Жінки клубу «Волинянка» відвідали сімейну виставку київських художників Деряжних
Виставка «Краса душевної палітри» у столичній галереї «Митець» (вул. Васильківська, 12) покликала до себе багатьох друзів, шанувальників, знайомих талановитої київської мистецької родини Деряжних, відомої своїми прекрасними полотнами далеко за межами України. Серед присутніх переплелися не тільки творчі інтереси і захоплення, а й сімейні зв’язки. Онука художниці Катерини Федорівни Деряжної, яка родом з Полтавщини, знайшла своє щастя, поєднавши долю з онуком нашої волинянки Олени Гнатівни Лобчук. Тому не випадково тут були присутні жінки клубу «Волинянка» МГО «Волинське братство» і ансамбль «Волиняни», який привітав присутніх українськими народними піснями «Зеленеє жито», «Чи ти чув, миленький», «Їхали козаченьки».
Нині рідна Україна переживає тяжкі, суворі часи. І всі ми прагнемо, щоб швидше наступили мир, злагода та спокій у нашій країні. Пісня «Україно, молитво моя», музику і слова якої написала керівник ансамблю Ганна Маковська, стала своєрідним віддзеркаленням актуальних подій сьогодення.
Унікальність цієї експозиції в тому, що тут простежується спадковість поколінь: від живописців – батька Федора Івановича і матері Надії Миколаївни, учителями яких були видатні художники Ф. Кричевський, О. Шовкуненко, С. Григор’єв, до їхньої дочки – художника – графіка Катерини. У світлій затишній залі зібралася велика творча родина однодумців, тому ансамбль спеціально підготували до цієї події пісню, що так і називається «Родина», музика Олександра Злотника, слова Вадима Крищенка. А ведуча заходу Вікторія Рутковська, яку надихнула ідея виставки і її прекрасна поетична назва, присвятила героїні вечора Катерині Федорівні Деряжній свого вірша.
КРАСА ДУШЕВНОЇ ПАЛІТРИ
Душа митця – тонка й чутлива.
Чарівні звуки кольорів,
Барвисті світу переливи –
У настроях бентежних днів.
Краса душевної палітри,
Вогонь натхнення осяйний –
В ескізах лагідного вітру,
У акварельках сліз весни.
Легкого пензлика торкання
Найпотаємніших глибин.
Страждання, мука і кохання –
В яскравих образах картин.
Тут оживає кримський простір
І тиха українська ніч.
І опиняєшся так просто
З прадавнім, дивним віч-на-віч!
Промінням сонечка сповиті
Ці квіти – літечка привіт.
Передались у колориті
Їх ніжність, ароматний цвіт.
Портрети – долі заповіти,
Обличчя друзів дорогих…
Вони пішли із цього світу…
Лишились в пам’яті живих…
Душевної краси палітра –
Відлуння тих далеких днів.
Вирує радість у повітрі –
Веселка щирих почуттів.
Епох минулих тінь і світло,
Послання мудрості з висот.
Серця очистились й розквітли,
Бо відшукали щастя код!
Вікторія РУТКОВСЬКА
