У кожної людини своя «Голгофа» на цій землі,
і у кожного свій шлях. І тільки той, чиє життя
буде наповнене Любов’ю й вірою, підніметься
на Вершину, долаючи усі перешкоди в терпінні і надії.
Валентина Михальська
У нашої дорогої подруги Валентини Михальської 15 серпня 2014 року – славний ювілей.
Радіє жіночий Клуб «Волинянка», радіють друзі з МГО «Волинське братство», радіє рідна Волинь.
На честь ювілярки в обласному краєзнавчому музеї (Луцьк, вул. Шопена, 20) відкрилася чергова персональна виставка «Мистецький світ Валентини Михальської», якій ми бажаємо успішного проведення і багатьох нових шанувальників таланту волинської мисткині. В експозиції представлено 116 її робіт – від перших творчих спроб до мистецьких пошуків сьогодення. Піввіковий життєпис Валентини – це щоденна боротьба з труднощами і негараздами, це прагнення долати перешкоди, перемагати і досягати бажаного. Дай, Боже, тобі, дорога посестро, сили духу, невичерпних успіхів, нових мистецьких звершень і ще більшого визнання і любові не тільки в Україні, а й далеко за морями – океанами.
Валентина народилася в селі Хворостів Любомльського району. У 1971 році пішла в перший клас, але через погіршення стану здоров’я батьки були змушені віддати її в Костопільську школу – інтернат, що в Рівненській обл. У 1976 році через велику недугу Валя перестала ходити, була змушена припинити навчання й повернулася в рідне село. Малювати почала у 1985 році. У її творчому доробку – близько 1000 робітрізних жанрів Працює художниця в основному акварельними фарбами, проте багато творів виконані пастеллю, кольоровими олівцями, олійними фарбами, у техніці туш-перо. Всі ці різноманітні техніки вона вміло використовує у написанні іконопису, монотипій, книжкової ілюстрації. Її пейзажі, натюрморти, портрети – це справжній гімн життю. Роботи Валентини високо оцінюють відомі художники, мистецтвознавці, галеристи, підкреслюючи витонченість форми, професійність палітри, глибокий філософський зміст, шляхетність тем і сюжетів, в яких оспівується людина, краса життя, волинська природа. Художниця, котра самотужки освоювала графічну мову образного лету почуттів, знайшла достойні поваги образи й засоби їх виразності, вкладені в скупий простір композиційної площини. А чого вартий її графічний альбом «Червоне і чорне»! Це ж справжній шедевр, який заслуговує найвищої похвали!.На рахунку талановитої землячки понад 30 персональних виставок в районах Волинської області, а також у різних містах України: Києві, Хмельницькому, Рівному, Львові, Кривому Розі, Запоріжжі.
Ім’я Валентини Михальської добре відоме далеко за межами Волині і навіть України. У 1991 році в Луцьку відбулася її перша персональна виставка картин. Вона брала участь у ІІІ Міжнародній художній виставці в Любліні, що в Польщі, в ХХУІ та ХХУІІ міжнародних конкурсах «Премія Миру», які проходили в Італії, а також у міжнародних конкурсах екслібрису, присвячених Леонардо да Вінчі і Данте Аліг’єрі в Італії. В 2003 році на Волині заснована обласна мистецька премія імені Валентина Михальської, нею нагороджуються молоді перспективні художники Лесиного краю, переможці обласних виставок.
Валентина Михайлівна – талановитий ілюстратор. У 1998 році була надрукована збірка поезій Анатолія Махонюка «Дощу мелодія блакитна» з графічними ілюстраціями В. Михальської, в 1999 – частково проілюстрована художницею збірка поезій Євгенії Лещук «Вершина». У 2000 році побачила світ дитяча книга Миколи Онуфрійчука «Загадайлівка» з її кольоровими ілюстраціями. У 2002 році була перевидана казка «Лілея» Лесі Українки, оформлена Михальською та вийшла з друку дитяча книжка розмальовок А. Карп’юка «Малювала киця хатку» з її ілюстраціями. Художниця плідно співпрацює з письменницею Валентиною Штинько, з якою вже видано кілька книжок.
У своїх інтерв’ю Валентина розповідала: «Мені було одинадцять років, як сталося лихо. Не могла ходити. А що для дитини сидіти цілими днями в чотирьох стінах? День довгий, тягнеться як вічність. Треба було чимось заповнювати цю пустоту. Почала шити одяг для ляльок, кроїти, латати, вишивати. Рідний дядько, світлої пам’яті Пилип Антонович Михальський, підказав як можна робити гарні шкатулки з картону, як прикрашати їх малюнками. Певний час плела кофтини, шалики, вишивала. Почала намагатися малювати на папері. Звела доля з Михайлом Никифоровичем Найдьоновим, який теж уже відійшов за межу життя, – він був самодіяльним художником, працював викладачем у Рівному. Отож і показав, як треба користуватися фарбами. «Працюй з натурою. Йди далі, вчися», – повчав мене. Ці настанови і були початком моєї творчості. Щодня виконувала кілька робіт. З уяви малювала, з натури. А ось зараз, буваючи за стінами домівки, я не малюю з натури. Я не хочу цього робити, бо хочу насолоджуватися живою природою, вслухатися в щебіт птахів, купатися у промінні сонечка, тішитися квітами, небом. Ловити подих вітру… Бувало, казали: «Це не так». Та я не впадала у відчай. Далі продовжувала. Вважала, що моя власна думка також має право на життя. Головне, знати, чого ти прагнеш, чого хочеш, йти до мети без сумнівів, розчарувань, із любов’ю до обраної дороги. Бо ж любов не має строку давності, вона вічна…
Ні, мабуть, найперше здорові люди мають перейняти життєлюбність, енергійність, вміння жити не просто день до вечора, а від щирого серця намагатися зробити щось добре у цьому світі, залишити свій слід. … Люблю дитячу тематику. Ілюструвала казку Лесі Українки «Лілея», її книгу дитячих віршів «Вишеньки – черешеньки». Автор – жінка – борець, велет духу. Вона знала, що таке біль – душевний, фізичний. Все життя боролася з ним. Він не покидав її ні вдень, ні вночі. Та не здавалася, вміла йти вперед, бачити світло навіть у найтемніші дні. Як не захоплюватися такою особистістю! Своїм життям, своєю творчістю Леся Українка досі вчить нас як треба жити і перемагати, дорожити кожною миттю, кожним днем». Та ці зворушливі слова Валентини стосуються також її самої. Хіба не правда?
Київські волинянки познайомилися з Валентиною Михальською 13 років тому і весь цей час підтримують з нею тісний зв’язок: обмінюються листами, подарунками, часто телефонують на Волинь. Завдяки допомозі жіночого клубу «Волинянка» влітку 2004 року відбулася персональна виставка землячки у залах Національної спілки художників України, яка користувалася величезним успіхом. Коли МГО Волинське братство» посприяло її оздоровленню в лікарні «Феофанія», наші жінки з нею неодноразово зустрічалися у Києві. У 2004 році Валентину Михальську завдяки клопотанню Клубу було нагороджено орденом Княгині Ольги ІІІ ступеня. Ця урядова відзнака додала їй сили, спонукала до нових творчих злетів.
Ми захоплюємося нашою подругою, її мужністю, витримкою, енергією, добрим серцем, оптимізмом, світлом, яке вона випромінює і для всіх знаходить тепле, щире слово підтримки. Вона живе далеко від нас, але здається, що поряд, бо вболіває за кожного, цікавиться справами Клубу, і громадськими, і особистими, Та хіба ж ми не рідні з тобою, люба наша Валюшо, – душею, думками, помислами? І в ці ювілейні дні ми разом з тобою на цьому святі високого мистецтва і поділяємо з усіма цю піднесену радість.
Бажаємо від усієї волинської родини, яка мешкає у столиці, найперше здоров’я, здоров’я, здоров’я! А ще:
Хай терпіння тебе не покине
І Господь хай пошле благодать!
А натхнення – вершину блаженства –
В повну силу тобі відчувать!
З роси і води! Многії і благії літа!
З любов’ю, жінки клубу «Волинянка».
(Використані матеріали волинської обласної і республіканської преси)
P. S.
Делегуємо на відкриття виставки В. М. Михальської представниць Клубу "Волинянка" Галину Бідношей і Вікторію Рутковську. З нетерпінням очікуємо звіту про їхню поїдку до Луцька.
