Spread the love
Лазур шовкова, золотом гаптована…
Стоять дерева у легкій журбі…
Моє кохання, долею дароване,
За біль і радість дякую тобі!
Безсонні ночі, до країв виснажливі…
Полегшення світанки принесуть!
Я зачарована тим, як вибагливо,
Дарує осінь всій землі красу
І надихає барвами яскравими,
Багатством форми, дивом кольорів,
Бо за буденними своїми справами
Втрачається найбільше з почуттів.
Не бачимо його ми за дрібницями,
Вклоняємось богам, але не тим.
Овіяне казками й таємницями,
Кохання, мою душу освяти
І сповни серце, тугою спустошене,
Промінням віри – світлим і палким!
Хай буде першим до вершини сходженням
Той ніжний дотик рідної руки…
