Вельмишановний і дорогий Петро Фадійович!
Волинська громада, яка мешкає у Києві, і об’єднана в Міжнародну громадську організацію «Волинське братство», напередодні Вашого дня народження і традиційних Шевченківських днів щиро вітає Вас з присудженням високої державної нагороди – Національної премії ім. Тараса Шевченка 2015 року!
Ми радіємо і пишаємось, що наш земляк– заслужений артист України, член – кореспондент Національної академії мистецтв України, – є уродженцем Горохівщини, землі, багатої на талановитих і працьовитих людей, – найкраще втілив образ безсмертного генія Великого Кобзаря на вітчизняній театральній сцені. Своєю майстерною, неповторною, правдивою грою Ви наблизили Пророка до кожного глядача, прославивши Волинь і всю Україну.
Бажаємо Вам великих творчих успіхів у театрі, в кіно, на радіо, нових ролей у Національному драматичному театрі ім. Івана Франка, цікавих постановок на аматорській сцені, значних досягнень у громадській, педагогічній роботі, невичерпного натхнення, міцного здоров’я, щастя і радості у житті!
З повагою,
МГО «Волинське братство»
ВОЛИНЯНИН – СЕРЕД ЛАУРЕАТІВ ШЕВЧЕНКІВСЬКОЇ ПРЕМІЇ
Комітет з Національної премії України ім. Тараса Шевченка назвав лауреатів 2015 року. Серед них і уродженець села Лобачівка Горохівського району Петро Панчук. Волинянину Шевченківську премію присуджено у номінації «Театральне мистецтво» за втілення образу Тараса Шевченка на вітчизняній театральній сцені. Петро Панчук – провідний актор Київського національного академічного драматичного театру імені Івана Франка, лауреат премії Кабінету Міністрів України ім. Лесі Українки, лауреат Міжнародної премії ім. Миколи Гоголя, – ніколи не забував про свою малу батьківщину.
На прохання директора лобачівського народного Дому «Просвіта» Василя Гриба пан Петро навіть створив аматорський театр, який місцеві актори називають театром імені Панчука, здійснивши постановку оповідання «Земляки» Василя Шукшина. На репетиціях цієї вистави у Лобачівці побували актриса з Варшави Магдалена Важеха та її колега Ганна Охрімчук з Києва. А прем’єра пройшла за участю акторки Московського театру студії ІРТ, лауреата міжнародного фестивалю в Неаполі Марії Караман, самого Петра Панчука і його дружини Людмила (володарки гран – прі Всеукраїнського конкурсу читців імені Т. Г. Шевченка).
ПОДОЇЛИ ВВЕЧЕРІ КОРІВ – І НА РЕПЕТИЦІЮ. ГРАТИ ШУКШИНА! (скорочено)
Заслужений артист України Петро Панчук у своєму рідному селі Лобачівка Горохівського району на Волині відродив аматорський театр.
«ОЧІ ГОРЯТЬ, БО ФАДЕЙОВИЧ ВІДКРИВ ІНШИЙ СВІТ»
Петро Панчук не раз думав над тим, чому він виступав на сценах Польщі, Словаччини, Німеччини, Румунії та інших країн, а не може зіграти в рідному Будинку культури, де отримав першу роль у театральному гуртку? Посміхаючись, розповідає про той хвилюючий період у своєму житті:
«Першим моїм наставником був Йосип Пантелійович Борисов, театральний самородок. Мені, семикласнику, доручили зіграти роль Гната у спектаклі «Назар Стодоля». На сцені треба було поцілувати жінку, я встидався, притулився до неї, мало з сорому не згорів. Так починалося моє лицедійство. І я тепер із радістю знову виходжу на ту ж сцену… ».
Петро Панчук неохоче оповідає (боїться образити), як йому довго не вдавалося переконати місцевих здібних жителів вийти на сцену. Досить сказати, що цей процес тривав не один рік, аж поки стіну невір’я та інертності вдалося пробити. Найперше «здалися» жінки, в яких у душі горіло бажання перевтілення. Але було й таке, що на репетиції, змучившись на полі, «герої» засинали.
Кілька років тому був аншлаг на постановці спектаклю «Мартин Боруля». Зіграли виставу і в районному центрі. Самодіяльні актори нарешті повірили в себе. Їхніми партнерами були сам Панчук та його колега з театру імені Івана Франка. 2012 року на обласний театральний фестиваль, що проходив у Горохові, запросили лобачівців, які зіграли сценку за оповіданням Шукшина «Петька Краснов розповідає». Члени журі встали й оплесками провели акторів.
Директор народного Дому «Просвіта» Василь Гриб радіє з пожвавлення культурного життя у селі:
«Адже люди забули, що таке справжній театр. І я завдяки нашому Фадейовичу відкрив для себе зовсім інший світ. Незважаючи на всі свої заслуги, він дуже скромна людина. Уявляєте, як важко йому довелося працювати з нами? Але у наших ентузіастів тепер очі горять».Тут Петро Панчук згадав, що колись знаменитого московського режисера Георгія Товстоногова запитали: «С чего бы вы начали, если б вас пригласили в самодеятельный театр?», на що отримали відповідь метра: «Начал бы с того, что отказался б».
До речі, Петро Фадейович каже, що значно більше енергії витрачає, коли вчить акторів, ніж якби сам грав роль. Коли вже приходить край, то, як зізнається, починає настанови давати тихо, але нікого не ображає. Василь Гриб розповідає, що з допомогою сільського голови Святослава Забуського люди відремонтували зал Дому «Просвіта», хвалить творчих людей села, педагогів, художнього керівника Андрія Корнейка та музичного – Анатолія Шепшелея, хореографа Ірину Сарапіну.
До речі, колись Петра Панчука попросили зіграти роль перед шановним зібранням у Горохові й розплатилися… двома пляшками горілки. Заслуженому артисту України доводиться витрачати свої гроші (у тих акторів, які не пнуться в телевізійні мильні опери, вони невеликі) на афіші, декорації тощо. А якось запропонували взяти участь у рекламному ролику і пообіцяли немалий гонорар: за якихось дві години зйомок – 500 доларів, які б не завадили. «Не можу, готую спектакль у селі, по дві – три репетиції щодня», – сказав Панчук, чим неабияк здивував рекламодавця.
Ну а тепер хочу назвати тих земляків артиста, в яких «очі горять» і котрі на сцені творитимуть образи хитруватих, собі на умі земляків Шукшина. Це жителі села – директор Дому «Просвіта» Василь Гриб, землевпорядник Світлана Шевчук, педагоги Зоряна Бойчук та Сергій Карніц, Тарас Гриб, Сергій Корнейко, Валентина Гриб. Переконаний, аншлаги у Лобачівці та Горохові забезпечено. То ж хай сільським акторам та їхнім столичним прометеям щастить у творчості й житті!
На фото: акторська сім’я Панчуків – Петро, Людмила та Серафимко
Олександр НАГОРНИЙ, газета «Волинь», 27 липня 2013 р.
