Пам’яті Миколи Полятикіна
(1948-2013)
Сумна звістка прилетіла нещодавно з Волині. Українська культура, зокрема, народна хореографія, зазнала непоправної втрати. На 65 – му році життя, після важкої хвороби, пішов у кращі світи Микола Андрійович Полятикін, заслужений працівник культури України, лауреат премії імені Агатангела Кримського, балетмейстер відомого далеко за межами країни Заслуженого народного ансамблю пісні і танцю України Торчинського Будинку культури Луцького району Волинської області.
Він народився на Сумщині, у селі Ковьонки Глухівського району, навчався у Гадяцькому культурно – освітньому училищі. Коли хореографічне відділення розформували, директор Луцького культурно – освітнього училища Віктор Михайлович Чеблін забрав усю групу на Волинь. Тут Микола отримав спеціальну освіту і назавжди прикипів серцем до чарівного краю лісів й озер.
Пам’яті Миколи Полятикіна
(1948-2013)
Сумна звістка прилетіла нещодавно з Волині. Українська культура, зокрема, народна хореографія, зазнала непоправної втрати. На 65 – му році життя, після важкої хвороби, пішов у кращі світи Микола Андрійович Полятикін, заслужений працівник культури України, лауреат премії імені Агатангела Кримського, балетмейстер відомого далеко за межами країни Заслуженого народного ансамблю пісні і танцю України Торчинського Будинку культури Луцького району Волинської області.
Він народився на Сумщині, у селі Ковьонки Глухівського району, навчався у Гадяцькому культурно – освітньому училищі. Коли хореографічне відділення розформували, директор Луцького культурно – освітнього училища Віктор Михайлович Чеблін забрав усю групу на Волинь. Тут Микола отримав спеціальну освіту і назавжди прикипів серцем до чарівного краю лісів й озер.
З 1967 року став незмінним хореографом – постановником славетного колективу, лауреатом численних Міжнародних та Всеукраїнських фестивалів фольклору і конкурсів народної творчості, з ним побував у десятках країн світу. Мільйони глядачів на різних континентах планети бачили й захоплювалися колоритними вокально – хореографічними композиціями, створеними Миколою Полятикіним разом з художнім керівником ансамблю «Колос», народним артистом України Олександром Огородніком і керівником оркестру, заслуженим працівником культури України Ярославом Найдою. Серед них: «Щедрий вечір», «На Івана, на Купала», «Обжинки», «Волинські забави», «Волинське весілля» та ін.
Поряд із торчинським колективом «Колос», Микола Полятикін працював в ансамблі пісні і танцю «Любисток» у селищі Локачі, де на місцевому матеріалі здійснив оригінальні постановки обрядової тематики: «Окорські веснянки», «На Великдень», «На околиці Локацької вуйми», «Колпитівські забави» та ін. У творчій співпраці із заслуженим працівником культури України хормейстером Ярославом Матульком побачила світ солідна книга з репертуару колективу «Локацька вуйма» (з описами обрядів, ігор, мелодіями різноманітних польок і народних пісень).
Микола Полятикін – один з небагатьох українських етнохореографів, який у своїй творчості безпосередньо звертався до аутентичного танцювального фольклору Волині і Волинського Полісся. Впродовж сорока років у пошуках самобутніх зразків традиційної народної хореографії об’їздив майже всі села й містечка області, записав десятки фольклорних танців, таких як: «Гарбуз – полька» і «Душка» (села Шепель, Богушівка Луцького р-ну), «Шуруха» і «Коритненська полька» (села Мовчанів, Коритниця Локачинського р – ну); «Марусина» (с. Галузія Маневицького р – ну), фрагмент поліського весілля «Похода» (с. Невір Любешівського р – ну) та ін.
Відвойовані у небуття, ці старовинні народні шедеври, які сьогодні вже не побутують, бо їхніх носіїв немає серед нас, – отримали своє друге життя в народно-сценічних варіантах у програмах провідних ансамблів області. Вони увійшли до книги «Народні танці Волині і Волинського Полісся», виданої 2008 року ВАТ «Волинська обласна друкарня» у Луцьку. Унікальне зібрання, з описом рухів, особливостями їхнього виконання, музичними додатками, малюнками етнографічного одягу різних районів краю, створене незабутнім Миколою Андрійовичем, стало своєрідним нерукотворним пам’ятником авторові.
Вічна пам’ять тобі, друже! Ми тебе не забудемо!
РУТКОВСЬКА Ольга,
член НСЖУ, ВНМС
