про наш невторний край подарували щорічний альманах «Волинь моя».
До останнього моменту Тамара Щербатюк вела свою програму і підготувала ще 17 передач, щоб нарешті піти у відпустку і відпочити. Але… серце не витримало.
МГО «Волинське братство», жіночий клуб «Волинянка», народний хор «Осіннє золото» сел. Локачі Волинської області (художній керівник Я, В. Матулько) висловлюють щире співчуття рідним, друзям, усім колегам, вихованцям і шанувальникам таланту Тамари Володимирівни. Сумує і плаче вся Волинь, вся Україна… Світла пам’ять про цю чарівну жінку назавжди залишиться у наших серцях! Цей вірш ми кладемо у вінок пам’яті Тамари Щербатюк.
Жінки клубу «Волинянка»
За обрій закотилося життя…
Іще одна яскрава зірка згасла…
Пішла від нас Тамара в небуття
Так несподівано, так передчасно…
А скільки Ви зробили передач!
Які пісні звучали в «Надвечір’ї»!
…Скорботний по Вкраїні лине плач…
Ті зустрічі із Вами, як повір’я…
Ви по собі лишили добрий слід –
Були Ви чуйні, щирі і привітні…
Допоки ми живі і світ стоїть,
Завжди із нами образ Ваш пресвітлий.
Ви в нашій пам’яті завжди жива –
Нехай пливуть роки, неначе річка…
В печалі силу втратили слова,
…Та люблячих сердець не згасне свічка.
Вікторія РУТКОВСЬКА
