Напередодні Нового 2015 року, в останній четвер грудня, на свою традиційну зустріч зібралися жінки клубу «Волинянка».
Спочатку згадали минулий 2014-й – бурхливий, складний, навіть трагічний рік. Рік, який, без перебільшення, змінив хід історії в Україні, у світі і вплинув на життя кожного українця.
Це рік Небесної сотні… Це ціна нашої свободи, та життєва межа, яка не дозволить нам повернутись в минуле і допустити чиновницьке свавілля в майбутньому.
Це рік, коли у важких випробуваннях, під гарматні вибухи, терористичні акти, в умовах економічної кризи, почала народжуватись єдина нація – незалежна, смілива, роботяща, розумна. Рік відродження нової боєздатної армії, створення народних добровольчих батальйонів, готових до кінця захищати рідну Вітчизну від агресора. Це рік, коли Україна отримала найвищу міжнародну підтримку, створила безпрецентентний феномен – волонтерський рух, який об’єднав під своїм крилом десятки тисяч патріотів.
Євромайдан вивів з своїх домівок, підняв з робочих місць багатьох волинянок і членів їхніх сімей, допоміг визначити їм свою чітку громадянську позицію, внести свою частку у перемогу Революції гідності. Вони брали участь у віче й мітингах, чергували в палатках, постачали повстанців грошима, продуктами, одягом, взуттям; допомагали ліками, апаратами Єлізарова; підтримували й доглядали поранених і хворих в лікарнях, госпіталях, храмах, у себе вдома; організовували харчування, ночівлю, транспорт, зв’язок з рідним на Волині; ховали друзів і родичів, вшановували їх пам’ять.
Жінки Клубу мають рідних і знайомих у Криму та на Донбасі, які опинилися у складних умовах і яких терміново необхідно було забезпечити житлом, фінансами, а також запропонувати культурну програму, різними засобами сприяти у формуванні патріотичних почуттів.
Крім того, були виступи у госпіталях гурту «Волиняни» та заслуженої артистки України Світлани Мирводи. Це і участь у добродійних концертах у складі фронтової бригади артистів на передовій і блокпостах у Донбасі Світлани Мирводи, і збір коштів на підтримку воїнів в зоні АТО в акції земляцтв «Коло життя».
Протягом року жінки Клубу, зокрема гурт «Волиняни», були учасниками та організаторами багатьох культурно-мистецьких заходів (обрядові і тематичні вечори, виставки, концерти, презентації). Взяли активну участь у відзначенні ювілею художниці Валентини Михальської на Волині в обласному краєзнавчому музеї в Луцьку і у неї вдома – у селі Хворостів Любомльського району (В. Рутковська, В. Ніколаєва, Галина, Оксана, Валерій, Назарій Бідношей); у виставці художниці Катерини Деряжної в столичній галереї «Мистець», в річних зборах Волинського братства; у творчому вечорі поетеси Ніни Бай, у зйомках двох телевізійних програм «Надвечір’я» на Першому Національному каналі УТ спільно з хором «Осіннє золото» з Локачів на Волині, і у звязку з цим – передачі на київському радіо. Наші жінки активно пишуть цікаві актуальні матеріали, якими систематично поповнюється інтернетсайт Волинського братства
Традиційно на зустріч ми підготували тематичний новорічний сценарій (автор – Жанна Шнуренко). Цього разу він був співзвучний з подіями, що нині відбуваються в країні і мав назву «Жіночий козацький кіш у тренувальному військовому таборі». Як відомо, від допомоги жінок хлопцям-воякам на Сході залежить дуже багато. У дійстві наші «артисти» у гумористичній формі показали один день з життя жіночого кошу в польових умовах. Яскраві образи відтворили: Лариса Грінченко – сувора і вимоглива «Кошова»; Микола Няньчук – небайдужий до жінок, бувалий солдат – сотник «Закидущенко»; рядові: Ганна Ярмолюк – запальна і зухвала «Зозуля»; Вікторія Рутковська – легковажна, романтична «Поцілуйко»; Галина Бідношей – серйозна і розважлива студентка, яка не відбулася, – «Четвертак»; Ліна Гулюк – винахідлива, кмітлива, з почуттям гумору «Цибуля». До речі, вона мала екіпіровку бійця – розвідника: «балаклаву», маскувальну сітку, тактильні рукавиці, окуляри – «тепловізори», солдатську флягу. рюкзак і «справжнісінький» автомат! Як і годиться, всі «бійці» були у камуфляжній формі, яка нашим дівчатам дуже личила. Дотепні кпини, жартівливі діалоги підняли настрій присутнім. (Уривки діалогів див. в колажах).
Зворушливо прозвучав вірш «Молюсь за тебе, Україно!» нашої землячки – поетеси Ніни Бай. Патріотичну тематику підтримав ансамбль «Волиняни» піснею «Україно – молитво моя!» (слова і музика Ганни Маковської).
Привітали волинянок і Дід Мороз (Микола Няньчук) з Козою (Вікторія Рутковська) та Козенятком (Оксана Бідношей) – символами прийдешнього року. У табір випадково потрапила циганка (Тамара Солодка), яка наворожила дівчатам у наступному році щастя й любові, а Україні – припинення воєнних дій і повернення хлопців додому живими і здоровими.
Ольга РУТКОВСЬКА
ДІД МОРОЗ ПРИЙШОВ З ДОНБАСУ… (новорічні привітання)
Ведуча:
По Вкраїні, з краю, в краю Ходить святий Миколай.
Треба діток привітати, Завітати в кожну хату.
А до нас він не дійшов, Замість нього хто прийшов?
Всі:
ДІД МОРОЗ!
Ведуча:
Правильно! Старий добрий Дід Мороз
Нам знайомий змалку.
Він ходив із торбою, Снігуркою і палкою.
(Стукіт у двері).
Коза мекає за дверима.
Заходять Дід Мороз, Коза, Козенятко.
Ведуча: О, тепер привів Козу, Нашу, рідну – ДЕРЕЗУ!
Заходьте, гості дорогі!
Дід Мороз:
Добрий вечір вам! Чи ви раді нам? Ми не самі йдем, Ми Козу ведем!
Ось стояла біля порога, Я взяв її за роги, Та й привів до вас на свято.
Ведуча:
Дякуємо, дідусю, сідайте. Ви втомилися після важкої дороги.
Ведуча:
Кізонько наша мила, Кізонько наша люба! Де ти була, що ти їла, Що ти пила?
Коза:
Ой, не їла і не пила.
Тільки бігла через Хрещатик – Купила маленький калачик,
Бігла через підземку – Насіннячка з’їла жменьку –
Тільки й їла, тільки й пила.
Ведуча:
Бідна кізонька! Ми тебе і накормимо, і напоїмо.
А ти нас з Новим роком привітай
І щось нам хорошого побажай.
Коза та Козенятко мекають….
Козенятко:
М-М-М иииру, щастя, благодаті Я бажаю у цій хаті.
Якщо хочете в Європу, То як справжнії "укропи",
Про Росію слід забути, Перемогу нам здобути,
Треба себе цінувати І не бути меншим братом.
Коза:
І щоб мій "козиний" рік Розпочав щасливий лік Для держави і для нас.
З Новим роком, любі, Вас!
Тупу-тупу ногами,
Сколю Ворога рогами,
Хвостиком замету,
Ніжками затопчу. Окупанта!
Тут йому і край!
Слава Україні!
Дід Мороз:
Оце був на Донбасі, Там трохи воював,
Роки вже підкачали, Слабенький я вже став.
Гарненько попрощався,
Дарунки всім вручив.
До рідних волинянок
У Київ поспішив (волинянки обіймають)
Я відслужив багато:
Вісім десятків літ,
Та довелось дізнатись, Що я російський дід.
Виходить, був у наймах,
Та на наступний рік
Я буду Миколаєм – Це наш законний "дід"
А нині йду на пєнсію.
І всім кажу : – Привіт!
Дівчата:
А подарунки?
Дід Мороз:
Ой, забув! Склероз! (роздає подарунки)
Дівчата допомагають роздавати подарунки.
Дід Мороз:
Маленькі сувенірчики На згадку я даю.
Щоби не забували Про щедрість ви мою.
Тут мені ще підказали –
День народження у Галі. Елегантної панянки, Чарівної волинянки.
(вітання Галини Оксюк від Клубу і жінок)
Ольга РУТКОВСЬКА
